Прогулянки лісовими стежинками.

От і біленький. Подібних було 4, але від емоцій фотки трохи розмилися. Всі білі червивими виявилися.

Не дуже-то він і боявся. Навіть моя мисливська собака не змусила його згорнутися клубочком)))


Братики)))
Побачила ялинчатко з молодою зеленню і пошкодувала, що ніхто зимою не бачить такої краси, - тоді люди не вирубували б ялинок.
Не варто прикрашати ялинковими іграшками - і так аж світиться від щастя)))
Ростом - нижче колін, а не можна очей відвести, - таке хороше)))
Молоді пагінці оздобили ялиночку- чудернацьке видовище.

А зааапах!!!!!!!

Суничка)))
Десь у лісі під дощем)))

Чекаємо врожаю)))
Таке маленьке - таке гарненьке)))
Дрібноцвіт веселий)))
Креатив з кольорами)))


 Вилупилися писклятка. Не відаю, які пташки мають блакитні яєчка...
Кульбабка із суничками створили композицію.


Трутовик. Ніжна м"якоть цього гриба має широке застосування. Кажуть, що і на смак цей гриб, як ніжне м"ясце курчатка. 
Приховався трутовичок від людського ока під трухлою колодою, - без сонця менш яскравий.
Дуже дивні грибні форми - у вигляді чашечок і тарілочок...


Цієї весни такі гриби стрічаються частенько.
Підберезовик чистенький молодюсінький.
Ще один підберезовик ( у нас їх бабками називають, а поляки кажуть, що це - козАки).
 Чула також назву "козарі" в Україні
І старий пень весною красивий)))
Під яскравістю моху заховався трухлявий пень)))
Бабочка чекала на мене...
Парочка)))
Я цих грибів не збираю, але є знайомі, які нахвалюють смак моховика.
Зазвичай гливу частіше можна знайти в осінньому лісі, але якщо знайшла весною, то зраділа не менше)))
Сама не їла, - віддала тим, хто любить)))
Часом дощик, часом сонечко)))
Калюжниця - любила в дитинстві нарвати букет і поставити вдома.
Болотна рослина, - люблю розглядати її, - вона мені пахне дитинством)))
Десь на болоті)
Фіалки лісові.
Чудо-гриб - веселка. 
Перші веселки.
Очей не відвести)))
Цілі букети розсипані під ногами)

Дивні гриби.


Їстивні "оленячі ріжки"
Хтось каже, що це - козячі ріжки)))
Не важливо, як назвеио, - головне, що красиво )
Жовтогарячі кУльки створюють цілі колонії. Не знаю, як їх "величають"

За В.Висоцьким "Я не люблю"


Коли із відчаю кидають отчі межі
Й шукають долі у світах чужих,
Я не люблю причин беззастережних,
А більш за все – політиків своїх.

Під олтарем вони святі і чисті,
В житті нікому спуску не дають.
Я не люблю їх за слова барвисті,
Що врозріз із їх вчинками ідуть.

Я не люблю отців лишень за сани,
Бо маю Бога за свого Отця.
Якби хто знав, в які сідає сани,
То й манни із небес не обіцяв.

Одні свій лик на золоті чеканять,
А інші все розмінюють на гріш.
Гріш їм ціна! Прийде пора смеркання –
І буде суд найвищий нагорі.

Я почесті ненавиджу і сурми,
Бо честь свою ціную недарма. 
Якщо вартують на бандитів тюрми, 
То хто тоді пристане до керма?

Я не люблю дволико-щирих друзів,
Срібляник для яких понад усе.
Вони про себе генії і музи, 
Насправді кожен генія і ссе.

Я не люблю неволі і насилля,
Бо сила волі має лише сенс. 
Коли слова загнали у підпілля,
Христос із мертвих встав. 
Христос воскрес!

© Михайло ЖАЙВОРОН

Великдень: традиції та повір’я найбільшого свята християн


velykden

Для українців Великдень – це не тільки різнокольорові писанки і смачна паска. Це особливе свято, коли слідують традиціям і вірять у диво. Існує безліч повір’їв і застережень на Великдень. Дотримуючись їх, усе бажане здійснюється.

За традицією, Великодню передує серйозна підготовка:

а) Великий семитижневий піст – очищення думок, душі і тіла

Піст починається відразу після Масляної. Сім тижнів віруючі не їдять продукти тваринного походження, у певні дні повністю відмовляються від їжі або вживають лише сиру їжу. Вважається, що, дотримуючись міри в їжі, людина вчиться утримуватися від інших спокус і гріхів.

