Нищета, бедность...это есть на самом деле-нет , это большей частью в голове. Воспитанные на фильмах рекламе люди ждут мгновения, момента возможности создать идеальную картинку . Сетуя на недостаток денег , на не удачное время в котором живут. Большей частью по моим наблюдениям у многих стоит дорогая посуда в комодах , а пьют из потертых кружек или просто плохо вымытых от чая , с собравшейся грязью возле ушка чашки.
Жалуются на тесноту , но собирают у себя в домах кучу хлама.
А пакеты , коробочки на кухнях, то ужас! Зачем это все собирать в надежде что будет надо! когда-то))
Нет бедность всё-таки в голове многие живут в ожидании лучшего, а сами обрастают разрухой вокруг и грязью.
Моё глубокое убеждение ,что человек сначала обрастает грязью, а потом приходит нищета . Сначала она проявляется в мелочах типа кружек, засохлых цветов , пятен на диване, пардон ....дырявых чулках))))

Я прийду з війни і гляну в очі
Тому, хто каже, що жити не хоче.
Кому набридла робота, нудне телебачення,
Розповім трішки, що бачив я...
Кому надто зимно вночі, сильна спека днем,
Чекали задовго таксі, змокли під дощем,
Як ми боялись заснути, навіть на мить,
Від пострілів "градів", ще й гроза гримить.
Та ми звикли спати під шум мінометів,
Чергували, щоб інші "дрімнули"... не в наметі...
Ми спали, там, брате, у ямах холодних,
Де гріють лиш мрії і туга за домом.
Бувало, що пили воду з калюж,
Вечеря для десятка - один підсмажений вуж.
В нас не було простуд, а може й були.
Ніхто і ніколи про це не говорив.
Найстрашніше, до чого там звикаєш,
Це, що кожного дня когось втрачаєш..
І не знаєш... може завтра ТИ...
Але ми вже звикли... Змогли... Змогли...
Ми не герої, як ви говорите...
Тут люди дуріють, стають душевно - хворими...
Це все від війни... від великого горя,
Але більшість - сильна. Сильніша крові і болю...
Ми тут, бо ВИ там маєте жити у спокої,
Ми тут, бо так само хочемо миру...
І навіть, коли я лежу в окопі,
Ніколи не думаю про могилу...
Я мрію про дім, про роботу, сім'ю,
Як же хочу скинути з себе броню...
Допоможи, полюби життя,
Там де мир, там - щастя.
Не шукай собі зла.

автор вірша невідомий

Разговор внука и деда :
- Деда , что делать чтоб не работать и хорошо жить,как депутаты.
- Торговать внучок.
- Чем торговать ???чтоб и на дом и на машину и дачу хватило?
- Родиной,сынок Родиной!!!!!!(((

Человек не смотря какая мотивация старается быть хорошим не для вас, а для себя.
Потому что каждый может от него уйти, а он от себя - нет.
И что жить потом со скотиной?)))
Скажете не так ?

Счастливые люди
Не думают матом,
Закутавшись в пледе,
Бессильно измятом;

Не лечатся виски;
Не спят с телефоном;
Не тянуться к риску;
Не курят с балкона;

Не дышат устало
Чужим никотином;
Не спят с кем попало;
Не пьют аспирина;

Не льют мимо чашки,
Чтоб выпить таблеток;
Не ходят в рубашке
В измятую клетку;

Не рвут фотографий;
Не ищут патрона;
Не плачут ночами
До хрипа и стона;

Не пишут «ответь мне»;
Не верят, как дети;
Счастливые люди –
Их нет в Интернете.

Валерия Яковенко

.Уютная осень
Да !!именно уютная)))
Чем вы занимаетесь в разгар осени, когда прелестное бабье лето осталось позади, а до первого снега еще далеко? Летом всегда есть, чем заняться, а вот промозглой, холодной осенью часто бывает скучно и грустно… А ведь если подумать, осень – это очень уютное время года. Надо только это почувствовать. Осенью жизнь замедляется, а куда торопитесь вы? Вы все так же несетесь по делам, не замечая, как укладывается спать природа, как замедляется ритм жизни. Остановитесь! Сделайте вашу осень уютной, теплой, умиротворяющей!
Не правда есть много способов?))

Есть у нас помощница которая приходит на час -два и не каждый день помочь в работе возле дома. И это уже много лет.Последнее время меня начинает напрягать наличие чужого человека во дворе , хорошо ,что она не вхожа в дом. Вот думаю поднять вопрос о том что её работа нам уже не нужна. Последнее время из- за возраста,так складывается что приходится поручать ей делать ,что то не нужное и неважное.Получается ,что человек у нас очень долго, а теперь когда возраст ,то выставить на улицу. Но з другой стороны что мне из благотворительности терпеть и держать человека? Я не обязана терпеть то ,что мне не нужно в собственном доме .

Провели в школе анкетирование и по результатам выяснилось шо ученики отдают предпочтение урокам физкультуры и труда))) в школе кипиш надо увеличить детям количество любимых уроков кружками факультативами))))
А меня мучает вопрос вот поставили бы в анкете вопрос нужна ли детям школа или её закрыть ? Каков был бы результат ? И шо аналогично по желанию учеников закрыли бы школу)))
Надо будет эту идею подбросить анкетирующим!!!)))

От сьогодні вдягаючись на роботу зрозуміла , шо нічого подібного це не ваги у мене контрольні , а плаття ! Одягнула застебнула і яка різниця що там ваги показують ))))) розмір то не змінився.
А як ви себе контролюєте ?

Ні я всетаки люблю дорогу,вона різна завжди у кожної є своя філософія,своя історія , свої думки ,нові висновки вона завжди дає відчуття свободи і новизни. Дорога завжди має свою енергетику ,свою магію,свій ритм.... Ритм ...,я попала не у свій ритм оскільки дорога була дещо спонтанною, не запланованою ,то прийшлось їхати маршруткою ,раніше так не їздила у напрямку Києва користувалась поїздами різними ,але от зрозуміла там їздять здебільшого люди ,що планують поїздки і якщо попадають п'яні, то все- таки у кожного більше особистого простору. А ті що у маршрутці,( то моє ІМХОТЕ зазделегідь вибачаюсь не хочу нікого образити) це особливий контингент любителів, які своїм дружинам втирають ,що страшно важко працюють, щоб забезпечити сім'ю . А насправді ідуть умовно дешевшими видом транспорту тому ,що по дорозі можна попити .Умовно дешевим бо найменше ще одна вартість квитка залишається на придорожніх зупинках в кафе чи заправці.Потім кажуть ,ім не заплатили ,а зазвичай іде оте тіло із зарплатою п'є з усіма до безпамятства і в стані бери шо хочеш)))) усю дорогу. Вчора я була надзвичайно зла на п'яних попутників ,у мене по житті філософія те що я можу просто прийняти ,що от так є це не змінне,то приймаю. Є речі які дратують ,значить дію так ,щоб іх ,або уникнути ,або змінити.
Всі не зручності котрі дратували мене , реальність в якій ми живем ,це було дещо дико і неочікувано ...так коли цінова категорія інтерес сіті і маршрутки приблизно одинакова і поїздка сидяча ,то маршрутка просто третій клас і надалі буду їхати бла-бла- каром уважно вивчаючи відгуки.