Як зимно було в цей вечір! Йшов сніг і сутеніло. А вечір був останній у році - на передодні Різдва. У цю холодну і темну пору по вулицях блукала маленька убога дівчинка з непокритою головою і боса. Щоправда з будинку вона вийшла взута, але  чи багато було пуття у величезних старих туфлях? Туфлі ці колись носила її покійна мама - ото які вони були великі, - і дівчинка втратила їх сьогодні, коли кинулася бігти через дорогу, злякавшись двох карет, що мчали щодуху. Одну з туфель вона так і не знайшла, іншу потяг якийсь хлопчисько - він заявив, що з неї вийде чудовий кораблик-вітрильник.
От дівчинка і блукала тепер босоніж, і ніжки її почервоніли та посиніли від холоду. У кишені її пошарпаного фартушка лежало кілька пачок сірників, ще одну пачку вона тримала в руці. За весь цей день вона не продала ні одного сірника і не заробила ні гроша. Вона блукала голодна і змерзла, і так змучилася, небога!
Сніжинки сідали на її довгі біляві локони, що гарно розсипалися по плечах, але вона право ж і не зважала на те, які вони красиві. З усіх вікон сяяло світло, на вулиці смачно пахло смаженим гусаком - адже був вечір перед Різдвом. От про що вона думала!
Нарешті дівчинка знайшла прикритий куточок за виступом будинку. Отут вона присіла і скулилася, підібгав під себе ніжки. Але від сидіння їй стало ще холодніше, а повернутися додому вона не сміла:  адже їй не вдалося продати ні одного сірника, вона не заробила ні гроша, а дівчинка знала, що за це батько поб'є її; до того ж, думала вона, у їх будинку так само холодно: вони живуть на горищі, де гуляє вітер, хоча найбільші  щілини в стінах і заткнуті соломою й ганчірками.
Рученяти її зовсім закоцюбнули. Ах, як би їх зігрів вогник маленького сірника! Якби  тільки вона посмітила витягти сірник, чиркнути ним об стіну і погріти пальці! Дівчинка обережно витягнула один сірник і... чирк! Ах, як сірник спалахнув, як яскраво він зайнявся і засяяв! Дівчинка прихистила його рукою і сірник став горіти рівним світлим полум'ям, як крихітна свічечка.
Дивна свічка! Дівчинці видалось, начебто вона сидить перед великою залізною піччю з блискучими мідними кульками і заслінками. Як славно палає в ній вогонь, яким теплом від нього віє! Але що це? Дівчинка простягнула ноги до вогню, щоб погріти їх, - і раптом... полум'я згасло, грубка зникла, а в руці в дівчинки залишився обгорілий сірник.
Вона чиркнула ще одним сірником, сірник зайнявся, засвітився, а коли його відблиск упав на стіну, стіна стала прозорою, як серпанок. Дівчинка побачила перед собою кімнату, а в ній стіл, покритий білосніжною скатертиною і заставлений дорогою порцеляною; на столі, поширюючи чудесний аромат, стояло блюдо зі смаженим гусаком, начиненим чорносливом і яблуками! І всього чарівніше було те, що гусак раптом зістрибнув зі столу і, як був, з вилкою і ножем у спині, поволі зашкутильгав по хаті. Він йшов прямо до бідної дівчинки, але... сірник згас і перед бідолахою знову встала непроникна, холодна, сира стіна.
Дівчинка запалила ще один сірник. Тепер вона сиділа перед розкішною різдвяною ялинкою. Ця ялинка була набагато вище й ошатніша тієї, котру дівчинка побачила у святвечір, коли підійшла до будинку одного багатого купця і заглянула у вікно. Тепер не кількадесят, а тисячі свічок горіли на  зелених гілках ялинки, а різнобарвні малюнки, якими прикрашають вітрини магазинів, дивилися на дівчинку. Крихітка простягнула до них руки, але... сірник згас. Вогники стали йти усе вище і вище аж незабаром перетворилися в ясні зірочки на небі. Одна з них покотилася по небу, залишивши за собою довгий вогненний слід.
"Хтось вмер", - подумала дівчинка, тому що її недавно померла стара бабуся, що одна в усім світі любила її, не раз говорила: "Коли упаде зірочка, чиясь душа відлітає до Бога".
Дівчинка знову чиркнула об стіну сірником і, коли все навколо освітилося, побачила в цьому сяйві свою стареньку бабусю, таку тиху і прояснену, так добру і ласкаву.
- Бабуся, - зойкнула дівчинка, - візьми, візьми мене до себе! Я знаю, що ти підеш, коли згасне сірник, зникнеш, як тепла грубка, як смачний смажений гусак і чудесна велика ялинка!
І вона квапливо чиркнула всіма сірниками, що залишилися в пачці, - от як їй хотілося утримати бабусю! І сірника спалахнули так сліпуче, що стало світліше, ніж удень. Бабуся при житті ніколи не була такою красивою, такою величною. Вона взяла дівчинку на руки, і, осяяні світлом і радістю, обидві вони піднеслися високо - туди, де немає ні голоду, ні холоду, ні страху, - вони піднеслися до Бога.
Морозним ранком за виступом будинку знайшли дівчинку: на щічках її вигравав дивний рум'янець, на її губах - сяяла посмішка, але вона була мертва; вона замерзла в останній вечір перед Різдвом. Веселе різдвяне сонечко освітило мертве тільце дівчинки із сірниками; вона спалила усю пачку таких дорогих для неї сірників.
- Дівчинка хотіла погрітися, - говорили люди. І ніхто не знав, які чудеса вона бачила, серед якої краси вона разом з бабусею зустріли Різдвяне Щастя.

