Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 5

ХТО ТАКІ Є МИ САМІ?

З дитинства запам"яталось суворе потрясіння, яке сталося, коли я вперше дізнався, що люди живуть один раз, а потім помирають НА-ЗАВЖ-ДИ! Пам’ятаю пронизливий страх, який заповнив тоді все моє тіло.

Пізніше, в школі, я пережив ще одне розчарування, яке виникло на уроці географії. Нам показали карту світу, та сказали, що всі географічні відкриття закінчились, і на Землі більше не лишилося білих плям. Вчителька промовила це, чомусь, з гордістю. Пам’ятаю, я відчув себе ошуканим: адже найцікавіше на світі вже відбулося, але потім втішився – ще залишилася далека та загадкова Африка.

Так у своєму житті, я вперше зустрівся з двома глобальними істинами про себе, та про навколишній світ:

- ми, люди, є істотами, які помирають;

- ми живемо у матеріальному світі, і все цікаве у ньому вже відбулося.

Ці істини принесли у собі непозбутню печаль і нудьгу, які тінню лягли на серце.
Так, чи приблизно так, кожна дитина у нашому раціональному світі стає частинкою сучасного світобачення.
Хто ми насправді: - люди, які живуть один раз та щезають назавжди, чи істоти з вічною душею?

Матеріалістична психологія розглядає людину, як біосоціальну істоту. Біологічна частина – тіло людини, а соціальна – її свідомість.
Одночасно, свідомість є продуктом головного мозку. Вона „виділяється” мозком так, як наприклад, жовч виділяється печінкою. Відповідно, коли людина вмирає, свідомість вмирає разом з нею. Звернемося до сучасної психології.

З точки зору трансперсональної психології, свідомість існує незалежно від людини та її мозку. С.Гроф пояснює зв’язок між мозком та свідомістю на прикладі телебачення:
Всім відомо, що телевізійна передача записується на студії, потім транслюється в ефір у формі електромагнітних хвиль, і тільки після цього її можна подивитися по телевізору. У наведеному прикладі, свідомість аналогічна електромагнітним хвилям, які існують у просторі
незалежно від приймача, тобто, мозку. А мозок людини і є приймачем свідомості.
Природа реальності у С.Грофа розширюється – поруч з матеріальним світом існує поле свідомості.

З позицій процесуальної психології, світ, у якому ми живемо є потоком. Цей потік складається з матеріальних об’єктів, живих істот та подій. Кожна людина здатна бачити світ, як потік, та керуватися його течією.
Сутністю людини є життєвий потік.
Його можна уявити у вигляді джерела, або струмка. Якщо життєвий потік тече, людина відчуває себе наповненою радістю та щастям. Всі ми переживали цей стан у дитинстві, а потім поступово втрачали, коли наш життєвий потік блокували в процесі нашого виховання.

З позиції тілесно-орієнтованої психології, тіло людини можна розглядати, як проекцію свідомості на матеріальний план, як затверділу думку, думку людини про себе саму та про зовнішній світ. Взаємодіючи з тілом людини, можна здійснити вплив на свідомість.

З точки зору психології духовності, людина є духовною істотою. Всі проблеми людського буття вкорінені у духовній площині, і саме тут вони мають повне та гармонійне вирішення.

Ми люди, є духовними істотами. У дитинстві ми є цілісними та живемо повноцінним життям. У процесі виховання нас „розрізують” навпіл: блокують та відкидають духовну частину, та створюють у тілі новий (ворожий до людської сутності) центр свідомості – інтелект. Дитина
поступово втрачає відчуття занурюваності, розчинення у бутті. З’являється внутрішній спостерігач, який не живе повноцінним життям, а тільки спостерігає за ним. З цього моменту ми відчуваємо, що живемо не по-справжньому, що нам невистачає чогось важливого. Залишаються спогади про яскраве та радісне життя у дитинстві, які перетворюються у мрії про майбутнє щастя. Щастя же нам обіцяють, тільки після успішного соціального  самоствердження. Так ми стаємо невід’ємною частинкою соціальної машини.

З  погляду тілесно-орієнтованого психолога, люди виглядають непривабливо: блоки на горлі, на руках, внизу живота, панцир на Серці, в очах нескінчений буденний діалог з самим собою, голова „від’єднана” від тіла.  Така тілесно - енергетична форма суперечить людській природі.