б) Великий або Чистий четвер – прибирання перед Великоднем

У цей день людина повинна повністю очистити себе і оселю: зробити прибирання у будинку, скупатися до сходу сонця у відкритій водоймі або прийняти контрастний душ. Тим, хто постує, дозволені хліб і червоне вино.

Згідно великодньої традиції, у цей день потрібно ставити тісто для пасок і фарбувати яйця. Заборонено шуміти, співати, веселитися, гадати і скандалити.

в) Страсна п’ятниця – день розп’яття і смерті Ісуса

Це найсуворіший і найсумніший день тижня. Люди моляться, відвідують церковні служби і утримуються від їжі. Під суворою забороною домашня робота, веселощі і пісні, кажуть: «хто пісні у Страсну П’ятницю співає – на Великдень сльози проллє».

Не можна брати у руки гострі і ріжучі предмети. Заборонено протикати землю залізом, тобто працювати на дачі – до біди. Згідно з повір’ям, білизна, випрана у цей день, покривається кров’ю. У п’ятницю дозволено лише пекти паски і хліб.

Воскресіння Христове

У ніч на неділю, після опівночі, дзвін сповіщає про Воскресіння Христове і початок великодньої служби. Богослужіння проводяться особливо урочисто й тривають вони до ранку.

Кульмінацією служби стає обряд освячення пасок, яєць, вина та ін. Частину принесених страв залишають у церкві для знедолених.

Деякі люди здійснюють паломництво до знаменитих храмів України. Послухати святкову службу та освятити продукти можна у чудовій Свято-Успенській Почаївській лаврі, навідатися до Києво-Печерської лаври або ж відправитися до золотоверхого Чернігова і відвідати Спасо-Преображенський собор або стародавню Катерининську церкву.

Святкування тривають тиждень, який називається Світлою великодньою седмицею, а кожен із днів носить назву світлого – світлий понеділок, світлий вівторок і т.д.

«Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!»

Традиції христування вже 2000 років: весь період святкування при зустрічі люди вітають один одного словами:
– «Христос воскрес!»
– «Воістину воскрес!», триразово цілуються і обмінюються писанками.

Обмін яйцями міцно увійшов у великодню традицію. З цим символом пов’язано таке повір’я: Марія Магдалина вирішила принести радісну звістку про воскресіння Ісуса римському імператору Тиверію. До нього не можна було приходити без дарів і Марія вибрала у подарунок куряче яйце, яке символізує життя. Почувши звістку, Тиверій розсміявся і сказав: «це так само неможливо, як і твоєму білому яйцю перетворитися на червоне»… але не встиг він закінчити фразу, як яйце стало червоним.

З Великоднем пов’язано безліч вірувань:
  1. Вважається, на Великдень все стає видимим, навіть містичне; маленькі діти з чистою душею можуть побачити всі земні скарби, які у цю ніч світяться вогниками.
  2. На Великдень можна просити у Бога все. Так, люди похилого віку розчісували своє волосся з думкою про онуків, щоб їх було стільки, скільки волосся на голові. Бажаючи розбагатіти, вмивалися зі срібного посуду. Дівчата просили нареченого.
  3. З нетерпінням чекали першого удару дзвонів. Якщо з першим ударом перехреститися зі словами: «Христос воскрес, а рабу (ім’я) здоров’я», то одужає навіть важко хвора людина.
  4. Вставали до світанку, щоб не проспати щастя.
  5. Дівчата вмивалися водою з червоного яйця, щоб бути рум’яними.
  6. На Великдень усі мають веселитися, інакше сумувати доведеться весь рік.
Але існують і застереження:
  1. У Великдень не можна займатися домашньою роботою – з клопотами піде щастя.
  2. Освячені продукти не можна викидати, їх потрібно з’їсти за святковим столом, поділитися з рідними та сусідами або роздати бідним.
  3. Подружжя не повинно христосатися на людях – до розлуки.
  4. Гріх проливати кров тварин протягом Світлого тижня, адже вони теж радіють Христовому Воскресінню і славлять Бога.
  5. Не можна викидати шкаралупу за вікно, щоб не потрапити в Ісуса і апостолів, які весь тиждень ходять по землі у жебрацькому дранті.
Їстівні символи Великодня

Після церкви повертаються додому, вмиваються і всідаються за стіл. Сніданок починають з освячених продуктів, кожен повинен з’їсти по яйцю і покуштувати інші принесені з церкви страви. Далі приступають до решти страв.

Зі Світлим Воскресінням закінчується Великий піст, тому святковий стіл повинен бути багатим, з великою різноманітністю страв. Головними атрибутами великоднього столу є яйця-крашанки, паски і сирні паски.

