Періодично читаючи дискусії в нашому співтоваристві, я час від часу бачу заклик "анти-патріотів" (за правильність терміну я не ручаюся, але я не знаю яким точним словом Вас, панове, назвати, тож хай буде такий умовний термін) - ідіть, мовляв, працювати, якби вам було чим зайнятися, то не переймалися б ані патріотизмом, ані прапором, ані мовою, тощо...

Ось і з'являється потрохи стереотип, що всі, кому байдуже до України у нас роботяги, а ті, хто переймається своєю землею - це ледарі. Дивна й несправедлива теза. А тому вирішив проаналізувати це ствердження.

З чого хотілося б почати? З того, що особисто мені здається, що відсутність патріотичного почуття в людини ще не гарантує його працьовитість. Головне гасло "анти-патріотів": "Головне, щоб в мене бабла було достатньо, а решта всьо - по..." Але з тих бомжів та алкоголиків, які траплялися мені на очі я не пам'ятаю жодного, хто б був обтяжений патріотизмом або був, як кажуть "анти-патріоти" "свідомітом". Навпаки, цим панам "Головне, щоб пляшка була, а решта всьо по..."

Тож, відсоток працьовитих та ледарів на мою думку не дуже відрізняється по політичним та світоглядним ознакам людей. І серед тих, хто любить свою землю, відсоток ледарів навряд вищий (а мені здається, що повинен бути нижчим, ще й набагато). Представники кожного світогляду мають свою роботу, на якій працюють. Особисто я бачив колег і патріотів, і тих, кому байдуже, і тих, хто марить минулим, радянським... В фаховому плані - всі високого класу. А погляди у всіх різні.

Інша справа, що на цьому блозі працює тільки його адміністрація. Решта сюди приходять, щоб поспілкуватися, виразити себе, хтось - для того, щоб розважитися. Тож, питання до тих, хто закликає патріотів до роботи - а самі Ви сюди також на важку працю прийшли? Чи анти-українські замітки та коменти є роботою? Чи не здається Вам, що для роботи є свій час та своє місце, а для відпочинку, роздумів - своє?

Далі підемо. Чи заважає патріотизм економічному розвитку держави? Чи корисний він, чи шкідливий? На моє глибоке переконання, патріотизм, розумний патріотизм - є дуже важливою умовою розвитку держави. Те, що я пам'ятаю з дитинства - обірвані слухавки в телефонів-автоматів, обгажені павільйони в дитячих садках, обгажені ліфти та вирвані кнопки в них, розбиті лампи в вуличних ліхтарях та лампи у під'їздах... Це реалії Луганська у 80-ті роки ХХ століття. Багато ще видатних пам'яток можна було б згадати.

То як на мою думку, якби людина з самого дитинства виховувалася у любові та пошані до свого краю, своєї культури - всього цього було б набагато менше.

А так, маємо таку державу, де кожен робить все, що може - люди "маленькі" - псують ліфти, телефони, зупинки, ліхтарі... Якщо людина доросла до влади або місцевої, або державної - там вже дії "по крупному". І виходить - нема чого на владу нарікати - вони з того самого народу, звідки й ми. Їм головне, щоб бабла було достатньо. Що там вже думати про якусь культуру та історію?

А країни, які досягли високого рівня життя - приділяють немало уваги патріотизму своїх співгромадян. У Штатах - на кожному будинку, кажуть, на свята - державний прапор майорить, французи, німці, англійці - я не чув, щоб вони брудом свою землю поливали, щоб глузували з неї. Навіть в Росії (судячи з її фільмів, гасел) не останню роль віддають вихованню патріотизму у свого народу. А ми поки що тільки дискутуємо на тему - чи то працювати, чи то бути патріотом. А заодно, тавруємо всіх патріотів у балакунів-ледарів.

Маємо те, що маємо?

АКТУАЛЬНЕ ОПИТУВАННЯ: Чи задовольняє вас робота комунальників у вашому місті?