У нашому тілі, там, де повинен горіти вогник радості, тепер маємо відчуття холоду та порожнечі .

Шукати істину нас примушує відчуття того, що ми живемо несправжнім життям.

Але, найголовнішим є те, що кожний з нас здатний повернутися до своєї істинної природи та стати щасливим. Варто тільки відкрити двері та вийти з матриці.

З повагою...

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 4

ЧИМ Є НАШ СВІТ?

МАТЕРІАЛІСТИЧНЕ СВІТОБАЧЕННЯ

Заглянувши у минуле, можна побачити, як створювалася сучасна форма матеріалістичного світобачення. Станіслав Грофф у книзі „За межами мозку” та Фритьоф Капрі "Дао фізики" пов”язують цей процес з науковими відкриттями у природничах науках дев’ятнадцятого сторіччя. Найбільший вплив на громадську свідомість набула тоді фізика Ньютона.
Саме вона своїми постулатами про непорушність матерії створила та кристалізувала картину матеріального світу, як завершеної реальності. З дев’ятнадцятого сторіччя уявлення про світ міцно увійшли в соціальну свідомість, обумовили напрямок розвитку сучасної науки та хід
цивілізації.

Саме на основі фізики Ньютона дітям у школі пояснюють, що вони живуть у матеріальному Всесвіті.
Виглядає він, як великий годинниковий механізм - планети обертаються на своїх орбітах, все діє на основі фізичних законів. Дітям легко уявити такий простий механічний Всесвіт, і вони погоджуються з своїми вчителями. Пояснення матеріалізму супроводжується подібними доказами: - бачиш перед собою стіл? - він існує, якщо не віриш, можеш доторкнутися до нього.

Реальність це те, що ми здатні побачити, відчути, до чого можна доторкнутися, -

пізніше це визначення трохи розширюють – реальністю вважається ще те, що можна зафіксувати фізичними приладами.

Так з дитинства, самі того не розуміючи, ми стаємо матеріалістами.
Тепер ми впевнені, що світ складається з мертвої матерії. Відчуття мертвості світу, пронизує нас страхом.
Ми боїмося пропасти у цьому великому, мертвому світі, тому нашою найголовнішою турботою стає прагнення до виживання.
Щоб вижити, ми маємо багато і важко працювати, накопичувати ресурси (запаси „на чорний день”), перемагати супротив навколишнього світу, конкурувати з людьми.
Життя перетворилося на нескінченну боротьбу за виживання.
Але, чи дійсно наш світ є мертвий?

РЕЛІГІЙНЕ СВІТОБАЧЕННЯ.

Наряду з матеріалістичним, існує релігійне світобачення.. Воно є напівматеріалістичним.
Його суть складається у тому, що в матеріалістичну картину світу вмонтована ідея Бога..

Тепер на тлі мертвого світу існує жива субстанція, що вносить в життя людини значні корективи (слід нагадати, що ми аналізуємо не інтелектуальний рівень людини, мова йде про глибинний рівень нашої свідомості (рівень світоглядних стрижнів) , на якому ідея перетворюється в акт сприйняття, переживання, життєвий досвід ).
Тепер людина відчуває наявність Бога, має з ним зв’язок, переживає Його присутність, як частину свого життя.
Виникає питання – Бог це ілюзія чи реальність? Для віруючої людини Він – АБСОЛЮТНО ОБ’ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ!

Мова йде не про те, що людина створила собі ілюзію, вірить у неї та відчуває її. Йдеться про

істинну природу нашого світу, який має здатність відкриватися людині поступово
- настільки, наскільки вона (людина) готова його сприйняти..

По суті, релігійна свідомість на порядок вища, ніж матеріалістична, вона більш відповідає природі світу та людини.

МІСТИЧНЕ СВІТОБАЧЕННЯ.

Як матеріалістичне, так і релігійне світобачення є складовими сучасної культури та обслуговуються нею.
Йдеться про те, що кожній людині в рамках культури „вмонтовують” в глибинний рівень свідомості матеріалістичну, або релігійну ідею. Ця ідея виконує налаштування сприйняття відповідної реальності.