Яйце – символ життя і чудесного воскресіння. В іконопису воскреслий Ісус був оточений сяйвом, схожим за формою на яйце. Крашанкам приписують цілющі властивості.

Святкова паска – символ присутності Бога у житті всіх людей. Її солодкість, здоба і краса – співчуття, милосердя і турбота Творця про кожного.

Сирна паска – прообраз Царства Небесного. Її форма у вигляді гори символізує новий, небесний Єрусалим. А поєднання молока та меду – солодкість райського життя, радість і блаженство святих.

Світлого вам Великодня!

Джерело IGotoWorld.com

Людяність...

Буває зайдеш зранку в магазин за кавою, подивишся на весь цей совковий треш, в вигляді трендячої по телефону продавчині, яка так зверхньо каже бабусі, обираючій цукерки (дешевих 100 грамів взяти чи дуже дешевих) "Да сколько можна?! Бєрітє еті оні самиє дєшовиє" А бабуся киває головою в квітчастій хустці (ну до магазину ж вийшла в люди, тре гарну хустку) і тремтячими руками з восковою, майже прозорою, шкірою дістає з зав*язаної вузликом носової хустинки складені папірці по гривні і по дві. Починає рахувати, нервується, коли неслухняні руки впускають ту тоненьку пачку на підлогу і так запопадливо вибачається перед фарбованою вгодованою телицею "Ой вибач доню, шо то старість, не дай Бог нікому ото так мучитися, коли руки не слухаються" А "доня" ізрєкає "задралі уже, убогіє" і демонстративно нависає над прилавком склавши руки на грудях. І тебе охоплює ненависть, червона і гаряча до цих людей і до цього світу. І ти кидаєшся до бабусі, піднімаєш ті кляті купюри віддаєш їй, а поки вона намагається їх скласти до купи, ти дивлячись презирливо на продавчиню, кажеш їй крізь зуби "Кілограм цукерок, отих, самих дорогих" і вигрібаєш з гаманця всі гроші разом з дріб*язком, нещасні сімдесят з копійками, розуміючи, що ти сьогодні без обіду, без кави і без цигарок. Але та, охопивша тебе ненависть, настільки ядуча, що тобі байдуже. І ти кидаєш гривні в тарілочку для грошей, так, що вони розсипаються за прилавком. А "нєубогая" мабуть бачить, щось в твоїх очах таке, що заставляє її мовчки присісти і збирати гроші, а тоді так само мовчки відважити кіло якогось "Mousse" і подати бабусі з словами "пожалуйста". А у тебе в очах якесь червоне марево і образа ятрить серце, ніби образили особисто тебе. І ти не дивлячись ні на кого, та і не бачучи нікого, виходиш з магазину і стаєш поруч щоб вирівняти дихання і прийти в себе.
А потім хтось торкає тебе за руку. Ти повертаєш голову і бачиш молоду дівчину, майже дитину, що простягує тобі пакетик з печивом і пачку чаю "Віддайте це бабусі, мені трохи ніяково то зробити, а ви хоробра". Потім з магазину виходить мужчина у віці, з замазиними мазутом руками і протягуючи якийсь непрозорий пакет додає "І це теж віддайте". А тоді помалу виходить бабуся з пакетом "Mousse" в руках. Поволі дістає по жменці цукерок і тицяє нам усім в руки. "По моєму покійному дідові сьогодні десять років, беріть діти, помяніть його"
Тремтячою рукою ти береш ту жменьку, вкидаєш печиво дівчини в пакет мужчини і вкладаєш ручку пакету в руку бабусі. Шепочеш "Візьміть ось ще" і тікаєш, бо вже не сила тримати в собі оте неймовірне і незрозуміле відчуття, що хоче вирватись з тебе сльозами. І чуєш вслід "Молитимуся за вас діти, спасибі вам мої рідні"...
І немає вже ненависті, лише крапля образи, декілька цукерок і трішки чогось, що словами не передається.... 

Це ж треба: трапити на такий допис якраз сьогодні, коли після смерті мого батька минуло 10 років... як у тої старшої пані ...

Прощення.

Halina Brich

 
Чин прощення в Єгипті появився. 
Ченці на сорок днів ішли в пустелю. 
Прощали,якщо хтось десь оступився, 
Не знали,чи повернуться в оселю. 
З тих пір ми просим прощення щороку- 
У прихожанина священик чи владика, 
Багач у бідного-нема в цьому пороку, 
Бо це великодушність є велика. 
Просімо прощення в батьків і матерів. 
В дітей,коли даремне насварили, 
В сусідів,родичів,сестер,братів. 
Щоб злі думки нам душі не ятрили. 
Просімо прощення у воїнів,солдат, 
За те,що вберегти їх не зуміли, 
Від куль не захистили,від гармат, 
Що наші душі зачерствіли,збайдужіли. 
Просімо в України,що страждає, 
Що мучиться і довго так терпИть. 
Хай кожен з нас вину свою признає. 
Нехай Господь простить й благословить. 
Halina

Жінка.

