Пішов сніг. І на вулиці побільшало народу. А зараз же робочий день, а куди вони всі? Мабуть прогулюються, радіють зимовій погоді. Може й мені прогулятись?

Мама виставляє претензії до мого режиму дня. Вона — жайворонок, а я — сова. Ймовірно, це пов'язано з тим, що раніше часто затримувався на роботі і приїздив додому пізно. Плюс — безсоння. Ну і лінь, мабуть, додається. Тим паче, на фрілансі, та ще й в період епідемії. Зранку важко себе змусити щось робити. Ледве пересилюю, щобб зробити зарядку. Після фізичних вправ вже нічого не хочеться. Так що навіть якщо прокидаюсь рано, все одно до роботи доходить в опівдні. Вже звик, що бажання щось робити прокидається ближче до обіду. А під вечір і на ніч вмикаєш режим стаханівця, щоб зробити запланований обсяг роботи. Відповідно, пізно лягаєш спати. Можливо, я б з радістю змінив режим дня, але продуктивність від цього скоротиться. Ось як переконати батьків, що краще залишити, як є?