Коректура Богдана Гордасевича

5 питань до Дюдмили Ходос: перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні [17 вересня 2009]

   1. Громадянське суспільство – що це? Навіщо воно потрібно взагалі, і чи існує громадянське суспільство в Україні?

   Громадянське суспільство, якщо ми будемо говорити про нього академічною мовою, - це система позадержавних суспільних відносин і інститутів, що дає можливість людині реалізувати свої громадянські права. Хочу зазначити, що громадянське суспільство – необхідна умова, яка пришвидчує розвиток правової держави, тобто держави, де править закон, а не чиновник. А громадські організації є основним елементом громадянського суспільства. Може здатися, що громадських інституцій в нашій державі більш ніж достатньо. Але, на мій погляд їх замало. Чим більше їх буде, тим швидше ми вибудуємо справедливі відносини між народами і владою, іншими словами – збудуємо громадянське суспільство.

   2. Які необхідні умови потрібно створити державі, щоб громадянське суспільство реально існувало?

   Ніяких особливих чи «парникових» умов державі не потрібно створювати. Державним органам влади необхідно виконувати лише одну головну умову їх діяльності – чітко дотримуватись уже існуючих законів, а не трактувати їх під свої коньюктурні інтереси. За таких умов питання «що потрібно створити державі для розвитку громадянського суспльства» відпаде само по собі. Громадянське суспільство в такому разі стане на шлях саморозвитку і ніяка зовнішня «допомога» йому буде не потрібна. «Не треба допомагати. Головне не заважати!»

   3. Громадські об’єднання і асоціації завжди сприяють розвитку держави, і якщо ні, то може і краще, що розвиток державного суспільства в Україні всіляко гальмується?

   Ви поставили не просте запитання. Почну з останнього вашого питання – гальмування державою розвитку громадянського суспільства в цілому і громадських організацій зокрема – це шлях в нікуди, це повернення до авторитаризму. До речі, більшість українських політиків, які були виховані в радянській системі, розглядають демократію лише як напівпровідник. Тобто, вони намагаються демократичними засобами прийти до влади лише для того, щоб в ній залишитись назавжди. Подивіться, наприклад, на депутатський склад Верховної Ради першого скликання. Пройшло вже 18 років, а перед нами все тіж самі люди. В країні з розвинутим громадянським суспільством такого не могло би відбутися взагалі. І стосовно громадських об’єднань і асоціацій антидержавницького спрямування. Вони дійсно існують і з ними необхідно проводити профілактичні дії, але знову ж, виключно в рамках діючого законодавства. А чинити перепони всім громадським організаціям, це, вибачте, повне безглуздя. За такою логікою, якщо, наприклад, на дорогах відбуваються ДТП з летальними випадками, то слід зруйнувати всі дороги і заборонити авто.