Містичне світобачення є ще ближчим до істинної природи світу. Воно є не матеріалістичним.

З чого складається містичне світобачення, та яка основна ідея відповідає його суті?

Тут є складності, адже основну, базову ідею містичного світобачення необхідно шукати: а) за межами культури, б) за межами інтелектуального пізнання..

Індійці вважають наш матеріальний світ - ілюзією, у тибетському буддизмі він відноситься до двох (світ людей та світ тварин) з шести існуючих світів, толтекі вважають нашу планету Земля живою істотою, що має свідомість.

Для матеріаліста наведені погляди є маячнею, або, як сформулював би науковець – уявленнями та віруваннями примітивних народів, адже вони суперечать нашому здоровому глузду.
Між матеріалістичним та містичними світами – прірва.
Ми можемо спробувати подолати її, але що спонукає нас до такого кроку?

Людина розпочинає духовний пошук з якоїсь своєї причини.
Для одних поштовхом до пошуку стає глибокий зв’язок із своєю внутрішньою сутністю, для других - неподолана життєва проблема, або хвороба, для третіх - бажання змінити своє життя та щирий інтерес до всього незвичайного.
Інтерес до містичного виводить нас за межі нашої обізнаності. Ми потребуємо нових знань, але де їх знайти? Культура технічної цивілізації ігнорує існування духовної реальності, тому знання ми маємо шукати за її межами.

Наступна складність у розумінні містичного світобачення є у тому, що його неможливо осягнути за допомогою інтелекту. Адже логічне, раціональне мислення є чинником техногенного буття.
Для передачі духовних знань, необхідно спочатку зупинити інтелект людини, потім вказати напрямок пошуку істини.
На цьому принципі побудовані християнські притчі, дзен-буддійські коани.

Містичне світобачення має принципову особливість - воно не може бути доповненням до існуючої матеріалістичної картини світу тому, що основане на іншому сприйнятті,
розумінні та переживанні реальності.

Замість того, щоб наводити інтелектуальні кальки з базових ідей містичного світобачення, запропоную вам спробувати осягнути ці істини безпосередньо.
Поставтеся до цього завдання легко - так, як до гри.

Прочитайте наступні вислови, обдумайте їх, визначте, чи сподобалися вони вам.
Було би цікаво довідатися, як ви зрозуміли ці вислови.

1. Одна стріла збиває одного орла. Дві стріли — це вже занадто.

2 У літню місячну ніч кумкання жаб пронизує Всесвіт і поєднує усіх в одну велику родину.

3. Прогулюючи до півночі від Червоних вод, Жовтий Предок піднявся на вершину гори, а повертаючи, задивився на південь і втратив свою Чорну Перлину. Він послав Знання відшукати її, але воно не знайшло; послав Того, Хто Бачить Павутину Здалека, і той не знайшов; послав Сперечальника, і той не знайшов; послав Подібного до Небуття, і Подібний до Небуття її відшукав.
— Як дивно, — викликнув Жовтий Предок, — що відшукати її зумів саме Подібний до Небуття !

Бесіда 3

Природним станом Серця є відкритість, а ми закриті. Чому таке сталося з нами і зараз відбувається з нашими дітьми? Хто у цьому винний?

У попередній бесіді ми зазначили, що саме у школі закривається Серце дитини. Але ж до школи дитина жила з батьками, перебувала в оточенні різних людей, і всі ці люди ставали для неї вчителями. І переважна більшість з них передавала досвід життя з закритим Серцем. А потім дитина стає дорослою і передає свій досвід закритості в майбутнє.
Виходить замкнене коло. Щоб розірвати це коло необхідно знайти причину такого стану речей. Ця причина має назву - КУЛЬТУРА.

КУЛЬТУРА.
  Ми всі знаємо із школи, що культура це добре, а бути культурним дуже гарно, тобто в нас виховано ставлення до культури, як до незаперечної цінності.. Не будемо шукати особливо влучне визначення культури, скажемо просто - культура це інформаційне середовище, в якому ми перебуваємо все своє життя, подібно до того, як рибки плавають в акваріумі. Вода у цьому акваріумі і є культура.
Що же відбувається з нами у цьому акваріумі? Ми засвоюємо культуру.

