Останні статті
- 16 листопада Всесвітній День Рукоділля! Всіх зі святом!
16.11.2016, 22:37 - Ліс запрошує і пропонує)))
02.11.2016, 02:03 - "Сага" про маслята...)))
18.10.2016, 11:09
Свіжі фотографії
Знали, куди бити...
- 10.03.15, 23:18
Найдорожчі ранять прямо в серце,
Найрідніші знають, куди бити.
І пече так довго, наче перцем,
Місце, де ударили, покрите.
Присмаком, гіркішим від полину,
Залишаються на добру пам'ять
Ті пусті «ніколи», «до загину»,
Ті «люблю», що лише очі манять…
Тихих криків відгомін живе,
Але люди поруч їх не чують.
Примостившись, наче у кафе,
Часто так довірою ласують.
Смачно? Що ж, у нас в меню ще є
Ніжність і турбота безкоштовно,
Можете зробити олів’є,
На десерт – любові чашу повну.
Солодко? Є щирість і відвертість,
Все одно не платите грошима.
Сплине час – і прийде у конверті
Сума більша грошей, невгасима…
Знаєте слабкі місця – то бийте,
Та коли прийдуть часи розплати
- вовком вийте, навіть землю рийте,
Бо назад нічого не забрати.
Найдорожчі ранять, не жаліють,
Загартовуючи нас словами.
Та шкода – вони не розуміють,
Як слова вертаються сльозами…
Ілона Логунова
Найрідніші знають, куди бити.
І пече так довго, наче перцем,
Місце, де ударили, покрите.
Присмаком, гіркішим від полину,
Залишаються на добру пам'ять
Ті пусті «ніколи», «до загину»,
Ті «люблю», що лише очі манять…
Тихих криків відгомін живе,
Але люди поруч їх не чують.
Примостившись, наче у кафе,
Часто так довірою ласують.
Смачно? Що ж, у нас в меню ще є
Ніжність і турбота безкоштовно,
Можете зробити олів’є,
На десерт – любові чашу повну.
Солодко? Є щирість і відвертість,
Все одно не платите грошима.
Сплине час – і прийде у конверті
Сума більша грошей, невгасима…
Знаєте слабкі місця – то бийте,
Та коли прийдуть часи розплати
- вовком вийте, навіть землю рийте,
Бо назад нічого не забрати.
Найдорожчі ранять, не жаліють,
Загартовуючи нас словами.
Та шкода – вони не розуміють,
Як слова вертаються сльозами…
Ілона Логунова
Цього року така весна, що не знаєш, що краще купити - нові мешти
- 04.03.15, 00:50
...Чи АВТОМАТ...???
Коректна ода ворогам
- 02.03.15, 12:26
Мої кохані, милі вороги!
Я мушу вам освідчитись в симпатії.
Якби було вас менше навкруги,—
людина може вдаритись в апатію.
Мені смакує ваш ажіотаж.
Я вас ділю на види і на ранги.
Ви — мій щоденний, звичний мій тренаж,
мої гантелі, турники і штанги.
Спортивна форма — гарне відчуття.
Марудна справа — жити без баталій.
Людина від спокійного життя
жиріє серцем і втрачає талію.
Спасибі й вам, що ви не м’якуші.
Дрібнота буть не годна ворогами.
Якщо я маю біцепси душі —
то в результаті сутичок із вами.
Отож хвала вам!
Бережіть снагу.
І чемно попередить вас дозвольте:
якщо мене ви й зігнете в дугу,
то ця дуга, напевно, буде вольтова.
© Ліна Костенко
Автора не знаю
- 21.02.15, 14:31
А сотню вже зустріли небеса...
Летіли легко, хоч Майдан ридав...
І з кров”ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав...
Й заплакав Бог,побачивши загін:
—Спереду —сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій ,
І вчитель літній–сивий-сивий...
І рани їхні вже не їм болять...
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела,злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