А жінка буває різною:
Літом і сонцем погідною,
Домашньою, теплою, любою,
А комусь – холодною згубою.
Дітьми і сміхом багатою, 
Волошкою, дикою м’ятою,
Веселою піснею й казкою…
А, може, для когось поразкою,
А, може, зимою з завіями,
Снігуркою з довгими віями.
Нездоланою кам’яницею,
У небі ранковім – зірницею.
А жінка буває всякою:
Лагідним ранком чи мрякою,
Міцною й гарячою кавою,
Правдивою чи лукавою…
Та жінка завжди буде жінкою,
Солодко-терпкою вишнівкою,
Перчинкою гірко-жагучою,
Трояндою ніжно-квітучою,
Що там лиш, де сонця жмутки,
Розкриє свої пелюстки.
Іванна Байда-Слободян

Удивительные целебные свойства соли



Об удивительных целительных свойствах соли, которую применяли ещё во время второй мировой войны для лечения раненых солдат. Гипертонический  раствор соли - это активный сорбент, он вытягивает из больного органа всю так называемую “дрянь”. Как же лечит соль?

Волшебство солевых повязок Анны Даниловны Горбачёвой

Во  время Великой Отечественной войны Анна Даниловна Горбачёва работала  операционной сестрой в полевых госпиталях вместе с хирургом И.И.  Щегловым. Несмотря на постоянную критику коллег, Щеглов при лечении  раненых довольно часто применял гипертонические растворы из простой  поваренной соли. Сразу после поступления раненого в госпиталь Щеглов  прямо на загрязненную рану накладывал свернутую в четыре слоя марлевую  салфетку, обильно смоченную 8% гипертоническим раствором (г.р. - это  3-10% водный раствор поваренной соли). Салфетки меняли два раза в день,  через 3-4 дня рана очищалась и становилась розовой с признаками  грануляции. По ходу применения солевых аппликаций температура снижалась  практически до нормы. Применяя гипертонические растворы, Щеглов добился  того, что у него в отделении почти не было ампутаций по поводу гангрены.

Лет 10 спустя после войны Анна Даниловна решила воспользоваться методом Щеглова при выхаживании послеоперационных больных.

Удача  пришла достаточно быстро. После этого она стала изучать влияние  солевого раствора на такие болезни, как холецистит, нефрит, хронический  аппендицит, ревмокардит, воспалительные процессы в легких, а также  действие солевых повязок присуставном ревматизме, остеомиелите,  диффузном зобе, абсцессах, сильных ушибов с гематомами и так далее. “Я довольно быстро получала положительные результаты”, - вспоминала впоследствии Анна Даниловна.

Так что же это за методика Щеглова-Горбачевой?

Для  лечения необходимо приготовить гипертонический раствор соли, т.е. 8-  или 10% солевой раствор, что соответствует 8 или 10 г соли на 100 г  воды. Для повязки нужно брать льняную или хлопчатобумажную ткань, лучше  от стареньких простыней, которые не однажды стираны и от этого имеют  более рыхлую и нежную структуру. Эту ткань нужно сложить в четыре-шесть  слоев, смочить в горячем солевом растворе, немного отжать и наложить на  больное место (или на проекцию больного органа). Сверху повязку нельзя  прикрывать пленкой, ее нужно просто плотно прибинтовать или закрепить  лейкопластырем и оставить в таком виде на ночь. Утром, после снятия  аппликации, ткань нужно тщательно прополоскать в теплой воде и  прогладить утюгом. 

Как же лечит соль?

Гипертонический  раствор соли -это активный сорбент, он вытягивает из больного органа  всю так называемую “дрянь”. Повязки, смоченные гипертоническим  раствором, в связи с его осмотическим действием способствуют очищению  ран, оказывают местное противомикробное действие.

Но ЗАПОМНИТЕ: лечебный  эффект будет только в том случае, если повязка воздухопроницаема. А это  определяется качеством используемого материала и отсутствием сверху  полиэтилена и других компрессионных материалов.