   4. Ми знаємо, що Ви очолюєте відносно молоду, але вже досить відому громадську організацію «Край». Чим Ви займаєтесь і що встигли зробити за минулий рік?

   Так, я маю честь очолювати Всеукраїнське громадське об’єднаня «Край», і хоча нам тількі, дійсно, рік, зробили ми вже чимало. Основна наша мета діяльності – це соціально-правовий захист населення. Ми намагаємось діяти саме як класична громадська організація, тобто, поєднуючи інформаційно-просвітницьку діяльність з реальними акціями серед громадськості. А те, що нам вдалося зробити за минулий рік в двох словах наврядчи поміститься. Зазаначу тільки головне. Настала фінансова криза, мільйони українців опинились на вулиці і ми підняли проблематику трудових відносин. Випустили спеціальну брошуру, провели всеукраїнські слухання серед представників роботодавців та профсоюзів, розпочали надавати безкоштовну юридичну допомогу громадянам з даного питаня. У 2010 році закінчується мораторій на продаж землі і ми вже з червня розпочали проводити виїздну акцію «Земельна правда» серед селян, розповсюджуючи спеціалізовану літературу стосовно земельного законодавства, а також проводячи безкоштовні юридичні консультації. До речі, акція «Земельна правда» триває і по цей час. А саме головне, ми розуміємо, що одна, навіть найуспішніша громадська організація змінити країну на краще не взмозі. І під нашої егідою 37 громадських організацій України підписали спільний Маніфест в рамках «Громадянської платформи», тобто, ми почали не тільки координувати наші дії, но і проводити спільні акції. А це дає нам змогу охопити якомога більшу кількість наших співвітчизників.

   5. Громадянське суспільство в Україні через десять років – яким ви його бачите?

   Мені б дуже хотілось, щоб громадське суспільство через десять років домінувало над політичними організаціями, а влада лише б координувала загальний розвиток держави, як це і відбувається у демократичних державах. Чи буде це так, залежить не від київської влади чи місцевих чиновників, а від нас з вами, від рядових громадян. Громадянське суспільство починається з десятків, тисяч маленьких неформальних об’єднань. Вони створюються на місцях не за вказівкою «згори», а для вирішення певних проблем із розумінням того, що разом захищати себе легше. Люди мають діяти разом!

У Львові відбувся круглий стіл «Громадянське суспільство в Україні: не втратити здобутки» [18 грудня 2009]

