.

Когда последняя

струна гитары дрызнет,

ракета немцев осветит окоп,

узнаешь цену настоящей жизни,

в которой всё:

Роддом, Альков, Погост.

Когда передняя

в атаке захлебнётся,

а заднюю

задрючит особист,

такая песня

нам с тобой взгрустнётся,

что на осине

 содрогнётся лист.

Когда сестра

потащит в плащ-палатке ,

но разбомбят

фашисты медсанбат,

узнаешь цвет

 изапах правды-матки,

где нету ног

и "Правды" тоже нет.

................................

Ты станешь в строй,

(за месяц подлатают),

но через двести

безконечных лет

ночной дозор

кошмаром забодает:

"В один конец,

в один конец билет".....

Боже, не стерплю, погано: я ж просив вказівку!

Ти прислав, мабуть догану, чорношкіру дівку...

.

Хоч би громів, чи блискАвку, най би світла цівку!

Хай би мавку, або мавпу, а то -просто дівку...

.

Йшов, мишей давив в пустелі, каменюкой сів би!

Я- Меджнун дурний, субтельний, не здолаю дівки...

.

Зголоднів, не до кохання, конюшни ів би!

Крішки, цьомочки, потроху...а Ти- просто дівку...

.

Не ростуть в пустелі пальми, а знайду- не влізу!

Я ж просив як в рідной мами, пучечку, вказівку...

.

Ти не дав мені поради, Ти післав до біса!

Сонце дівкою затьмарив, розполохав зірки...

.

Розірвав менгі печінку- відбивай і нирки!

Снився янгол ясноокий: зранку- чорна дівка...

.

Пелехата ,підманула, зачепила чілкой!

З отакенними ногами рудоброва дівка...

.

Маєш, муже, від Алаха чорну дівку- мітку!

Сохни, листячко пропаще, забувай про гілку...

Майданні, лЯлькові повстання:

Європа вабить і лоскоче.

Єгови стАрого Ізраїль

спокою цвинтарного хоче.

.

У джунглях, це вже недалеко,

чурек м"якша, твердіє сакля,

вода холодить дінце глека,

старіє без косметик Галя.

.

Панове зважують питання.

Сурмить канун тропічних злив.

На біржах нові коливання

ллють кров у тишу нафторинв.

.

"Ще треті півні не співали...",

над WTC вирує пил.....

.

Тяжко-важко сало гризти,

краще-хліб зводою.

Чоловіка утопити-

стати молодою.

.

Ой, летіли чумаченьки

в "боїнзі" крутому:

люльки з дулом, солі жменька,

куфар з наркотою.

.

Ой, нелегко у кишені

владі дулі гнути.

Не лети, гебрайський "боїнг"

в український хутір.

.

Павло з Юлей обіймались-

Україна встала.

Не дійшло, однак, повстання:

грошей дали мало.

- Сукіякі. Ямамото. Фудзіяма. Кобо Абе...

- Ландсман, зупинись нівроку, ти чи з глузду з"їхав мабуть.

- Мойше, ти- біндюжник грубий. Тут не Осака,- Одеса!

- ..Сім дітей, жона і тьоща. Ти давно уже не гейша.

.

Ништ халав, не на халяву козаки єрусалимськи

кухлі пива вихиляли, Фроїм, Мойше, третїй- Сява.

.

Три єврея пили пиво, дальнобойщики гуляли.

Стіл пищав, стільці рипіли, гас ліхтарик "мейд ін Чайна".

.

Україна пила пиво від Москви до Ашхабада.

Три шофери гомоніли, їли сало, гнули мати.

.

Осипались жовті ниви, було вітру, моря мало,

верещали жовті свині, сині верби висихали.

.

Гола Галя обіймала ліву білую оглоблю.

Кнайпа дулі вигравала, знічев"Я дурила долю.

.

На холодній попільничці сто чортів гопак ламали.

Три версточки до столиці-  три неситих самурая.

