Олексій Маклаков(Шматько) - альбомЙОМОЙО!

  • 08.12.07, 10:21
Дуже позитивний альбом.
Правда ті хто очікує на казармений гумор і солдафонщину будуть розчаровані
http://www.mp3real.ru/mp3/aleksey_maklakov/e_moe/

Закохання.

Забуяло, заквітчало, завелось.
Запалало, загорілось, зайнялось.
Загадала. Зірку з неба.
Закотилася. Збулось.

Зустріч
Знайомство
Запитання
Записки
Зізнання.

Зблизились
Задушевно
Запал
Заласся і
ЗакохАння.

Завечеріло
Заворожила
Зацілував
Зараювали
Замилування.

Заграва
Забава
Зваба
Зілля зім'яли
ЗакохАння.

Забуяло, заквітчало, завелось.
Запалало, загорілось, зайнялось.
Загадала. Зірку з неба.
Закотилася. Збулось.

Забуяло, заквітчало, завелось.
Запалало, загорілось, зайнялось.
Загадала. Зірку з неба.
Закотилася. Збулось.

ЧАЙФовий настрій - Пиво.

Ятка із пивом на галявині лісу

Кухоль із пивом тримай в руці
міцно

Пиво! Пиво-пиво-пиво пий!



Скільки смаків є і
вподобань

Та найбільше  смакує до пива тарань.

Пиво!
Пиво-пиво-пиво пий!



Нову пісню співає галаслива
ватага,

Слід за нудьгою зникає в нас спрага.

Пиво! Пиво-пиво-пиво
пий!



А ось почався метаболізм

Та всюди п’ють пиво, де не
підеш у ліс

Пиво! Пиво-пиво-пиво пий!



Пляшки, бляшанки!
Здіймається піна.

Я у сні бачу пиво і дівочі коліна.

Пиво!
Пиво-пиво-пиво пий!



Ятка із пивом на галявині лісу

Кухоль
із пивом тримай в руці міцно

Пиво! Пиво-пиво-пиво пий!

На чолі авнагарду.

Модний критик: Дорогі друзі раді повідомити Вас, що сьогодні ви присутні при
епохальній події - презентації картини Андрія Андрійовича Колокольчикова
"Розмова з Диктатором". Смію вас запевнити це не просто нове слово, це прорив,
навіть  цілий вибух в світовому авангардизмі. Щасливі, пройде якісь півсотні
років і ви будите з гордістю розповідати своїм онукам про цей день. (Піднімає
простирадло, присутнім відкривається картина) Ви подивіться, ви тільки
подивіться на це диво. Ніяких фарб, ніяких мазків, штрихів, тіней, півтонів,
натомість автор використовує дерев'яну хрестовину з планок. Таким чином, автор
показує, що він бунтує проти заяложених штампів насаджуваних людству з часів
античності. Натомість він ставить на диктаті мистецтва
хрест...

Великий естет: На жаль дорогий колега не можу погодиться
з Вами. Те, що ви намагаєтеся видати за революцію в авангардизмі насправді є
поганим наслідуванням талановитому художнику Каракапустіну. Для цього достатньо
пригадати такі роботи Карапустіна як "Уроки гри на флейті дикого слона", "Лебеді
на футбольному полі", "Перша любов в лютий мороз". Думаю, дорогий колега, Вам
доведеться погодитися, що ваш самородок звичний графоман в світі високого
мистецтва.

Дзвоників: Прошу мене пробачити, але це просто картину
неправильно повісили. Це ж зворотна сторона картини, її просто хтось повісив
лицьовою стороною до стіни. (перегортає картину)

Модний критик: І
це зайвий раз доводить наскільки талановитий наш Андрій Колокольчиков. Злі
заздрісники не можуть пробачити йому цей революційний прорив в мистецтві і як ви
самі можете переконається, капостять йому як можуть.

Панк: А Вам
не здається, дивлячись на цю картину, що у вашого художника руки з дупи
ростуть.

Модний критик: Прекрасне зауваження юначе. Смію вас
завірити це дійсно так. Зрозумієте, справжньому сучасному художнику важко бути
таким як всі, йому хочеться бути самобутнім, неповторним, оригінальним. Для
цього наш автор зважився на пересадку рук. Так... операція, звичайно ж, була
дуже дорогою. Для цього нашому герою довелося звернеться до халтури: для Лувру
він робив копії робіт Ван Гога, для Ермітажу - Леонардо до Вінчи. Але тепер наш
герой завіряє, що з подібною мазаниною назавжди
покінчено.  

Панк: Так що ти нам мізки париш, зразу ж видно, що
картина - х%йня.

