Наверно, я схожу с ума –

Я превратилась вся в бущующее пламя,

И если в пламени сгорю я лишь сама,

То будет всё к Твоей, о Солнце, славе.

 

Но если опалит свои крыла

Тот, кто своим лучистым ясным взором

Зажёг то пламя,  что сожжёт меня дотла, –

То будет славою или Твоим позором?

 

  

Пристала сажа нам до рук,

шпаринами лягла;

там, за сараєм. важкий ґрунт,

але підуть діла;

Тобі пушок на щоках йде,

ти яблуня, а я-

чорнюща шпалина, проте

трава обік буя;

.

Лежати добре на горбі;

надвечір потяг мчить;

наш мотлох дротом оповит-

залізно світ звучить;

сідають іскри на сміття;

гримить здаля гудок;

лежачий, чорний- хіба я,

ти-пролісок.

.

В завулках душно уночі,

тепло від білих стін.

З акації падА тріскА,

алеями летить.

Я чорной сажею пристав,

сніг милий-ти.

.

переклад з німецької---------------------------------------------------------------------------Терджимана

.

Тихенька вуличка була,

кубло зміяче.

За плЕчем -торбочка пуста...

--СірнИки бачив?

На гною висидів деньок-

по хліб вечірній, дурачок.

Тини диряві в хуторян-

ніхто за хліб не докоряв.

.

-- Тому, хто мене зневажав,

на стінці хату змалював,

долонню креслення прикрив-

рука здушила дім була:

"Тепер ти в мене...вже проси...

Сво`брата ближнього благай..."

І Дехто хату обійшов-

І Смолоскип припав на кош.

.

переклад з німецької---------------------------------------Терджимана........)

Аромат гіркий, терпкий…
Спокуслива, гаряча...
Моє серце полонила,
Як із зерна порошок зробила.
Приготувала каву… 

Солодку…а може не солодку,
Без цукру… 
Гірку і чорну,
Пашисту і п’янку.
Пила каву…

Відчувала серця смак
Зрадливими губами…
Відчувала серця аромат
Лукавими очима…
Смакувала… 

А може просто так казала…
Може ти зі мною тільки грала?
Зовсім не кохала?..
Та що поробиш, 
Я всього лиш кава…

.

Стою де тінь під деревами-

тут смутний край життя:

земля, таємная, сирая;

струмки собі блищать.

.

Здаля лунають бучно дзвони

по степу просто в ліс.

В чащобі олень ся сполохав,

крізь сухостій поліз.

.

Ще ліс спросоння ворушиться.

Застиг надовго плай.

Пан Бог іде понад вершини,

вітає заспан-край.

.

переклад з німецької Терджимана........................................................

Аблязиз Велиев (с)

Кузь кейфи, романс

Тёкюле япракълар ,ер ала багърына,

узюлип тюшелер теректен акърындан.

Меним юрегимде кеч кузьнинъ кейфи бар,

мерхамет беклейим энди тек Танърыдан.

Сараргъан япракълар тюшелер земинге,

меним де такъдирам шай, сенинъ элинъде.

Истесенъ айбетле , истесенъ котер ат,

бильмейим не гизли шу сырлы гонълюнъде.

.

Аят дерлер бунъа, башы бар, сонъу бар,

санки шу япракътай ешере ,солалар.

Унутма антынъны , энъ сонъки саат,

ахирет соргъусын сенден не сорарлар.

Сараргъан япракълар тюшелер земинге,

меним де такъдирим шай, сенинъ элинъде.

Истесенъ айбетле, истесенъ котер ат,

бильмейим не гизли шу сырлы гонълюнъде.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

перевод О.Голубевой (с)

Осеннее настроение

Вот и осень пришла, к югу птицы летят,

за окном, пожелтев, осыпается сад.

С упоеньем брожу там, где листья кружат,

где со мной говорит листопад, листопад...

Листопад, листопад- во дворах, во садах,

осыпаются листья тихо в наших сердцах,

вкус осенних плодов, запах поздних цветов-

вот и осень пришла, и тиха, и светла...

.

Вот и осень пришла, и рябины горят,

их огонь озарил мой задумчивый взгляд.

С упоеньем гляжу на багряный наряд,

и любуюсь тобой, листопад, листопад...

Листопад, листопад- во дворах, во садах,

осыпаются листья тихо в наших сердцах,

вкус осенних плодов, запах поздних цветов-

вот и осень пришла- и тиха, и светла...

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

перевод Терджимана

Поздней осени кайф

Грудь земную ковром устилай, листопад;

пожелтевшую мелочь отряхивай, лес.

На моей на душе поздней осени кайф:

верно, милости жду от дарЯщих Небес.

Пожелтела листва, припадает к земле-

это доля моя, она в Божьих руках:

Лист не знает, ему сколь отмерено лет-

Твоя воля вернуть юной зеленью прах.

.

Есть у жизни большой и начало, и край-

так и лист зеленОй, потемнев, отживёт.

Сокровенный завет что ни день исполняй-

мИнув грань, пред Судом отвечай за своё.

Пожелтела листва, припадает к земле-

это доля моя, она в Божьих руках.

Лист не знает, ему сколь отмерено лет-

Твоя воля вернуть юной зеленью прах.

.......................................................................................................................

Летить твоя долоня -
Й лягає на мою...
А молоточки в скронях
Підківки сліз кують.
Лягай, долоня тепла,
На лінії душі,
Й зігріти поспіши,
Щоб з скриком не затерпла
В польоті необачно
Ця хвиля золота,
Щоб знову нам побачить,
Як ніжність розквіта.
Й дитя майбутнє в лоні
Окреслиться на мить...
Летить твоя долоня,
Щоб знов мене любить...

Пан кОролем вважався,

здоровую Блоху

любив як дітку власну,

кажу як на духу.

Кравця позвав ледащо:

"Поший-но їй сюртук

і панталони кращі,

ще й обшляґи до рук"

Блоху "упакували"

в шифони а шовки,

хрести та аксельбанти,

з відзнакою стрічки,

ще й зірку міністерську,

здорову як кулак...

Набігли браття, сестри:

"Нас оберіте! ТАК!"

Усіх геть покусали:

служницю та жону,

ясновельможних панів,

і фрау не одну.

Не вільно рій чіпати-

полюють на людей.

А ми блох нігтем гатим:

"Сваїх кусать нє смєй!"

.

переклад з німецької----------------------------------------------------Терджимана

.

Труд від рук моїх, щоденний

щаслив буду ,ся завЕршить.

Най у праці не зомлію;

не порожні сподівання:

стане деревом гіллЯчка,

тінню втішить, плід посіє.

(переклад з німецької Терджимана).....................................................................

.

Природо пишна,

світлА даруй!

Як Сонце блиска!

Сміється лук!

.

Бурляють соки

землі в гіллі.

Пищання ,скоки,

в кущах пісні.

.

Бруньки як перса:

текуть- смокчіть.

О, Земле, Сонце!

Блаженство, хіть!

.

Любов-як обрій:

до позолот.

Де хмари жовті-

Сонцеворот!

.

Даруєш мЕні

незм`ятий діл,

цнотливу чемність

а соки злив.

.

Любов дівочу

віддячу я.

Відводиш очі-

кохаю тя.

.

Так любить жайвір

пісні, вітри.

Ранкові квіти-

вологу тінь.

.

Кохаю тебе-

палає кров-

З тобой веселий

і юний знов.

.

До танків нових

мене тягни,

бувай здорова,

живи, люби.

(переклад з німецької  Терджимана...................................................)