Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

Бесіда 7  Думка з листування: судити про інший світ нам складніше, ніж уявити четвертий вимір.

ЯК УЯВИТИ ЧЕТВЕРТИЙ ВИМІР?

Що ж, спробуємо уявити четвертий вимір.
Давайте у нашому пояснені, матеріальний світ будемо вважати двомірною площиною, а духовний світ – тримірним простором.

Якщо ми вважаємо себе матеріальними істотами, то будемо мати вигляд точки, або плями на площині. У такому випадку нам важко уявити тримірний простір тому, що наша свідомість налаштована на існування у площині. Щоб відірватися від неї та злетіти у простір духовної
реальності необхідно змінити налаштування нашого сприйняття та мислення.

НАЛАШТУВАННЯ СПРИЙНЯТТЯ.

Знаєте, чому дітям подобаються казки? Тому що вони відображають містичну сторону світу, до якої діти є ближчими, ніж дорослі. Діти цілісно та більш безпосередньо сприймають оточуючий світ, вони вміють занурюватися у процес життя та переживати його повноцінно, вони інтуїтивні у спілкуванні, що дозволяє їм безпомилково відчуваючи ставлення дорослих до себе. Але, найбільша відмінність від дорослих проявляється у дітей в емоціях, адже їхнє життя вщерть наповнене радістю.

Діти сприймають світ, як велику загадку. Це відбувається не тому, що вони нічого не знають про фізичні закони, а тому, що вони бачать загадкову сторону реальності, відчувають її всім своїм тілом. Адже сприйняття дітей є цілісним. Воно не обмежується п’ятьма органами
чуття, все тіло дитини є органом, який сприймає енергетичну та духовну сторону світу .

В процесі соціалізації, дорослі всіляко заохочують дітей до інтелектуального розвитку:

Пам’ятаю маленького хлопчика років п’яти, який безперестанку говорив. Він говорив, задавав запитання, не слухаючи відповіді продовжував говорити. Він не замовкав ні на хвилину, а дорослі, які опікувалися ним, безперестанку вихваляли його – який розумний.  Дитина втрачала інтерес до звичайних дитячих забав, адже їй сподобалося бути в центрі уваги дорослих та отримувати схвальні відгуки про себе.

Дитина, успішна в інтелектуальній діяльності, втрачає здібність до розуміння світу через тілесне сприйняття. Її увага витісняється з тіла та концентрується в голові. Тіло дитини
перестає бути органом сприйняття та розуміння оточуючого світу.
Внаслідок цього реальність втрачає свою містичну сторону та набуває рис матеріального, обумовленого раціональними поясненнями, світу.

НАЛАШТУВАННЯ МИСЛЕННЯ.

Існує два принципово різних методи пізнання : цілісний та інтелектуальний.

Про інтелектуальний метод пізнання ми знаємо все, адже користувалися ним у школі. Його суть є у тому, що кожний об’єкт та явище світу розглядається через посередництво інтелекту.
Нам пояснили, що світ складається з окремих матеріальних об’єктів. Їх можна бачити, торкатися руками, але зрозуміти їх можна тільки через інтелектуальне мислення.
В основі інтелектуального методу пізнання покладене припущення, що людина є істотою, відокремленою від явищ світу.

Уявіть собі людину, яка знаходиться у скляній колбі та розглядає дерево, що росте на вулиці. Для того, щоб зрозуміти якесь явище, наприклад – дерево, ця людина вимушена спочатку створити абстрактний образ-поняття дерева, а потім через це поняття вона може зрозуміти, що саме вона бачить перед собою.
Виглядає це приблизно так: людина щось бачить, знаходить в своїй голові підходяще поняття та говорить про себе: - ага, дерево. Наліпка приклеєна, пізнання завершилося. Але, чи зрозуміла людина суть саме цього конкретного дерева?
 
Інтелектуальний метод пізнання відокремлює нас від світу. Між нами та світом виникає штучно створений бар’єр. Він не дозволяє нам розчинятися у явищах світу та відчувати їх
сутність. Крім того, вся наша увага постійно зайнята інтелектом, який весь час, всі двадцять чотири години на добу говорить нам що є що.
Внаслідок цієї внутрішньої зайнятості ми стаємо неспроможними відчути особливість та неповторність кожної миті життя та відчути його справжність так, як ми робили це у дитинстві. Ми відчуваємо, що життя проходить повз нас, та нічого не можемо вдіяти.