Кіншаса- Кострома, баляда  зі збірки "Чорне сало антрацит"

Вкраїна стане Бантустаном,

розтане прецінь льодосало-

і з Небочком Свята Земля

зіграє в триньку полюсами.

Вкраіна стане Бантустаном.

.

Не плач, козаче під бананом,

кради коня- живи циганом,

най небо- гоп, то смиком -в рай,

наплюй у вічі хуторянам.

Не плач, козаче, під бананом.

.

Кіншасой стане Кострома,

а Новим Йорком -Улан-Батор,

святим єпископом -Кучма,

а хмарочос- саманной хатой.

І буде син, і буде мати,

а батька, як завжди- нема.

Спливе у Лопань алігатор.

Кіншасой стане Кострома.

.

А ну, зіграй на скрипці, Яцір,

зіграй у борг. грошей нема.

Несе губата діва тацю,

здорова як сама Весна...

...."Несе цеце як сало яйця".

Засмаж ще жменечку тарганців,

як завше ,в борг: грошви чортма...

.

Горіла пальма як сосна,

як саксаул сосна палала.

Америка сварила пальцем.

Тріщала чортова тюрма.

Зривав хахлатий Че палацца.

Паяли роки за слова.

В Полтаві гримали тамтами.

Котила полем голова.(*)

...А Галя косу уквітчала,

на танці голою втекла!

Кохались пальма та сосна.

Волали в "боїнгах" паяци.

Живцем ховали за слова.

А саксаул сидів на яйцях.

.

Реве то стогне ніччю Конго.

Пливе на схід паром "Москва".

Співає "Галю" хлопець чорний,

а Галя вдома не сама.

І блідий місяць (але сором!)

хиляв бананове пивце,

не змів займать Країну чорну

від антрациту і цеце.

______________________________________

"*"------"котила полем голова":  збірка віршів була складена в апогеї "касетної справи", мається на увазі голова Гонгадзе ---------------прим. авт.

Кидали бомбу у Вітренко,

а влучили у бідну бабу.

Спіймали терориста менти,

пузаня лисого ,нахабу.

.

Він був середній підприємець,

вона- робІтниця звичайна.

Гадали криворізьки менти:

"Чого їм, бля, не вистачало?"

.

Статтю впаяли терористу.

Безногу виписали бабу.

По вітерцю літа нечиста:

калік ще буде трохи мабуть.

.

Палала грішная Москва

,а ніч портвейну підливала.

Підлога підло упливала,

а стеля в емпірей звала.

Ти пляшку лівою тримала:

гранчак не з"їхав зі стола.

Блищало зло прозоре скло.

Вино Росію заливало.

А Буревісниця кувала,

Пінгвіна з грОшами чіпала.

Ніч Ранку зірок продавала...

Чого в тій хаті не було!?

Ти африканця цілувала,

а я чоломкався з котом.

Не я вареник, а сметана

тхне сіркой ,чортовим хвостом.

Не називай Расею раєм,

а Крим -у родіну мостом.

.................

Стріляла з лівого стегна,

прийоми в ліжку уживала,

дурила бідного хахла:

за гази мала тону сала!

Как-то Валера дал мне это четырехстишие, предложив дописать его,

т.к. у него оно окончательно застопорилось:

Бубен седой метели.
Пёрышко сизое птицы.
Небо роняет тело.
Слипшиеся ресницы.

                                         Я дописала:

Это опять стократно
Эхом по всем Вселенным:
„Прошлое невозвратно,
Будущее – нетленно!”

Это опять навстречу
Из черноокой Бездны
Мчится могучий ветер
Отчаянья и Надежды.

Льнёт он ко мне упруго,
Словно я белый парус,
Словно он встретил друга:
«Больше с тобой не расстанусь».

Я протяну к нему руки:
«Здравствуй, забытый брат мой» -
«Долго мы были в разлуке» -
Эхом тысячекратно.

И на исходе эпохи
Неотвратимо железной
Вспыхнут огня всполохи
От встречи с ветром из Бездны –

Словно опять Творенье
Счёт ведёт на мгновенья,
Словно дерзает Небо
Стать всем насущным хлебом.