Дивлюсь в телевізор:
Verweibliche Mutter!
чому я не "боїнг",
чому не комп"ютер?!
Глитав пасажирів,
команди ковтав-
і землю б покинув,
зірки рахував...
Не крил, ані розуму
Боже не дав:
в болоті я виріс,
віршів наскладав.
.
Когда последняя
струна гитары дрызнет,
ракета немцев осветит окоп,
узнаешь цену настоящей жизни,
в которой всё:
Роддом, Альков, Погост.
Когда передняя
в атаке захлебнётся,
а заднюю
задрючит особист,
такая песня
нам с тобой взгрустнётся,
что на осине
содрогнётся лист.
Когда сестра
потащит в плащ-палатке ,
но разбомбят
фашисты медсанбат,
узнаешь цвет
изапах правды-матки,
где нету ног
и "Правды" тоже нет.
................................
Ты станешь в строй,
(за месяц подлатают),
но через двести
безконечных лет
ночной дозор
кошмаром забодает:
"В один конец,
в один конец билет".....
Боже, не стерплю, погано: я ж просив вказівку!
Ти прислав, мабуть догану, чорношкіру дівку...
.
Хоч би громів, чи блискАвку, най би світла цівку!
Хай би мавку, або мавпу, а то -просто дівку...
.
Йшов, мишей давив в пустелі, каменюкой сів би!
Я- Меджнун дурний, субтельний, не здолаю дівки...
.
Зголоднів, не до кохання, конюшни ів би!
Крішки, цьомочки, потроху...а Ти- просто дівку...
.
Не ростуть в пустелі пальми, а знайду- не влізу!
Я ж просив як в рідной мами, пучечку, вказівку...
.
Ти не дав мені поради, Ти післав до біса!
Сонце дівкою затьмарив, розполохав зірки...
.
Розірвав менгі печінку- відбивай і нирки!
Снився янгол ясноокий: зранку- чорна дівка...
.
Пелехата ,підманула, зачепила чілкой!
З отакенними ногами рудоброва дівка...
.
Маєш, муже, від Алаха чорну дівку- мітку!
Сохни, листячко пропаще, забувай про гілку...
Майданні, лЯлькові повстання:
Європа вабить і лоскоче.
Єгови стАрого Ізраїль
спокою цвинтарного хоче.
.
У джунглях, це вже недалеко,
чурек м"якша, твердіє сакля,
вода холодить дінце глека,
старіє без косметик Галя.
.
Панове зважують питання.
Сурмить канун тропічних злив.
На біржах нові коливання
ллють кров у тишу нафторинв.
.
"Ще треті півні не співали...",
над WTC вирує пил.....
.
Тяжко-важко сало гризти,
краще-хліб зводою.
Чоловіка утопити-
стати молодою.
.
Ой, летіли чумаченьки
в "боїнзі" крутому:
люльки з дулом, солі жменька,
куфар з наркотою.
.
Ой, нелегко у кишені
владі дулі гнути.
Не лети, гебрайський "боїнг"
в український хутір.
.
Павло з Юлей обіймались-
Україна встала.
Не дійшло, однак, повстання:
грошей дали мало.
- Сукіякі. Ямамото. Фудзіяма. Кобо Абе...
- Ландсман, зупинись нівроку, ти чи з глузду з"їхав мабуть.
- Мойше, ти- біндюжник грубий. Тут не Осака,- Одеса!
- ..Сім дітей, жона і тьоща. Ти давно уже не гейша.
.
Ништ халав, не на халяву козаки єрусалимськи
кухлі пива вихиляли, Фроїм, Мойше, третїй- Сява.
.
Три єврея пили пиво, дальнобойщики гуляли.
Стіл пищав, стільці рипіли, гас ліхтарик "мейд ін Чайна".
.
Україна пила пиво від Москви до Ашхабада.
Три шофери гомоніли, їли сало, гнули мати.
.
Осипались жовті ниви, було вітру, моря мало,
верещали жовті свині, сині верби висихали.
.
Гола Галя обіймала ліву білую оглоблю.
Кнайпа дулі вигравала, знічев"Я дурила долю.
.
На холодній попільничці сто чортів гопак ламали.
Три версточки до столиці- три неситих самурая.
Кіншаса- Кострома, баляда зі збірки "Чорне сало антрацит"
Вкраїна стане Бантустаном,
розтане прецінь льодосало-
і з Небочком Свята Земля
зіграє в триньку полюсами.
Вкраіна стане Бантустаном.
.
Не плач, козаче під бананом,
кради коня- живи циганом,
най небо- гоп, то смиком -в рай,
наплюй у вічі хуторянам.
Не плач, козаче, під бананом.
.
Кіншасой стане Кострома,
а Новим Йорком -Улан-Батор,
святим єпископом -Кучма,
а хмарочос- саманной хатой.
І буде син, і буде мати,
а батька, як завжди- нема.
Спливе у Лопань алігатор.
Кіншасой стане Кострома.
.
А ну, зіграй на скрипці, Яцір,
зіграй у борг. грошей нема.
Несе губата діва тацю,
здорова як сама Весна...
...."Несе цеце як сало яйця".
Засмаж ще жменечку тарганців,
як завше ,в борг: грошви чортма...
.
Горіла пальма як сосна,
як саксаул сосна палала.
Америка сварила пальцем.
Тріщала чортова тюрма.
Зривав хахлатий Че палацца.
Паяли роки за слова.
В Полтаві гримали тамтами.
Котила полем голова.(*)
...А Галя косу уквітчала,
на танці голою втекла!
Кохались пальма та сосна.
Волали в "боїнгах" паяци.
Живцем ховали за слова.
А саксаул сидів на яйцях.
.
Реве то стогне ніччю Конго.
Пливе на схід паром "Москва".