Першими її носіями виступають для нас батьки. Показуючи: - цей колір жовтий, а цей зелений, - вони допомагають нам настроїти стандарти сприйняття та інтерпретації навколишнього світу, розказуючи: - що собачка каже гав-гав, а котик - няв-няв, нас вводять в мовне середовище. Додамо ще навички спілкування та емоційного реагування і маємо початкове введення в культуру.
Але, найголовніше, що передають нам батьки, свою позицію. Позицією людини є ставлення до себе, до оточуючих людей, до світу.
Далі нами починають займатися соціальні організації – дитячий садок, школа. Там продовжується процес засвоєння соціального досвіду, який в психології називається соціалізацією. Якщо дитина слухняно приймає соціальні норми та знання, її підтримують, якщо вона опирається соціалізації, її намагаються зламати.

Істинна проблема школи не у тому, що бувають нездібні діти, а у тому, що вона
(школа) виступає носієм культури, яка суперечить самій природі дитини.
 
Деякі діти інтуїтивно сприймають процес навчання, як насильство над своєю природою і намагаються себе захистити. В результаті одинадцятирічного протистояння, дитина залишає школу, маючи у своїй голові готовий соціальний продукт – свідомість. Вона закінчує школу, поділяючи основи культурних цінностей, і навіть не здогадується про штучність своєї свідомості.
Свідомість - ще щось на зразок невеличкої комп"ютерної програми, яка керує нами, на протязі життя. Ця програма має ще одну підпрограмку, яка захищає незмінність свідомості, відкидає інформацію, що суперечить її основам. У висновку маємо:

- велика супер програма, що називається культурою;
- програма - індивідуальна свідомість людини;
- підпрограмка, що захищає дві попередні програми від змін (нагадує фільм "Матриця", чи не так?).
 
Знову маємо замкнене коло - ми продукти культури, через нас вона передається нашим дітям, які в свою чергу стають продуктами культури. Такий стан речей нагадує навіть не замкнене коло, а конвеєр (раджу почитати Виктора Пелевина "Затворник и Шестипалый"). Як розірвати замкнене коло, як зійти з конвеєра, чи можливо це? Адже все впирається в нашу свідомість.

СВІДОМІСТЬ
Уявіть собі трьох літровий слоїк. Це буде наша свідомість. Але слоїк не порожній, він наповнений. На протязі життя ми наповнювали його уявленнями, знаннями, досвідом. Вся інформація у слоїку не перемішана безладно, вона строго впорядкована.
Пам"ятаєте дитячу іграшку пірамідку? Це був стрижень на який надівалися дерев"яні кругляшки від великого розміру до маленького. Так от, у нашій свідомості вся інформація нанизана на два таких стрижені. Розуміння суті свідомості криється саме в цих стрижнях: - два основних стрижня (світоглядних фактора) нашої свідомості є дві
глобальні ідеї: - ЧИМ Є НАШ СВІТ, в якому ми живемо, і ХТО ТАКІ МИ САМІ.

- Все, що ми бачимо навколо, та сприймаємо, як реальність;
- Все, що ми знаємо, і що готові пізнати;
- Все, до чого ми прагнемо –
Визначається двома простими питаннями: - чим є наш світ, і хто є ми самі.

А тепер найголовніше: ЦІ ДВІ ІДЕЇ, ЯКІ ЛЕЖАТЬ В ОСНОВІ НАШОЇ КУЛЬТУРИ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ НАПРАВЛЕНІ ПРОТИ НАШОЇ ЛЮДСЬКОЇ СУТНОСТІ!!!.

З повагою,...

---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

Бесіда 2

Істинним, справжнім центром людини є Серце. У сучасної людини воно нерідко закрите. Чому?

У Серці кожної дитини палає вогник. Цей вогник є відчуттям радості, він наповнює собою руки, ноги, тіло дитини, примушуючи її бігати, стрибати - віддаватися життю та насолоджуватися ним.
Доки вогник Серця є головним у нашому тілі, світ навколо - яскравий та радісний.

