Спустя тысячелетия
- 20.06.10, 21:04




















19-20 июня в Киеве в "МАМАЕВОЙ СЛОБОДЕ" прошел фестиваль Украино - Крымско татарская дружба фото отчет




















Якось підпливає так близенько до молодого Карасика ядрьона Щучка та й каже:
-- Давай, Карасику, об’єднаємо зусилля й інтегруємося в одне ціле. Так нам буде легше протистояти викликам сьогоднення. Я тебе захищу від ворогів, а ти мені за це пісень співатимеш і розважатимеш. І тобі добре, й мені.
-- Ого, прикольно! -- зрадів Карасик. -- Як ти гарно мовиш! Ну давай!
-- То злиття?! -- зраділа Щучка.
-- Злиття!
Підпливла до нього Щучка -- та й заковтнула Карасика разом із його пісеньками та думками про майбутнє.
-- Тепер я повноправно представляю інтереси Карасика у зовнішніх зносинах! -- звернулася, коротко гикнувши, вдоволена щучка до випадкових свідків.
-- То було не злиття, а поглинання, -- зазначили пізніше в "Морській правді" соми-експерти.

Не знав про такий музей, що дія вже сім років http://uk.wikipedia.org/wiki/Музей_совєтської_окупації
Ось посилання на відповідний сайт Фонду "Меморіал" http://memorial.kiev.ua/expo/dates.html
сайт не дуже зручний в користуванні....
Вся стаття на сайті ГУЛАГ - с фотокамерой по лагерях.
Від себе добавлю… Коли мені було літ 11, поїхали ми з батьками на прабатьківщину батька – на Житомирщину. Я там більше ніколи не був, і не пам’ятаю назви села. Я чомусь захворів і не пішов на кладовище провідувати предків. Приклало в постіль, на поличці біля знайшов невеличку книжку. Алесь Адамович «Хатынская повесть». Мене більше всього вразило те, коли палили село, то люди до останнього чекали партизан. А партизани сиділи десь в очереті й спостерігали за всім тим… Потім я дуже здивувався фільмові «Иди и смотри». Я його принципово не дивився… І Алеся Адамовича більше ніколи не читав. Принципово. Навіть в школі…
"Белорусские партизаны храбро сражались с гитлеровцами в годы Великой Отечественной войны. Партизан был главным защитником мирных жителей, символом освобождения от фашизма. Советская история идеализировала образ «народного мстителя», и говорить о его проступках было немыслимо. Только через шесть десятков лет уцелевшие жители белорусской деревни Дражно (наберіть Дражно на Гуглі) Стародорожского района решились рассказать о страшных событиях, пережитых ими в 1943 году. Их истории в своей книге «Кровь и пепел Дражна» собрал белорусский краевед Виктор Хурсик.
Автор утверждает, что 14 апреля 1943 года партизаны напали на Дражно и без разбору стреляли, резали и заживо сжигали мирных жителей. Показания уцелевших дражненцев автор подтверждает документами из Национального архива Республики Беларусь. Один из выживших свидетелей сожжения деревни Николай Иванович Петровский после войны переехал жить в Минск, где до пенсии проработал электриком на госпредприятии. Сегодня ветерану 79 лет, он тяжело болен.... " Полностью статья по ссылке на сайте ГУЛАГ – с фотокамерой по лагерях. Такі партизани діяли й на теренах України. І їх "діяння" приписували потім фашистам. Але й про це - іншим разом...Мені подобається древнє село Копачів, що на Київщині, за 14 км від міста Обухова. Частенько тут буваю. Люди тут, попри будь-які суспільні зміни, усвідомлюють себе громадянами України. Їхні славні предки були учасниками драматичних подій в історії. Навіть в давніх літописах можна знайти згадку про цю місцевість :"... В наш край прийшла татаро-монгольська орда: першими в 1223 р. були зруйновані монголами городи Витичев і Святополч (заснований 1095 року); 1239 року зруйновано Халеп, Варин, Красн; 1240 р. - Батий узяв Треполь. Найбільша битва з Батиєвою ордою в серпні 1240 року відбулася неподалік Копачева - над Стугною, біля гори Остриці, на якій знаходився город Тумаш. Після цієї поразки русичі вже не могли чинити опору монголам- з падінням Києва на Русі-Україні запанувало монгольське іго."
http://www.kievregion.net/tes/ukrainka.htm
Саме тут, у Копачеві, там де річка Стугна, знаходиться історичний Парк Київська Русь.
Тим, хто цікавиться історією України-Русі, буде цікаво і корисно побувати на історичних дійствах, що час від часу проводяться у Парку.
Приїздіть. 19-20 червня 2010 року, тут відтворюватиметься реконструкція Битви XV сторіччя...
В битві братимуть участь каскадери і аматори.
PS. докладну інформацію про село Копачів та Парк Київська Русь можна знайти також в інтернеті.
Цікаво дізнатися:
Чи є такі заходи суто розважальними?
Який оператор мобільного зв'язку, на вашу думку, надає самі якісні послуги? - відповідь на це запитання можна дати шляхом голосування на сайті Спільноти патріотів України "Україна понад усе!" (http://upu.org.ua/content/yakii-operator-mobilnogo-zvyazku-na-vashu-dumku-nadaje-sami-yakisni-poslugi).
Опитування буде проводитися протягом місяця. Результати голосування будуть направлені провідним операторам мобільного зв'язку в Україні для того, щоб останні зробили висновки і покращили якість своєї роботи.
На його думку, «тепер українців області не можна прирівняти навіть до представників національних меншин, бо в тих є власні ЗМІ, які видаються рідною мовою».
Нагадаємо, згідно з рішенням губернатора Одещини Едуарда МАТВІЙЧУКА, Одеська облдержадміністрація вийшла із складу співзасновників обласної громадсько-політичної україномовної газети "Чорноморські новини". " Погляд зОдеси" ua.od-news.com/index.php?option=com_content&task=view&id=6181&Itemid=1