Інтелектуальний метод пізнання є громіздкий та важкий у використані. Він потребує довготривалих процедур навчання, які забирають у нас роки життя.

Але, найбільша особливість інтелектуального пізнання є у тому, що воно має обмежене коло застосування. Воно є відповідним у галузі технічної цивілізації. У царині живої природи та людини, інтелектуальне пізнання спрощує та спотворює світ до простих механічних уявлень, які не відповідають складній природі реальності. Людина вимушена перебувати у штучно
створеному світі механічних уявлень, які підміняють собою реальність.

Іншими словами: між людиною та реальність виникає прошарок, що складається з інтелектуальнообумовленого сприйняття та мислення, який ізолює нас від реальності.
Таким чином, саме завдяки інтелектуальному методу пізнання, ми сприймаємо себе матеріальними істотами та перебуваємо у двомірній площині матеріального світу.

Перейдемо до розгляду цілісного пізнання.

Людина має здатність до цілісного пізнання, до такого, коли необхідне знання приходить саме собою без обтяжливого інтелектуального навчання. Слід зауважити, що це знання є особливим. Воно не є інтелектуальним чи технічним. Воно завжди стосується реальної потреби людини в конкретній життєвій ситуації, в даний момент часу. Різницю між
інтелектуальним та цілісним пізнанням можна побачити на прикладі. Інтелектуальне пізнання нагадує собою процес будівництва. Спочатку закладають фундамент, потім, цеглина за цеглиною, будують стіни та дах. Кожна цеглина є частиною інтелектуального знання. Зведення будинку, як процес інтелектуального пізнання, є досить довготривалий та потребує
значних зусиль.

Цілісне пізнання нагадує собою політ у повітрі. Ви пливете у небі та бачите ліси, поля, будинки. Ви бачите їх одразу цілими. Ви можете спуститись нижче та роздивитися все більш детально. Будинок, як символ інтелектуальної науки ви бачите вже збудованим. Тобто, цілісне пізнання, приходить миттєво, спочатку як загальне бачення, потім проясняються деталі. Цілісне знання пізнається не інтелектом, а всім тілом. Воно схоже на вміння плавати, або їздити на велосипеді. Ти схоплюєш це миттєво і тепер користуєшся ним все життя.

Ще один цікавий момент. Коли людині відкривається цілісне знання, вона нерідко говорить, що завжди знала це. Вона усвідомлює, що володіла цілісним знанням завжди, але не вміла, точніше – забула, як їм користуватися.

Інтелектуальне пізнання опирається на інтелектуальне, раціональне мислення. Перехід до цілісного пізнання змінює якість мислення. Відбувається вихід мислення за рамки буденності та загально прийнятих значень. Цей процес називається трансценденція мислення. Розповім про психологічне дослідження, яке проводилося в одній з шкіл нашого міста.

Дослідження було направлене на вивчення трансценденції мислення школярів. У ньому приймали участь учні сьомого, дев’ятого та одинадцятого класів. Учням запропонували тест, що складався з коанів дзен та даоського вислову. Потрібно було прочитати ці вислови та
написати, як вони їх зрозуміли. Пояснимо на прикладі.

Перший коан у тесті був такий: “Одна стріла збиває одного орла. Дві стріли – це вже занадто.” Розуміння цього вислову поділялося на три рівні:
- буквальне розуміння;
- розуміння на рівні переносного смислу;
- трансцендентне розуміння.
На перший коан учні відповідали приблизно так – „Не можна вбивати птахів.” Це була сама проста відповідь, яка означала буквальне розуміння коану.. Більш складна відповідь була такою – „Все треба робити добре з першого разу”. У цьому випадку учень розумів коан, як прислів’я, яке має переносний смисл.
Перша та друга відповіді були показником буденного, або раціонального мислення. Але самими цікавими виявилися прояви трансценцентного мислення. Під час обробки тестових матеріалів необхідно було прочитати відповіді учнів та віднести їх певної категорії. Спочатку попадалися звичайні відповіді. Але, коли зустрічалися трансцендентні відповіді, кожний раз
відбувався енергетичний та емоційний поштовх - відчувався сплеск радості та бадьорості. Адже трансцендентна відповідь учня несла у собі енергію самого коану: - „Жодної стріли не треба. Орел, що кружляє у вишині, дарує мені свободу”.

