Про співтовариство

Прочтите "Цели и правила сообщества". Стоит важной заметкой.
Я знаю, что почти все пишут стихи.Зачастую просто*В стол*. И у вас есть стихотворения любимых авторов.Многие пришли к этому через какую-то стихию, что наталкивает на жгучее желание выразить себя в стихах.Мне интересны ваши стихи.И я верю, что каждый человек уникален.Надо разжечь эту искру поярче.Пусть мы у неё согреемся.

Топ учасників

Вид:
короткий
повний

Стих_и_я

О собаках, злых …и не очень

*****

Не огорчайтесь вы, не плачьте дорогая

Полоска белая всегда меняет чёрную

Сегодня если укусила вас собака злая

Так завтра, обязательно укусит добрая

 

 *******

Июль…деревня, настроение в мажоре

Луга зелёные, чист воздух, словом - Рай!

Увидел странную табличку на заборе:

Злой! Осторожно! Не влезайте, Попугай!

 

Признаться, я проникся интересом

А, что за монстр, там таится за стеной?

Кто этот "Франкенштейн" прогресса?

Насколько злой, коль рушится покой?

 

На миг представил: дерзок, распоясан

 На всех ему с "высокой Башни чхать"

Сидит и ждёт, кого б порвать на мясо?

Да и  народец начал часто пропадать

 

Я подтянувшись, заглянул туда украдкой

Обычный вроде, ну чуть клюв острей анфас

Он радостно взглянул с улыбкой сладкой

И вдруг, как заорёт истошно : Рокки - ФАС!

         

*****

 

 Жена толкает среди ночи мужа

— Ты слышишь? Воры лезут к нам

— И что, скажи, мне сделать нужно?

— Собаку разбуди хотя б, болван

 

*****

… Пропала умная собачка...ОЧЕНЬ!

И если ты читаешь это Шарик дорогой

Мы выпишем журнал, который хочешь

Ты позвони дружок, пожалуйста, домой

 

*****

 Всё слышу я. ... Не нужно красться тихо

Носило где тебя? Забыл наш уговор?

Не посещать соседа (клялся!) пуделиху,

что сторожить ночами будешь двор!

 

Уж полночь... да, ты выпивший похоже

— И долго пьяные терпеть твои дела?

— Я пьян? Да, что за подозренья, боже!

— А, ну полай

                   — Лай-лай- ла-ла-ла-ла-ла-ла…

 

*****

Нам за компьютером собачек не понять

собакам, как и нам, общенье нужно очень

Два раза в день собака рвётся погулять

С друзьями ПЕРЕПИСЫВАТЬСЯ хочет…

*****

(Разговор двух блондинок)

   — Привет!

   — Привет!

   — Что за беда?

Вчера, я еду в тачке?

Со мною Буська, как всегда

 любимая собачка

Что за страна, одно жульё

 Обман, подруга, всюду

Ты ж помнишь, сколько за неё

Я отдала (не буду)

С моею Бусечкой беда

Поверь, не та досталась

Она ведь гончая

— Ну, да!?

— Ну мне ж не показалось!

Ко мне какой-то псих, атас!

пристал

— Звала б на помощь

Так я сказала Буське - ФАС!

— Ну, а она?

— Ты гонишь?!

*****

Мой пёс, когда со мной гуляет вечером

 Уж очень любит к ПУДЕЛИХАМ приставать

Но, лишь с улыбкой дама мне навстречу

ТАК ЭТА ГАДИНА САДИТСЯ РЯДОМ СРАТЬ!




*****

Не будет пёс стоять мой в стороне

Всегда замолвит за меня словечко

Увидит даму, улыбнувшуюся мне

и рядом тут же выложит сердечко

*****

А, много ли для Счастья надо?

Рецепт признаться очень прост:

глаз верных радостного взгляда

…четыре лапки... ушки…хвост

 

В зубах — изжёванные тапки

 костей — заначки по углам

Но лишь коснуться тебя лапки

и он прощён за весь бедлам

 

Тебя встречая, ткнётся в руку

(Знаком кто, этот миг поймёт)

Заглянем мы в глаза друг другу

Погладишь, он твой нос лизнёт 

 

Так что ещё для СЧАСТЬЯ надо?

Рецепт признаться очень прост:

Комочек рядышком мохнатый

…четыре лапки... ушки…хвост

Какао с молоком

Ветер цвета какао
Бормотанье листвы
Август щурится Мао
В непристойные сны
Подпирает устало
Спелых злаков щеку
Он встречал их немало
На недолгом веку
Цепенение рощи
Видит в снах дивный май
Мы все стали попроще
Примитивнее. Вай?
Восклицает, обряжен
Месяц в Гамлета плащ
Кутежи где куражны
Чаши здравны и вящ
Пафос жизни на полну?
Но уже улеглись
Камнем гнаные волны
Фотография-жизнь
Изменяет окрасы
В едких щелочах лет
И снимает кирасу
Мой неюный корнет
Приближает с опаской
Сепия свой лорнет
Все кричащие краски
Быстро сходят на нет
Заливает путь-дао
Цвет уж больно знаком
Ветер цвета какао
С теплым чуть молоком

аксіома кола.

