Почула по радіо бідная Женя

пісеньку московську "Простиє двіженья",

питає у матоньки :"Що то за рухи?

Чи варта уваги расєйська порнуха?"

А мати Марія доньцІ одповіла:

"Осьо о ганчірка, а туточки мило.

Помию цю раму- за іншу візьмУся,

а ти надолужуй, рідненька Женюсю.

Учись на "відмінно", тримайся у формі,

дивись, Тимошенко почала приборку:

таргани-кучмісти від капця тікають;

вишні терикони донбаські квітчають;

на півдні -куточокок, назвали йо`Кримом,

морями оточен, а влада- немита!

По радіо слухати надочки казки:

"Ґринджоли", "ВВ", БЕерезовський, Бортнянський"

...Прозореє скло, біло-синенький хмарчик,

а сонечко святле як той помаранчик.

Матуся із донбкою вимили раму,

а Юля здолала Проґраму Державну!

................................................................................................................,Юлія Володимировно ,пробачте мені попередні пасквілі! ----Терджиман)

Осеннее небо  бесшумно плывет,
Куда-то в далекие страны,
И буря затихла, уже не ревет,
И птица ведет себя странно.

Осенний листок мягко падает вниз,
Уносит последние мысли,
Оставив лишь легкий, неловкий каприз
Услышать любимые песни.

А чтобы успеть и остаться на месте
Приходится нам все сложнее:
Быстрее бежать, раньше думать, сказать,
Чтоб сделать дорогу светлее.

Да и вечная жизнь никому не нужна,
Ведь память никак не отнимешь,
И время не в такт, и жизнь – суета,
Вот и мир ты уже не покинешь.

Так и живут в мире сотни людей,
Не зная, где дремлют их души.
Другие – попробовать столько ролей
Успели, что страшно послушать…

Грає Вітька Янукович

по вівторкам в кошиковку,

по суботам пілку копа,

в понеділок штангу штовха,

.

а у середу -контрольна:

"Януковіч, снова кол вам!".

Записався у боксери:

"Всюду бить жєлаю пєрвим!"

.

Бути хочеться здоровим,

хутко бігать і стрибать,

бити першому по морді.

якщо треба- здачі дать.

.

Вітькін татонько- кєровца,

тепловоз та й сто ваґонців.

Вітькі мама -медсестра,

штрикалка з  термометра.

.

У неділю сонце миле

помаранчем накотило,

запалило зимним ранком

біло-синії фіранки.

.

ТАК! прокинутись ПОРА!

Марить вітька:"ВИ_БО_РА..."

Мама каже: "Синку, спи ще.

Ти здобудеш таки вищу.

.

Вчителька- дурна кобіта-

Є "житєйская" просвіта-

най бурчить, свариться, зойка-

шистко єдно: буде "тройка".

.

Тато борсався з ваґоном:

заморився, руки чорні,

каже:"Ми- звичайні люде,

хай собі навчені блудять.

.

Ми невчені, роботящі-

у кишені гроші пляшуть.

А учітєлька твоя

не імєєт нікуя".

.

Вітька бачить дикий сон :

він -у боксі чемпіон,

космонавта помічник,

ниво, закусь, гоп та й смик.

.

Де поділись дехвіцити!

Покупається просвіта:

хочется- проффесором?

"Пріходітє в сємь сорок"

.

"Мама, я хачю как Брєжнєв!"

"Вітя брєдіт: пєрєгрєлся".

Хлопчик бачить Україну

вільну, щАсливу, єдину:

.

ті -на мерсиках ганяють;

ці- пляшки в смітті збирають.

Кинеш оком- всюди барви;

хопиш вухом - співи жваві.

.

Ті- бадьорі та зубасті;

ці- живуть як в Бухенвальді.

Всі у джинсиках пом`ятих

пиво напоказ хиляють.

.

Бачить вітя власну морду

на галімому біґборді.

Церква б`є в московські дзвони:

"Съ нами Богъ и Януковичъ!"

.

Тількі вільні українці

не бажають влади ницой:

"Постривай, начальнику,

дам тобі по чайнику...

.

Покажи своє лице-

я поб`ю його яйцем.

Вивертай, ґаздо, кишені-

диктохвона маю в жмені"

.

Вітя в імпортом костюмі

просторіче вищі думи:

"Хрєна сієл, кваску б папіть,

рєдькой руской закусіть...

.

Будєм жить у триєдінствє,

нє в Європє, срєді свінства,

лапті рускіє таптать,

бульбу в салє потрєблять..."

.

Назбиралося студентів

як у ста долярах центів...

"Нєдовольниє скавчать-

будєм палкамі навчать.