Потім ми йдемо у школу, підскакуючи від радості та нетерпіння.
Перше, чого від нас вимагають вчителі - нерухомо сидіти та утримувати руки на парті. Для дитини це важка, неприродна вимога. Щоб її виконати, потрібно контролювати, стримувати вогник радості спочатку в руках, потім у грудях і нарешті, коли нам це вдається, ми
відчуваємо, що руки та Серце нібито захололи та заніміли.
Енергія Серця витісняється з рук, а Серце поступово закривається та заморожується
(щось подібне сталося з хлопчиком Кеєм у казці "Снігова королева").
З цього моменту в нашій голові запалюють новий холодний вогонь інтелектуального мислення (два на два - чотири, і далі по шкільній програмі).
Чим холодніший вогонь у голові, тим більше заморожується Серце дитини.

Тілесно-орієнтована психологія показала, що Серце дорослої людини,
як правило, заблоковане та вкрито панциром.
Ми відчуваємо це, як втрату безпосередньості переживання життя.
 Нам здається, що ми живемо не по-справжньому, а "на чернетку", що ось, нарешті, ми досягнемо чогось такого, чого дійсно бракує для повного щастя, і тільки після того ми почнемо жити повноцінно.
Панцир на Серці позначається на родинних, дружніх, ділових стосунках, як нестача любові, тепла, розуміння, негативно впливає на наше здоров’я, впливає на всі психологічні проблеми. Розглянемо це більш детально. 

В першу чергу панцир на Серці впливає на стосунки батьків і дітей.
Батьки не надають дітям належної тілесної уваги – не обіймають їх. Але, тільки через тілесний контакт можна передати дитині досвід та розуміння емоційної близькості. Діти з таких сімей мають проблеми стосунків з навколишніми. Як сказала одна жінка – моя мама ніколи не обнімала мене, а тепер я не обнімаю свою дитину.

В ділових стосунках панцир на Серці проявляється, як формальність, відстороненість та поверховість у спілкуванні. Він блокує інтуїцію людини, яка стає нездатною відчувати тонкості стосунків та передбачати їх розвиток.

Панцир погіршує емоційний стан та здоров’я людини. Нам всім знайома ситуація, коли образа чи якась неприємність захоплює всі наші думки. Ми переживаємо неприємну ситуацію, знову і знову повертаємося до неї в думках, і вже хотіли би переключитися на щось інше, але відчуття важкості в грудях знову й знову нагадує нам про це.
 
Негативні переживання застрягають у нашому тілі та породжують психосоматичні захворювання саме "завдяки" панцирю.
 
Але найбільше панцир на Серці впливає на наше особисте життя. Людина з панциром, незалежно від своєї зовнішності, завжди менш приваблива для навколишніх. Саме панциром породжені проблеми, пов’язані з пошуком близької людини. Адже наше Серце є центром близькості та кохання.

Але, найголовніше у Серці те, що воно є органом сприйняття та розуміння світу (у християнській традиції саме серце є центром духовної мудрості).
 
Коли розповідаю про відкрите Серце, мене часто запитують - як бути, якщо я відкриюсь, а мені наплюють в душу?
Не варто думати, що відкрите Серце, це така установка - відкриватися людям, довірятися всім підряд і все про себе розказувати. Відкрите Серце - це глибоке бачення та розуміння людей. Воно миттєво показує - чиста чи брудна людина перед нами.
Для того щоб Серце працювало в режимі бачення, необхідно перебувати в стані внутрішньої рівноваги.

Бажаю, Вам відкрити своє Серце,...

Коли люди обіймаються, від Серця однієї людини до Серця іншої перетікає особлива  енергія, яка називається ЕНЕРГІЯ БЛИЗЬКОСТІ. ЕНЕРГІЯ БЛИЗЬКОСТІ МОЖЕ ПЕРЕДАВАТИСЯ ЧЕРЕЗ ДОТИК, ЧЕРЕЗ МОВУ ЛЮДИНИ, ЧЕРЕЗ ПРОСТІР. На шляху цієї енергії можуть виникати бар'єри - блоки. Ці блоки можна усвідомити та подолати.

---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

 Бесіда 1 Психологія духовності складається з декількох напрямків сучасної психології. На початок пропоную вам невеличку розповідь про тілесно-орієнтовану психологію, присвячену теорії американського психолога Олександра Лоуена.