Серйозні перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного
оновлення. Це неминуче вимагає повернення до правильної символіки, адже
символіка — це концентрований світогляд.
Українці традиційно називають свій прапор «жовто-блакитним». На мові
геральдики (науки про герби) та вексилології (науки про прапори) це
значить, що жовтий колір є головним (тому в описі прапору він
називається першим по черзі, зображається вгорі і використовується для
зображення Тризуба-Трійці), а блакитний є допоміжним (тому
називається другим, зображається внизу прапора і використовується на
гербі як тло).

З сакральної точки зору жовтий колір позначає активне, творче,
сонячно-вогняне, духовно-божественне начало, а блакитний — пасивне,
вологе, консервативне начало, яке потребує активізації та одухотворення.
Тому жовто-сонячний колір українського прапору позначає Творця і
божественну активність, а блакитний — створену ним матерію, наш земний
світ.

Якщо на прапорі вгорі зображається колір духовно-божественного начала,
то це значить, що саме воно визнається головним, домінуючим — і це
відповідає природному стану Всесвіту, створеного Творцем.

Нинішній прапор України називається синьо-жовтим, тому верхня
його половина є синьою (головний колір), а нижня — жовтою (допоміжний
колір). Тому, згідно з законами геральдики, на державному гербі мав би
зображатися синій Тризуб на жовтому тлі. Проте в дійсності ми маємо
жовтий Тризуб на синьому тлі — і це вірно. Але тоді головний, жовтий
колір має бути угорі нашого прапору, а не навпаки.

З сакральної точки зору зображення на національному прапорі синього над
жовтим означає, що нація визнає панування пасивного над активним,
консервативного над творчим, матеріального над божественним, творіння
над Творцем. Такий світогляд суперечить природному стану Всесвіту і є
запереченням його Творця, відповідно, такий світогляд є брехливим і
руйнівним, а оскільки найбільшим брехуном і батьком брехні є диявол, то
такий збочений світогляд коректно назвати диявольським. Відповідно,
синьо-жовтий прапор, який відбиває диявольський світогляд, також
коректно назвати диявольським. Зауважимо, що цей прапор відбиває нині
існуючий у державі стан перевертання
природного порядку та домінування безбожності, об’єктивними
проявами якого є вимирання українського народу (понад півмільйона
щороку), зростання кількості самогубств та абортів, поширення
алкоголізму та наркоманії, генетичне і культурне виродження.

Захисники синьо-жовтого прапора стверджують, що синє — це небо, а
жовте — це пшеничне поле. Українці є хліборобською нацією, тому її
природним символом є синьо-жовтий прапор.

По-перше, небо буває синім надзвичайно рідко, адже у сонячний день воно
зазвичай блакитне (тож для позначення неба і пшениці прапор мав би бути
блакитно-жовтим). Насправді ж синій колір на нинішньому прапорі України є
не символом неба, а рудиментом червоно-синього прапору УРСР.

По-друге, українці є нацією не лише хліборобів, а також священиків і
воїнів. Більше того, дух
священиків і священних воїнів (брахманів і кшатріїв) є домінуючим,
адже навіть буденна сільськогосподарська діяльність традиційно
здійснювалась українцями як священнодійство, життєтворчий ритуал.
Зведення українського світогляду до селянської праці є засобом
інформаційно-духовної війни на послаблення української нації.

Нас не задовольняє існуючий стан в Україні. Ми розуміємо, що
стабілізація існуючого стану означає стабільне вимирання українського
народу і його розпорошення за межами рідної землі. Потрібно зламати ці
негативні тенденції і здійснити суттєві зміни. Проте серйозні
перетворення завжди починаються з духовно-світоглядного імпульсу, з
оновлення свідомості, з відновлення правильного розуміння природи
Всесвіту, з відновлення зв’язку («ре-лига», релігія) між божественним і
людським. Відновлення ж правильного світогляду неминуче вимагає
повернення до правильної символіки, адже символіка — це концентрований
світогляд.