Співає "Галю" хлопець чорний,
а Галя вдома не сама.
І блідий місяць (але сором!)
хиляв бананове пивце,
не змів займать Країну чорну
від антрациту і цеце.
______________________________________
"*"------"котила полем голова": збірка віршів була складена в апогеї "касетної справи", мається на увазі голова Гонгадзе ---------------прим. авт.
Кидали бомбу у Вітренко,
а влучили у бідну бабу.
Спіймали терориста менти,
пузаня лисого ,нахабу.
.
Він був середній підприємець,
вона- робІтниця звичайна.
Гадали криворізьки менти:
"Чого їм, бля, не вистачало?"
.
Статтю впаяли терористу.
Безногу виписали бабу.
По вітерцю літа нечиста:
калік ще буде трохи мабуть.
.
Палала грішная Москва
,а ніч портвейну підливала.
Підлога підло упливала,
а стеля в емпірей звала.
Ти пляшку лівою тримала:
гранчак не з"їхав зі стола.
Блищало зло прозоре скло.
Вино Росію заливало.
А Буревісниця кувала,
Пінгвіна з грОшами чіпала.
Ніч Ранку зірок продавала...
Чого в тій хаті не було!?
Ти африканця цілувала,
а я чоломкався з котом.
Не я вареник, а сметана
тхне сіркой ,чортовим хвостом.
Не називай Расею раєм,
а Крим -у родіну мостом.
.................
Стріляла з лівого стегна,
прийоми в ліжку уживала,
дурила бідного хахла:
за гази мала тону сала!
Я в море уплыл без руля и ветрил,
не чуя указу, никем не ведом.
Орда распинала матросов- педрил
устроив народу соборный содом.
*****************
Я им оставил всё: припасы, антураж,
заморское новьё для для ублаженья тел.
Когда же подустал блудливый экипаж,
меня вдруг понесло туда, куда хотел.
.
По толчее глухих и неразумных волн
я уплывал! напротив: тих и терпелив,
оставив позади судьбу полъостровов ,
в душе торжествовал от суши отвалив.
.
Что яблоко весной кислица зеленА,
сладка как детский сон, волна омыла трюм.
Бутылок перезвон да терпкий дух вина...
Спасён и причащён, я плыл себе угрюм.
.
Поэзою омыт, праматерью морей,
сосал я молоко голубоватых звёзд
и влагой набухал, покойника добрей,
отдавшись как бревно теченью стылых слёз.
.
Там, горечью залив линяло- синий мир,
рутину отогнав от сцены и котурн,
забористей вина, бодрее наших лир
восходит на дрожжах немыслимый амур.
.
Я знал водоворот и неба заворот,
потоки и застой , и вечера я знал.
И плески птичьих крыл, экстазие аврор
я видел много раз и всяко называл!
.
Я видел солнца смерть и сумрачный кошмар
в лазури покрывал трагически одет.
Я хор античных волн по вечерам орал
и провожал в тартар летящий долу свет.
.
Ночную синеву пронзал летучий снег:
то ветренный Мороз Моряну целовал.
Я познавал стихий довечный колобег,
свечение глыбин и блеск полярный знал.
.
Не одного меня бесил округлый диск.
Я чуял рёв скотов: то волны били риф.
Откуда мог я знать, плывя на страх и риск,
что океан луна, сменившись, усмирит?
.
Вы верите? Я плыл вдоль сказочных флорид
где человечий дух обличьем зверя скрыт,
где радуга небес из глади волн горит
и тянет за собой табун летучих рыб.
.
Я чуял трупный дух из недр земных: туда,
упав на тростники, прогнил Левиафан.
Воронками влекла в утробу дна вода,
а дали воровал обманчивый туман.
.
Мне снились жемчуга далёких ледников!
И отмели едва укрытые водой,
гигантская змея, еда лесных клопов.
Из крученных стволов пахучий капал гной!
.
Как детям показать тех рыбок золотых
поющих не для нас на фоне голубом?
...Я килем уминал цветущие кусты
ловя ветра своим заплатанным крылом.
.
На палубу мою, бывало, океан
немыслимых цветов присоски опускал.
Укачивал меня волнительный обман-
и я по-женски океану уступал.
.
Я грязи островок на палубе влачил
да желтоглазых птиц гнездовья и помёт.
Во трюме навсегда утопленник почил
пробив собой-бревном почти догнивший борт.
.
Мне ветер все канаты растрепал,
а ураган согнал долой крикливых птиц.
Меня ганзеец на буксир не брал:
"Солён, просмолен, пьяненький, избит".
.
Я, источая пар, таранил бирюзу.
Казалось небо красною стеной ...
"Заходит солнце. Звёздочки ползут!"-
се для тебя, пиит пустой.
.
...Светясь в ночи подобно светляку
морских коньков за килем собирал...
А днём июль сверлил небес тоску,
ультрамарин лучами выжигал.
.
Я ,услыхав за трИдевять земель
тигриный рык и бегемотий топ,
сучИл небес незримую кудель-
....И вспомнил камни старыя европ!
.
Я видел: в небе плыл густой туман,
он до утра созвезлия пьянил.
Неужто там, средь зорь, твой дивный стан,
грядущий Бог, незримый Сгусток Сил?
.
Рыдал ? О да! Ужасны времена:
горчат и дни, и ночи заодно.
Влюблённо лижет ржавчину волна...
Разбейся, киле! Опущусь на дно!
.
Я вспомнил: лужа стылая ,одна...
Скорлупку мальчик бережно пасёт.
Пустого лета бабочка- она.
А за кормой -уже зима. И лёд.
.
Я укрощён и нету боле сил
плестись вдогонку за грузовиком,
ни с волком силой мериться морским,
ни разминаться на реке с быком.