За ініціативи ВГО "Край" 17 грудня у місті Львів відбувся круглий стіл «Громадянське суспільство в Україні: не втратити здобутки». До участі у заході були запрошені представники близько 20 громадських організацій Львівщини, представники державних установ та науковці. Участь у круглому столі також взяла лідер ВГО "Край" Людмила Ходос. "Подібні заходи об'єднують громадські організації у єдиному прагненні сприяти розвиткові громадянського суспільства в Україні. Перед нами стоїть завдання - виробити спільну програму дії. І я сподіваюсь, що разом нам вдасться виконати його " - сказала Людмила Ходос під час свого виступу .
Питання розвитку громадянського суспільства в Україні викликали жваву дискусію серед учасників заходу. Висловлювались різні думки та погляди на цю проблему. Досвідом громадянських організацій, які сформовані силами українців, що працюють в Італії, поділився Ігор Мелех, представник Міжнародного центру впровадження програм ЮНЕСКО. Зокрема, він зазначив: "Заробітчани, на жаль, не можуть впливати на рішення уряду. Але ми маємо співпрацювати з владою". Сьогодні Міжнародний центр впровадження програм ЮНЕСКО плідно співпрацює з понад 60 громадськими організаціями, сприяючи їх розвитку.
Представник громадянської організації "Громадянський рух Львівщини" Сергій Савка розповів учасникам круглого столу про телепрограму з питань громадянського суспільства, розробленою активістами цієї організації. "У нас не погані закони, а гарне беззаконня", - сказав він. Основну проблему в розвитку громадянського суспільства в Україні Сергій Савка вбачає в тому, що в Україні "відсутня внутрішня демократія у політичних партіях, що позбавляє її громадянської позиції".
Активну участь в обговорення питання залучення молоді до розвитку громадянського суспільства Ігор Винник, представник громадської організації "Сильна молодь - сильна Україна". Ігор Винник підняв вкрай важливу проблему, яка полягає в тому, що "сьогодні, на жаль, молодь об'єднується задля вирішення своїх вікових проблем: питання житла, першого робочого місця та затребуваності їхньої освіти". Учасники дискусії обговорили шляхи мотивування та залучення молоді до функціонування громадських організацій різного спектру дії.
Громадські організації, що взяли участь у круглому столі, виловили своє бажання приєднатись до "Громадянської платформи конституційного самозахисту", громадського руху, що виник за ініціативи лідера ВГО "Край" Людмили Ходос навесні цього року. "Ми повинні об'єднатись, щоб розробити по-справжньому народну Конституцію," - закликала Людмила Ходос представників громадських організацій. Навесні наступного року планується скликати форум, на якому учасники "Громадянської платформи конституційного самозахисту" зберуться, що розглянути проект нового народного основного закону.
У рамках заходу голова ВГО "Край" Людмила Ходос та представник ВГО "Край" Анатолій Жаборт відвідали дитяче відділення Львівської державної обласної психіатричної лікарні. Людмила Ходос привітала дітей із святом Святого Миколая та вручила подарунки, а також подарувала кожному збірку дитячої поезії "Край наших мрій", підготовленою за результатами конкурсу. "Не варто зкидати з рахунків хворих дітей, вони така ж сама частинка суспільства, як ми з вами. Треба допомогти їм бути активними та комунікабельними. Саме це наша організація і намагається робити", - повідомила лідер ВГО "Край" Людмила Ходос.  

Прес-служба ВГО "Край
(http://www.krayani.net/publik_menu.php?category=2)


