Я знав, що колись таке може статися. Мабуть, тому і не був дуже здивований і, тим більше, шокований. Майже не боліло. Це було просто те, що я мав пережити, щоб трохи змінити себе і приглушити старі переживання. Правда я не очікував, що так багато речей зміниться за одну мить. Завжди відбувається таким чином: щось сам довго і нудно намагаєшся змінити в житті, нічого не виходить, а тут за секунду все перевертається з ніг на голову. Значить, так треба. Все, що не робиться - до кращого. Як-не-як, ми всі колись помремо...

Якщо хтось зможе мені показати кращий funeral doom metal, ніж Nortt, відразу ж висилаю бочку пива.

16 травня у Києві відбудеться Перший Всеукраїнський Соціал-Nаціоналістичний З’їзд.
Завдання З’їзду:
1. Проголошення єдиної програми Соціал-Nаціоналістичного Руху.
2. Встановлення організаційних форм Соціал-Nаціоналістичного Руху.
3. Маніфестація сили та єдності Соціал-Nаціоналістичного Руху.

Ні, таки українцям щось пороблено. Сумніваюся, що
всі дивилися 24 квітня „Свободу” Савіка Шустера на телеканалі
„Україна”. Тож, хто не бачив, навряд чи повірить, що найбільше
об’єднало українців у студії, що вони підтримали оплесками. А про це
варто знати, щоби зрозуміти, хто ми є. Так от, найбільшу підтримку у
студії отримала погроза Євгена Червоненка. А він заявив приблизно таке:
якщо ви, українці, будете себе поважати, то не отримаєте ні грошей, ні
шенгенських віз. Бо ми, євреї, не дозволимо, покараємо, як колись
Форда. Звичайно, дехто переконуватиме, що це не дослівно. Але суть від
того не міняється. Пан Червоненко сказав те, що сказав. А українці його
принизливі погрози з оплесками проковтнули.
Як бачимо,
Червоненко не приховує, що він єврей. Більш того, про його обрізання
знала вся країна. Отже, пан Червоненко зі своєю національною
приналежністю визначився. І це його право, його позиція. От тільки
незрозуміло, навіщо він тоді вимагав під час прямого ефіру програми від
молодого представника ВО „Свобода” Андрія Іллєнка, аби той сказав йому,
хто він – Черво ненко, є за національністю? На що українець цілком
логічно відповів: „Це залежить від вас. Ви самі мусите визначитися, хто
ви є”. Напевне, хлопець про шоу з обрізанням Червоненка не знав…
 
Мені
доводилося бачити чимало образливих для українців передач на
„українських” каналах телебачення. Але такого антиукраїнського шабашу
не пригадую. Здавалося, присутні, відчувши запах крові, втратили
здоровий глузд. Адже почалася передача повідомленням про вбивство
молодого українця на ім’я Максим в Одесі. В українському місті вбили
молодого українського патріота, члена патріотичної організації „СіЧ”.
Але загальний настрій у студії був такий, що здавалося то озвірілі
українці вбили єврея. На нас вилили стільки ненависті, що боксер
Віталій Кличко, який, як я гадав, не боїться нікого і нічого, не
наважився прямо відповісти на елементарне запитання депутата В’ячеслава
Кириленка, чи український він боксер. Ніяково і соромно було дивитися,
як велика, дужа, красива людина аж зіпріла, викручуючись. 

Українців
принижували не тільки люди єврейської національності. Доклав п’ять
копійок і „свій землячок”, поборник „української” демократії Володимир
Яворівський. З яким пієтетом він разом зі всіма присутніми у студії
слухав посла Ізраїлю в Україні, котра з притиском шпетила Україну і
українців. А дорікала вона нам усім за те, що наші дипломати не
покинули якусь там конференцію, на якій представник Ірану засумнівався
у реальності голокосту. І з якою люттю, разом з іншими, перебивав
представника нашого МЗС, котрий намагався роз’яснити позицію України.
До того ж, як нагадав політолог Фесенко, злощасну конференцію не
покинула й делегація Росії. Але до неї Ізраїль претензій чомусь не
висуває…

Відповідь посла Ізраїлю на цей закид була, якщо сказати
м’яко, фарисейсько-лихварською. Мовляв, у Росії свої стосунки з Іраном
-тобто, Україна власних стосунків з цією країною мати не може, і що
Росія – не європейська держава. З останнім цілком погоджуюся. Тільки
сумніваюся, що посол наважилася б сказати подібне у Росії. Це по-перше.
А по-друге, з відповіді випливає, що неєвропейським державам
дозволяється мати свою точку зору на голокост. А от європейським – ні.
Цікава позиція, як для посла Ізраїлю.

