Про співтовариство

Тут публікуються всі, хто вміє і хоче писати вірші.
Це місце, де Вас читатимуть. Пишіть частіше, пишіть краще.. воно того варте.
Вид:
короткий
повний

СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ

Dead Poem Of Life

Без можливостей - ти мертвий,
Від реальності далекий,
Без моральності збіднів,
До банальності здурів.

І кинув сам себе униз,
Втратив до життя ти хист,
А піднятися не в силах,
Знайшов дорогу умогилу.

Сильним і нестримним,
Можливо трохи бодевільним,
Творив своє життя,
Та то була погибель,
Якої добивався,
І вписував мовчання,
Ні від кого не ховався,
І накінець знайшов пізнання.

Загнав ти сам себе,
Усе життя шукав проблеми,
Убив в собі усе живе,
Спалив свого життя поему.

Шукав ти гніву свого серця,
Робив усе, що не збудеться,
Знайшов лиш час, та він не правий,
Робив усе, що не чекали.

Сильним і нестримним,
Можливо трохи бодевільним,
Творив своє життя,
Та то була погибель,
Якої добивався,
І вписував мовчання,
Ні від кого не ховався,
І накінець знайшов пізнання.

Що ж ти отримав на добро,
Що ти робив, ввесь час шукав,
Воно не вернулось все одно,
І залишився з тим, що мав.

Сильним і нестримним,
Можливо трохи бодевільним,
Творив своє життя,
Та то була погибель,
Якої добивався,
І вписував мовчання,
Ні від кого не ховався,
І накінець знайшов пізнання.

За звездой

В небе синем

Высоком-высоком

Вновь зажглась

Звезда Вифлеема -

Я иду

В молчанье глубоком,

Постигаю

Любви своей цену.

Боже Правый,

Зачем ты оставил

Мне свободу

Лететь в эти степи,

Где я вновь –

Исключенье из правил,

Где на птиц

Вновь расставлены сети?

Или я, как всегда, ошибаюсь,

Принимая за сети дороги,

Что танцуют, переплетаясь,

И ведут к Твоему порогу?

И отдать я должна без остатка

Всё Любви, не считая цену,

Как Ты отдал Сам в муке сладкой

Жизнь Свою на земной нашей сцене?

Я мечтала летать, как прежде,

Но раз вьются в степях дороги,

По которым ходит Надежда,

Сложив крылья, встану на ноги.

И измерю я, шаг за шагом,

Своей мукой дороги эти,

И Любовь мне будет отрадой,

И Надежда в пути меня встретит.

 

***Серед безкрай буденних днів...

Серед безкрай буденних днів,

Поміж зимових сірих ранків,

Між шепотом буденних слів

Квіток пелюстки пробивались.

Зелені паростки з-під снігу

Такі тендітні, на морозі

Серед пустелі криги й вітру

До сонця тягнуться в тривозі.

Зелені паростки квіто'к -

Це почуття - життя дарунок,

Чи ж розквіту'ть, сяйнуть зірок,

Чи приймуть небуття цілунок?

Непевність між буденних днів -

Це серця жар, та думки холод;

Чи ж в зимку йдуть дощі рясні?

Чи ж розквіта кохання солод?

т.е.с. 11.01.09

 

И....

  • 11.01.09, 10:39

  

Ты помнишь милый, помнишь как

улыбка на губах дрожала

твои целуя пальцы… Знак?

Клеймо на лезвии кинжала

моей любви. Сверкает сталь

клинки скрестились. Искры! Пламя!

И… Пепелище... Слёз вуаль,

руины счастья между нами...

