Впасти, щоб народитись...
- 29.09.15, 20:23
- Стих_и_я
Лускають каштани від утоми,
Стогону колючок і скарлупи...
І зникають розпачу фантоми,
Темрява і морок самозгуби.
Новий образ з нової подоби...
Світу блиск з розбитого учора...
З листя між трави, набивши лоба,
Бачать на гілках у небі зорі.
Потім будуть паморозі ранки,
Дотики роси на спраги обід.
Сонце-ладо. Місячні серпанки.
Сум вітрів і снігу білий холод.
Веснами розвіється тривога...
Брунькою народиться прозріння...
І полине в пагоні до Бога
Пошепки землі благословіння...
6
