Хочу поділитись кількома фото з моїх мандрів.

Як лишилась Україна без Богдана,
Стали бунтарі співати царям о-сану.


А царі із того тішаться-радіють,
Воєводу із стрільцями шлють у Київ,


Слід за воєводою їдуть і посли,
Та везуть з собою із Москви листи.


В тих листах - наказ царя поучать козацтво
Вольниці зректися, буде
тоді ласка,

Буде цар любити їх наче діток рідних, -
Віра бо у нас
одна, предки наші - скіфи.

Та помовкують посли, як то московітам,

Солодко чи ні, з царською ласкою жити.

Бо ті московіти ходять в
личаках,
Науки люд не знає, смути по церквах,

Розбій по дорогах, по
палатах дяки
Холопам за срібло дають мідяки,

Хто ж надумає роптати -
буде тому кара,
Не ходіть ви до царя, славні отамани.  

Роз’їжджали
ті посли, наробили лиха
І козацтво чесне збили з пантелику.

А як
розбрат зчинивсь, наплодилося Каїнів,
Що плюндрують свій край, гірш
татарина.

Йосифа повели знов брати на торжище,
І вже скоро
обернулась земля в попелище.

Як лишилась Україна без
Богдана
Розіп’яли козацький край деспоти-тирани.

Рабство і сваволя -
уся царська ласка
Чи воскресне ще коли держава гетьманська?

http://ua.korrespondent.net/main/90204 

Сьогодні всі галасують про відокремлення влади від бізнесу.

Чи є це можливим в українських реаліях, і взагалі - в реаліях сучасного світу глобалізації і панування міжнародних корпорацій? І чому тенденція до панування "касти" бізнесменів над "кастою" власне управлінців і, як наслідок, над цілими державами, має загальносвітовий характер?

Відповідь на це питання, на мою думку, насамперед полягає в тому, що 20-те століття багато змінило в засобах боротьби між соціально-політичними групами (державами, націями, класами, тощо).

Якщо раніше провідну роль завжди відігравала зброя, то після 2-ї світової все більшу роль починає відігравати економічна та інформаційна боротьба.

Це і призвело до суттєвого зміщення владних полюсів на світовій арені. Я зараз маю на увазі не зміну потужності окремих держав, а зміну , якщо так можна висловитися, класового впливу на керівництво державами. В умовах економічної боротьби, провідну роль поступово починають займати "торговці" над традиційно впливовими військовими діячами і професіональними управлінцями.

Я не випадково раніше використав термін "касти".  Аналогія з моделю давньої Індії багато чого може прояснити. Немає сумнівів в тому, що індійська кастова системе є регресивною і ажніяк не відповідає вимогам демократичного суспільства. Але  внутрішня структура суспільства в ній відображена дуже чітко. Тобто, мало хто з фахівців заперечує той факт, що поділ суспільства на 4 групи в індусів був таким, що відповідає соціологічній науці. Інша річ, що спадкування приналежності до соціальної групи і неможливість його її змінити є неприйнятними, але ми зараз не про це. Так от в Індії воїни і управлінці (я маю на увазі осіб, що керують державою) належали до однієї касти. Торговці до іншої. І жодним чином торговець не міг долучитися до керівництва країною, скільки б мільйонів в нього не було. Більш того, це правило стосувалось і всіх його родичів.

Подібну ситуацію (хоча й не так чітко виражену) можемо бачити скрізь аж до 20-го сторіччя. Військовий і державний діяч були спорідненими професіями.

Бурхливий розвіток ринкових відносин, як вже згадувалося вище, змінив полюси впливу на владу як таку. Тобто, каста торговців отримала широкий доступ до влади, безпосередній і опосередкований. І це є наслідком саме європейської системи демократичного управління.

Тепер повернемося до України. Проблема  в нашому випадку полягає в тому, що злиття бізнесу і влади набуло критичного ступіню. Причину вбачаю в наступному:

непрозоре, плутане і жорстке податкове і регуляторне законодавтво;

крайній ступінь забюрократизованості суспільства;

Як наслідок - малий і середній бізнес не має вільного розвитку, потребує владного "кришування", а коли домагається такого "кришування" вже не хоче працювати за законом (не сплачує податки, використовує "своїх" можновладців задля боротьби з конкурентами, тощо);  великий бізнес купує можновладців повністю або проштовхує до влади своїх людей, таким чином відбувається повне злиття велокого бізнесу і влади (олігархія) з подальшим "кришуванням" бізнесу менш потужного вже навіть не представниками влади, а, фактично, найманими працівниками олігархів з урахуванням інтересів останніх.

В сухому залишку маємо полумертвий малий та середній бізнес, як варіант - номінально самостійні підприємства, що фактично є власністю олігархів; великий бізнес переплетений з бюрократією настільки, що утворюється єдиний організм.

