Дві людини дві долі
Два різних шляхи
іноді вони йдуть поряд
а інколи ні
важко того знайти
з ким по дорозі тобі
Ти не моя і я не твій
Різні в нас шляхи
P.S(як кажуть "якщо воно твоє то твоє" і ні куди не дінеться
. Тож не епите себе мосГ товагищи
что б у вас все было путем 
Депутатський щоденник
* * *
Перейшов до нової фракції,
Одразу видали акції,
Одержав глибоку сатисфакцію.
* * *
Живіт росте, і ноги не торкались корту —
Не буть мені міністром молоді та спорту.
* * *
Якщо народу в носі зачесало,
Це — до горілки. Чи "Універсалу".
* * *
От кажуть, депутати всі продажні.
А в нас на це причини є поважні!
Ян Таксюр (с)
Драма на цвинтарі
Ой, не плач, не плач, небого,
Та кажу, не вий-но!
Що там сталось?
— Та ховають!
Реформу! Конституційну!
— А хіба вона померла?
Ніби й не хворіла.
— Не померла, а живою
Кладуть у могилу!
— Хто ж ті кати? Як посміли?
Чи ми — не Європа?
— Та Гарант її покинув
І віддав холопам.
Спершу він її голубив,
Слів казав чимало,
Ну, а потім відцурався,
Бо недосконала.
— Горе, горе! Де ж парламент,
Бідну рятувати?
— Та в Гаранта є команда,
А в неї — лопати.
Та й сама реформа люба
Каже: "Хочу вмерти".
Катував її, сердешну,
Видно, сам Безсмертний.
— Таки, справді, закопали,
Саджають дерева.
Що це, камінь на могилі?
— Ні, то — референдум...
Ян Таксюр (с)
Це наша земля і вона в нас єдина.(с)
P.S( харе гнать друг на друга)
Тебе не можу я забути
Тільки з тобою хочу бути
Томущо там де ти
Там рай для мене на землі
Бо мій рай це тільки ти
Без тебе не жити мені
Без тебе пекло буде на землі
P.S(Будем жить 
)
Тарас ШЕВЧЕНКО
***
Стоїть в селі Суботові На горі високій Домовина України, Широка, глибока. Ото церков Богданова. Там-то він молився, Щоб москаль добром і лихом З козаком ділився. Мир душі твоїй, Богдане! Не так воно стало; Москалики, що заздріли, То все очухрали. Могили вже розривають Та грошей шукають, Льохи твої розкопують Та тебе ж і лають, Що й за труди не находять! Отак-то, Богдане! Занапастив єси вбогу Сироту Украйну! За те ж тобі така й дяка. Церков-домовину Нема кому полагодить!! На тій Україні, На тій самій, що з тобою Ляха задавила! Байстрюки Єкатерини Сараною сіли. Отаке-то, Зіновію, Олексіїв друже! Ти все оддав приятелям, А їм і байдуже. Кажуть, бачиш, що все то те Таки й було наше, Що вони тілько наймали Татарам на пашу Та полякам... Може, й справді! Нехай і так буде! Так сміються ж з України Стороннії люди! Не смійтеся, чужі люде! Церков-домовина Розвалиться... і з-під неї Встане Україна . І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!..
21 октября 1845.
Тарас ШЕВЧЕНКО
Розрита могила
Світе тихий, краю милий,
Моя Україно,
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась,
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
«Молилася, турбувалась,
День і ніч не спала,
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти,
Мої добрі діти,
Панувала і я колись
На широкім світі,
Панувала… Ой Богдане!
Нерозумний сину!
Подивись тепер на матір,
На свою Вкраїну,
Що, колишучи, співала
Про свою недолю,
Що, співаючи, ридала,
Виглядала волю.
Ой Богдане, Богданочку,
Якби була знала,
У колисці б задушила,
Під серцем приспала.
Степи мої запродані
Жидові, німоті,
Сини мої на чужині,
На чужій роботі.
Дніпро, брат мій, висихає,
Мене покидає,
І могили мої милі
Москаль розриває...
Нехай риє, розкопує,
Не своє шукає,
А тим часом перевертні
Нехай підростають
Та поможуть москалеві
Господарювати,
Та з матері полатану
Сорочку знімати.
Помагайте, недолюдки,
Матір катувати».
Начетверо розкопана,
Розрита могила.
Чого вони там шукали?
Що там схоронили
Старі батьки? Ех, якби-то,
Якби-то найшли те, що там схоронили,
Не плакали б діти, мати не журилась.
9 октября 1843
