Курси.

Діти ввечері привезли онуку до матері. Переночували і самі гайнули у відрядження, поки Туся ще спала.
Туся, проснувшись, незадоволено кривлячись, провела з бабою ванні процедури. Потім трохи похлюпала носом над кашкою із вареним яєчком і домашнім огірочком, але трохи таки під'їла. " Ой ти, лимзялка моя дорогесенька! - бабуся ніжно поцілував внучечку. - Що будемо з тобою сьогодні робити?"
Туся заявляє: " Бабусю! Ходімо гуляти! Де мої шузи? Де моя пупе?" Баба, зробивши вигляд, що здивована, заметалася по хаті. Пошукала в шафі, на поличці у серванті, підняла покривало на ліжку - не видно. Сіла. " Та де ж воно ділося, оте "шиза" і "пуп"? Може дід взяв. Чи кицька вкрала?..."
Туся, дивлячись на бабині пошуки, заливається від сміху: "Бабусю! А мама тобі хіба не казала, що мене почали водити на курси? Я навчуся чужих мов!" З гордо піднятою головою приносить бабі з веранди біленькі туфельки і ляльку Барбі.
"Шуз! Пуппе! Бачиш, скільки я всього вже знаю?"
"Ага! - баба ховає усмішку- а я колись вчила в школі французьку. Поки побудеш у мене, то знатимеш ще й її. Ходімо, розкажеш, як Рекса і Мурчика звати по-ненашенському".