Зимняя сказка

  • 10.01.09, 19:20
День рожденья – грустный праздник,
И стою я у окна.
Вновь тропинки заметает
Снегом зимушка – зима.
И на сердце тоже вьюга
Замела кругом пути:
Ни оттуда, ни отсюда
Ни проехать, ни пройти.
Солнце мне подарит лучик.
Растоплю я им снега.
Отыщу волшебный ключик,
Что засыпала пурга.
Я открою в сказку двери,
Отворю калитку в сад –
Там невиданные звери
Под деревьями сидят.
Там сияет светом ярким
Дивный, сказочный дворец,
На цепях висит хрустальный
С изумрудами ларец.
Золотой, открыв замочек,
Принц на розовом коне
Чудный аленький цветочек
Из ларца подарит мне.
Улыбнется на прощанье:
– Не грусти, придет весна.
Загадай скорей желанье.
Все исполниться сполна!
Посмотри на мир из детства,
Двери в сказку распахни
И, наполнив счастьем сердце,
Теплоту другим дари!
Из-за тучки вышло солнце,
Снег алмазами блестит.
И цветок мой на оконце
Ярким пламенем горит!
Мне чудесные мгновенья
Подарил январь-проказник.
Кто сказал, что день рожденья –
Это самый грустный праздник!

Пелюстка

Пелюстка ніжна білої троянди
Зрадливо відірвалась від бутону.
За це її байдуже зметено зі столу,
Ну, а бутон - позбавлено престолу,
До товстого заховано вже тому,
Де йдеться про якісь заморські мандри...
У цю товсту і нецікаву книжку
Я заглядатиму щоразу нишком.
Пелюстку ту самотню пригадаю,
Що не потрапила до сплющеного раю...

Невагоме

І зависло вітання
Поміж нами в повітрі.
І яскрава вітальня...
І прадавнє повір'я...
І перо на подвір'ї...
І подружчині очі...
Галасне надвечір'я.
Стиглі фрази охоче
Перекочують люди.
Його знову не буде -
Недозрілого слова.
На тонкій волосині,
На хиткій павутині -
І зірватись готове,
Впасти в доторки сині
І у погляди чорні...
Я тебе перегорну,
Немов лист із альбому,
І заб'ється у скронях
Майже щось невагоме -
Всіх надій моїх втома.

Надежда

Если случится

Расстаться с надеждой –

Невыносимая боль…

Дай руку,

Будем, как прежде,

Вместе, Господи мой!

 

Если когда-то

В мире безбрежном

Парус увижу я твой, -

Стану ветром,

Ветром надежды,

Странник любимый мой. 

 

фото:www.trud.ru

Друзьям

  • 09.01.09, 22:23

Спасибо за то, что ты есть,

Спасибо за то, что ты рядом.

Какая бы ни была весть

Поддержишь и словом и взглядом.

Я знаю как трудно со мной,

Я часто тебя огорчаю.

В погоне за "вечной мечтой"

Порой о тебе забываю.

Я часто людей раздражаю -

Я к этому вобщем стремлюсь,

Но только ты скажешь: "Прощаю"

И я не сдержусь - улыбнусь.

Приходится быть мне иною

С другими. За это плачу...

Спасибо за то, что с тобою

Могу быть такой, как хочу.

Я Тебя Люблю

(речитатив)

Я Тебя Люблю

Толпою пёстрой

Вышли мы из Храма

В мир холодный

Я Тебя Люблю

И невозможно

В мире этом странном

Не замёрзнуть

Босыми ногами

Зимней стужей

В рубище просторном

Вьюгой белой

Ты идёшь туда

Где ты так нужен

Поступью уверенной

И смелой

Пусть не дрогнет сердце

Тёмной ночью

На этом кошмарном

Карнавале

Я Тебя Люблю

Я знаю точно

Для чего все маски

Надевали

Я Тебя Люблю

И в этой маске

Я как будто в шапке-

Невидимке

Я Тебя Люблю

Проходишь мимо

И глаза твои сверкают

Словно льдинки

Я Тебя Люблю

И в этом мире

Заколдованного ледяного

Круга

Я Тебя Люблю

Одно лишь сердце

Нам поможет отыскать

Друг друга