Тобто відмінність від Європи полягає в тому, що в Європі бізнес на владу впливає (шляхом лоббіювання потрібних законів через близьких політиків), а в Україні великиє бізнес і є владою.

Шлях виходу з цієї ситуації вбачаю лише один: силове повернення бізнесменів до їх природного виду діяльності (виробництво, торгівля, тощо). Для цього необхідно:

 

1. Реформування податкового і регулятивного законодавства, з метою зменшення контролю та податкового тиску на малий та середній бізнес;

2. Дебюрократизація країни - суттєве зменшення кількості держслужбовців, ліквідація державних установ, що дублюють функції і повноваження один одного;

3. Контроль за діяльністю, минулим, звязками держслужбовця і його родини з метою униможливлення його причетності (прямої чи непрямої) до будь-якого бізнесу;

4. Допуск до виборних посад лише людей, що пройдуть кваліфікаційні іспити. (це потрібно навіть для того, щоб керувати автомобілем, але чомусь не потрібно для керування країною).

 

Цей комплекс заходів не є вичерпним, а важливою є його спрямованість - відділення влади від бізнесу. "Торговці" повинні займатися своєю справою - торгувати, тоді вони будуть приносити користь не лише собі, але й суспільству; "управлінці" повинні займатися своєю - керувати країною, зокрема встановлювати прозорі й прості для сприйняття правила гри для "торговців".

Тоді все і всі будуть на своїх місцях, і лише тоді можна буде говорити про здорове, вільне суспільство.

Топ новина, передана УНІАНом. Краснодонський райсуд Луганської області, не прийняв позовну заяву, через невідповідність вимогам статті 15 частині 3.106 Цивільно-процесуального кодексу, яка передбачає написання документів офіційною мовою. Позивачу запропонували “устранить” невідповідності до 2 липня 2007 року. Але він не знає, бідака, як це зробити. Заява то українською написана.

Та і то не все, я підняв в неті той кодекс, там про мову йдеться в статті 7. http://news.gala.net/?cat=1&id=253185

 

Стаття 7. Мова, якою здійснюється цивільне судочинство

1. Цивільне судочинство здійснюється державною мовою.

2. Особи, які беруть участь у справі і не володіють або
недостатньо володіють державною мовою, у порядку, встановленому
цим Кодексом, мають право робити заяви, давати пояснення,
виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою,
якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача,
в порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Судові документи складаються державною мовою.

http://zakon1.rada.gov.ua

 

То я так розумію з мовами в нас повний хаос. Тому, шановні проблема є.

                                                                                                                                                              Сварог (Сварод, Лад)- чоловіче втілення Рода, Бог-Творець, Бог Неба і Зірок, основа мудрості і святості. Вогонь і Світло Рода, заступник шлюбу і ковальської справи, людських ремесел і умінь.  Сварог є Батько Богів, чоловік Лади і її зворотня сторона. З початку творення Всесвіту Сварог зладував - викував за 12 космічних ночей  Сонце, Місяць, Вечірню та Вранішню Зорю та інші Небесні світила, які  Богам за тіла є.

Усі Вищі Боги чоловічої статі - це Сварожичі, які є його уособленнями та проявами. Він волею своєю то підіймає, то скидає своїх синів , тим самим підтримуючи Колообіг життя .

Сварог є Світло-Вогонь Рода, вісь світу Алатир, який в основі Дерева Рода лежить і все  обеотається навколо нього . Вважалось, що у душі кожної людини горить частинка Сварога - Ведогонь, таким чином підтримується прагнення людей до високих цінностей, правди і знання.

Сварог навчив людей користуватись вогнем, обробляти мідь та залізо. З того часу за легендою і пішла традиція, коли давні язичники в святкові дні на своїх подвір'ях палять родові вогні , "щоб Рід Всевишній бачив і про дітей своїх пам'ятав".

Сварог викував перший плуг та першу шлюбну обручку і вважається, що саме ним  заповідано, що кожен має найти пару свою яка лише йому призначена і Всевишнім Родом дана. "Бо в родині кожен сильним бути має, щоб силою і мудрістю тією Рід зростав. Такій парі разом плуг праці  тягти легше". 

Будучи Вогнем,  Сварог через Мати Славу людям дав вогонь. Тому Сварог вважається Богом ковальства, шлюбу і хліборобства. Він наділяє людину мудрістю вічного, спокоєм і рівновагою, допомагає оволодіти будь-яким ремеслом, прозрінням і потягом до нового приходячи. Свято Сварога - це Народження Сонця, що і свято Рода є (22 грудня).

Сварог має в собі 12 сузір'їв, які є Богами-Сварожичами і світами їхніми.

