Ну й що, задавакувате столичне панство. Нічого ви не вмієте, нічого не варті насправді. Це тільки на словах слиною бризкаєте, мовляв, зробимо Київ україномовною столицею. Бійтеся нас московітські шовіністи. Розбігайтеся від нашого гомону. Але не так воно на ділі виходить. Навіть навпаки все відбувається.Якщо пам’ятаєте, коли ні – нагадаю: декілька діб тому виставив я на ресурсі Інтернет видання "Патріоти України" дві примітні світлини. На них було зображено великі реклами, які...

Читати далі...

Пам'яті лідера селянських масСьогодні кучмата, зелена серед степу Чорнобаївка, славне, чарівне сельбище під Херсоном у невимовній жалобі. Дві доби тому не стало тутешнього беззмінного командира, вождя, лідера – Дмитра Костянтиновича Моторного. Прожив без малого 91-н рік. Красиво, натхненно прожив!55 років тому, перед жнивами 1963-го його з посади головного інженера, обрали головою колгоспу. Що називається, раз і назавжди. І настільки це був чудовий, правильний вибір, що таких вправних більше...

Читати далі...

І які ж то ми з вами є, дорогі мої друзі, довірливі простачки-соплячки. Готові повірити кожному слову, які начебто висловлюють нам на підтримку люди з-за кордону, розпустити слинку, аплодувати їм до отупіння. Тепер доводиться усе зализувати. Я все це мовлю до того знакового випадку, коли футболіст Домагой Віда, №21 зі збірної Хорватії, знічев’я, по старій київській пам’яті вигукнув солодке для нас гасло «Слава Україні», і з приводу цього в Московії здійнявся справжній галас осуду...

Читати далі...

Коли я десять літ поспіль трудився головним редактором газети «Правда України» жодна більш-менш важлива подія у молодій нашій державі не проходила мимо моєї уваги, або й участі в ній. Ось і в другій половині неділі, 2 серпня 1992 року, це фактично 26 років тому, в моїй київській квартирі враз наполегливо обізвався телефон. Повідомили з адміністрації президента України, що на мене у Борисполі, на військовому аеродромі (знаходиться поруч із цивільними повітряними воротами держави), чекає…...

Читати далі...

Світ безмежний, у ньому мільярди людей. А великих українців одиниці. Чи не наймогутніша серед них постать старенької, сухенької жіночки на прізвище Віра Вовк. Справдешнє ім’я – Віра Остапівна Селянська. Родом із Борислава. Виростала ж у селищі Кути, що за декілька верств від Косова (Івано-Франківщина), біля станції Вижниця. 2 січня 2018-го їй виповнилося 92-а. Вона віддавна мешкає у Ріо-де-Жанейро, у Бразилії. З України виїхала 1945-го з матір’ю, у віці 19 літ. Здобувала, стажувала освіту в...

Читати далі...

Дональд Трамп, добровільно, з власної ініціативи прилетівши на московську псарню до тАвАріща Путлєра, тимчасово облаштовану в Гельсьнкі, уже цим жестом поставив позицію США в програшну роль. Але окрім того, він і словом не заїкнувся про те, що Московія агресор, що, до речі, офіційно нещодавно визнав і ЄС. Він, напевне, забув, що Кремль веде жорстоку та кровопролитну війну в Україні. Що там уже загинуло без малого 13 000 українців. Наших кращих синів і дочок. Не заїкнувся про це жодним словом...

Читати далі...

Був днями славетний День рибака. Навздогін цій великій і чудовій події виставляю одну світлину з таким ось зізнанням.І я також люблю це незабутнє свято, друзі. Особливо тоді, коли воно починається... з веселого застілля. Якщо добрі друзі уже настарали до нього вареного й пареного, а особливо ж наварили ухи, або й шурпи - славетної юшки з риби й баранини. О, кращого від такого застілля не буває!..Ось порився у своїх старих архівних світлинах з пори, коли трудився головним редактором...

Читати далі...

9 липня моєму синові виповнилося 44. Дві циферки у повторі, а який крутий зміст! Коли мені було стільки, я вже три роки кермував найпотужнішою газетою в Україні. Хоча в нього досягнення не нижчі. Це ж, мабуть, вельми відповідально, якби висловитись по простонародному, - бути головним іхтіологом України. Себто, контролювати за всім живим і плаваючим у водоймах держави. Коли Тарасові виповнилося сім літ і мав він вирушати до першого класу, мене призначили власкором газети «Сільські...

Читати далі...

Отож, вміщуємось зручніше в авто, яке завантажено місткостями для води, відправляємось у ліс, по смачну дібровну джерелицю. Та вода, що подається буцімто цивілізовано трубами, ні в яке порівняння не йде з природною із гаю: вона надто жорстка і головне, явно має надлишок вмісту металу. За місяць експлуатації водогону, на заздалегідь відполірованих білосніжних раковинах умивальників, на посуді санітарних змивів утворюється жорсткий і неприємний наліт іржі. Не дай Боже, так виглядають внутрішні...

Читати далі...

З журналістських доріг1. Польський «Флірт» в українській упаковціНа Петра і Павла маю кількох друзів-іменників. Розкажу про двох із них.У далекому Лос-Анжелісі (США) багато літ уже видається російськомовна газета «Пятница». А ось понад двадцять три роки головним редактором її беззмінно трудиться киянин Арнольд Костянтинович Мельник. Колишній блискучий спортивний журналіст, близька для мене людина.Коли 1987 року, як тоді говорилося, за рішенням директивних органів, мене із газети «Сільські...

Читати далі...