Дослідження виявило найвищий рівень трансценденції мислення в учнів сьомого класу (середнє арифметичне кількості трансцендентних висловів - 0.3), нижчий рівень у дев’ятикласників (середнє арифметичне - 0.25) та ще нижчий у одинадцятикласників (середнє арифметичне - 0.15). Тобто, у семикласників виявлено трансцендентних висловів в два рази більше, ніж у одинадцятикласників. Це підтверджує те, що в процесі шкільного навчання містичний компонент свідомості дітей зменшується а раціональний - збільшується.

Виникає питання, чи можна повернути цей процес в зворотному напрямку? Так, але спочатку необхідно:

- усвідомити обмеженість раціональне мислення;

- відмовитися від спроб осягнути містичну сторону реальності за допомогою свого інтелекту (цей крок є найважчим)

Тільки після цього можна розпочинати пошук методів досягнення трансцендентного мислення.

Для того, щоб відірватися від площини матеріального світу та злетіти у простір духовної реальності слід зробити дві речі:

- розширити сприйняття реальності;

- досягти трансценденції мислення.

Тільки після цього перед нами відкриються двері у справжню реальність, символом якої є третій або четвертий вимір.

З повагою,...                  ПЕРЕХІД НА БЕСІДУ 8

Бесіда 6

ЯК СТАТИ ЩАСЛИВИМ?

Відповідь на це запитання шукає кожна людина. Але, незалежно від того, як ми на нього відповідаємо, ми розуміємо, що досягти щастя нам заважають певні обставини.

Мова йде про обставини нашого життя, тобто, такі умови, в яких ми знаходимося, які є об’єктивними, незалежними від нашої волі. Такими обставинами можуть бути: скрутне матеріальне становище, хвороба, відсутність цікавої роботи, друзів, кохання. Ми прагнемо змінити обставини життя на кращі: працюємо, навчаємося, намагаємося проявляти свої кращі сторони, ми можемо навіть стати трудоголіками, але з часом помічаємо, що обставини нашого життя незмінні, або міняються надто повільно. З часом ми можемо прийти до думки про те, що умови нашого життя сильніші за наші бажання.

Так буде тривати, поки ми вважаємо обставини свого життя існуючими незалежно від нашої свідомості.

Чи є об’єктивними обставини нашого життя? На перший погляд, до якого нас привчили – так. Адже ми народжуємося, дорослішаємо, навчаємося та продовжуємо своє життя у певних матеріальних та соціальних умовах, до яких ми призвичаєні, як до ярма.
Хочу тепер сказати дуже важливу річ:

Змінити обставини важко, але їх можна обійти.

Спробую розтлумачити: вам доводилося грати у комп’ютерні ігри? Спочатку, гра відбувається на першому рівні, потім на наступному. Щось подібне відбувається у соціальному житті, де кожна людина прагне перейти на рівень з кращими матеріальними та соціальними умовами. Ми присвячуємо цій грі все своє життя, не підозрюючи, що потрапили у пастку.

У комп’ютерних іграх існують пастки. Ми мусимо зрозуміти їх суть, подолати їх, та рухатись далі. Наведемо приклад.
Припустимо, що ми знаходимося у комп’ютерній грі. Особливість цієї гри є у тому, що всі рівні ми бачимо одночасно. На кожному рівні живуть люди: на першому – малозабезпечені, на другому вони мають свої будинки та недорогі автомобілі, на третьому – будинки та автомобілі вже дорожчі.
Ми граємо, іноді переходимо на вищий рівень, іноді падаємо вниз, і весь час відчуваємо що ніяк не можемо виграти. На цю гру ми витрачаємо все своє життя, так і не зрозумівши, що весь час блукаємо у пастці. Те, що ми вважали рівнями гри (рівні соціального життя), були несправжніми рівнями. Переходячи з одного соціального прошарку до іншого, ми все одно залишаємося в тій самій площині. Покращуючи свій матеріальний стан ми все одно не відчуваємо, що стаємо по-справжньому щасливими.
Суть цієї пастки, є у тому, що наша увага та життєва сила прикуті до площини буденного життя.
Ми впевнені, що ця площина містить у собі все життя, саме тут (на площині) ми шукаємо його сенс, та намагаємося реалізувати свої найглибші бажання, адже ми впевнені, що перед нами є вся реальність.