зростила людина ідею,
любила ідею людина -
та чхати хотіла ідея,
ідея любила маси
глобально, всеядно, міцно.
- навіщо мені людина?! -
і з"їла людину ідея,
бо маси вона любила.
бо маси були голодні,
в лахмітті, брудні та босі.
та попри все амбітні:
крейдою скрізь на стінах,
на всіх плакатах писали,
стверджували про те, що...
що саме вони створили,
зростили красуню ідею.
любили ідею маси!
та чхати хотіла ідея -
ідея любила касти
глобально, всеядно, міцно.
- нащо мені ті маси? -
і з"їла маси ідея,
бо касти вона любила.
бо касти були ситі,
огрядні, чисті і взуті.
та попри все зрадливі,
каверзні, хитрі, трусливі
та ще й до усього амбітні!
писали в книжках, у брошурах,
в журналах, в газетах... - усюди! -
що саме вони створили,
зростили касти ідею.
любили ідею касти!
та чхати хотіла ідея -
ідея хотіла власті
і полюбила гроші
глобально, всеядно, міцно.
- нащо мені ті касти!? -
і з"їла касти ідея.
бо гроші вона любила,
які захищали власті...
...хто кого захищає?..
навіть ідеї неясно.
загаялась трохи ідея -
кого з них любити треба
глобально, всеядно, міцно?..
- а це що тут за напасті?.. -
ковтнули ідею власті
і сплюнули нею огидно.
впала ідея на касти,
які заховались у маси,
а маси розсипались в люди.
і ходить ідея по людям,
шукає собі пояснень -
хто вона, звідки і нащо
її породила людина,
упевнила, що найкраща
і що вона є єдина?
...ходить ідея між люди,
але її не знаходять.
бо звісно усім про те, що
зростила людина ідею -
любила ідею людина.
та чхати хотіла ідея -
ідея любила маси...

взгляд в прошлое...

  • 20.08.15, 14:23
Я видел себя, 
Сквозь время былое… 
Смотрел я в глаза, 
Себя, не узнав… 
Испытывал страх, 
И чувство тревоги, 
Мгновенья секунды, 
Своей исчерпав… 
Не смог я спросить, 
Не смог я услышать… 
Ошибок своих, 
Я здесь не узнал, 
Сияющий взгляд, 
Предначертан  судьбою, 
Секретов которой, 
Пока не узнать…



Из сказаний об Илье Муромеце

'БЕРЕСТЯНАЯ ГАЗЕТА'
ХРОНИКА ПРОИСШЕСТВИЙ.
***
Как на тракте старинном Чугуевском,
аккурат поворот на тракт Муромский,
на прошедшей давеча седмице
Илья Муромец сделал аварию.
Он скакал из Чугуева- города,
по делам торопясь государственным,
выполнял поворот к граду стольному
и копьём показал направление.
Аль копыта коня "поворотные",
в грязь попав, в поворот не вписалися,
аль Илюша с уздами не справился,
только выскочил он на обочину,
где немало деревьев порушивши,
остановлен скалой был "отбойною".
"Пробка" тут же возникла дорожная-
две телеги оставив бесхозными,
мужики собралися у просеки,
полчаса меж собою пробаяли.
Пострадал сам Илюша манёхонько:
на шеломе с кулак его вмятина
и порточки порвались атласные.
В граде Муроме сняли дознание
на предмет пития медовухи им,
был оправдан Муромец начисто-
пчёлы в бороду не садилися!
Князь заслуги зачтя геройские,
за порубку лесов невольную,
штраф с отстрочкой назначил Муромцу,
опосля, мол, с трофеев взыщется.
Гой есте Вам, добрые молодцы,
СОБЛЮДАЙТЕ "Дорожные правила"!
***

дорога

  • 19.08.15, 17:45
дорога в день,
рожденная из тьмы...
вой ветра за спиной...
крик звезд в ночи,
и непонятный, шепот лета...
зовет вперед,
все заставляя позабыть,
мечтаний в свете...
забыть про прошлое,
забыть воспоминания...
очистить дух...
и подготовится,
к великому полету,
к дороге в ночь,
к началу из начал....

Картинки по запросу дорога

віршування в окупації

15. нічого не змінилося... (після мінських угод).