.

Заженемо в армію-

нащо тії пари їм?

Двісті гривеньок окляд-

животій тихенько, брат.

.

П`ятдесят- стипендія.

Ти чєвота блєдная?"

Вітя чує: у кишені

дзеленчить якась нікчема-

дістає мобільника...

"Што ета за мильніца?!"

.

-Заполняйте цю анкєту.

Бить хатітє Прєзідєнтам?

- Я хачю бить Брєжнєвим!

Дам січас па чєрєпу!

.

Написати "окодємік"

або "дайтє кучу дєнєг"?

Вітя смокче олівця...

(Дістає Студент яйця...)

.

Матюкається незнайко...

(підійма Студентик яйко...)

Кажуть мальчіку :"Прастітє,

ету кнопочку нажмітє,

там, гдє чорна дудачка...

Мутіт ілі пучіт вас?"

.

Дивиться на "мильницю",

чухає потилицю,

на руці уздрів часи

небувалої краси,

.

"Хто аз єсмь?"-пита гайдуків:

"Бидло, бля, казляри, сукі!"

"Пане Вікторе, Прем`єр Ви!

Бєрєгітє сваї нєрви"

.

(Голодаючий Студентик

затулив в руці презентик...)

Янукович кнопку тискав:

"Здраствуй, Барсік, ета Кіска.

.

Чєм тєбя би паддєржать?

Газу дьошево прадать?

Как там твой надутий рєйтінґ?"

(Яйцемет насилу терпить...

.

Пузо хоче попоїсти;

мозок оком дико блиска;

серденько вагається:

прагне, а лякається...)

.

(Шепче Бідная Студентка:

- Не їси, назву опеньком.

Я тебе не поцілую,

як не трафиш цього Х.....)

.

Всі студенти виють хором:

"Віва, Віктор Янукович!

(втім, бурмочуть дружненько:

"Оберемо Ющенка")

.

На трибуну вліз Пацан...

Ахтунґ, ахтунґ ! Рев яйця...

Навкруги усі завмерли-

а воно стрімить ракетой,

.

а воно блищить титаном

як татарський гість незваний,

як ц гирлі риб`я кістка.

"Фак! Об`єкт савсєм уж блізка!"

.

Яйко мужністю палає.

Путін Вітю озиває:

"Барсік, толька что званілі

будта Юща атравілі.

Дастайот мєня Берьоза.

Вишлі свінскава навоза.

Буш ласкал мєня на ранчо.

Плюнь на етіх памаранчєй..."

.

 Вітю, чуєш: згусток гніву

в серце черстве просто вцілив?

Вітю, віриш: ми- не бидло,

нам безправ`я остогидло.

Вітю, ти махатись вмієш,

накачав бичачу шию.

Що ти в дідька за прохвесор,

не читаєш навіть пресу.

Згриз на палець олівця,

завалився од яйця!

Ми тебе не оберемо-

їж соломи оберемок!

Не дамо ті бюлетня-

ба, розстебнута матня!

Ти не станеш Президентом-

не свари студента ментом!

.

Пан упав.

Ся син прокинув.

Мама дивиться, змарніла.

Тато зошита гортає,

Вітю лагідно питає:

"Ти когось облаяв, синку?

Теревенів без упинку!

Попрошу бєз етіх "бля":

ми з матусей- ВЧИТЕЛЯ.

.

Глянув Вітя у віконце...

Ген, весна: сміється сонце.

- Скільки можна в ліжку спать!

Я пашол мяча ганять!"

- А города хто копати?

А корову годувати?

Гній у курнику зчищати?

Теореми научати?

.

Хлопця тягне на російське...

- Ми же- щирі УКРАЇНЦІ !!!

Де ті рідні терикони!

Хати ,вишні, свині, кони.

.

Любі хлопчики, дівчатка,

поцілуйте маму, татка,

подивіться перед сном

у чарівнеє вікно:

що покаже телевізор-

то і станеться(насниться?).

Живемо у Конотопі-

маєм мешкати в Європі.

Мама -Хавієр Солана;

батько рідний- Буш-молодший;

ми сильніші разом з НАТО,

ми в Європі переможні!

...................................................................................................................

присвячую річниці Помаранчевої Революції, бажаю всім нам здійснити змарновані кумотою й проффесурою наші сподівання власними руками та головами----ТЕРДЖИМАН "Слушайте музыку Революции!"(с)

Я запізнилась

На десяток років...

Згубилась

В просторі і часі.

Й зустріла –

Сліпо так й невчасно –

Ті очі, ті слова, ті кроки...

Німе питання

Поміж нас.

А я – лечу у вир

Щоразу!

