Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів.
М.Вінграновський
Заходьте на вогник, маркізе де Сад
І Захер Мазох (хто іще вас запросить?)
Гайда у промінням пронизаний сад
Де снить літургієй вже ледь тепла осінь
Ходімо до нас, Мопасане і Сартр
Де схід розгорта синіх мап небосхили
Не знайдеш в них контури індій, суматр
Там всі магелани і дрейки безсилі
Підсуньтесь панове, я вам покажу
Як час дзебенить поміж ніжних пелюсток
Як серце стрибає між легких зажур
І човників листя посохлих і хрУстких
Не треба трагічних і пафосних фраз
Що квіти зайшлися чи плачем, чи болем
В саду достига винно-жовтий топаз
З брунатного листя встає статний голем
Вже лементу досить. осінній хижак
Їм ввів найсолодший з знеболення ядів
В повільних зниканнях чугайстрів і мавк
Вони чують кращі канцони й рулади
До сонць - навпростець, і уже завдали
На плечі із спокоєм повнії торби
То ж нумо глядіти (ще видно коли)
На квіти щасливі - у них вже все добре
