Читаю долю я по лініях руки, А на долоні ліній тих багато. Тут закодовані прожиті дні й роки. Та чи зумію я розшифрувати? Все починалося з помітних ледь кривуль. Сліди вже майже стерлися на шкірі Читаю, як ховали немовля від куль. Навколо чатували дикі звірі. Глибока протягнулась лінія життя Від пальців, аж до самого зап'ястя. А той зигзаг наліво - мої почуття - Колись сприймався, як велике щастя! Розігрівали поцілунки грішну плоть І билось серце горобцем у клітці. Та...

Читати далі...

І сміх, і гріх... Орел або решка? Підкинеш монету- І доля у тебе в руках. Орел - значить буде. І канули в Лету Всі сумніви твої, і страх. Орел - значить посмішка в 32 зуби. Ти, ніби дорослий дітвак, Повірив у то, що вона тебе любить. Хоча все далеко не так... Орел - значить сумнівів бути не може! І серце твоє - в унісон. Монеті не вірити - зовсім негоже. Все схоже на казку. На сон... Ану я монету спитаюся віщу: Чи скоро скінчиться війна? Підмітую ще раз монету, ще вище...

Читати далі...

У далині стоїть стіна прозора,За нею - Едем з ріками вина...Біжиш, біжиш щосили, дуже скоро.Так хочеться туди, аж сил нема...І добігаєш до стіни. З розгону Роквасиш носа - юшка потече...Ти лобом не здолаєш перепону.Життя тебе метне через плече...Уже ніколи твої мрії ниці Не збудуться. Бо масть пішла не та.Життя ж бо покотилось до гузиці.Це істина жорстока і проста.Іваночко Василь. 29.06.2021 р.

НОСТАЛЬГІЯ Згадалась юність, молодість далека. Там вечір з неба тихо зорі розсипав. Затихло все, упала літня спека... Губами в пазусі я зорі ті шукав!.. І шаруділо в оборозі сіно. Одноманітну ноту грали цвіркуни. Та пестила рука твоє коліно, А душу колихали звуки тишини... Уже за північ плентався додому. Ховав від мами очі, що злипалися. З волосся я вичісував содому А потім на вереті ой як спалося!.. Але когут розбудить рано-рано І бабок від клепання кіс симфонія. А...

Читати далі...

ПРОХАННЯ Не рвусь я потойбіч з своїми гріхами. Я мабуть ніколи їх не відмолю ... Та капає свічка моя із роками... І пропадають краплини жалю.. . Дуже багато гріхів накопичилось А з ними потойбіч не пустять мене. Треба віддати усе, що позичилось. Та старість до жебрів нещадно жене.. Не плачте за мною, дорослі і діти, А щиро моліться, як станеться ЦЕ. Та, стоячи рот ви вином окропіте. І дуже вас прошу - не хмурьте лице Не плачте за мною, душі буде важко. Усе, що болить ...

Читати далі...

Село Товмчик на Станіславщині в кінці 1943-го – на початку сорок четвертого диміло спаленими хатами. А між згарищами час від часу бігали то совєтські, а то німецькі та угорські вояки.. Свято Введення 43-го року було сумним, холодним, сніжаним. Лунали постріли і свистіли кулі. Люди ховалися в льохах, та свіжовикопаних бункерах. А в одній з небагатьох уцілілих хатин зранку почувся плач первістка Марії та Василя Іваночків, внука Анни та Миколи Свірнюків… Реєструвати в той...

Читати далі...

Всю ніч не спав. Душевний стрес. Гудуть мов струни нерви. А за вікном біснує пес Та виє без перерви. Тривожна ніч. Я постарів За мить на десять років. Тягар минулого уздрів. Безвихідність допоки. Тримаюся з останніх сил, Підводжуся на ноги. До внуків-правнуків дожив! І щиро вдячний Богу! 15.11.2019 р. В. Іваночко

А час біжить повз нас, як і раніше. Живу від пенсії до пенсії. Голюся електробритвою навпомацки, щоб в дзеркало не дивитися і не бачити свою НЕМОЛОДІСТЬ! А душа - ще нічого, їй хочеться пісень! Благо - природа пахне. Якщо бабине літо таке, як баби - то жінки у нас ще ого-го!

Чергова осінь в безну кане.Ми всі під маглівнтцею життяІ гепає по плечах праник,А час біжить, біжить без вороттяВтікає час, а не приходить.ОбрАзи внуків - на душі синці.Не тої, мабуть я породи,Аби пройти повз вискоки оці.Чому ж у мене ниє серце?Чому то так болить моя душа ?Здається - легше би помертиНіж пити цей чаклований узвар.Та ні! Я буду жити, буду!Аж світиться усміхнене лице!Життя земне - то Боже чудо!І дякувати Господу за це!Іваночко Василь26 вересня 2019

Сьогодні неділя. Один із 52 недільних днів в році. Сьогодбні чи не найнапруженіша неділя . Перше вересня!!! Початок нового навчального року! Комунальники старанно розмальовували вулиці зебровим кольором, прикрашаючи дорогу першокласникам до школи. Матері перед тим, висолопивши язика, довго бігали ринками та генделиками в пошуках кому б віддати останні гривні за рюкзаки, кросівки та учнівські пенали. Заклопотано чухали шиї, почувши від класних керівників та вихователів дитячих...

Читати далі...