Солевая  повязка действует локально только на больной орган или на участок тела,  на который она наложена. По мере поглощения жидкости из подкожного слоя  сюда поднимается тканевая жидкость из более глубоких слоев, увлекая за  собой все болезнетворные начала: микробы, вирусы и грибки.  Таким образом, во время действия солевой повязки в тканях больного  органа происходит обновление жидкости, очищение от патогенного фактора  и, как правило, ликвидация патологического процесса.

Повязка  с гипертоническим раствором поваренной соли действует постепенно. Сроки  лечения зависят от серьезности заболевания и в среднем занимают от 7 до  20 дней. Вот как сама Анна Даниловна говорит о действии гипертонических  растворов: “Несколько лет назад ко мне обратилась родственница. Ее дочь  страдала от острых приступов холецистита. В течение недели я ей  накладывала на больную печень солевую повязку. Повязку делала из х/б  полотенца, свернутого в четыре раза и смоченного в солевом растворе.

Повязка на печень накладывалась от основания грудной железы до линии на  ладонь выше пупка и в ширину - от центра грудины до позвоночника.  Аппликация плотно прибинтовывалась широким бинтом. Через 10 часов  повязка снималась, и на область печени на полчаса накладывалась водяная  грелка. Делается это для того, чтобы в результате глубокого прогревания  расширить желчные протоки для свободного прохождения в кишечник  обезвоженной и сгустившейся желчной массы. Грелка в данном случае  обязательна. Что же касается девочки, то после того лечения прошло уже  много лет, и за все это время печень ее больше ни разу не беспокоила.  Эта же методика хорошо помогает и при заболеваниях почек, только  аппликацию нужно накладывать на этом же уровне со стороны спины. После  снятия аппликации обязательно на область больной почки накладывать  грелку”.

Вот  еще один пример. Хотите - верьте, хотите - нет, но 4-слойная солевая  повязка из хлопчатобумажного полотенца, наложенная на обе грудные железы  на 8-9 часов, помогла женщине за две недели избавиться от начальной  стадии рака грудных желез. Другая знакомая Анны Даниловны с помощью  солевых тампонов, наложенных прямо на шейку матки примерно на 15 часов,  справилась с раком шейки матки. После 2 недель лечения опухоль  истончилась, стала мягче, рост ее прекратился. Такой она осталась и до  настоящего времени.

Очень  важен выбор материала для повязки. Материал должен быть как можно более  гигроскопичен. В то же время он должен в значительных количествах  удерживать солевой раствор. Как я уже писал выше, лучше всего  использовать старую льняную или хлопчатобумажную ткань. Раствор для  аппликации должен быть достаточно теплым, примерно градусов сорок пять.  После смачивания материал следует слегка отжать, чтобы он был не очень  сухим и не очень влажным. На повязку нельзя накладывать ни компрессную  бумагу, ни пленку, нужно просто прибинтовать ее бинтом или прикрепить  лейкопластырем. Если повязка накладывается на живот, то бинтовать нужно  как можно туже, ибо за ночь живот уменьшается в объеме, поэтому повязка  становится свободной и перестает действовать. Чтобы повязка лучше  прилегала к спине, на нее сверху кладут какой-то валик и бинтуют его  вместе с повязкой.

У соли как лекарства есть еще много других замечательных свойств. Вот несколько примеров:

  • Соль можно использовать для облегчения приступов астмы. Для этого  положите несколько крупинок на язык только после того, как выпьете 1-2 стакана воды. По эффективности соль не уступает ингалятору и в тоже время не оказывает токсичного воздействия на организм.
  • Соль играет исключительно важную роль в лечении эмоциональных и  аффективных расстройств. Эффективный заместитель соли, литий (содержится  в пепле сигарет) используется при лечениидепрессий. Регулярный прием  небольшого количества настоя пепла в горячей воде (1 ч. л. пепла залить  400 мл кипятка и кипятить на малом огне 30 минут, принимать по 1 ст.  ложке три раза в день) позволит избежать страданий, причиняемых  депрессивными состояниями, а также при таких заболеваниях как рассеянный  склероз, болезнь Паркинсона и Альцгеймера.
  • Соль играет важную роль в профилактике и лечении рака. Раковые клетки  боятся кислорода. Они могут жить только в бедной кислородом среде. Когда  организм хорошо насыщен водой, соль повышает объем циркулирующей крови,  помогая ей добираться до всех частей тела; кислород и активные иммунные  клетки попадают в раковую ткань и разрушают её.
  • Соль помогает избавиться от второго подбородка. Слюнные железы ощущают  нехватку соли и вынуждены увеличить производство слюны, чтобы обеспечить  достаточно влаги для процесса пережевывания и глотания. Приток крови к  слюнным железам усиливается, кровеносные сосуды начинают “протекать”,  чтобы дать железам достаточно воды для производства слюны. Пропотевающая  таким образом лимфоидная жидкость распространяется за границы желез,  накапливаясь под кожей подбородка, щек и шеи.