Те, що відбувалося того
дня у студії, іноді просто вражало своїм сюрреалізмом. Так, якийсь
Марков, що володіє телеканалом в Одесі, і розпалює в цьому
південноукраїнському місті міжнаціональну ворожнечу (про це у прямому
ефірі говорили його мешканці), сидів не за гратами, а у студії. Він не
спростував звинувачення, а доводив, що в одеситів свої, особливі
„герої”. І якось так виходило, що авторитет цих специфічних „героїв”
освячує ненависть Маркова і його однодумців до України, виправдовує
вбивство її патріотів… Не дивно, що, очевидно піддавшись загальному
настроєві, пан Червоненко зопалу заявив: євреїв у Бабиному Яру вбивали
українці. Потім спохопився, вибачався і наголошував на тому, що їх
убивали поліцаї. Але тут усе за Фрейдом: українці для Червоненка
непевні люди. Тому і вилетіло те, що думав. От тільки чому ніхто
Червоненку не нагадав, хоча б той же Яворівський, що і поліцаї євреїв у
Бабиному Яру не розстрілювали.

„Свобода” Шустера претендує на
„об’єктивність і незаангажованість”. Щоправда, не так давно лідер
комуністів України Петро Симоненко, якого Євген Червоненко в одній із
передач тієї ж „Свободи” назвав таким самим, як і він, євреєм, на
зустрічі з виборцями у Смілі, що на Черкащині, заявив, що Савік Шустер
отримує на місяць 180 тисяч доларів. Я було засумнівався, але
спостерігаючи за спектаклем 24 квітня вже і не знаю, що думати. Адже то
тільки за великі гроші можна так ризикувати репутацією, ставлячи
подібний ганебний спектакль. Варто було побачити однаково єхидні
посмішки Шустера і Нестора Шуфрича, їхній швидкий обмін поглядами,
постійні розлогі ремарки депутата-регіонала, щоби все зрозуміти.

Особливо
неприємно було чути плачі Шуфрича за жертвами голокосту. Звичайно,
чужого горя не буває. І я зрозумів би депутата українського Парламенту,
якби він з текою ж повагою ставився і до жертв геноциду українців.
Однак, Шуфрич навіть не голосував за визнання Голодомору геноцидом. Не
сумніваюся, у нього на це знову ж будуть розлогі виправдання. Але
особисто у мене виникли сумніви щодо того, чи ідентифікує він себе як
українець. Звичайно, можна зрозуміти трагедію українців, співчувати її
жертвам і не будучи українцем. Та, як бачимо… До речі, держава Ізраїль
теж не визнала Голодомор геноцидом. Нагадування про це чомусь дуже
розлютило Червоненка.

Насторожив ще один епізод спектаклю під
назвою „Свобода Савіка Шустера”. На передачі вкотре засвітилася
журналістка Соня Кашкіна (яке гарне українське прізвище!). Схоже, лише
для того, щоби разом з режисером вистави обуритися позицією голови
Верховної Ради України Володимира Литвина, який виступив нещодавно за
відновлення в українському паспорті графи національність. Таке
враження, що саме через це у прямому ефірі і розігрувався
кількагодинний спектакль? Адже, крий Боже, ми усі будемо знати, скільки
євреїв у Верховній Раді, скільки їх вирощує хліб, скільки володіє
банками, а скільки замітає вулиці. Але ж то секрет полішинеля…

Та,
щоби дискредитувати саму думку про можливість відновлення графи
національність на амбразуру і кинули навіть Кошкіну. Вона розтлумачила
усім, чому Литвин за легалізацію національності. Мовляв, так він хоче
нашкодити можливому кандидату у Президенти України Арсенію Яценюку.
Натяк більш ніж прозорий: Яценюк єврей, він це приховує, а Литвин хоче
про це сказати людям, і вони, можливо, від нього через це відвернуться.
Дивно і гидко було чути подібне у студії, де обпльовували Україну і
українців і відстоювали інтереси держави Ізраїль. Схоже, Кошкіна або
перестаралася, або вийшла за рамки сценарію, бо невдовзі зі студії
зникла.

Оскільки поганими в цьому світі і на своїй землі можуть
бути тільки українці, наприкінці шабашу Шустер засумнівався навіть у
реальності інтерв’ю, яке давав член так званої антифашистської
організації. Її одеських активістів і підозрюють у вбивстві
українського патріота. Але, то, напевне, сам Максим усе спланував, щоби
„українцям”, які проти графи національність у паспорті, легше було
влаштовувати обструкцію українцям, котрі хочуть бути українцями і за
головним своїм документом… Які перспективи у держави, що дозволяє
подібне під гаслом „свобода слова”. І хто буде винен, якщо українцям
зрештою таки набридне глумління над ними?..