Насправді, площина буденного життя є штучною реальністю, вона є породженням сучасної псевдоцивілізації. Зосередженість на цій площині не дозволяє нам подивитися вгору та побачити там справжній рівень реальності.

В те, що я зараз скажу, важко повірити, а усвідомлення цього змінить ваше життя:

ІСНУЄ ДУХОВНИЙ РІВЕНЬ РЕАЛЬНОСТІ.

Так, дійсно, існує вимір реальності, про який ми щось чули, та ніколи не ставилися серйозно. Але, якщо зробити крок, та прийняти це близько до серця, то можна відчути внутрішній поштовх. Ви можете „згадати”, що завжди „знали” про існування духовної реальності. Можливо, вам пригадається відчуття, що залишилися з дитинства, коли світ був ще яскравим та справжнім.  В цей момент ви можете відчути, що саме тут, на духовному рівні, криється таємниця вашого щастя.

Усвідомлення того, що існує духовний вимір, відкриває перед нами нарешті, можливість реально впливати на своє життя. Адже матеріальний план буття є наслідковим, тобто залежним від духовного плану.

Причини всіх подій у матеріальному світі знаходяться на духовному рівні.

З цього моменту, обставини нашого буденного життя, які завжди здавалися такими сталими та незмінними, втрачають свою самодостатню об’єктивність. Вони породжувалися та підтримувалися оманою. Тепер обставини життя будуть мінятися самі собою в процесі усвідомлення нами духовної природи реальності.

Вітаю вас з тим, що зараз у вас з"явилася можливість зробити усвідомлений крок у досягненні свого справжнього щастя.

Бажаю вам успіху, ...

Запитання: Олег, Ви їсти хочете? Коли так, то підіть перекусіть. Але коли будете жувати хліб, задумайтесь на мить про можливість існування об'єктивної реальності, яка не залежить від Вашої волі та свідомості. Подумайте над тим, що можливо Ваша ідея є тільки відображенням якоїсь іншої ідеї, що не залежить або дуже слабо залежить від конкретної людини.

ВІдповідь: Постулат про те, що об"єктивна реальність існує незалежно від нас - ілюзія. І я зараз це доведу.
Сучасна людина сприймає світ за допомогою п"яти органів сприйняття - зір, слух ... . На основі цих органів існує інтелект. Інтелект плюс органи чуття сприймають світ таким, яким ми звикли його бачити. Тепер додаємо ще два органи сприйняття - третє око та Серце. Інтелект тут вже не впорається, замість нього виникає новий об'єднувальний центр - духовна мудрість. Разом вони "бачать" такі грані світу, які до цього моменту нібито не існували, але тепер існують.
Маємо нову, розширену картину світу, тобто, нову реальність. І це ще не кінець. Можна йти далі.

Те, про що я пишу, не є пустою теорією. Це - спроба пояснити свій емпіричний досвід.

Запитання: Ага! Значить людина таки сприймає щось, що лежить поза нею - тобто об'єктивну реальність!!!

Відповідь: Те, що ми сприймаємо є нашою ІНТЕРПРЕТАЦІЄЮ реальності. Якщо людина
незряча, об"єктивна реальність для неї - темрява. А для нас з вами, темрява відносна.
То, чи залежить від нас об'єктивна реальність?
Безумовно, поза людиною дещо існує. Але це "дещо", зовсім не таке, яке нам намалювали у школі.

Раніше людське тіло було для мене непрозорою твердою субстанцією. Зараз я можу сприйняти його, як середовище, яке може міняти свою густину, містити у собі певні потоки. Орієнтуючись на ці процеси, я розумію, що відбувається з людиною, та як їй допомогти. Я ідеаліст, чи прагматик?