Насколько при астме полезна соль, настолько же вреден избыточный калий.

Злоупотребление  апельсиновым соком, бананами и любыми напитками с повышенным  содержанием калия может спровоцировать приступ астмы. Очень полезно  добавлять в апельсиновый сок немного соли, чтобы сбалансировать роль  натрия и калия в поддержании необходимого объема воды внутри и вне  клеток. В некоторых культурах принято солить арбузы и другие фрукты, и  это хорошо. Дело в том, что эти фрукты содержат очень много калия.  Добавление в них соли позволяет сбалансировать действие натрия и калия.

  • Соль - сильное средство для борьбы со стрессами.

Если вы не хотите стать жертвой болезни Альцгеймера,  не используйте бессолевую диету и не принимайте мочегонные препараты.  Соль абсолютно необходима для поддержания уровней серотонина и  мелатонина в мозге. Когда вода и соль, выполняя роль естественных  антиоксидантов, очищают организм от токсичных отходов, ему не приходится  жертвовать важными аминокислотами, такими как триптофан и тирозин,  используя их в качестве антиоксидантов. В хорошо насыщенном водой  организме триптофан экономится и полностью поступает в мозговую ткань,  где он используется для производства серотонина, мелатонина и триптамина  - важных нейротрансмиттеров антидепрессивного действия.

Мой личный опыт лечения ран солёным соком чистотела можно посмотреть здесь.  Два раза мне “посчастливилось” наполовину отрывать большой палец левой  руки. И оба раза его пришлось приживлять чистотелом с поваренной солью.

Во  время Великой Отечественной войны я работала старшей операционной  сестрой в полевых госпиталях с хирургом И.И. Щегловым. В отличие от  других врачей он успешно применял при лечении раненых гипертонический  раствор поваренной соли.

На  обширную поверхность загрязненной раны он накладывал рыхлую, обильно  смоченную солевым раствором большую салфетку. Через 3-4 дня рана  становилась чистой, розовой, температура, если была высокой, опускалась  почти до нормальных показателей, после чего накладывалась гипсовая  повязка.

Спустя еще 3-4 дня раненых отправляли в тыл. Гипертонический раствор работал прекрасно — у нас почти не было смертности.

Тайны

Лет  10 спустя после войны я воспользовалась методом Щеглова для лечения  собственных зубов, а также кариеса, осложненного гранулемой. Удача  пришла уже через две недели. После этого я стала изучать влияние  солевого раствора на такие болезни, как холецистит, нефрит, хронический  аппендицит, ревмокардит, воспалительные процессы в легких, суставной  ревматизм, остеомиелит, абсцессы после инъекции и так далее.

В  принципе это были отдельные случаи, но каждый раз я получала довольно  быстро положительные результаты. Позже я работала в поликлинике и могла  бы рассказать о целом ряде довольно трудных случаев, когда повязка с  солевым раствором оказывалась более эффективной, нежели все прочие  лекарства. Нам удавалось излечивать гематомы, бурсит, хронический  аппендицит. Дело в том, что солевой раствор обладает абсорбирующими  свойствами и вытягивает из ткани жидкость с патогенной флорой. Однажды  во время командировки в район я остановилась на квартире. Дети хозяйки  болели коклюшем. Они беспрерывно и мучительно кашляли. Я наложила им на  спинки на ночь солевые повязки. Через полтора часа кашель прекратился и  до утра не появлялся. После четырех повязок болезнь исчезла бесследно.

В  поликлинике, о которой шла речь, хирург предложил мне попробовать  солевой раствор при лечении опухолей. Первым таким пациентом оказалась  женщина с раковой родинкой на лице. Она обратила на эту родинку внимание  полгода назад. За это время родинка побагровела, увеличилась в объеме,  из нее выделялась серо-бурая жидкость. Я стала делать ей солевые  наклейки. После первой же наклейки опухоль побледнела и уменьшилась.

После  второй еще больше побледнела и как бы сжалась. Выделения прекратились. А  после четвертой наклейки родинка приобрела свой первоначальный вид. С  пятой наклейкой лечение закончилось без оперативного вмешательства.

Затем  была молодая девушка с аденомой грудной железы. Ей предстояла операция.  Я посоветовала больной до операции поделать солевые повязки на грудь в  течение нескольких недель. Представьте, операция не потребовалась.

