Крокувати сліпим до світла
По колючих дротах в літо.
По дорозі битій - каміння.
Та у небо - руїн тління.
І збігають дими небозводом
У ранкові червоні води -
Розхвильоване там кохання
У чеканні на день останній.
Потойбіччя - хмарами сходом.
І крізь час там трощаться сходи,
По яких у туман перетворень
Звіри, люди, птахи, потвори.
Там зривають та топчуть квіти
Все з обличчями сірими діти.
...Над усім тим тавро швидкоплинно
Колом чорним повільно плине
Та краплинно спадає сіллю
В спрагу волі в неволі вільним -
Бо у волі відрізано крила...
Оком хижим над небосхилом
Сонце сходить в цю дику днину!
Де невинні, дурні та винні
Тягнуть руки сліпі до світла
Крізь колючі дроти в літо.
Коментарі