Одним словом забухав я. На диждень. І вгатив одному козлу бокалом по башкі. Визвали ментів, мене забрали, а оскільки я відключився то завезли в наркодиспансер. Ну, думаю, прокапаюсь, вийду із запоя.
Лижу собі, відхожу, познайомився з всіма. Кличе ме не санітарочка:
- Допоможи. Я завжди сама, але тут такий випадок....
Ну я пішов. Лежить піп. Справвдній, зі всіми атребутами. Ніякий. Член назовні. І сестричка мені каже:
- Сховай його хозяйство. Я не можу торкнутись, бо Він піп..
Я рукавичкі вдів і сховав хуй.
Навіть хрест сховав.
Ось так.

Я програв. Програв у всьому. Мені 44 і нема нічого. Я злидень. Мої вірші чи повідання не друкують, роботи нема, розлучився і друзів нема.
Але. Але.
Та срав я на це ! :) Я вільний і голодний. Я молодий і веселий, ну майже... Я виживу!
Виганяють з автостанції. Але я вай-фай ще найду,

Є у мене знайомий у ВК. Давно знайомі (хоч і не бачились ніколи, але зараз це часто) , багато спільних інтересів, спільних смаків, у музиці, зокрема. В цілому хороша, нормальна людина. Але живе у Екатинорбурзі.
Сьогодні щось розговорились, поспорили, про соціалізм, здається, не важливо. Але все перешло в образи. Хоча він перший. В його уяві мій Луцьк - забите село, хоча я впевнений що його ....бург точно далеко від цивілізованого світу. Я ще при совдепії радіо слухав правдиве, та і пласти з польщі присилали.
А, так, в чому суть. Він все совдепію захищав. Ну що сказати. Гени рабів. На Волині ніколи не було рабства. Я не дивуюсь. що Клей став Мухамедом Алі. Я дивуюсь, що чорний може лишатись Джексоном. Адже це ім'я власника. Як і Іванов, чи Кисільв. Це імена рабовласників. Ти чій? Кісільов.
А ще. Коли я запитав, чи не соромно йому за те , що його співвідчизникі приперлись на мою землю і розстрелюють мирні сіста, він перервав діалог. Можливо і справді соромно.
Мені дуже шкода своїх російських друзів. Вони опинились у дуже важкому становищі, коли правда може коштувати навіть життя (Немцов).
Але давайте не ставати дебілами типу Кадирова. Наша країна воює з Росією Путіна, але не з Росією Толстого.

Так вийшло, що мій небіж (племінник) , ще шкільного віку жив у мене. Поговорили про популярність, дівчат і силу.
Ось моя версія:
Я жив у 90-ті. Там жорстко було, там просто мочили. Але я ходив з хаером, розпущенним, не у хвіст. Ну на райьоні вважали як свого. Не били. А на інших райнах я типу предст авник свого...
Я завжди був ( і є)) фізично хілим , окуляри, В драку не сцяв. Ліз завжди.
А про школу.
Завжди бул два формування. Круті і ботани. Я ботан, якого завжди круті запрошували.
Так і вчив небіжа. Дивсь - я ботан в окулярах , якого лохі-баскетбалісти запрошували на вечерінки, А чому? Бо в тебе є те, що нема в них - розум!

Живе у мене кіт. Узяв з притулку зовсім маленьким з фізичною вадою (не люблю ординарність) ну і живу собі з ним. Топто я бачу його кожень день. Заходить товариш і говорить - у-у-у який у тебе здоровий котяра!!!
Я глянув і прозрів! Котяра справді здоровий. А я думав що банші вночі мені на груди давлять... Та це ж свиня, а не кіт!
Але у моїх очах увесь цей час це було маленьке поранене кошеня ...

Мені так тяжко, як їхнім апостолам,

Та скажу, як воно є,

Завершити життя одним пострілом,

Мені все таки кіт не дає.

Я подумав, ніхто не добавить,

Корму в миску йому,

І, заради веселої справи,

Мишку цюму дикуну.

Тому я кажу спасибі,

Сірому, вільному та моєму,

Спасибі за правельний вибір,

Його лиш у вічність візьму.

Прийняв підліток тихий,

Рока тяжкий ураган,

Жив ним і ним же він дихав,

Випив повний стакан.

Підліток ріс і гормони,

Привели в закоханих стан,

Любові жорстокі закони,

Випив повний стакан.

Часто йому наливали,

Хімія завжди обман,

Але, щоб усі про це знали,

Випив повний стакан.

Завжди зриваючи маски,

Не попадав він в капкан,

Правда і бідності ласки,

Випив повний стакан.

Він у своїй особистості,

Завжди такий хуліган,

Свою насолоду від творчості,

Випив повний стакан.

Хочу почуть колись фразу,

Бачиш сидить дідуган,

Видно життя він одразу,

Випив повний стакан!

          Оце дивився по ТВ передачу про Страдіварі і в моєму скертичному мозку відразу полізли питання.

А де він брав сировину? Адже не сам бігав по лісам і вибирав дерево. Не сам зрубував його у певний час і певним чином сушив і різав.

А столярні інструменти? Я думаю вони теж не прості, а ім'я автора ніхто не пам'ятає.

А сам інструмент? Так він придумав концертну скрипку,але це вдосконалення раніше придуманої конструкції.

І головне. Те, що мене добило. Страдіварі створив сотні скрипок і у всіх унікальний звук!!!

Ось де фейк. От, як би він створив хоч дві, хоча би дві скрипки з ідентичним звуком!!!

А так , що вийшло, те й вишло, унікальний звук. Властивість справжнього майстра (ось де інженерія) це можливість завжди повторити своє вміння.

Я не сперечаюсь, скрипкі - клас. Але відчуття того, що Антоніо всіх на...бав виникає.:)

Я не вірю у магію чисел,

Я атеїст, повірте, у всьому,

Мені всерівно, хто там що пише,

Мені свій вік добре відомо.

Про реальність часу забуть,

На стіні календар завжди бреше,

Подивлюсь на сучасну молодь,

І подумаю - я все ж молодше.

Говорять всі, що я мовчун,
Зі мною тяжко спілкуватись,
Стіна із цегли чи чугун,
Луна лиш може відбиватись.

На всі питання - так чи ні,
Відвожу погляд свій сліпий,
Бо я у всій цій розказні,
Лиш бачу погляд ваш масний.

Бо переповнена розмова,
Переліком “жахливих" бід,
І випирає насолода,
Що це не портить їм обід.

Бо ви - передачі нещастя,
Надієтесь - ви краще всіх,
Та як буває дуже часто,
Ховаєте у плітках гріх.

Переконався сотню раз,
Поклястись можу на усьому,
Хто, судить ближніх на показ,
Ховає сором в домі свому.