25 січня цього року, вітаючи мене з Новоліттям, мій журналістський побратим із Одеси Володимир Новак, несподівано виставив фото зі свого архіву. Це була світлина, про існування якої я, власне, і не підозрював.Відбулася начебто несподівана зустріч із своєю бурхливою і незабутньою юністю. Майже через сорок літ після події.Що там казати, що там скривати... Ніяке це не здобуття якоїсь там примарної другої фахової дисципліни, як дехто подеколи пише про подібне, а завершення нами, журналістами, Вищої ...

Читати далі...

ЗАБЛУКАЛЕ ВЕСІЛЛЯ,котре навіки прославило гостинне подільське село над річкою Лядовою і його віковічний храмІсторію цієї родини мав би вже давно знати кожен українець, але настільки московітським царатом пригніченим за століття виявився наш велетенський рід, що й по нині відкриваються все нові й нові, окремі епізоди її життя і діяльності, яких достеменно не знав ніхто. Родина ця – Лівицькі – Андрій Миколайович та Марія Варфоломіївна, і їхні знамениті діти – Наталя та Микола. Вона – уславлена...

Читати далі...

Ах, милі пані й панове, ви ж мешкаєте у новому капіталістичному світі і ніц не відаєте, що таке передова стаття у головній газеті республіки. Яке вона має публічне значення і який може викликати значний резонанс…Що ж, можливо, вам із цим і повезло. Бо той, хто крутив педалі за розвинутого соціалізму, був дещо при портфелі, добре знав, що туди краще було не потрапляти. До передової! Після того, як там з’являлося певне прізвище, із критикою недоліків у роботі, будьте певні, все закінчувалося...

Читати далі...

Яка ж чудова, непереквітна краса після сніговію упокорилася у лісах під Києвом. Столичний Оболонський район прийняв у свої обійми й благословенне урочище Пуща Водиця. Там на Восьмій лінії, куди не поглянь – справжнє диво під білою ковдрою. Озера з чудовими піщаними пляжами сковані льодом і припорошені снігом. Понад водоймами - маса різноманітних бесідок, біля кожної чекають на відпочиваючих мангали на ланцюгах. Таке враження, що люди кудись на хвильку відійшли...Вражають милістю чудернацькі...

Читати далі...

СПАСИБІ, ПАНЕ РЕКТОРЕ, ЗА ПАМ'ЯТЬ ПРО ОЛЕКСАНДРА ОЛЕСЯ!Знаєте, друзі, як буває в житті: їдеш по одне, а привозиш зовсім інше.Не спалося минулої ночі. Якоїсь миті стрельнула думка: «А, можливо, наш друг Дмитро Іванович про це й нічого не знає».Я тихенько підівся, щільно причинив двері, щоб не потривожити домашніх, ввімкнув світло, за тим ноутбук. Сів за електронного листа до Дергачів. Є там під Харковом державна зооветеринарна академія. Сказати б, давній, древній уже виш. Ректором його трудиться ...

Читати далі...

ВИШНІ БЕЗ ДОКТОРА КУТАФ’ЄВАПро таке сумно і важко писати, але треба. Сьогодні, 7 грудня ц.р., у Джурині на Вінниччині, після важкої хвороби, на 70-му році життя, помер лікар-терапевт Віктор Борисович Кутаф’єв. Доктор, якого знали тисячі людей, зараз ви зрозумієте чому, пані й панове. Люди, яким він допомагав усе своє життя. Приходив на поміч у найважчу годину, незалежно від того, де знаходився його пацієнт, котра була пора доби. Віктор був, сказати б, людиною всюдиходом. Для нього завжди була...

Читати далі...

Якби мене запитали чи підтримую я звернення Верховної Ради по санкції РНБО України проти телеканалу «Ньюс Ван» (НВ) за явно антиукраїнську пропаганду, не вагаючись, обома руками проголосував би «за». Це справді вороже кубло, котре день і ніч молотить проти України сотнями відбірних голосів. Сіє брехню і розбрат у державі. Доволі часто біле називає чорним і навпаки.Ось конкретний приклад.Після 11-ої години ранку 25 жовтня ц.р. в ефір телеканалу на роль коментатора подій запрошено таку собі Ірину ...

Читати далі...

Іноді наші домашні молоді люди привозять із столиці до мого сільського обійстя невеличку цеглину гречаного хліба. Зважування на терезах показали рівно 900 грамів.Посмакувавши ним уперше, я й справився у молодят, а скільки коштує таке їстивне диво. Виявилося – ого! – дев’яносто гривень!-Це ж майже у десять разів більше, ніж звичайна, як кажуть, - соціальна паляниця! – було моє щире здивування.-Зате, який же ж смачний хлібець! Спробуй іще, - відповіла дочка.І справді, гречаний хліб вельми...

Читати далі...

Цей живий, землеродний тунель – зелена казка у поліському лісі. Краса дивна і непереквітна на сонячному краю молодої осені. Під деревами, від селища Клевань (мешкає понад 7,7 тисяч осіб) й однойменної залізничної станції на перегоні Рівне - Ківерці у Рівненському районі Рівненської області, до селища Оржів (тут здрастує без малого чотири тисячі живих душ), де всі часи справно працює наперекір усім економічним і політичним негодам деревопереробний завод, колись давно проклали залізничну колію...

Читати далі...

Ні, все-таки бидло безсмертне. Якщо народилося лисеньким, таким і помре…Свого часу з усіх сил допомагав я одним людям вибратись з провінції на столичні асфальти. Із самого, що не є задрипаного закутку. І з роботою, і з житлом посприяв. Були начебто притомні українські люди. Навіть кепкували над почутим масним суржиком в електротранспорті....Оце днями, мабуть, через десяток літ, випадково зустрічаю: не пам’ятаю, коли вже й бачились...- О, - каже він, - пашлі я кілішок налью в благодарность за...

Читати далі...