Через  полгода у нее же образовалась аденома на второй груди. И вновь она  вылечилась гипертоническими повязками без операции. Я встретила ее через  девять лет после лечения. Она чувствовала себя хорошо и о болезни своей  даже не вспоминала.

Могла  бы и дальше продолжать истории чудесных излечений с помощью повязок с  гипертоническим раствором. Могла бы рассказать о преподавателе одного из  курских институтов, который после девяти солевых прокладок избавился от  аденомы предстательной железы.

Женщина,  страдавшая белокровием, после того, как на ночь надевала солевые  повязки — блуза и брюки в течение трех недель, вновь вернула себе  здоровье.

Практика применения солевых повязок

Первое.  Поваренная соль в водном растворе не более 10 процентов — активный  сорбент. Она вытягивает из больного органа все нечистоты. Но лечебный  эффект будет только в том случае, если повязка воздухопроницаема, то  есть гигроскопична, что определяется качеством используемого для повязки  материала.

Второе.  Солевая повязка действует локально — только на больной орган или на  участок тела. По мере поглощения жидкости из подкожного слоя в него  поднимается тканевая жидкость из более глубоких слоев, увлекая за собой  все болезнетворные начала: микробов, вирусов и органические вещества.
Таким  образом, во время действия повязки в тканях больного организма  происходит обновление жидкости, очищение от патогенного фактора и, как  правило, ликвидация патологического процесса.

Третье.  Повязка с гипертоническим раствором поваренной соли действует  постепенно. Лечебный результат достигается в течение 7-10 дней, а иногда  и более.

Четвертое.  Использование раствора поваренной соли требует известной осторожности. Скажем, я бы не советовала применять повязку с раствором концентрации  свыше 10 процентов. В некоторых случаях лучше даже 8-процентый раствор.  (Раствор вам поможет приготовить любой фармацевт).

Возникнет  вопрос у некоторых: куда же смотрят врачи, если повязка с  гипертоническим раствором так эффективна, почему этот метод лечения не  применяется широко? Всё очень просто — врачи находятся в плену  медикаментозного лечения. Фармацевтические фирмы предлагают все новые и  новые и более дорогие лекарства. К сожалению, медицина — это тоже  бизнес. Беда гипертонического раствора состоит в том, что он слишком  прост и дешев. Между тем жизнь меня убеждает в том, что такие повязки —  великолепное средство в борьбе со многими недугами.

Скажем,  при насморке и головных болях я накладываю круговую повязку на лоб и  затылок на ночь. Через час-полтора насморк проходит, а к утру исчезает и  головная боль. При любых простудных заболеваниях применяю повязки при  первых же признаках. А если все же упустила время и инфекция успела  проникнуть в глотку и бронхи, то делаю одновременно полную повязку на  голову и шею (из 3-4 слоев мягкого тонкого полотна) и на спину (из 2 слоев влажного и 2 слоев сухого полотенца) обычно на всю ночь. Излечение  достигается после 4-5 процедур. При этом я продолжаю работать.

Несколько  лет назад ко мне обратилась родственница. Ее дочь страдала от острых  приступов холецистита. В течение недели я ей прикладывала  хлопчатобумажное полотенцеповязку на больную печень. Складывала его в 4 слоя, смачивала в солевом растворе и оставляла на всю ночь.

Повязка  на печень накладывается в границах: от основания левой грудной железы  до середины поперечной линии живота, и в ширину — от грудины и белой  линии живота спереди до позвоночника сзади. Бинтуется плотно одним  широким бинтом, туже — на животе. Через 10 часов повязка снимается и на  ту же область на полчаса накладывается горячая грелка.

Делается это для того, чтобы в результате глубокого прогревания расширить желчные  протоки для свободного прохождения в кишечник обезвоженной и  сгустившейся желчной массы. Грелка в данном случае обязательна. Что же  касается девочки, то после того лечения прошло немало лет, и она на свою  печень не жалуется.

Солевой  раствор можно использовать только в повязке, но ни в коем случае не в  компрессе. Концентрация соли в растворе не должна превышать 10%, но и не  опускаться ниже 8%.

Повязка с раствором большей концентрации может привести к разрушению капилляров в тканях в области наложения.

Очень  важен выбор материала для повязки. Он должен быть гигроскопичен. То  есть легко промокаем и без всяких остатков жира, мазей, спирта, йода.  Недопустимы они и на коже, на которую накладывается Повязка.

Лучше  всего использовать льняную и хлопчатобумажную ткань (полотенце),  многократно бывшую в употреблении и не однажды стиранную. В конечном  счете можно воспользоваться и марлей. Последняя складывается в 8 слоев.  Любой другой из указанных материалов — в 4 слоя.