І дикий час,

Зрадливий час

Кидає в душу

Болю фрази.

Роки... Летять,

Немов у сні,

Двигтять

І днями, і словами...

І ці пекучі,

Дивні дні

Постануть болем

Поміж нами.

..........................................................................для всех но РАди Васъ-прим.перев.)

ЧАСТЬ ПЕРВАЯ

СЦЕНА ДВАДЦАТАЯ

"Собор"

Служба, орган и пение. Гретхех среди мнодества народу, позади нея -Злой Дух.

Злой Дух:

С нами купно,Гретхен, прежде,

коль была ты невинна,

ходила к алтарю,

из книжицы затёртой

молитвы лепетала

полуиграя детством

да с полуверой в сердце!

Гретхен!

Что у тебя на плечах?

На сердце твОем

что за грех?

Ты ль молишься за мать свою,что

тобой на муки долгие-предолгие усыплена?

А на твоём пороге кровь чья?

А нА сердце твоём ничто не скребётся?

не тревожно тебе?

Гретхен:

Больно мне!

Думы прогнать бы:

в душу проникли, обьяли наружность!

Всю меня!

Хор:

Dies irae,dies illa

solvet saecolum in favilla.

(День Гнева Божьего

обратит міръ в пепел)

Звуко оргАна

Злой Дух:

Труба гремит!

Грохочут грОбы!

А сердце твоё

из покоя праха

для мук полымяных

восстаёт

дрожа!

Гретхен:

Мне б прочь отсель,

мне кажется, оргАн

душит меня.

Напев мне в серце

до донца проник.

Хор:

Judex ergo cum sedebit,

quidquid latet, adparebit

nil inultum remanebit.

(Коль Судия воссядет,

сокровенное явится

к возмездию)

Гретхен:

Мне так тесно!

Арки да своды

тиснут меня!

Смрад напирает!

Дышать!

Злой Дух:

Берегись! Но грех и срам

не схоронИшь!

Дышать? Дивиться?

Горе тебе!

Хор:

Quid sum miser tunc dicturus,

Quem patroum rogaturus,

quum vix justus sit securus?

(Что я, несчастный, тогда скажу?

Ккакому покровителю припаду,

когда даже праведник вострепещет?)

Злой Дух:

Святые отвращаются

от тебя,

руку подате тебе

им ,чистым, мерзко!

Горе тебе!

Хор:

Quid sum miser tunc dicturus?

(Что я ,несчастный, тогда скажу?)

Гретхен:

Соседка! Нашатырю! валится в обморок

 

ЧАСТЬ ПЕРВАЯ

СЦЕНА ДВАДЦАТЬ ПЕРВАЯ

"Вальпургиева ночь"

Гарцкие горы. Окрестность деревень Ширке и Эленд. Фауст и Мефистофель.

Мефистофель: Тебе ли не угодно помела?

                          Себе желаю дюжего козла:

                          поколдовав, я б цели вмиг достиг.

Фауст: Пока держусь и движусь на двоих,

            хватает посоха-"ствола".

            Нам сокращать нелёгкий путь зачем?

            По лабиринту троп стремиться вгору,

            карабкаться утёсами упорно,

            отколь ручей довечно скачет вниз

            мне благостно -труд корнем есть пути!

            Весна недавно приняла берёзы;

            и даже сосен зеленее озимь;

            весне ли наших членов не найти?

Мефиистофель: Признаться, мне не до того!

                            Мороз гнездится в моём теле.

                            Сугробов всюду чтоб затор.

                            Луна горит, яснА, нецЕла,

                            да тУсклится! Шаг грозен "поцалуем":

                            валун ли, пенб- лоб впополам.

                            Поможет нам блудило-свет!

                            Я вижу:там один блестит прелестно.

                            Дружище, эй! Угодно ль послужить нам?

                            Почто шатаешься? Изволь степенно

                            дорогу нам собою предсвещать!

Блуждающий Огонь: В угоду вам, возможно, мне придётся

                                  понУдить свою лёгкую природу:

                                  мы лишь зигзагами привыкли прыгать.

Мефистофель: Ай-яй! Он людам подражает.

                          Во Имя Чорта, марш, тварь неживая,

                          не то задую жизнь твою я мигом.

Блуждающий Огонь: Я полагаю, вы тут всевладыка.

                                   Готов вам услужить, но знайте:

                                   чаруют ныне горы. Зайка

                                   вас поведёт не прямо- врастопырку.

Фауст, Мефистофель и блуждающий Огонь поют попеременно

Фауст: Мы в чарующие сферы

            верно, медленно ступаем.

