Тільки но вчора впорався з роботою, як закидали ще. Замахався! Звичайно, це не перший допис на подібну тему, але такої кількості додавання і заповнення нових товарів, як у цьому липні давно не було. А я така людина, що нервую, коли знаю, що є невиконане завдання. Тому навіть у вихідні думка про роботу не дає розслабитись.

Нові товари змушують шукати інформацію в інтернеті. В тому числі, на сумнівних сайтах. І особливо "весело", коли потрібного товару немає (як виявилось, через помилку у назві), або ніде немає опису. Переклад (часто вдається знайти опис на іноземних мовах) — окрема тема. Буває, що треба додумувати, а що ж мають на увазі, бо дослівний переклад важко зрозуміти.

Ось такі справи. Хоча до цього можна поставитися інакше: завдання є, а значить буде що робити і, відповідно, заробляти. Тим паче, що ніхто не підганяє.

Вперше за 5 місяців полазив по заброшці. З'їздив з напарником на закинуту експериментальну(!) школу біля Зони відчудження. Цікавий об'єкт. Навіть дещо вціліло. Шкода лише, що натрапили на охорону Зони відчудження і на зворотньому шляху потрапили під зливу. Ну і уважності б не завадило, бо деякі цікавинки пропустив.

Захоплююча вилазка.

[ Читати далі ]

Синоптики Гідрометценру (бо на Суспільному радіо) прогнозували дощі лише у другій половині дня. Й то — короткочасні. У області. А на сайтах Sinoptik і Gismeteo так взагалі обіцяли відсутність опадів. А вийшло, що дощ розпочався з самого ранку. З райдуги. А потім з'явилась і гроза. Вдень було більш-менш. Місцями навіть сонячно і спекотно. А о другій половині дня як почало лити! Вже дощ триває більше 7 годин. Короткочасний! Що за синоптики, б... Я так теж зможу працювати. Як так можна не розрахувати погоду?

В результаті, поїздка була на грані зриву. Ще й напарнику довелося довозити додому (не хотів розсекречувати). А знав би наперед, що з погодою буде лажа — сидів би вдома.

Зараз у місті калюжі заповнені на понад 100%. Навіть там, де калюж ніколи не було.

Ще до початку епідемії у нашому місті була поширена практика виїзної торгівлі. Це коли по вулицям приватного сектору їздить фургон або машина з причіпом і у гучномовець рекламують купівлю акумуляторів, холодильників і металобрухту або продають овочі-фрукти. Але раніше таке явище зустрічалось рідко, а зараз майже щотижня їздять і щось пропонують. Сервіс! Торгівля з доставкою. Якщо ви не йдете на базар — базар приїде до вас. Наскільки це зручно, важко сказати, бо біля багатоповерхівок притаманний інший вид виїзної торгівлі, коли просто мовчки стоять біля будинку і продають. Та й то, таке буває рідко. Частіше об'їжджають приватний сектор.

В СРСР була виїзна торгівля у вигляді автолавок. Однак таке було лише по селам.

З точки зору покупця це сервіс, бо не треба нікуди йти, але... купиш щось, а потім продавця вже не знайдеш. На базарі хоч можна висловити своє обурення, або порадити покупцям не купляти.

Бачили новий відеокліп гурту "Антитіла"- Кіно? Це ж не відеокліп, а міні-фільм! Знято так само круто, як і попередні відеокліпи "Лови момент" і "HELLO". Колоритні персонажі. Ще й стимпанк! А скільки підтекстів і прихованих сенсів. І чогось виникають асоціації про правителя, який фокусами годує народ, який блукає у пустелі, сподіваючись, що новий предводитель їх звідти виведе і розчаровуючись у новому вожді. Одним словом, чого я вам розповідаю? Самі слухайте і дивіться.

Батьки таки усвідомили, що нема чого перетворювати дачу і житло на хламосховище, бо вони вже старі, та й ми теж не молодіємо — якщо буде потрібно, сам не вивезу, а брат далеко. Та й не люблю порпатися в старих речах. Знаю, що вони є — але перебирати не люблю, бо важко викидати те, з чим пов'язані спогади. Наприклад, магнітофон, який подарували на 19-річчя. Він не працює, але це перший і єдиний двокасетник, який у мене був. Поки що до нього черга не дійшла, однак він претендент на потрапляння до смітника.

Отож батьки вирішили позбутися від хламу. Прикол в тому, що багато речей вивозили з дому на дачу, а тепер навпаки. Це поношений одяг, зіпсовані речі і техніка, старі або поламані меблі. Воно нам навряд чи знадобиться, бо дачею і городами не займаємось. А ось бомжі, звичайно, зрадіють.

А ви влаштовуєте велике прибирання хламу?

"В житті кожного чоловіка настає час, коли голитися марно."

© мій афоризм

Періодично влаштовую боротьбу зі щетиною. Але терпіння вистачає лише на деякий час (півроку, рік, декілька років). І ось, помічаю, що епіляція стає тривалішою, бо збільшується кількість і гущина порослі. До того ж вона швидко підростає — видалення щетини вистачає від сили на день-півтора. Причому їх видно, а фізично зачепити не можна, бо щетина невисока. Правда, у епіляції є, точніше, був, плюс — волоски ставали тоншими і світлішими. Ось тільки ефект ставав меншим і меншим. Раніше (років у 20-30) після "прополювання" щетина можна було не проводити епіляцію протягом 3-4 днів. А зараз ніт. Не знаю, чому це. Мабуть змінюється гормональний фон — все-таки 37 років. Тим паче, деякі вже у 20-річному віці вусаті-бородаті. А мені ще повезло.

Отже, не знаю, що робити. Подивився: а може відрощувати вуса? Начебто нічого так, виглядатиму. Особливо, якщо підстригтися налисо. В усякому разі, розглядаю такий варіант. Хоча це треба купляти тример або ходити до барбершопів. Теж не варіант.

Вже третій пост на тему залізничних оглядів з кабіни машиніста. Але причини для цього є — епідемія триває, подорожей ніяких. Отож лишається милуватись залізницями — вітчизняними, а тепер вже й зарубіжними. Дякую Nech sa paci за наводку на відео зі швейцарської залізниці. Там теж є і нейтральні вставки, і тянові підстанції, а також світлофори. Правда, не такі, як у нас. Але найбільше сподобались тунелі: круговіі і 15-кілометровий.

П'ятничне-танцювальне. DJ Shnaps відомий, як автор багатьох реміксів на популярних виконавців, але, схоже, це не ремікс, а рімейк.

 Мелодія запальна. Хоча й зацінив не одразу.

Дива генетики і селекції: малина, кольору ожини. На смак щось середнє між ожиною і малиною.