Кожний з них панує на небі близько 2-х тисяч років. Через Сварожичів Владика керує небесним вогнем, життям та врожаями на землі. Сварог постійно спостерігає за світом через Око Лада, яке є частинкою Всюдисущого Ока Рода-Алатиря, що вдень проявляється Сонцем-Дажбогом, а вночі - Місяцем. "Се мовив Сварог наш: "Як мої творіння створив вас од перст моїх. І хай буде сказано, що ви - сини Творця, і поводьтесь як сини Творця. І будете як діти мої, і Дажбог буде Отець ваш." ("Велесова книга").

У пожертву Сварогу приносились: вівсяна каша, пиво, пироги, зерно, сало, хліб, риба (щука), локшина, кропива, тканина, молоко, сир, яйця, ягідне вино, вівсяний хліб.

Велес (“Небесний бик”) з’явився ще в п’ятому тисячолітті до н.е. з початком головування в зодіаку сузір’я Тельця (Бика). Тоді точка весняного рівнодення випадала на сузір’я Тельця і Велес (“Небесний бик”) став головним богом. 

Велес дуже шанувався серед простого народу. Василь Скуратівський (“Русалії”) пише, що кияни приносили жертви не Володимировим богам, а своєму Велесові, що стояв на Подолі. В той час, коли княжа верхівка давала клятви Володимировим богам, ремісники влаштовували релігійні обряди біля статуї Велеса (Волоса). До речі, одна з вулиць на Подолі і досі має назву Волоська. Також в Україні і досі розповсюдженими є похідні від слова "Велес" прізвища: Волохов, Волоський, Власенко.

Багато хто вважає Велеса богом худоби (“скотій бог”). Але в “Слові о полку Ігоревім” маємо іншу характеристику цього бога:

А чи так би заспівати тут,
Віщий Бояне, внуче Велесів...

Як ми знаємо, Боян – це славетний давньоруський співець-дружинник, який в 11 і на початку 12 століття оспівував подвиги руських князів, і як внук Велеса якось не в’яжеться з “богом худоби”. Так само, якось неправдоподібно виглядає, що Олег, Святослав і Ольга скріпляли з греками угоди, присягаючись “Волосом яко скотьїм богом”.

Велеса також вважають богом ремесел і промислів. На місці колишнього Велесового капиша біля Почайни на Подолі – залишки давні судоверфі. Тут – на сучасній Волоській вулиці – було торжище купців. Велес опікувався ще й торгівлею, адже слово “скот”, як слушно зауважив Іван Огієнко, в давнину “визначало взагалі багатство, гроші при міновій торгівлі, тому Велес – це бог багатства і всякого достатку, торгівлі, опікун купців, ніби латинський Меркурій”.

(с) http://aratta.com.ua

Аналізуючи сучасний стан речей в українській політичній та суспільній дійсності, я інколи приходжу до висновків, від яких мені стає неприємно і соромно за самого себе...

Про що це я? Скоро зрозумієте.

Не треба бути генієм, щоб зрозуміти наступні речі:

1. В Україні наразі дійсно має місце свобода слова, совісті  і суспільно політичних ідеологій;

2. Суспільно-політичні ідеології патріотичного напрямку не підтримуються державою з огляду на те, що це було б порушенням норм чинної Конституції;

3. Ідеології, які без перебільшення можна кваліфікувати як ворожі до України і українства, дуже поширені в нашій країні і мають  неабияку підтримку з боку іноземних держав;

4. Обставини, що викладені в п.1-3, з великою ймовірністю можуть привести до втрати Україною незалежності через популярізацію ворожих ідеологій і приходу політичних сил, що їх озвучують, до АБСЛЮТНОЇ влади в країні легітимним шляхом - через утворення конституційної більшості в парламенті внаслідок здобуття 67% на виборах (а це не є неможливим), або шляхом махінацій з народними депутатами  (спробу чого ми нещодавно спостерігали).

 

Дивлячись на все це, я приходжу да жахливого висновку, що змінити ситуацію, що скалалася, можна лише обмеженням конституційних прав і свобод. Тобто заборонити партії, що відверто виборюють інтереси іноземних країн. Обмежити розповсюдження ідеологій, що є ворожими для України (але ж хто буде визначати, що є "ворожим", ??). На практиці такі дії можуть призвести до появи цензури, "ідеологічної поліції" і інших "цікавих" речей!  

Ситуація ж, яку маємо сьогодні, нагадує мені балаган, де перемакає той, хто голосніше кричить!

То що ж виходить -  маємо тупіковий варіант: або балаган, або фашизм??

Але ж які альтернативи???

 

Любити свою країну - це в першу чергу розмовляти на державній мові, а державною в нас є українська. то чому ж більшість спілкується на російській, це ж неповага до країни, до народу, до культури. Хоча я розумію, що деякі росли в російськомовних сім*ях, але ж це не привід....булоб тільки бажання

хоча я розумію, що зараз набагато більше людей почали виявляти свої патріотичні почуття. але все ж цього не достатньо

ми українці, ми сила, і ми маємо пишатися своїм походженням і СВОЄЮ мовою

Україну