Модний критик:  Дійсно художник працюючи над
цією картиною відмовився від звичної всім техніка роботи кистю і користувався
тільки тим що було під рукою. Злі язики затверджують, що картина "Розмова з
Диктатором" виражає глибокий творчий занепад художника. Але як ви розумієте
осилити написати подібний шедевр та ще в такий спосіб можна було тільки при
великому творчому підйомі.

Панк: Ні, ти чеши звичайно скільки
хочеш, але картинка ця все одно гів№о.

Модний критик: Я просто
радий, що сьогодні на презентації зібралися такі близькі до справжнього
мистецтва люди. Крім того, в картині використана контрабандна нафта з Іраку,
вода із стакану з якого пив Жириновський і крокодиляча
ікра.

Провінційний журналіст: Але крокодили відкладають
яйця.

Великий естет: Ах ви совдепівське чмо, як ви взагалі
посміли тут з'явиться. Вам аби все як по підручнику було. Зараз ви вважаєте, що
крокодили не можуть метати ікру, завтра сюди  з танками заявитеся.


Провінційний журналіст: Та ні, що ви, які танки. Вибачте...
(заїкається) Вибачте. Скажіть цю червону пляму на фоні жовтого трикутника є
якимось конкретним диктатором або ж ваш диктатором є збірним образом, яке
символізує насильство зовнішнього світу над свободою людської
самовираження.

Колокольчиков: Повинен одразу ж заявити, що пляма
повинна бути зеленою, але на картині воно червоне, тому що я дальтонік. А жовтий
трикутник повинен бути синім квадратом, але у мене не було синьої фарби, у мене
залишалася тільки жовта фарба, але її вистачило тільки на трикутник. Відповідно
ця фігура символізує не самого Диктатора, а ті силові структур які охороняють
його інтереси прокуратура, суд, міліція. І тепер я хочу, що б ви зрозуміли, що
ця картина означає заперечення всієї цієї системи. А зараз радий повідомити, що
ця картина завтра буде виставлена на аукціоні. Стартова ціна десять тисяч
доларів.

Все (встають і уходять): Всього десять тисяч. От гів№о.
Ми думали Ви справжній митець. А Ви тільки десять тисяч просите.

З досвіду віртуальних знайомств

Я: Як прекрасна цивілізація! Техніка досягла таких вершин, що можна знайомитися
з дівчатками не виходячи з будинку! Дав номер телефону в службу знайомств і
чекаєш поки тобі подзвонить найпрекрасніша дівчина на
світі!

(дзвінок)

Сексапільний голос: Алло! Мені
дали цей телефон в службі знайомств. Ви Алекс?

Я: Так! Так!
Так!

Сексапільний голос: Скажіть а ви не
хочете?

Я: Так! Так! Так!

Сексапільний голос:
...запросити дівчину в ресторан? З живою музикою і при
свічках!

Я: Так!

Сексапільний голос: Тоді ми з
радістю готові запропонувати Вам найкращі шедеври європейської кухні, чудове
обслуговування з живою музикою. І все це в ресторані "Славна обідня"! "Славна
обідня" завжди рада вам!


Гудки.

Дзвоник.

Я: Алло, алло.
Дівчина, дівчина. Жаль, який же у неї голос все-таки приємний
був.

Дзвінок.

Я: Це напевно знову вона. (беру
слухавку) Дівчина, я Вас люблю.

Грубий голос: Яка я тобі дівчина,
дурень?

Я: Хто це?

Грубий голос: Дебіл, а ти
подумай? Познайомишся ти з дівчиною, запросиш її в ресторан, поки Ви пожрете,
поки скрипаль там струни посмикає, квіточки, то те, то се. Пізно буде. Ви що
пішки підете? Таксист я! Слухай, на 22 і 23 у мене вже замовлення є. Отже 24-ого
біля "Славної обідні", зрозумів. Тільки не напийся ти там. Будеш зеленого
кольору, в багажнику поїдеш. І спробуй мені не прийти.
Гудки.

Дзвінок.

Я: Алло.

Нахабний
голос: Тобі вже із „Славної обідні” дзвонили?

Я:
Так!

Нахабний голос: От дівка дає, скільки не дзвоню вона завжди
раніше мене додзвонюється.

Я: Почекайте, а хто
Ви?

Нахабний голос: А таксист теж дзвонив? Скажи хам? Ну ти його
пробач, у нього десять діточок, сварлива дружина і
теща-відьма.

Я: А хто Ви?

Нахабний голос: Я
адміністратор п’ятизіркового готелю. Між іншому у нас сам Президент якогось
маленького острова в Атлантичному океані зупинявся.