18 квітня близько 22.25 від ножових поранень помер наш
побратим Максим Чайка, 1988 р.н., десятник Одеської обласної
організації «Слава і Честь». О 22:06 Максима було доправлено до
Приморської районної лікарні невідкладної допомоги м. Одеси із двома
колотими ножовими пораненнями. Понад тридцять його товаришів очікували
на діагноз медиків під стінами лікарні. Через двадцять хвилин після
госпіталізації лікарі зафіксували факт смерті. За їхніми словами,
отримані нашим побратимом поранення були несумісні з життям.

Звістка про загибель польового командира організації, одного з лідерів
руху одеських футбольних фанатів, відважного воїна-націоналіста
облетіла Одесу за лічені хвилини. Ніхто не вірив у те, що сталося,
ніхто не міг повірити у те, що Чайки більше нема…

Пізніше стали відомі подробиці інциденту. П’ятеро молодих хлопців на
чолі з Чайкою вийшли з клубу «Горіх» і попрямували Олександрівським
проспектом в бік вулиці Дерибасівської (центр міста). Прямуючи через
книжковий ринок (місце частого збору представників дегенеративних
субкультур), розміщений по середині вулиці, вони натрапили на групу
антифашистів, з сімох чоловік. Відчуваючи свою чисельну перевагу,
антифа кинулися на наших хлопців, які в свою чергу дали їм достойну
відсіч. Отримавши ляпаса, антифа вирішили застосувати знаряддя нечесної
гри. Один із них дістав ніж. Виникла друга недовготривала сутичка,
після якої антифа розбіглися, а Максим поранений впав на бруківку.
Ножовий удар під праву пахву виявився фатальним. Попри всі намагання
побратимів кров неможливо було зупинити. «Швидка» приїхала за 20 хвилин
і без особливого ентузіазму лікарі завантажили нашого побратима, що
стікав кров’ю, до карети. Помер він за пів години в операційній.

Відеозапис сутички зберігся на плівці цілодобової камери спостереження
книжкового ринку, і до ранку майже всі антифа були затримані органами
МВС і доправлені до Приморського райвідділу міліції. Чотирьом з них
загрожує позбавлення волі на строк від 2 до 4 років, а «різака»
оголошено у всеукраїнський розшук. Розслідування триває.

Смерть на те і є, аби припиняти життя, але найгірше, коли вона забирає
молодих, повних сил і мужності, вірних синів Рідної землі, котрі
вирішили присвятити своє життя боротьбі за Ідею Nації і знайшли свою
смерть у нерівній боротьбі із її підступними ворогами.

Вічна пам’ять воїнам-націоналістам!
Вічна пам’ять полеглим героям!

Максиме, друже, ти завжди житимеш у наших серцях, і ніщо не змусить нас забути тебе!

 

Официально


ДЕПУТАТСКОЕ ОБРАЩЕНИЕ
Исх № 27 от «16» 02.2009г.
Председателю Донецкой ОГА Логаинепко В. И.
Председателю Донецкого облсовета
Близнюку А. М.
Начальнику УВД в Донецкой области Купянскому И.Г.
Начальнику ГО УМВД Украины в Донецкой области Дубовику В. К.
Прокурору Донецкой области Ударцову Ю. В.
Прокурору г. Донецка Ольмезову А. Д.

14-15 февраля 2009 года в ДК шахты им. Абакумова города Донецка
проходил международный музыкальный фестиваль «Вменяемый Рок»,
организованный Творческим объединением «Обойма». В первый день, 14
февраля на концерт пришли трое боевиков из неонацистской организации
«Патриот Украины» два из которых известны под кличками Прирожденный и
Палач и потребовали от организаторов концерта выдать им на расправу
активиста организации Донбасская Русь. Когда организаторы отказались,
нацисты пообещали «организовать проблемы» организаторам и угрожали
физической расправой активистам русских организаций. На следующий день,
15 февраля в зал ворвались 25-30 боевиков организации «Патриот Украины»
и устроили погром, избивая музыкантов и зрителей. Услышав, что
организаторы концерта вызывают милицию, боевики ретировались.
Была вызвана милиция, по представители МВД вызов проигнорировали,
несмотря на то, что опорный пункт милиции находится непосредственно в
ДК.
Сообщаю Вам также, что я, как депутат, неоднократно обращала внимание
на противоправные действия незарегистрированной в Донецкой области
организации «Патриот Украины». Игнорирование этих обращений привело к
тому, что угрозы, которые они неоднократно обнародовали на улицах и
Интернете приводятся в действие.
Бездействие государственных органов наводит на мысль, что неонацисты
находятся под защитой государственных органов. Интересно, что 29 января
2009 года факельное шествие неонацистов в Донецке сопровождали более
50-ти работников милиции, а на официально проводимое мероприятие 15
февраля 2009 года не было выделено ни одного работника милиции.
Учитывая, что ДООО «Донбасская Русь» осуществляет свою работу строго в
рамках действующего законодательства, требую немедленно принять меры но
защите членов организации от противоправных действий членов нацистских
группировок. Возбудить уголовное дело, на основании поданных заявлений,
провести расследование, привлечь к ответственности, лиц виновных в
избиении членов организации и реально угрожающих физической расправой
членам и сторонникам ДООО «Донбасская Русь».
С уважением, Н. М. Билоцерковская

