Профіль

Hrab

Hrab

Україна, Вишгород

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Слухняна жінка

  • 04.03.19, 15:31
 Жінка повинна в усьому слухатись чоловіка, ось приклад з життя. Вже зранку добряче напідпитку йде пара, чоловік і жінка, очевидно, десь погостювали. Фраза, що промовив чоловік, заслуговує на запам'ятовування. Пряма мова: "Если бы ты меня не послушалась, была бы сейчас трезвая, без водки и голодная".

Урок від собаки самоїда

  • 20.12.18, 10:01
    Влітку, проходячи повз одне із стареньких сільських обійсть, звернув увагу на білого волохатого собаку самоїда, який лежав у холодку. Познайомився з хазяїном собаки, літнім чоловіком, одним із "дачників", які виїжджають з міста на літо в село. Розговорились про погоду-город-здоров'я, чоловік  поскаржився на своє здоров'я - не вистачає для обробки грядок, вигляділи вони трохи запущеними, в бур'янах. Я співчутливо його підбадьорював, пес спокійно лежав та, висолопивши язика, охолоджувався. Однієї миті я відчув, що мій співрозмовник трохи "під шафе" і, очевидно, вже не перший день. Мої емоції змінились, бо не люблю, коли людина "під шафе" і скаржиться на своє здоров'я. Я уїдливо запитав, чи далеко ходити по горілку. Собака нашорошив вуха, в його очах блиснув хижий вогник і він з гавканням кинувся до мене. Якимось своїм емоційним відчуттям самоїд відчув мою нещирість. Собаку заспокоїли, а я отримав хороший урок: навіть з людини, яка тобі неприємна, не можна лукаво глузувати, а залишатись відвертим.


Трагедія життя

  • 20.11.18, 16:17
     В шкільні роки пішли ми з однокласником якось в бібліотеку обміняти книжки. Було це зимою, прийшли ми зарано, бібліотека була ще зачинена. Щоб не мерзнути на вулиці, приятель запропонував мені піти погрітись до його родички, n-рідної бабусі, жила вона недалеко. Бабуся дуже привітно нас зустріла, пригостила гарбузовим насінням, жваво розпитувала приятеля про своїх близьких та далеких родичів. Мене вразила малесеньких розмірів хатинка, майже повна відсутність в ній домашнього начиння, а ще - сумні-пресумні бабусині очі. Цю бабусю я раніше ніколи не зустрічав, хоч знав у лице всіх односельців. Прийшовши додому, я запитав у батьків про цю бабусю, і мені розповіли історію її життя. Вже не пам'ятаю, що трапилось з її чоловіком в молодості, бо вона сама ростила двох доньок. В голодному 1933-тьому, сусіди помітили, що з її хати кілька діб ніхто не виходить. Коли зайшли провідати, побачили страшну картину: доньки її померли, а вона, геть обезсилена, повзком, не тямлячи себе, тягнула до печі тіло молодшої доньки. Вижила, але на людях намагалась не з'являтись. Навіть свій город обробляла вночі. Жила тільки з того, що виростила на своєму городі. Давно нема вже тієї бабусі і малесенької хатинки, а пригадуються тільки її сумні-пресумні очі.

Айсберг

  • 23.10.18, 16:14
Спостерігач з космосу,побачивши таку брилу, може подумати, що планета заселена розумними створіннями

Логічний тупик

  • 17.09.18, 02:21
Логічне мислення іноді  приводить людину до тупикових результатів. З древності відомий вираз "Я брехун" є класичним тупиком в формальній логіці. Якщо "Я брехун" скаже брехлива людина, то це правда, а брехлива людина з точки зору формальної логіки не може казати правду. А якщо "Я брехун" скаже правдива людина, то це неправда, а правдива людина з точки зору формальної логіки не може казати неправду. Житейське пояснення - людина насправді може бути і правдивою і неправдивою. Щоб розігріти логічну уяву, ще один вид логічних тупиків. Вони йдуть під гаслом "На городі бузина, а в Києві дядько". Улюблений хіт атеїстів:
- Бог всесильний?
- Так, Бог всесильний.
- А може Бог створити такий великий камінь, який і сам не зможе підняти?
...? (Атеїст радіє, що загнав теїста в кут)
Таким же чином можна впіймати будь-якого спеціаліста по ковбасних відрізках:
-Ти спеціаліст по ковбасних відрізках?
- Так, я найкрутіший спеціаліст по ковбасних відрізках.
- А можеш ти знайти такий відрізок, що і сам не будеш знати від якої ковбаски?
...? (Хі-хі-хі, спеціаліст по ковбасних відрізках в пастці).
Але це інтродукція. Я не можу пояснити інший вид логічних тупиків, наслідки яких видно в розкиданих пластикових пляшках, побитих шибках старих будівель, підпалених ліфтових кнопках тощо. Приклад:
На цукровому заводі моторний хлопчина-оператор докурює сигарету і кидає недопалок прямо в цукор.
- Навіщо ти кинув "бичок" в цукор?
 - А хулі!?
Отут я туплю.