При  наложении повязки раствор должен быть достаточно горячим. Выжимать  повязочный материал следует средне, чтобы он был не очень сухим и не  очень влажным. На повязку ничего не накладывать.

Прибинтовать ее бинтом или прикрепить лейкопластырем — и все.

При  различных легочных процессах (исключается при кровотечениях из легких)  повязку лучше накладывать на спину, но при этом надо точно знать  локализацию процесса. Бинтовать грудную клетку достаточно плотно, но не  сдавливать дыхание.

Живот  бинтовать как можно туже, ибо за ночь он освобождается, повязка  становится свободной и перестает действовать. Утром, после снятия  повязки, материал нужно хорошо прополоскать в теплой воде.

Чтобы  повязка лучше прилегала к спине, я на влажные ее слои кладу между  лопатками валик на позвоночник и бинтую его вместе с повязкой.

Вот,  собственно, и все, чем хотелось бы поделиться с читателями. Если у вас  проблемы и вы не смогли их разрешить в медицинских учреждениях,  попробуйте воспользоваться солевыми повязками. Метод этот вовсе не  какая-то сенсация. Он просто-напросто был хорошо забыт.

Анна Даниловна Горбачева.

г. Курск.


http://lazarev.org/ru/interesting/full_news/udivitelnye_celebnye_svojstva_soli/

«В саду осіннім айстри білі»: як украли українську пісню

https://www.youtube.com/watch?v=mh2nI7tcRfo

Опубликовано: 20 дек. 2014 г.

«В саду осіннім айстри білі» — український романс XIX сторіччя. Опублікований в 1961 у збірнику «Українські народні романси», автор невідомий, вважається українською народною піснею. Мелодію цієї пісні украв композитор Борис Терентьєв і в СРСР вона стала відомою під назвою «Вот кто-то с горочки спустился…». 
В саду осіннім айстри білі
Схилили голови в журбі…
В моєму серці гаснуть сили:
Чужою стала я тобі… (2)

Мені сімнадцятий минало
Весною, як сади цвіли,
Я про кохання ще й не знала,
Ми тихо з сестрами жили… (2)

Як я садила айстри білі,
То ти поміг мені полить…
З тих пір я мрію про кохання,
З тих пір душа моя болить… (2)

Як ти проходив мимо двору,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою,
Поки вечірній спав туман… (2)

Коли умру я від кохання,
То поховайте серед трав,
А ти, зірвавши айстру білу,
Згадаєш, хто тебе кохав… (2)

Християнська притча

Маленький хлопчик запитав маму: "Чому ти плачеш?"
- Тому, що я жінка!
- Я не розумію!
Мама обійняла його і сказала "Ти не зрозумієш цього ніколи".
Тоді хлопчик запитав у батька: "Чому мама іноді плаче без причини?"
"Усі жінки іноді плачуть без причини", - відповів батько.
Згодом хлопчик виріс, але не припиняв дивуватись: "Чому жінки плачуть?"
Нарешті він запитав у Бога...
І Бог відповів: "Задумавши жінку, Я хотів, щоб вона була досконалою. Я дав їй плечі, такі сильні, щоб тримала цілий світ, і такі ніжні, щоб підтримувала дитячу голівку. Я дав їй дух, настільки сильний, щоб стерпіти будь-який біль. Я дав їй волю, настільки сильну, що вона йде вперед, коли інші падають. Вона піклується про хворих і втомлених не скаржачись. Я дав їй доброту - любити дітей за будь-яких обставин, навіть якщо вони кривдять її. Я зробив її з ребра чоловіка, щоб вона захищала його серце. Я дав їй мудрість зрозуміти, що хороший чоловік ніколи не завдасть їй болю навмисно, але іноді випробовуватиме її силу й рішучість стати поряд з ним без вагань. І нарешті, Я дав їй сльози. І дав право проливати їх, де і коли вона забажає. І тобі, сину Мій, треба зрозуміти, що краса жінки не в її одязі, зачісці чи манікюрі. Краса жінки в очах, які відчиняють двері до її серця, де живе любов".
ЗАПАМ'ЯТАЙ, ЯКЩО ТИ ЧОЛОВІК...
Будь обережним - не дай жінці заплакати, тому що Господь рахує її сльози...
Жінка сотворена з ребра чоловіка, не з ноги, щоб бути приниженою, не з голови, щоб перевершувати, а з боку, щоб бути поруч із тобою, і бути рівною тобі. І з-під руки, щоб бути захищеною тобою. І зі сторони серця, щоб бути коханою...