Вірш. Жахлива...

Жахлива людська наша доля,

Не знаємо, що буде далі,

Як хвилі штормового моря,

Майбутнє б'ється об скелі.

 
А ми наче піна на хвилях,

Лише секунду кипіли,

І образи всіх наших милих,

Як і не було минули. 

Та хвилі точать каміння,

Вода поглинає сушу,

Можливо наші бажання,

Врятують, таки, нашу душу.