Мова фантастики та фантастична мова братів Стругацьких

«Що?!! Невже Брати Стругацькі українською?!! – вигукнете ви!..– Це що ще за літературні вибади!.. Адже Стругацьких завжди можна прочитати мовою оригіналу, російською!..»


А. і Б. Стругацькі

Так, справді, Стругацьких завжди можна почитати російською, як і Бредбері англійською. Проте твори братів Стругацких все ж вийшли у Серії «Горизонти фантастики» у Тернопільському видавництві «Богдан» українською і, як це не звучить дивно для опонентів, користуються значним попитом у читачів. Як гадаєте, чому? Можливо, все-таки не у перекладі справа, а у глибині творчості самих братів Стругацьких, Аркадія і Бориса, «А» і «Б», як їх встигли наректи за роки літературної діяльності чисельні прихильники. Та й сама мова легендарних «А» і «Б» свого часу стала предметом певних суперечок у колах любителів фантастики. Адже не всім критикам подобалося те, що за висловами самих Стругацьких, вони застосовували у творах «мову вулиці», відтворювали на папері те, що думають звичайні люди. І саме мова і стилістика письменників були «найадекватнішим засобом для вираження цих думок», ...трансформацією, так би мовити, літературної мови в мову повсякденну, певним містком для передачі важливих, інколи зашифрованих ідей до широкого загалу, шляхом до вітворення справжнього стану речей у тогочасному соціальному устрої. Справді, інколи мова письменників була іронічною, навіть саркастичною, якщо пригадати реалії Дослідного інституту «НИИЧАВО» (в українському перекладі – «НДІЧАВО») у повісті «Понеділок починається в суботу», чи надто обіхідною, як у «Пікніку на узбіччі», але завжди особливою мовою для відтворення атмосфери та дієвого середовища того чи іншого твору, передачі характерів героїв, мотивації їхніх вчинків.