Почув вчора по радіо нову пісню Павла Табакова. Ліричний такий, гарний музон. До того ж, на пісню зняли мімімішний анімаційний відеокліп.

День української армії в провінції відзначають краще, ніж у Києві. Жаль, це я зрозумів не одразу.
От у нас був легкоатлетичний забіг, виступи літераторів, рок-концерт, збірка-розбірка зброї, тренінги з тактичної медицини — а у Києві що?! Жалівся, що не поїхав у столицю. Поїхав у Київ. Виставки військової техніки на Михайлівській площі не було (а обіцяли, що виставка буде з 14 по 16 жовтня!). Лише намет зі зброєю і фотографіями загиблих бійців. І черги до сортиру в сквері. Перехожі теж дивувалися, що не було обіцяної виставки. Трохи почекав, але було видно, що техніку привозити не збираються, тож почаправ на Хрещатик.
На Майдані величезні плакати. Креативно, але малоінформативно. Назвати це виставкою важко.
А... іще були стенди «Під захистом українських військових». Але теж незрозуміло: фотографії без підписів.
На вулицях мало народу. Дуже мало народу. Тільки туристи ходять. Через малолюдність аніматори, продавці сувенірів і зоо-мучителі що пропонують сфоткатися з голубами (а нічо, що вже заборонили використовувати тварин для праці?!) липли до всіх перехожих.

Щоб поїздка не була марною пройшовся центром міста. Знав би, що не буде ніяких виставок — краще б подивився на акції на місцевому страйкбольному полігоні. Це було б цікавіше, ніж заїжджений центр столиці. А то крім розчарування і ностальгії нічого.


День української армії на Майдані Незалежності.

[ Читати далі ]

На Youtube знайшов відео про епічний абандон — систему німецьких ДОТів «Лігво дощового хробака». Хоча ще декілька років тому про нього було важко знайти інформацію. Тепер же можна побачити як виглядає німецька оборонна система. Все-таки, радянська система фортифікації програє німцям по масштабності.

Один з найбільш популярних українських гуртів — «АнтитілА» здивував новою піснею. Вони звичайно роблять різну музику — і медляки, і попсу, і рок — але це неформат. Зовсім не в їхньому стіли. Якби ж не голос лідера гурту — Тараса Тополі — то навряд чи б подумав, що це «АнтитілА».

Також дивно, що до треку включили естрадний запис пісні про Київ (в коментах пишуть, що спів Гнатюка). Ну і музики зовсім мало. Якби ж оранжував, то зробив би трохи інакше. Але в цілому прикольна пісня.

Для того, щоб захворіти необов'язково хлюпати по калюжам, перебувати у натовпі людей, або їсти чи пити холодне. Достатньо щоб просто прийшла осінь.
А може застуда від холоду? В хаті (і надворі) похолодало. Звичайно, можна протопити, але тоді на продукти нічого не залишиться. Та й кажуть, що +20 — це нормально. А що? Закутатися, вдягнутися тепліше, ходити у взутті — і норм! За кордоном економлять на опаленні. От тільки не розказують як вони уникають застуди.

І так кожної осені. Сидиш вдома, чи десь їздиш — все одно хворієш. А ще в новинах лякають новим видом грипу.

P.S.: Звонив подрузі — теж захворіла.

Напросився на екскурсію в новий документ-сервіс «Готово!». Зробили красиву і зручну установу — всі документи можна оформити в одній будівлі.
Повний звіт — ТУТ.

 У кожного популярного виконавця неодмінно має бути пісня про осінь. І у Океану Ельзи в новому альбомі «Без меж» з'явилась така пісня. Якраз під настрій. О.Е. як завжди — на висоті. Дивно, що по радіо цю пісню не розкручують і ще не зняли відеокліп.

Декілька днів тому писав про враження від відвідання Київської фортеці. А якщо точніше, — Госпітального укріплення. Так ось, зробив огляд у ЖЖ. А оскільки мене тут вже розсекретили, то поділюся посиланням. Повний звіт можна прочитати ТУТ.

Почув прикол на радіо «Київ».
" — Знаєте шо, куме?  Подивився російські серіали і зрозумів, що Росія — перспективна країна.
— Як це?
— А в їхніх серіалах фізруки їздять на Гелендвагенах, бідні продавці взуття живуть у двоповерхових квартирах, а звичайні няні одружуються на продюсерах. "

А з іншого боку, якби у серіалах показували реальне життя, то навряд чи б вийшли комедії. І тим паче, навряд чи вони б заряджали гумором та позитивом.

Восени рівно рік, як не стало нашого коте Рижика. Нова кицька, плин часу та зміни в домашній обстановці — притупили спогади. Інколи навіть не віриться, що він був з нами. Тільки на дачі і в гостях у родичів згадки самі по собі виринають. Добре, що крім спогадів залишились фотки. Хоча... починаю розуміти, чому відеоблоги стають популярнішими. Ефект присутності може забезпечити тільки відео. Тому добре, що за два місяці до того, як він помер, засняв відео поведінки на дачі. Тепер є пам'ять на згадку.

Нажаль, про пам'ятник поки розмов не було. Але думаю, що не завадив би.

А ще чомусь замість спогадів починаю роздумувати над останніми годинами життя нашого улюбленця. Не знаю з чим це може бути пов'язано. Можливо з тим, що не мав змоги відтермінувати відхід. А можливо від того, що не був присутній на похованні.