Кидаю
слухавку.

Дзвінок.

Таємничий голос: Жахливого вам
дня.

Я: (здивовано) А звідки ви знаєте?

Таємничий
голос: А я - астролог, мені зірки підказують. Хочте я складу вам гороскоп на
сексуальну сумісність. Ви в даних для служби знайомств вказали, що ви народилися
в рік Півня, це означає, що Вам ідеально підійде мавпа.

Кидаю
слухавку.

Дзвінок.

Я: Не хочу мавпу, хочу
козу.

Дівочий голос: Збочинець.
Гудки.

Дзвінок.

Сердитий голос: Слухай сюди я з
своєю дівчиною посварився, якщо вона  тобі подзвонить і ти спробуєш кудись її
запросити – уб’ю. Я її знаю, вона завжди так, образиться на мене, а потім
повернеться.

Кидаю
слухавку.

Дзвінок.

Сором’язливий голос: Вибачте,
що я Вам подзвонив, сподіваюся я Вас не потурбував, вибачте, що я Вас питаю, Вам
там напевно багато дівчат вже подзвонили, теж свої телефони залишили. Ви не
могли б мені пару телефонів дати, а то я свій телефон соромлюся залишити в
службі знайомств.

Кидаю
слухавку.

Дзвінок.

Заходить
Товариш.

Дзвінок.

Товариш: Ти чого слухавку не
береш.

Хлопчик: Ось сам і бери.

Товариш бере
слухавку.

Товариш: Так... так... так... так... добре... давай до
зустрічі...

Кладе слухавку.

Товариш: Ти не
повіриш, тільки що з такою дівчиною познайомився: сексуальна, без шкідливих
звичок: золото, шуби і квіти не приймає у неї на них алергія, має власний
будинок і пивний завод, який хотіла б передати у надійні чоловічі
рук.

Дзвінок.

Іра: Алекс, це
ти...

Я: Ірка!!!

Іра:Пізнав,
молодець!

Я: Ірка, як ти!

Ірка: Чудово, ось Анка
мені ящик шампанського програла. Я з нею заклалася, що ти такий козел, що тебе
окрім мене ніхто і не полюбить. А тут дивлюся твій телефон в службі знайомств -
значить не любить тебе ніхто гада. Ну, що прощавай, козел.

Я:
Вона мене козлом  назвала.

Товариш: І гадом.

Я:
Все, ніяких більше телефонів і знайомств, краще піду і
повішуся.

Встромляю голову у зашморг.

Сіпаюсь на
мотузці.

Помираю.

Оживаю

Біжу до
телефону.

Я: Ірка, а чого це ти в службі знайомств мій телефон
знайшла? Ти що теж самотня? Ну ще б пак, я ж говорив тебе дурку ніхто окрім мене
не полюбить... Гаразд не плач. Ти давай краще знаєш що? Давай кудись сходимо. Я
тут один ресторан знаю... Ти звичайно його не заслуговуєш... Але ти хоча і
стерво, та я ж тебе все одно люблю.

На роковини по смерті Богдана Хмельницького

Як лишилась Україна без Богдана,
Стали бунтарі співати царям о-сану.


А царі із того тішаться-радіють,
Воєводу із стрільцями шлють у Київ,


Слід за воєводою їдуть і посли,
Та везуть з собою із Москви листи.


В тих листах - наказ царя поучать козацтво
Вольниці зректися, буде
тоді ласка,

Буде цар любити їх наче діток рідних, -
Віра бо у нас
одна, предки наші - скіфи.

Та помовкують посли, як то московітам,

Солодко чи ні, з царською ласкою жити.

Бо ті московіти ходять в
личаках,
Науки люд не знає, смути по церквах,

Розбій по дорогах, по
палатах дяки
Холопам за срібло дають мідяки,

Хто ж надумає роптати -
буде тому кара,
Не ходіть ви до царя, славні отамани.  

Роз’їжджали
ті посли, наробили лиха
І козацтво чесне збили з пантелику.

А як
розбрат зчинивсь, наплодилося Каїнів,
Що плюндрують свій край, гірш
татарина.

Йосифа повели знов брати на торжище,
І вже скоро
обернулась земля в попелище.

Як лишилась Україна без
Богдана
Розіп’яли козацький край деспоти-тирани.

Рабство і сваволя -
уся царська ласка
Чи воскресне ще коли держава гетьманська?

АЛІСАманія - Це усе рок-н-рол.

Розмови на сонних кухнях,

Танці на п’яних столах,

Де оселились
музи в клозетах,

А боги живуть в дзеркалах.

