43. мріяне слово.

...отак спаде слово
і піде воно коридорами мови
допоки не знайде собі місце
із високим вікном, у яке
зазирає місяць і зорі заходять
розповісти аби
всілякі дивні історії Всесвіта
і ранкова зоря завжди вітається гомінкими птахами
і сонечко вдень
світло і тепло усміхається новому слову
що замріяно дивиться з підвіконня
милується степом і річкою гаю...

а потім заходили гості -
дивакі невгамовні, безцеремонні
влаштовують бал маскарадний
з феями, ельфами
чаклунками і чаклунами
з чортами і янголами
з матронами, донами і мадонами
і лицарями без докору і страху
і блазні грали на мандолінах
гітарах і скрипках
дмухали в труби, в сопілки
щодуху в блискучі фанфари
били у бубни і барабани
і танцювали, звеселяючи натовп
всілякого іншого люду, якого набилось
в затишне місце з високими
і просторими вікнами замку
і пуляв салют
і гриміли оркестри
і кружляли у танці містични дами і кавалери
принцеси і принци, королі, королеви
у масках казкових драконів споглядали це дійство
обмахуючи пир"їнними віялами обличчя
маніжно прихилялись
і перемовлялись тихо про щось один з одним
ховали за віялами обличчя
які і так вже було не впізнати у масці... -
і все те
тонуло у квітах
лилося рікою вино
ломились ряди від їства
над усім панувала
пишна, чепурна, розкішна
ошатність
кохання -
безтурботне, веселе, світле і чисте! -
огортало душу і серце
підхоплювало цей світ і підносило до небес -

і слово нове спадало
і йшло коридорами замку мови
допоки не знайде собі затишне місце
з високим просторим вікном до волі...

Это что-то вроде записок Л.Г.
о своей повседневной жизни.
***
Я И ЖЕЛЕЗНАЯ ЛОГИКА.
С обеда, мол не мыл посуду,
Ты б не ворчала на меня.
Я ж борщ на ужин есть не буду?
Чего же мыть тарелку зря?
***
Я И ПЫЛЕСОС.
Изогнут, чисто знак вопроса,
Звоню жене на телефон:
- Захвачен шлангом пылесоса,
Как с сыновьями Лаокон!
***
Я И ПЕРЕМЕННЫЙ ТОК.
В розетке что-то зашипело.
Я крышку снял и внутрь полез.
Отвёртка вправо, а я влево...
Теперь лежу сознанья без.
***
Я И РАЦПРЕДЛОЖЕНИЕ.
В рубашек глажке скорость множу:
Манжеты, грудь, воротничок.
Рукав не глажу, спинку тоже,
Всё это скроет пиджачок.
***
Я И КАТАСТРОФА.
Подъезда двери распахнулись,
Соседский вылетает пёс.
И с лаем, матом, мы столкнулись.
А я в пакете яйца нёс.
***
Я И НЕ ДОБРОЕ УТРО.
О, как же ты несправедлива!
О, как ко мне жестока ты!
Компот сварила б с чернослива...
Подала б хоть стакан воды...
***
Я И ОЖИДАНИЕ ОБЕДА.
Я холодильника глубины
Который час хочу познать.
Там пиво, сало и маслины...
И ты на кухне. Твою... Эх!..
***
Я И ОБИДА.
Трындеть подружкам, муж "безрукий"-
Жены любимая из тем.
Тогда ответь, моя старушка,
А чем же я чешусь и ем?
***
Я И НЕДОПОНИМАНИЕ.
А может я стихи слагаю
Во сне, а может я пою,
А может я... Да сам не знаю!..
А ты твердишь одно- храплю.
***
Я И МИР ПРИРОДЫ.
Я паучка кормил всю зиму,
Когда весной, однажды, вдруг...
Ты, пылесос, крик: - Паутина!..
Исчез в трубе мой мелкий друг.
***

                               Стихи в ответ М.Б.