            Нас, огонь, веди примерно

            ибо мы достичь желаем

            шири, тёмнаго пространства!

Блуждающий Огонь: Чую бег: деревьев стая

                                   нас угрюмо обгоняет.

                                   Скалы главы к нам склоняют

                                   да носами мощно бают

                                   хрипы, храпы исторгая.

Фауст: Между камней, мимо дёрна

            ручейки бегут проворно.

            Чую гомон? Слышу песни?

            Чую зов страстей весенних?

            Что мы ждём? Кого мы любим?

             Вторит эхо были:"Будем!"

Мефистофель: "У-ху, шу-ху"- слышно, близко

                           сыч да сойка с ними -чибис.

                           Все проснулись! Жабы- к суше:

                           долголапые толстушки.

                           Вьются когти будто змеи

                           да песок в ущельях веют,

                           строят нам силки из вервья-

                           мы минаем их что звери.

А гнильё грибных наростов

что полипы кажет ости

путешествующим. Мыши

пестробоки скопом рыщут

чрез болото косогором.

Светляки гурьбой вскишели

чтоб сошёл с пути пришелец

увлечённый их разором.

Фауст: Но ответь мне: мы стояли

            али вёрсты отшагали?

            Всё-то вОкрест будто ходит,

            древа, скалы рожи скалят.

            Огоньки, дробя проклятья,

            мигом множат бликов сотни.

Мефистофель: За меня держись храбрее!

                          Перевал нам дух укрЕпит:

                          мы отсель рассмотрим мило

                          как блестит Маммоны жила.

Фауст: Как стрАнны проблески скрозь грУнты

            туманной золотой зари:

            едва сочатся из-под спуда,

            а к нам доходят их пары.

            Здесь встал туман- там пар клубится:

           мы ловим отблески сквозь чад.

           Свет нам сочится нежной нитью,

           гляди- и грянет огнепад;

           ещё немного- пробуравит

           долину жилок мириад,

           соединится ураганом,

           пойдёт в блистательный парад.

           БлизкИ блистающие искры,

           последний рудознатца смыв.

           Гляди, огнём утёс укрытый

           зовёт искателя на "вы".

Мефистофль: Ужель б Маммона поскупилась

                        на украшение дворца?

                        Я вижу бОрзого гонца-

                        за ним толпа гостей явилась.

Фауст: Невеста- буря мчится, шлейфом треплет

            затылок мой!

Мефистофель: Держись за рёбра скал,

не то смахнёт тебя летунья в пасть ущелья.

Туман сгущает темноту. Трещит лесоповал!

Напуганы, летают совы!

Ты чуешь, рушатся основы

вечнозелёнаго поместья!

Стволов вековых молитвы!

Кореньев хрипы да скрипы!

Валя соседа, дуб ложится

на ель, сочится кровь-живица;

и скрозь нелад древесной смерти

несётся , рыщет, свищет ветер.

Слышишь, гласы в вышине:

дальше? ближе- те вдвойне!

Горы грохотом облапив,

льётся дикое камланье!

Ведьмы хором:

На Брокен, ведьмы, пожтивей!-

Посев- зелЁн; жнивьё- желтей-

туда весь двор сегодня зван.

Король на троне -Уриан.

Метла на гульки отнесёт;

спердят и ведьмы, и козёл.

Голос: Хозяйка Баубо в осадке,

           верхом явись на свиноматке.

Хор: Хвалу тебе наш хор поёт,

        фрау Баубо, веди вперёд!

        Свинья добра, а мать- верхом-

        за ней- весь двор одним грехом.

добью до 16.11 пока читайте------------прим.перев.)

ИДИ ЗА МНОЙ

Полуувядших лилий аромат
Мои мечтанья легкие туманит.
Мне лилии о смерти говорят,
О времени, когда меня не станет,

Мир — успокоенной душе моей.
Ничто ее не радует, не ранит.
Не забывай моих последних дней,
Пойми меня, когда меня не станет.

Я знаю, друг, дорога не длинна,
И скоро тело бедное устанет.
Но ведаю: любовь, как смерть, сильна.
Люби меня, когда меня не станет.

Мне чудится таинственный обет...
И, ведаю, он сердца не обманет,—
Забвения тебе в разлуке нет!
Иди за мной, когда меня не станет.

1895
З. Гиппиус

..........................................,на пам`ять мій найкращий переклад з Байрона-)

.

Якби я здужав річку переплити взад

до джЕрела дитячого добра і зла,

я б понад тими не вертався берегами,

знівеченими жовтими лугами.

Хіба зтекти униз, упасти в море,

ім`я позбутись, рештки непокори?...

...Чим є та Смерть? пристанком Серця?