Перше положення, з якого ми розпочнемо, є надбанням гуманістичної психології. Воно стосується питання найважливішої, найголовнішої психологічної потреби людини. Вважається, що такою потребою є потреба у близькості . На жаль, ця капітальна істина не усвідомлена більшістю людей, що є перешкодою в її досягненні.

О.Лоуєн називає близькістю передачу енергії від Серця однієї людини до іншої. Розглянемо це більш детально.

У тілесно-орієнтованій психології, Серцем називають не анатомічне серце, розташоване з лівого боку грудної клітини, а всю ділянку верхньої частини грудної клітини вище сонячного сплетіння. Це і є центр близькості.

Ви ніколи не замислювалися, чому рідні люди обнімаються, притуляючись одне до одного саме цією частиною тіла? Тому, що саме тут ми відчуваємо Сердечну радість.

О. Лоуен вказує три шляхи передачі енергії від одного серця до іншого.

Перший - енергія близькості піднімається вгору і ми своєю мовою висловлюємо її.Ми говоримо: - я тебе кохаю, ти мені подобаєшся, ти - чудова, я захоплююся тобою. Правда прекрасні слова? Вони наповнені радістю,тому їх хочеться говорити безупинно. Тепер, ці слова чує близька нам людина, таенергія слів потрапляє їй у серце. Правда чудово? Але у нашій культурі не прийнято виражати близькість прямо. Ми соромимося цього. У такому випадку шлях протікання енергії перекривається, блокується у ділянці горла. Маємо блок, який відчуваємо, як грудку у горлі. Особливо яскраво ми відчуваємо цю грудку в ситуації сентиментального характеру. Наприклад: - переглядаємо емоційно насичений фільм, у якому дорослі, а ще ліпше - діти: обнімаються. У нас очі навертаються сльози, ми їх стримуємо і в цей момент відчуваємо грудку у горлі.

Йдемо далі. Другий шлях: енергія близькості із нашого Серця перетікає в плече та в руку та передається через дотик.  Ми торкаємося близької людини. Енергія потрапляє в її тіло, досягає Серця і ми (сердечну близькість обоє відчувають однаково) відчуваємо радість.

Культурні заборони проявляються і в цьому випадку. Ми частенько соромимося виражати почуття через дотик, або обійми. Маємо блок на руці в області зап'ястка. Цей блок заважає перетіканню через руку також життєво важливої енергії.

Заблоковану руку іншої людини можна відчути. Необхідно взяти її за руку і прислухатися до своїх відчуттів. Бажано при цьому сконцентрувати всю свою увагу. Якщо рука заблокована сильно (це означає, що цій людині важко, або неприємно торкатися інших людей) ви зможете відчути ніби торкаєтеся руки манекена. Але подібне яскраво виражене відчуття буває нечасто, тому слід прислухатися та вловити менш виразне відчуття.

Третій шлях: - енергія серця тече вниз живота та розкривається у вигляді сексуальної близькості. Подібне неперевершене відчуття ви можете отримати тільки у випадку справжнього кохання. Але, при тому наше тіло не повинно бути заблокованим. І тут на жаль, ми маємо найбільшу проблему – у суспільстві тема статевих стосунків є найбільш спотвореною.

О. Лоуен показує три шляхи реалізації близькості. Додаємо четвертий - обійми та п'ятий - передача близькості на відстані.

Згадайте, як ви іноді спілкуєтесь з друзями, та отримуєте легке радісне відчуття у ділянці грудної клітини. У цей момент енергія від вашого Серці через простір (відстань тут не має значення) передається іншій людині та повертається знову до вас.

Що стосується обіймів, то тут існують певні прості правила, які допомагають відчути близькість. Про це поговоримо далі.

Тема близькості не завершилася. Наступного разу, якщо буде на те ваше бажання, ми продовжимо її темою Серця. Ви взнаєте, що Серце може бути відкритим, або заблокованим, як і коли закривають нам Серце, та чи можна його відкрити.

Тема Серця позначається на всіх психологічних проблемах: особистісних, сімейних, проблемах спілкування та діяльності. Буду дуже радий вашим запитанням.

Маю особисте прохання: - звертайтесь до мене на "ти" та дозвольте при нагоді так само звертатися до вас.

Обіймайте своїх дітей, близьких та друзів.

З повагою,...