В одній з газет є рубрика знайомств. Мати дивилась свіжий випуск і каже: «Дивись: якраз дівчина з нашого регіону. Може десь живе неподалік. Наче підходить». Я «ламаюся» — щось зовсім не хочеться знайомитись. А мати продовжує: «Ще й номер телефону з гарними цифорами». Відколи мама почала звертати увагу на нумерологію? Я продовжую: «Нафіг кому треба безробітний, та ще й проживаючий з батьками?» Ну, доборе, добре. Якщо наполягаєте, подзвоню.

І тут, кульмінація. Набираю: абонент поза зоною досяжності. Хех: не прийшлося напружуватися і вигадувати про що поговорити. А заодно можна мамі докоряти. Тепер вже не пристає з пропозиціями.

P.S.: Декілька років тому вдавалося додзвонитися. Але воно того не варте.

Іще один музичний фрік-песонаж. Імідж а-ля диско 1970-1970х(?). Та ще й псевнодім, як кліше, банальне —  Big Boss. Здається, і те, і те, вже не в моді.
Але пісенька прикольна. Попсово-танцювальна.

«Моя бабця з порогу питає щодня:
"Де моя трудовая книжка моя"»



І десь я його вже бачив. На каналі М1 програма «Про любов»?

Іще про українську музику. Тільки вже не нове, а добре забуте старе. Та ще й від маловідомого гурту.
Але класний кавер відомої пісні. Жаль, не знаю як називається і хто співає в оригіналі, англійською. А українська версія від групи «White Band».

Свіжа пісня від Dzidzio. Дивно, що дісталися й до матюків. І хто б співав — у відеокліпах з Dzidzio повно матюків. А може, типу, натяк, що матюкався, а вже не матюкається?



Пісня, в звичному стилі Dzidzio: починається зі слів, три куплети і перед останнім приспівом трохи музики.
Дивно, що не зняли відеокліп. Бо пісня розкручується на радіо, а відео нема.

P.S.: Пісня норм. Не гарна і не погана. Є такі, що одразу западають, а «Не матюкаюся» просто ще одна розкручена пісня Dzidzio. Невиразна.
Хоча повчально-соціальна.

Думав про шо б написати і згадав, що розпочинав тему про київські заводи. Але не довів до логічного завершення — залишилось показати частину заводів. От тільки не дуже зараз наїздишся... Тому запитую у юашників: може в когось є фотки, або зможе відфоткати

Порібно такого плану.

Цікавлять знімки таких підприємств: Судноремонтний завод (Поділ), Пивзавод "Оболонь", Сміттєспалювальний завод (Бортничі), Завод "радикал", Дарницький шовковий комбінат (те, в що він перетворився), Завод "Хімволокно" (Дарниця), Фармацевтична фабрика "Дарниця", Завод "Буревісник".

На «Країні FM» ставлять такі гарні пісні. Причому додає інтриги, коли не знаєш хто співає і як називається трек. І надодачу голос і музика нагадують «Океан Ельзи».
Виявляється, це молодий гурт «Гримить» із піснею «В полум'ї». Драйвовий рок-музон. Прошу зацінити і вас.



P.S.: Ще й соліст трохи схожий на молодого Вакарчука.

Вчора сусіди зверху влаштували ремонт. Шатали труби опалення. Якщо точніше, зрізали труби (централізованого опалення вже давно нема). Та так, що аж штукатурка і бетон сипались. Думав: зовсім розвалять будинок.
Прибирали, але аж досі часом трапляються шматки штукатурки. Ну як це можна? Треба було попросити сусідів, що над ними, щоб і вони пошатали трубу.

Вчора сходив на екскурсію в Експоцентр України (колишній ВДНГ). Сподобалось. Витрачених грошей не шкода — ексрурсія виявилась цікавою, насиченою і тривалою.
Подивився павільон №1, макет вугільної шахти, оранжерею. І бонусом — закинуте кафе і павільон №2.

Картинка для привертання уваги.


А якщо цікаво, повний звіт можна переглянути ТУТ. Про абандони ВДНГ напишу згодом.

Вже не вперше скаржуся на відсутність цікавих і доступних заброшок в Києві. Але нещодавно був шокований: подивився оновлені супутникові знімки і побачив, що деяких заброшок, і навіть діючих підприємств, вже знесли. Ви в курсі, що розваляли агрокомбінат «Пуща-Водиця»? Або те, що теплиць в Софіївській Борщагівці теж нема. Швидко розвандалили. В минулому році знесли недобудовану меблеву фабрику в Голосієво. Завод «Ремдизель» теж частково розібрали. Молокозавод «Галактон» зруйнували задля побудови нового житлового комплексу.

Ну і місяць тому знесли закинуту садибу Кістяківських, що у Боярці. Довго вона стояла покинутою і в аварійному стані. Думав, що сама розвалиться. Але знесли раніше.


Скажете: чим менше заброшок — тим краще. Так-то воно так, але ж закинуті об'єкти — це невід'ємна частина оточуючого світу. Ну і захоплення, само собою треба підживлювати. Так що заміну важко буде знайти.
Хіба шо по другому колу лазити на абандони, які поки ще вціліли?

Вчора відкрив дачний сезон 2017 року. Ну, що сказати... Враження, ніби це інша дача — не та, що була раніше. Порівнюючти із 2015 роком багато що змінилось. І у нас на дачі, і на всьому дачному масиві. Дерева підросли, будинок добудували (в новому вигляді я його бачив тільки декілька разів), сусіди потроху будують будиночки. І ще одна зміна: якщо в 2014-2016х на дачі хазяйнував батько, то з цього року ділянку віддали брату. Батькам вже важко і працювати на городі, і батько вже застарий, щоб керувати машиною. А на маршрутках не наїздишся — все одно пішки далеко йти. І я один із дачею не справлюся. А брату треба десь жити (винаймати хату дорого). Головне, що дача дістанеться не чужим людям.

Однак хоч і рідня, але відчуваєш на дачі гостем. Навіть особливого суму не було. Хоча могилка кота нагадує, що на дачі був ще один господар — Рижик. Все-таки якось порожньо на дачі без тваринок.

Що цікаво, дачний сезон цього року відкрили рано. Зазвичай городні справи розпочинали в квітні-початку травня. Ну, цього року і весна прийшла за календарем. Хоча було холодно. А пейзажі пізньоосінні.

Поприбирали бадилля, перенесли дошки, пообрізали дерева (на мою думку, підчистили занадто). З сокирою і пилою не дуже вправно виходить. Хоча звідки взятися вправності і сили? Що, тренувався? Мені більше в кайф перекопати землю, полити городину, зібрати врожай. А пиляти-рубити нє. Ну, думаю, городні справи на цей рік поки залишаться під нашим впорядкуванням. Хоча з планами брата і садити ніде буде. Треба було купити сусідню ділянку. Бо 6 соток мало.