ГО «Разом» хоче бути разом

Участь у круглому столі «Громадянське суспільство в Україні: не втратити здобутки» від Громадської Організації "Разом" (http://www.together.lviv.ua/) участь взяв член правління Гордасевич Богдан.
Загальне враження від проведеного обговорення теми громадянського суспільства позитивне, але дещо дивує відсутність чіткої резолюції зібрання: що ми збираємось робити далі?
Обговорення показало, що нарікання на зловживання у владних структурах всіх рівнів першопричиною мають у пасивності громадян суспільства - вони є пасивними спостерігачами, які все мають надію на якого-небудь лідера, що авторитарно наведе порядок "властною рукою".
Пасивність громадян обумовлена:
- страхом перед владою, що залишилась з радянських часів, коли будь-який прояв непокори і протидії владі сприймався як підривна акція і суворо карався;
- незнанням громадян своїх прав;
- відсутність реальних механізмів впливу на владу через корумпованість всіх силових і контролюючих органів,а особливо суддів, їх кругова порука;
- зневіра у громадські об’єднання і спільну дію.
Окремою найголовнішою тезою визнано також відсутність економічної забезпеченості громадянина на нормальному прожитковому рівні, що позбавляє його просто часового і матеріального забезпечення приймати участь і захисті своїх громадянських прав і свобод. Тому достатній економічний рівень життя кожного громадянина України є першоосновою створення громадянського суспільства.
Також визнано неправомірний ставлення більшості громадян до державних структур як до ворожих йому чинників.
Не розумним є самоізоляція від намагань покращити владні структури активною участю у виборах, а одночасно і переобрання на себе часткової відповідальності негативної дії обранців за результатами виборів. Поняття продажі голосів взагалі не має право на існування в громадянському суспільстві!
Обов’язок держави - захищати кожного свого громадянина. Обов’язок кожного громадянина - зміцнювати свою державу посильною працею і активною громадянською позицією.
На думку Гордасевича Богдана для успішного творення громадянського суспільства в Україні потрібно зробити наступні кроки:
1. Підтримати ініціативу ВГО "Край" по об’єднанню всіх громадських організацій у єдиний Форум, де можна було б інформувати кожного про себе і напрямки діяльності, поточні новини тощо.
2. Створити спільну громадську групу активного творення законодавства України починаючи з Конституції України, з подальшим відгалуження у законотворчість комплексу законів і підзаконних актів. Відсутність права законотворчої ініціативи не позбавляє громадські організації проводити моніторинг законодавства і вказувати на його хиби та пропонувати правильні варіанти. Також це стане доброю школою законодавчої поінформованості громадян.
3. Проводити громадську кадрову політику в державі, де спільно обговорювати претендентів чи вже наявних на державних посадах людей, які мають звітувати і відповідати перед громадою, яка їх підтримує. При недотриманні обіцянок обранця громадськість влаштовує йому опінію і примушує піти з посади, яку вона помогла зайняти. Потрібна громадська картотека кадрового резерву на всі посади в державі, щоб не виникали казуси подібно львівському, коли громада Львова відмовила п. Куйбіді обійняти посаду голови міста, хоча до того він уже два терміни був на цій посаді і громада добре знала його функціональні можливості, але його невдовзі призначають міністром комунального господарства всієї України - повна деструкція і зневага влади до громадської думки.
Громадянське суспільство означає владу громадян, кожного в межах його потреб і хотінь, які об’єднуючись в організовані громади керують державою і контролюють всі державні інституції.
Не будь сам рабом - не буде і держави-узурпатора!

підготував Богдан Гордасевич
18.12.2009

Коли в 1989 році йшлося про створення народної організації для дієвого впливу на процеси перебудови в Україні (УРСР), то я був скептично налаштований щодо назв аналогічних до Прибалтійських держав, де вживали слово "фронт" (Народний фронт Литви тощо).
Іронізував тоді, що є як у вітчизняну війну 1-й Прибалтійський фронт, 2-гий, а ми почнемо Український фронт створювати, коли краще не воювати, а будувати...
Тобто з щирою душею радів дуже вдалій назві Рух (повна назва: Народний рух України за перебудову), як точній і цілком толерантній, мирного значення і спрямування. Що Рух не став тим, чим хотілось, а став тим, чим став, тобто як став, так і стоїть опудалом - то вже окрема історія.
Тепер у 2009 році я навпаки обрав для назви слово "фронт", як найбільш доречне за своїм змістом глобального, всеохопного, масового впливу і дії. Війна не обов’язково є збройний конфлікт, але є глобальною зміною. За ідеєю Всеукраїнське громадське об’єднання "Фронт Справедливості" і є глобальною зміною в українському соціумі як в першу чергу психічному плані, тобто суб’єктивному, так і в подальшому - у фізичному стані, тобто об’єктивному. За змістом це справді буде війна за справедливість, а тому тут потрібен не рух, а фронт і армії.
Те, що слово "справедливість" фігурує у багатьох сучасних партіях та організаціях, говорить про актуальність цього поняття.  Але є одна цікава річ: справедливість подібно до почуття любові - всі знають, що це, але ніхто не годен пояснити, тому що скільки людей - стільки і різних тлумачень. Справедливість не буває абстрактною - це завжди цілком реально річ, яка постає з певної сукупності обставин. Ідеальної справедливості не існує як такої взагалі. Справедливість можна зрозуміти тільки на конкретних прикладах з життя, а не на абстрактних логічних конструкціях, які цікаві тільки для гіпотетичних порівнянь. Повний аналіз поняття "справедливості" спробую провести у начерках цього сайту, а наразі дам своє тлумачення справедливості, як "Справедливість - це щире рішення більшості колективу людей при узагальненні рішення кожного окремо стосовно певної події на підставі правдивої інформації".