Я спел бы, но не знаю сколько лет
Вам Бог уже отмерил и отмерит,
Я в стройность Ваших ног готов поверить
И даже тень от них рукой измерить,
Которую роняет лунный свет,

Я Вам во сне дарил осенний лист,
Но наяву мы не увиделись ни разу
И осень в Вашу жизнь роняет стразы
Печальнее непризнанных алмазов,
Как в ювелирах заскучавший пианист,

Пусть не у Вас останется в судьбе
Мой профиль утром в полумраке зыбком
И молодости первая ошибка,
Счастливая – несчастная улыбка,
С инициалами прекрасной Т. и Б.,

Чтоб с титулом графини не скучать,
Она шутила о любви в наследство,
Но босоногое в ответ смеялось детство,
И обучалось — первое кокетство
Графиней Любецкою величать,

Что титулы, осколки прежних дней,
Вы редко с красотою совпадали
И в зеркале собою украшали
Наперечёт все женские печали
Придворных престарелых фей,

Смеялась ли над титулом она?
До слёз, до умопомраченья,
Потом мы ели хрупкое печенье
И титулы теряли всё значенье,
И были сладкими печенье и Весна,

Мы ночью с ней смотрели на свечу,
Всю в ореоле золотого цвета,
И только утром я узнал с рассветом –
Её Любовь короновала светом,
Крылом коснувшись к каждому плечу,

Есть титулы земные у людей,
Подарок королей и кардиналов,
Но если женщину Любовь короновала,
Она есть  светоч нам не видимого бала,
Её корона выше всех царей

Автор: Геращенко Сергей Иванович
             Sengey
             14 - 20.09.2015

*
ГЛАЗ.Е.Т- замочная скважина через которую Елена Тихомировна подсматривает за соседями (коммунальн.)
*
ОС.АДОК- маленький спец. ад для особо избранных
*
ШУТ.ОЧКА- любитель писать на стенках общественных туалетов 'смешные' шутки
*
МУЛИ.НЕ- твоя кобра дома!?.. (сос. вопр.)
*
ЯН.ТАРНЫЙ- Ян дошёл до кондиции! (рест.)
*
САМ.УРАЙ- да не хочу я глотку драть, флажком махать, ура орать (антидемонстр.)
*
ВЫ.ГОДНОЕ- кастинг фотомоделей
*
Э.СТАКА.ДА- эй, стакан давай! (сокр. заст.)
*
СУБОРДИНАЦИЯ- послепятничное нарушение координации в субботу (мед. терм.)
*
ЛАВОЧНИК- вулканолог
*

йдеш назавжди? що ж, бувай.
від кохання до кохання
шлях короткий обирай.
але все в житті оманне.
помашу тобі услід
вже чужиій, та рідній наче -
хай, щоб легко шлях проліг,
сяє хай зоря удачі.
тільки все ж прийде пора
сліз від розпачу і зречень,
зблякне раптом мішура
в повсякденній колотнечі
і крізь стиснуті вуста
зрине крик розчарування -
гинуть мрії, пом"ятай,
у бурхливім океані.
що ми значим - я і ти?
тимчасовості не вічні.
і крізь шторм знегод гребти
лиш всього - закон космічний...
говори, не говори -
не повернеш вже минуле.
Бог нам свідок угорі,
час кохання ми відбули.
чи було воно, чи ні -
то є загадка нам лише,
в Літо канули ті дні -
таїну собі залишим.
...йдеш незавжди...що ж, бувай.
хай щастить тобі в усьому.
тайкома мене згадай,
як зупинишся з утоми.

P.S.
може так воно вже судилось...
і, зітхнувши, дивлюсь у зем.
а таки мені певно снилось -
ти і я, і життя усе.
і душа моя рветься навпіл,
оковитою не сцілить...
хай кохання оспівують жаби
на озерах у сонця мідь.

в келешній накурено
сто мужчин
з курвами кокур вино
стіл тріщить

з марноти марнотності
в сивий дим
увійду в самотності
сам-один

питиму не їстиму
з п"яних дум
думатиму істину
як знайду

і у цій зімлілості
у журбі
прошу в Бога милості
не собі

у плафоні-бублику
лампи бра
і музИка мУзику
файно гра

і крізь ці мелодії
до душі
увійшли мов злодії
міражі

там свіча засвічена
в туманІ
усміхнулась дівчина
не мені

увесь світ хитається
і густий
в келех проливається
сивий дим

і хтось йде у хибкості
світу встріч
просить в Бога милості
в темну ніч...