Донбасская русь

Ну що ж. Хочеться подякувати людям за те, що вони є -

http://sna.in.ua/prop/17-rasa/163-rasa.html

http://patriotukr.org.ua

http://sna.in.ua/forum/

Як приємно відчувати біль тіла після вчорашнього концертного слему. В принципі, не так воно вже й болить, але таки відчувається де-не-де. Це, мабуть, одна з головних причин, чому я полюбляю відвідувати праві розважальні заходи - можна відірватися від всієї душі.
Все було організовано шикарно, як на мене. Прийняли нас місцеві на належному рівні. Але це стосується тільки чернігівської сторони, за що хотілося б їм всім, без виключення, висловити свою подяку. Без них нам би було дуже складно. Або взагалі все обломалося б. Деякі київські люди віднеслися трохи невідповідально. Тим не менше, все вийшло добре.
На самому дійстві довго сидіти не довелося, хоч то був якийсь культурний центр. По сусідству (через кімнату) була бібліотека та дитячий кружок чогось там. Незвичайно було спостерігати малих років по 10, які бігали в коридорі поміж скінхедів зі свастиками на футболках. Відповідно пива не розливали, і всі були весь концерт майже тверезі. Але все на краще. То було б зайве. І так голова трохи боліла... Людей було небагато відносно минулого разу, хоча могло бути і менше. Також ніби були гості з Білорусі (Гомеля), хоча як їх вирізнити з натовпу? ) Знайомий казав, що туди занесло двох чорножопих з якогось дива, але напевно невідомо: шифрувалися вони добре...
Порадували всі групи без виключення. Навіть бард. Першою виступав гурт Ар'я Варта, учасники якого напередодні зайшли до нас на хату перепочити після дороги із Запоріжжя. Майже відразу почалося місиво українських неонацистів перед сценою, чого я чекав вже давно, так як на Коловорот в Харкові цього року не попав, на жаль. По ходу не втримався, щоб не купити собі нову футболку. Все одно гроші існують, щоб їх витрачати. Тим більше на таке діло. Ночувало нас людей 10-12 на одній хаті. Разом з нами там примостилися хлопці з групи Дев'ятий Вал (Донецьк). Цікво було поспілкуватися. Ніч видалася веселою.
Фотки викладу, може, трохи пізніше. Все було тільки вчора...

Fuck the system or the system will fuck you!

I wanted to write this thought long ago. But usually something stopped me. Controversial ideas stopped me everytime I wanted to share my point of view on this matter.

In various situations we often think about our pities and mistakes and often ask ourselves: "What did I do wrong and why?" I came to conclusion that people miss something. We miss the unnamed thing which allows us to feel surrounding people and conditions properly. You know, what really matters is not people or events but our perception and reaction to it. So, what makes us feel in an optimal way to secure from all the influences of the surrounding world?... Hate... I know it by my own experience. Somebody might say there are some other things to mention but I think this one is the main feature or feeling allowing us to survive. When hating, all our strengthes mobilize giving us the ability to be strong and confident. Only while hating somebody or something we can show the best we can, achiving great results. At those moments we are not sheeps but masters of the situation and our own behaviour. To survive, people must hate. When they don't, they get oppressed by the life, circumstances, troubles, other people who hate. It is so natural. This feeling was granted to us by the nature. Why do we afraid of it and want it to vanish? People can't kill this feeling. How can we kill the part of us? There is no reason to avoid it. Being so useful and spread, hate must be accomodated to our own needs. Whole nations, countries and some people died because they became too liberal, friendly and easy-to-approach. But despite numerous attempts to get rid of it, society will never be able to do it. When hate is pressed too much, it splashes like a volcano and nobody can stop it. All the great leaders and armies achived victory only because they were obsessed with hate and didn't reject it. I think almost everybody agrees that We must be strong. This means we must hate, always.