   Взято звідси: http://sd.org.ua/news.php?id=9794

І порівняйте визначення із російськомовної Вікіпедії Ландскнехт та відчуйте різницю :)

ЛАНДСКНЕХТЫ, нем. наемные пешие войска 15-17 вв., преимущественно из крестьян и городского люмпенпролетариата, вербовавшийся профессиональными военными предпринимателями, организаторами и руководителями наемной вооруженной силы. Нанимаясь обычно для к.-н. одного похода, Л. не были постоянным войском. Л. являлись бичом для мирного населения. В подавлении крестьянских восстаний герм. князья прибегали к услугам Л. Они нанимались и в Россию в Смутное время…

Так яка ж у нас конституція??

2) В политическом и юридическом смысле – 1) государственный строй, 2) совокупность норм, определяющих порядок образования и деятельности органов законодательства, высшего управления и политического права граждан. Различают также К. в материальном и в формальном смысле. К. в материальном смысле есть то соотношение общественных классовых сил, которое определяет строение политической власти в данном государстве и степень участия в ней различных классов. К. а материальном смысле относится к строению всякого государства. Под К. в формальном смысле понимают основные законы государства. Формальная писаная К. может и не существовать. В довольно распространенном прежде словоупотреблении К. – закон или обычай, ограничивающий самодержавие или устанавливающий в той пли другой степени народовластие.

З цього визначення слідує, що КПРС - комуністична секта...

КОММУНИСТИЧЕСКИЕ СЕКТЫ, религиозные секты, ставящие одной из своих задач осуществление коммунизма в кругу своих приверженцев. Характерные черты К. с. – мистицизм (см.) и стремление к личному усовершенствованию: коммунистич. об-во строится не массами, не всем трудящимся об-вом, в коммунизме заинтересованным, а отдельной группой «совершенных» и для «совершенных». Особенное развитие К. с. получили в христианском мире. Христианство возникло как одно из следствий упадка и разложения древней римской культуры, доведенной до этого упадка полным истощением рабского труда – основы тогдашнего об-ва. Мистика, ожидание чуда характерны были для об-ва, не верившего в свои силы и не ожидавшего спасения от самого себя. Христианство стало на первых порах религией тогдашнего пролетариата, городского класса, не участвовавшего в производстве, ибо производство тогда было почти исключительно сельскохозяйственным. Этот пролетариат, в отличие от современного, не кормил об-во, а кормился на его счет. Для такого пролетариата характерным был коммунизм потребления, а не производства. Христианские общины первых веков, а позже христианские К. с. строили свой коммунизм на основе общего потребления. При низкой производственной основе общее и равное потребление означало ограниченное потребление, ибо произведенных продуктов не могло хватать на всех в изобилии. Отсюда среди первых христиан и, впоследствии, у многих К. с. – аскетизм (см.),идеи безбрачия или упразднения семьи, обществ, трапезы и т. д. Поскольку наука и знание в ср. вв. служили не для целей производства, а скорей для услаждения паразитических классов, почти все К. с. средневековья были особенно враждебно настроены против тогдашней науки и учености («суемудрия»). Коммунистич. идеи и традиции первохристианства постепенно отмирали (пока не отмерли окончательно), с превращением христианства в гос. Религию и с усилением церковной аристократии. Коммунистич. идеи были тогда объявлены еретическими, противоцерковными и сделались идеями еретических сект. Влияние К.с. в ср. вв. на крестьянство и городскую бедноту усиливалось по мере усиления эксплоатации крестьянства феодалами и закабаления ремесла торг, капиталом. Т. о., христианский коммунизм из коммунизма босяцкого пролетариата, каким он был в первые века христианства, превратился в коммунизм мелких производителей-крестьян и ремесленников. Об отдельных К. с. ср. вв. см. Адамиты, Анабаптисты, Апостолики, Бегарды, Богемские братья, Братья свободного духа, Валъденсы, Лолларды, Та-бориты. Развитие капитализма (особенно в Англии) шло рядом с экспроприацией крестьянства и с все большим увеличением кадров сельской и городской бедноты, к-рые принимали деятельное участие во всех буржуазно-демократич. революциях, составляя крайнее революц. крыло. Движения эти, с одной стороны, проникались коммунистич. настроениями, а, с другой, иногда принимали религиозную окраску (рядились, по выражению Маркса, в библейский костюм). Так было, например, в эпоху Крестьянской войны (см.) в Германии, в эпоху английской революции. В России недовольство крестьян существующим строем принимало часто форму протеста против официальной религии, являвшейся одной из основ крепостнического об-ва, – форму сектантства, иной раз с коммун, оттенком (см. Духоборы): К. с., т. о., вербуются преимущественно из крестьян и разоряющихся ремесленников; индивидуализм (цель – личное спасение), обособленное от всего окружающего об-ва существование – все это отвечает настроениям «самостоятельного» мелкого производителя, а не пролетариата. Ряд К. с. пытался устроить коммунистич. колонии, чаще всего на свободных землях Америки (см. Гармонисты, Шекеры). Пролетариат с того момента, как он сложился в класс, пошел мимо и против религиозного коммунизма, вступив на путь коммунизма революционного и научного.

