Д І Д О Б Ш Т И Р І Й О Г О К О М А Н Д АВ останній по-літньому спекотний вересневий день в Іваничах на вславленій Волині, довговічному до недавнього районному центрі, а тепер просто сонливому чистенькому містечку скромно, невигадливо відзначали 60-річний ювілей Олександру Віталійовичу Обштиру, керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю ’’Старий Порицьк’’, того, що поїть молоком добру частину України. Високоякісні сири і молочна продукція якого через торговельну мережу...

Читати далі...

І не дивуєтеся, друзі, що за дві доби, двома влучними ударами в групи людей начебто московських «Іскандерів», РФ загубила щонайменше 82 грішні душі вкраїнців на Харківщині. Навіть я, пенсіонер, котрий, як правило, оминає розмови про війну, мало цікавиться подіями на фронті, позаяк мені відмовили в призовові на фронт (воюйте самі, панове), точно знаю, що довкруги наших кордонів орки обладнали позиції понад 45-ти балістичних оперативно-тактичних ракетних комплексів класу земля-земля, сімейства...

Читати далі...

Маю констатувати, що уже два з половиною місяці (конкретно з 27 липня ц.р.) в державі відсутня головна гуманітарна особа держави – Міністр культури та інформаційної політики України. Понад три роки цей визначальний урядовий пост займав, сказати б, аніякий, казна-який діяч, вічний хлопчик на побігеньках Олександр Ткаченко. Певний виученик Д. Табачника і вічний підлеглий переслідуваного каральними органами головних економічного розвинених країн світу І. Коломойського. Ви ж, сподіваюся, бачили, як ...

Читати далі...

Тут дехто нині сльози проливає за московротим поетом, вихідцем, до речі, з України, Йосипом Бродським. Ледве не генієм, лауреатом Нобелівської премії в галузі літератури. Коли я одним рядочком нагадав, що цей юдей був злим українофобом, який у штики зустрів Незалежність України, на мене гадюками зашипіли з усіх боків: мовляв, замовкни, про таке не можна навіть говорити. Серед таких виявилася, здається, і співробітниця української редакції радіо «Культура».Це вже горе наше, що «peoples» такий...

Читати далі...

Живемо ми з вами, друзі, у надзвичайно складний, відповідальний для нашої країни час. З усіх закутків і закордонів повилазила і повзе на замор нашої незалежної, суверенної держави всяка погань та відверта сволота, котра порозбігалася було в часи останнього бурхливого Майдану, рішучого виступу об’єднаних демократичних сил проти банди Януковича і всього українофобства. Стало відомо, що нинішній глава держави активно «начиняє» свій апарат чиновниками колишньої адміністрації президента Януковича, в ...

Читати далі...

Цікаво, як там себе почуває одна, нещодавно позбавлена корони міністерки особа, яка, не так давно, пригадується, найголосніше кричала в урядовому кварталі, що їй, бачите, явно замало 36 тисяч гривень платні за місяць… для виховання дітей. Їм же ж потрібні і свіженьке молочко і сметанка, «криве м'ясо», як подекуди називають ковбасу. Пані ганебно скривала від публіки те, що їй іще й заміж ніхто не пропонував...Інтересно, на скільки гривень вона розшукує роботу тепер, добре знаючи, що й...

Читати далі...

Така нечувана біда підкосила весь світ, невідомо ще хто виживе в цій драматичній ситуації, хто залишиться живим. А тут щоднини бандюки у Східному Донбасі, натравлені скаженим Мордором, ним забезпечені зброєю і боєприпасами, сиплять на голови наших людей снаряди та міни, прицільно б’ють із снайперського знаряддя, відтак гинуть наші герої, безжалісно калічать українців. Без перепочинку і спасіння.Завважте лишень: учора, 19 березня ц.р., московити застрелили на фронті, де, начебто, чергове, у...

Читати далі...

Нині зненацька обізвався дзвоником на мобільний телефон племінник — відомий київський лікар, хірург Роман Миколайович Горобець. Заходився розповідати про те, що у цю весняну хурделицю відвідав одинокий пост під гніздилищем новоявлених зрадників України ЗЕ-Єрмаків на вході до офісу глави держави, на якому несе цілодобову вахту дівчина-патріот.—Я вже якось приїздив сюди, — каже пан Роман. – А цього разу привіз подарунок – гарний продуктовий набір. Щоб підтримати безтрепетну і відчайдушну...

Читати далі...

Із когорти довгожителів УкраїниРозмовляю нині з колегою, журналістом. Коли я редагував газету «Правда Україна», пан Микола Якименко із Луцька працював у нас власним кореспондентом по Волинській області. Потім цю посаду займав у газеті «Голос України». Нині на пенсії.-Як життя? – бадьоро запитую традиційне.-Та нічого, слава Богу, - відповідає М. Якименко. - Не було б, як кажуть, гірше. От учора був на іменинах. У дідуся, якому виповнилося 105 років. Учасник Другої світової війни. Такий, ще геть...

Читати далі...

За 69 літ різними у мене були дні народження.Пригадую, що в день дев’ятнадцятиліття, коли я тільки робив перші кроки у журналістиці і літературі, а було це 25 січня 1969-го, республіканська газета «Молодь України» опублікувала підсумки за попередній рік літературного конкурсу на кращу новелу з життя. І там я завоював другу премію. Було видруковано моє оповідання "Руки" і повідомлення про нагороду у вісімдесят рублів. Оце був незабутній день народження! Здавалося, що я можу підкорити...

Читати далі...