кінцем того, що Світом зветься?

Життя- то візія. Що бачу я,

існує по собі, а зву- життям.

Осіб відсутніх мертвими назву,

тих, що з собою тягнуть в путь,

навіжені, збавляють нас спочину

то спогадом у сні, то тихим чином.

У метв`яків, відсутніх зимні жили:

хіба не ті, що в спогадах лишились;

ті, хто не з нами- мертві, стилі бо,

вже не такі, як знали ми- турбот

і радощів позбавлені. Чи пам`ята

хтось їх, мерців? Ґрунти, вода

над ними; ми- на цьому боці.

Надійде час лежать під коцем-

пилюка мовчки всіх прийме:

спіткає нас, як інших, Смерть.

 (...................................................)

Підземні мешканці понапхані в могили:

що лИшилось крім цвинтарної глини?

Тисячолітній попіл землю вкрив:

чи всюди він, куди б ти не ступив?

Мерці мовчазні в келіях живуть,

кордони стін не здатні перетнуть?

Окрема мова в них? У чому сенс

півночного буття, ґрунтОвих мес

німих, без рухів? Земле, о!

РодИла нащо? Де пішло?

Там- діти твОї, Земле...Ми

як бульбашки: нам жито-мить.

ЦвинтАр- ебенова щаблина,

портал ,крізь котрий люде линуть

до переповненой печери,

до мандрів духа нескінчених,

де я збагнув би переходи

речей глибинних у породи

і незрічені чудеса,

заїсте би, освідчив сам.

.

(переклад з анґлійської- Терджиман)

.

------------1.-------------------------

Был миг-крепчала темнота

и разум гас слабея;

надежда меркла, искра та,

что я в душе лелеял.

------------2.-------------------------

В ту полночь мрачную рвалось

напополам больное сердце;

тогда едва ли мне жилось:

я избавленья жаждал- смерти.

-----------3.--------------------------

Фортуна бросила, Любовь

Изменой обернулась;

Ты подарила Жизни новь,

Зарёй в Ночи проснулась.

----------4.---------------------------

О, исполать твоим лучам:

суть очи серафимы!

Оне хранят в Ночи меня

блистаючи в вершине.

-----------5.--------------------------

Когда вокруг сгустился мрак,

что тщился Свет Твой погасить,

Ты стала ярче во сто крат

назло ночным громам светить.

---------6.-----------------------------

О, да пребудешь впредь со мной;

Учи терпеть, учи дерзать.

Ты вопреки молве людской

умеешь словом утолять.

----------7.---------------------------------

Ты будто деревце в цвету

оберегала монумент:

листвой голУбила плиту

учтиво, ласково, мой свет.

--------8.---------------------------------

Ревела буря,ливень лил,

но Ты же, стан едва пригнув,

листву промокшую склонив,

осталась преданной  в грозу.

---------9.------------------------------

Тебе и близким  всех твоим

не перенесть моих невзгод.

Пущай Господь твой свет хранит,

Достойнейшую бережёт.

-------10.-----------------------------------

(...........................................)

--------11.-----------------------------------

И всё, и всё, что я утратил,

сумел в Одной Тебе найти.

Душа моя полна страданья;

миръ не пустыня, в нём есть Ты.

(перевод мой---------------------Терджиман. Извините ,десяты станс после осилю,когда снова примусь за английские переводы, допечатаю)

...............................................................................................................................,

Ридай по мені- я упав,

кохання спів перекажи;

якщо хтось пальцем показав-

відтак за мною не тужи.

.

Душа болить- надії геть.

Холодна кров, диви .струмить.

Прида коли спіткаю смерть

аби хрестину устромить.

.

Здається, вщухнув буревій.

Твій промінь хмару пропалив;

души розчуленой сувій

твій наспів щиро ухопив.

.

О, Жінко! Плач по мені бо

я сам не здатен сльози лить.

Благослови то Око, Бог.

Блаженна жалю сльозна мить.

.

Колись я в грудях іскру мав,

був здатен Тебе полюбить...

О, хоч би мене хтось розп`яв

щоб біль назавше припинить.

.

Оплакуй мене...згода, так?

Крхання спів перекажи.

Якщо хттось скаже "неборак",

відтак за мною не тужи.

(переклад мій-------------------------------------------------------------------------------------------Терджиман)

вы любите Декадентов???

или творите в этом духе??

а моглиб почитать своих любимых авторов на одном вечере декаедентов???

или свои произведения???

(подробностей пока не скажу....но мне надо знать...есть ли желающие)

детали оглашу после

фот они 

http://ru.wikipedia.org/wiki/ Декадент

http://www.decadence.ru/