Де кожен в душі – Сід
Вішес,

А на справі – Йосиф Кобзон.

Де гасло постійне:

„Хто
прийде раніше,

Хто із вас – чемпіон?”

Це усе
рок-н-рол!



Потяги і пароплави,

Автобуси і
літаки,

Сьогодні ми на Камчатці,

Завтра ми в
Алма-Аті.

Післязавтра ми почнемо пити пиво

В Пушкарях, чи в
Жигулях.

А що з нами буде десь через тиждень

Відає тільки
Аллах.

Це усе рок-н-рол!



Це чимось схоже на
спорт,

Чимось на казино,

Чимось на караван-сарай,

Чимось на
загони Махно,

Чимось на Хіросіму,

Чимось на мідний дріт,

В
цьому є щось таке,

Від чого вибухне світ. Це усе
рок-н-рол!



Вченні скубуть волосся,

Сержанти свистять у
свисток,

Затюкані господарки

Зеленіють почувши –
РОК.

Товариші в кабінетах

Пачками п’ють валідол,

Їм знову
став за обідом кісткою в горлі

Наш новий рок-н-рол. Це усе
рок-н-рол!



Ну, а ми, а ми – п123расти,

Наркомани, фашисти,
шпана!

Для суспільства ми небезпечні,

Нам всім за грати
пора.

Ми піна в каламутнім потоці

Славнозвісної Червоної
Хвилі,

Так про це сповіщають газети,

А газети у нас
справедливі.

Це усе рок-н-рол!



І ми котимось прямо до
долу

З точки зору вищої влади.

Молодіжним угрупуванням

Наші
співи додають вад.

Де виховний момент?

Де віра в майбутнє
щасливе?

Гей, гітарист, відправ їх усіх подалі

І тисну свою
педаль! Давай!

Це усе рок-н-рол!

Перпетуум мобіле.

Іван Іванов зарізав Петрова
Був Іван лейтенантом, тепер капітан.
Родина
помститься  тепер за Петрова
Син Петрова – сержант, а брат
–генерал.

В капітана Івана влучила куля
Снайпер Петров отримав
медаль
Рід Іванових прокляв Петрових
Івановим Петрових вбивати не
жаль.

10 скальпів зняв з Іванових
І 10 з Петрових Степанов
Степан
Степанов Степан - найдобріша людина
Але виріс в окопах і миру не
знав.

Семенов Семен зарізав Степана
Був Семен лейтенантом тепер
капітан.
Родина помститься тепер за Степана
Син Степана сержант, а брат
генерал.

Уже...

Уже...
Уже все меньше, реже, украдкой любуюсь я тобтой
Уже...
Уже ни шагу не ступлю, когда позвёшь ты за собой

Уже...
Уже не буду клястся тебе в любви я вечной
Уже...
Уже мне не мерещится твой образ в каждой встречной

Уже...
Уже ни назову тебя, нифеей ни богиней
Уже...
Уже не поднесу тебе не ландышей, не лилий

Уже...
Уже не грустно мне, что мы с тобой не стали парой
Уже...
Уже не буду я любить тебя до гроба и конечно старой

Уже...
Уже не посвещаю тебе свои стихотворенья
Уже...
Уже не муза ты и не приносишь вдохновенья

Уже...
Уже в мечтах своих тебя не обнимаю, не целую
Уже...
Уже на танец приглашаю не тебя! Другую!!!!

„Розкажи мені казку...” з Ольгою Герасим’юк – Утікач.

Він народився круглим.

Він ніколи не пам’ятав своїх
батьків.

Дідусь і бабуся сказали йому, що його знайшли в
хлібопекарні.

Одного разу сіра миша бігла про припічку і розбила
яйце.

Тієї миті він зрозумів – наступний буде він.

І він
утік.

Під час втечі йому зустрівся заєць.

Заєць вирішив його
з’їсти.

Але Заєць подавився і помер.

Це був останній Заєць
Чарівного Лісу.

Потім йому зустрівся Вовк.

Вовк вирішив його
з’їсти.  

Але Вовк подавився і помер.

Це був останній Вовк
Чарівного Лісу.

Потім йому зустрівся Ведмідь.

Ведмідь вирішив його
з’їсти.

Але подавився і помер.

Це був останній Ведмідь Чарівного
Лісу.

Потім його зустріла Лисиця.

Лисиця взагалі нічого не
вирішувала.

Лисиця просто його з’їла.

Без масла.

Це був
останній Колобок Чарівного Лісу.
Сторінки:
1
2
попередня
наступна