Бджолиний мед як смачна і корисна їжа відомий з дуже давніх часів. Найдавніша історична пам'ятка про використання меду знаходиться на сході Іспанії в "Павучиній" печері (Куевас-де-ла-Аранья) в вигляді наскельного зображення, якому вже більше 8000 років. Збирання меду диких бджіл згодом переросло в промисел, в ході якого люди навчились доглядати бджіл в своєму господарстві. В Древньому Єгипті, 6000 років тому, вперше почали використовувати штучно створені плетені кошики для гніздування бджіл - вулики. А в Стародавній Греції навчилися вставляти в вулики перегородки для розділення запасів меду. Так формувалось народне мистецтво догляду за бджолами. На території Русі таких людей називали бортниками (від слова "борть", що означало штучно створене дупло на дереві, дуплянка). Місце, де розташовувались борті, а згодом вулики, назвали пасікою. При натуральному веденні господарства пасіки були майже в кожного господаря. Крім цілющого меду пасіка давала дуже необхідний віск, лікувальний прополіс. Згодом ці продукти бджільництва ставали дуже цінним товаром для обміну та торгівлі, а догляд за бджолами - таємничим мистецтвом, в якому людина спілкувалась із загадковим природним явищем - бджолиним роєм. Аура врівноваженого співжиття рослин, комах і людини завжди оточувала пасіки, приваблюючи до себе увагу художників. Картини, що зображають пасіку, то не просто пейзажні полотна. В них відчуваються незрівняний запах меду, чується рівномірний гул бджіл та вібрує енергетика злагодженої праці бджолиної сім'ї.
Наскельний малюнок печери Куевас-де-ла-Аранья
[ Читати далі ] При натуральному способі ведення господарства господарям приходилось саморуч виготовляти собі тканини та шити з них одяг. Матеріалами для тканин були, в основному волокнисті рослини - льон, бавовна, коноплі, крапива. Найбільш цінними були лляні тканини. Лляне волокно, нитки з нього, а також тканини мають унікальні властивості, за які вони колись цінувались на вагу золота. Тканини з льону мають високу повітропроникність, добре вбирають вологу, не утворюють та не утримують електростатичних зарядів. Через те одежа з лляних тканих приємно холодить при жарі та приємно зігріває при холоді. Волокна льону мають антисептичну дію, лляна нитка розчиняється в клітинах людини без гниття, тому здавна використовувалась в хірургії, пов'язки з лляних тканин порятували немало людей від гнійних ран. Міцність волокон льону більша, ніж бавовняних, тому з нього виготовляли міцні канати, вітрила (при намоканні міцність лляних ниток збільшується). Надзвичайно цінним є також насіння льону. Насамперед це цілющі ліки, якими користуються і по наш час. Високоякісна олія з насіння льону годиться в їжу, широко застосовувались як основа для фарб і оліф.
Історичні факти використання льону для тканини відносяться до древньої Індії 9000 років тому. Пізніше льон стали вирощувати в Ассирії, Вавилоні та Єгипті. Єгипетські мумії, яким більше 5000 років, загорнуті саме в лляну тканину. Пізніше льон почали вирощувати в древніх Греції та Римі. Наймасштабнішими посіви льону були в Єгипті, Верхній Італії, Франції та Іспанії. На Русі льон з’явився на початку першого тисячоліття нашої ери. Здавна на Русі льон використовувався для білизни та одягу. При цьому одяг з льняної тканини завжди вважався святковим та нарядним. Першим стандартом Росії, затвердженим Петром 1, був стандарт на льон. Якість лляного волокна визначали за довжиною нитки, яку отримують з одного кілограма волокна. Якщо довжина нитки 10 км, їй надають номер 10. Єгипетські майстри могли прясти нитки з номером 240.
Властивість лляної олії швидко полімеризуватись з утворенням міцної, еластичної та довговічної плівки, а також хімічна нейтральність щодо мінеральних барвників, зробили її ідеальною основою для художніх фарб. Лляна тонка тканина - найкращий матеріал для художніх полотен. Тому і натхнення щодо льону ніколи в художників не пропадало, в мистецтві зафіксовано всі стадії виготовлення лляних тканин: посіви льону, збирання, обмолот (вичісування насіння), розстилання трести для вилежування, збирання в снопки та підсушування, тертя та вичісування костриці, формування мичок, прядіння пряжі, ткання полотен.
Із 300 сортів льону , що мають блакитні, білі та фіолетові квіти, найбільше поширені з блакитними. Не може нікого залишити байдужим квітуче поле льону. Його глибока блакить настільки зачаровує, що, здається, небо перекинулось долу і тепер два неба.
Беркос М. Льон цвіте
[ Читати далі ]