Лит.: Волгин В. П., История социалистических идей, ч. 1, М.-Л., 1928; К а у т с к и и К., Предшественники новейшего социализма, 4-е изд.* М.-Л., 1924-25; X и л к у и т М., История социализма в САСШ, ч. 1, гл. I – Сектантские коммунистические об-ва, 2-е изд., П., 1919. М. Вольфсон.

 

Маю ось таку книженцію, і буду публікувати з неї статті, малютки та фото.. жаль, що це лище 4-й том..

 зацініть "наколки" :)

Почем сатанизм для народа? Засилье гадания, гороскопов, нумерологии и кашпировских на телевидении повергает в шок не только практикующих христиан, но и всех остальных людей с признаками здравого смысла.

http://blogs.pravda.com.ua/authors/kukharchuk/4c1763ea90344/

Підписуюсь під кожним словом.

Сірі хмари небо все покрили,

Біль у серце уп’Явся терниною.

ПолинОві сльози землю окропили.

Плачуть Янголи над нашою Вкраїною.

 

Над ланами нашими квітучими,

Над Дніпром широким і над кручами,

Над народом непоборним –Українцями,

Що в країні власній стали вже чужинцями.

 

Над продажними зажерливими душами,

І над тими, хто їх плакати примушує.

Плачуть Янголи, народ свій потішаючи,

В душах вірних дух свободи укріпляючи.

 

Вже та чаша переповнена терпінням,

Що готують для новОго  покоління.

З голови до ніг дурманом обливають.

То й нехай! Дивакуваті, тями ж бо не мають

 

В тому, що в серцях віками воля гартувалась.

І вони туди не влізуть, як би не старались!

Марно сіяти у тих серцях “понятій” насіння,

Бо давно там вкоренилась й квітне Україна.

 

Годі сну! Пора вже встати й скинути кайдани!

Бо керує нашим краєм інопланетянин!

Як з чужих світів пришельці на Землю сідають,

То й вони навіть закони наші поважають…

 

Плачуть Янголи над нами рясними дощами…

Омивають край наш рідний щирими сльозами.

Буде доти Вона з нами – найкраща, єдина,

Доки хоч в одному серці б’ється  Україна!

Тетяна Черновол, УП _ Вівторок, 22 червня 2010, 14:13 Під час призначення Миколи Азарова на посаду прем'єр-міністра України, громадяни отримали можливість ознайомитися з декларацією про доходи Миколи Яновича. Ця декларація повністю відповідала офіційній трудовій біографії Азарова.

[ Читати далі ]