Запитання: Що таке:"прагматично ор"єнтована людина" бо обов"язкової прямої залежності з кількістю грошей я не вбачаю, точніше : знаю й дещо інші приклади, зокрема щоденно бачу велику кількість явно небагатих людей, з дуже жорсткими тілами.

Відповідь: Прагматично-орієнтована людина впевнена, що найважливіше у житті - заробити грошей. Відпочинок, заняття улюбленими речами, радість життям - все потім. Зараз  необхідно напружити всі сили та добігти до фінішу першим. У досягненні цілі ми мусимо перемагати супротив світу, конкурувати з людьми. Опір світу та людей ми починаємо відчувати, як ворожий. Ми напружуємося ще більше, ворожість світу зростає.
Тіла прагматичних людей - перенапружені, емоції холодні, або агресивні.
Боротьба за особисте щастя перетворюється у війну проти всього світу, але ми завжди можемо ЗУПИНИТИСЯ.

З повагою, вдячний за діалог.

Звертанняня ВИ створює навколо нашого тіла суцільну енергетичну оболонку. Тепер спілкування з світом та людьми відбувається через тоненьке скло,а сила нашого впливу на світ та на людей зменшена. Крім того, ми можемо відчути, що живемо в оболонці: - життя вже не таке яскраве, нам не так весело, як раніше......

---

  Поспілкуватися зі мною ви зможете через скайп - process57

---

 Звертання на "ви"є етична норма, призвана підтримувати серед людей стриманість та взаємоповагу. Це прекрасна норма, необхідна при спілкуванні з вульгарними та агресивними людьми. Ця етична норма відіграє роль енергетичного бар'єру, який захищає нас таких людей.

Нібито все правильно - ми, підкреслено звертаємося до хама на "ви" і тим самим відокремлюємо його від себе. Певно, і такий захист має право на існування. Проблема в тому, що цей захист, замість того, щоб бути бар'єрчиком між тобою та хамом,  перетворюється у суцільну енергетичну оболонку навколо нашого тіла. Тепер спілкування з світом та людьми відбувається через тоненьке скло, а сила нашого впливу на світ та на людей зменшена. Крім того, ми можемо відчути, що живемо в оболонці: - життя вже не таке яскраве, нам не так весело, як раніше. Уяви собі бурхливу та повноводну річку. Але ось, вона впирається у греблю і зупиняється. За греблею лишається тільки тоненький, спокійнісінький: такий собі соціально дозволений струмочок. Струмок це теж прекрасно. Але, ми самі, усвідомлено, маємо право вибирати, якими бути - рікою чи струмочком, і для цього слід спробувати бути рікою.   Обговоримо звертання на "ти". Цим звертанням у соціумі часто маніпулюють. Примушують до себе звертатися на "ви", а самі, кажуть "ти". Внаслідок такої енергетичної маніпуляції нас підкорюють. Тепер нас можна примусити до того, чого ми не бажаємо, нас легше образити (наша сила скована і нам важче себе відстояти). Звертання на "ти" має сенс тільки, як двостороннє. Енергетична взаємодія з світом підвищується в декілька раз. Звертання на "ти" дозволяє глибоко і тонко відчути та зрозуміти іншу людину та більш ефективно взаємодіяти з нею. Якщо ви вирішите перейти з світом на "ти" не робіть цього поквапливо. Спочатку перейдіть на "ти" з тими, з ким ви хотіли би мати більш відкриті стосунки. Цей перехід завжди можна обговорити. Спілкуючись з "офіційними" людьми, приймайте їх правила гри та не намагайтеся нічого міняти. Але тепер, заводячи нове знайомство зразу пропонуйте більш рівні стосунки. Після того, як ви перейдете на "ти", спочатку змін буде небагато. Причина у тому, що тривале перебування у позиції нерівності залишило на нашому тілі сліди - енергетичні блоки, які продовжують сковувати нашу енергію. Ці блоки розташовані на обличчі та на Серці. Блоки будуть існувати до тих пір, поки ви не досягнете відчуття справжньої рівності зі Світом та людьми..