нічого не змінилося, отож...
москаль пуска убивчим переплясом
кремлівський кнут руїнами донбасу,
по лугандону впоперек і вздовж.
гукнувши свистом, ткнув у світ кулак
і прохрипів
- хохли мої холопи!
тримаю ніж об"єднаній Европі,
вже біля горла гострений тесак... -
на люди глянув мов на баранів
і людству плюнув з осміхом у душу -
усі закони, мир хибкий порушив
і відпустив своїх кривавих псів.
...і лапки тре вдоволено у злі
шизоїдне створіння у кремлі.

віршування в окупації

14. ...і падали мертві птахи.

(шановний ідіоте,
ти у цьому світі один.
         "Тобі", В"ячеслав Прун).


- ...послухай, чувак, ти останній у світі дурень... -
шепоче йому його доля.
і відчув він присмак у роті крові -
то удар від життя йому у щелепу
настільки сильний,
що аж вилетів геть із комфортного затишку
у саме-самісіньке дно,
з фінгалом під оком і зламаним носом
загримів усіма своїми кістками об стіну -
не розсипався, бо у схові були всі кістки,
в шкіряному мішку, що звалося тілом -
з якого смокінг модний звисав брудною ганчіркою
і червоний метелик на голій шії нависав на плече...
виплюнув зуби,
ковтає червоносолону юшку,
шукає напомацки курево і запальничку
в кишені штанів,
що лахміттям спадають, влипають у струпи ступнів.
п"ятами сковзає у пітьмі,
хоче здійнятись на ноги -
не може - о, Боже! - не розуміє бо як... -
голова відлетіла і вскач покотилася
під копита підковані кОней,
а потім чавилась під колесами автомобілів
і молотилась об шпали під безліччю трун паротягів...
це вже пізніше про все вона йому прогугнИла, коли
вся потрощена звідкісь до ніг прикотилась -
зверху встромив до хребта порожній і битий
баняк пучеокий...
нарешті знайшов сигарети
і огорнув себе димом,
запальничкою клацнувши двічи.
...і розвіявся дим,
і побачив - поруч нього сидить ДЕПРЕСУХА...
сука, вливає у душу лайно і...відмитись нема де.
тицнув в тарець їй, у лярвову пику що сил,
що аж спурхнулиа вмить зі стільця у кватирку,
фіранки червоно крильми обпалила,
щебече радісно в темну пустелю
- він п"яний! він п"яний! він п"яний!.. -
і день зазирнув у вікно,
і все почалося спочатку.
- ...чуєш, чувак, ти останній у світі придурок... -
шепоче за спИною доля.
жовтокислотне сонце злилось на підлоги ліноліум,
павутинням безладно сплелись
на шпалерах рожеворозмазані денні тіні,
які висолопили язика...дратувались...
- а пішло воно нА хєр усе!
я не винен! не винен, бля... -
пробуркотів,
нюхнув ацетону,
зиркнув у кут, де плавала тухлою рибою дримба,
і вийшов у день постріляти по крукам і гавам
із міномету -
й одразу день задзюрчав
тихим спокійним струмочком
до озера спокою і благодаті.
спостерігав благодушно як падали міни,
оселі руйнучи, сіючи смерть...
- опанькі - шепотіли вуста.
- ...усе тепер буде ладушкі... - чулось йому у відлунні,
він бачив, здивований,
з неба як падали мертві птахи.
- так і повинно бути... - подумав,
в останньому видохнув подиху...

_______
дримба - тут: повія.



віршування в окупації

13. інтерв"ю.

...випадково включив тб і втрапив у це словесне лайно. до речі, ведучій нічим не поступався у своїй зненависті до усього українського своєму співбесіднику, самовдоволеному паханцю...

(вільний переклад з московитської
на нормальну й усім зрозумілу українську мову
інтерв"ю паханця ле-не-ре
міському тб)

...а ми здумаєм історію
описово-узагальнену -
все про нашу лугандонію
справедливо-соціальную,
нами чесно уполонену
красотульку одобрялочку,
мовчазну, напівголодную
безвідмовну простолялечку.
є і буде ця республіка
принародно узаконено
за лапті, за щі, за бублики...
мову? - знищим яко гичечку,
хунту випалим! укропів
закатаєм у шаплишечки
і... - насрать нам на Европу ту!..
Україна є бо мертвою -
з прірви чорної вона
вже ніколи не повернеться
до московії і нас...
почекаємо ще трошечки -
кремль нам видасть по матрошечкє.
буде все у нас тіп-топ,
гоп зі сциком, геп і хоп...


віршування в окупації

12. літачки, кораблики...

літачки кораблики лЕгкі у простОрі
плавають літають в небі і на морі

крила і вітрила з метеликових крил
поведуть у далі подувом вітри

і хмаринки білі у безмежній волі
плавом пропливають в небесах крізь долю

подивом у спогад із дитячих мрій
біль і щем у серці згублених надій

пригадаю юність весняною ранню
квітами тендітними світлого кохання

і серпанок степом в дивній цій порі
осипає очі росами зорі...