Політика

  • 25.07.18, 00:41
В дитинстві я часто був тягарем для моїх старших братів. Ідуть вони купатись на річку, і я за ними. А оскільки я не міг ще плавати і тільки їм заважав, вони вигадували для мене іншу гру. В траві недалеко від річки робили з трави кубельце і говорили, щоб я сидів тихенько біля нього, прилетить пташка і буде нести в кубельці яйця. Для мене це було надзвичайно цікаво і я сидів біля кубельця весь час, поки старші купались, а коли вони, накупавшись та награвшись, йшли додому - забирали мене, який був у розпачі та в сльозах, бо пташка не прилетіла. Наступного дня вони переконували мене в тому, що пташка не прилетіла, бо кубельце було не з сухої трави. А ще наступного - кубельце вимазували глиною. Потім в кубельце клали глиняне яйце-поклад. Варіантів було багато, я наївно сидів годинами біля кубельця - пташка не прилітала.
Стратегія політика - отримання вигоди шляхом обману.
Тактика політика - вигадувати все нові методи обману. "Політичні хвилі повинні змінювати одна одну, як хвилі морського прибою" - сказав, здається, Конфуцій.
Тим. хто вірить політикам, слід пам'ятати: пташка не прилетить.

Мимохідь

  • 25.07.18, 00:16
Тротуаром йшли дві огрядні жіночки Одна говорила по мобільному телефону. Та, що з телефоном, повернула голову до подружки: "Свєто, почухай-но мені під лівою лопаткою, а то я не дістаю". Свєта чухає подругу під лівою лопаткою, подруга розмовляє по телефону, дві подружки продовжують йти тротуаром.

Гра

  • 24.07.18, 23:53
Спостерігав вчора цікаву сценку на дитячому майданчику. Троє дівчаток 6-7 років забавлялися грою, правила якої самі, напевно, вигадали. Вони ставали шеренгою вздовж газону, одна з них кидала в траву газона маленьку іграшку, а завдання всім було добігти до іграшки першим та схопити її, хто перший схопив, той потім стає всередині шеренги та кидає. І ось першою схопила іграшку білява дівчинка. Ставши всередині між двох подружок, білявка кинула іграшку недалеко від себе, щоб зручніше собі її схопити. З криком "Я перша!", вона хапала іграшку, і знов так само кидала її ближче до своїх ніг. Після четвертого раунду в "народі" почались нарікання : "Так нечесно, ставай збоку". Ставши збоку, білявка кидала іграшку в свою сторону і знов першою її знаходила. Це вже було занадто, тому гра продовжувалась за новими правилами: кожна з дівчаток кидала свою іграшку та знаходили їх з криком "Я перша!" .

Таланти твої

  • 15.05.18, 20:05
Випадок познайомив мене з людиною, котра, на відміну від героя Мольєра, все життя говорила не прозою, а поезією. Був такий талант у діда Івана - всі свої думки римувати. Якось дід Іван з дружиною зголосились до нас на копання картоплі. Так практикувалось колись на селі: у кого був неврожай картоплі, ті наймались до сусідів-родичів-знайомих допомагати з копанням картоплі та заробляли собі мішок-другий. Отож, копали ми з дідом, а він розказував то віршовані небилиці, то смішинки, то про свою долю віршами. А доля у діда Івана була непростою. За свій талант віршувати та дотепно висловлюватися дуже часто потерпав. Одного разу в молодості, ще за сталінських часів, підійшов Іван до магазину, де стояла юрба чоловіків. Кожен був одягнутий, взутий в щось гумове - хто в гумові чоботи, хто в галоші поверх кирзових чобіт, а хто був одягнутий в прорезинений плащ. Тоді все гумове було дуже поширене. Іван візьми та й випали:
- "Спасибі Сталіну-грузину, за те, що нас одяг в резину". 
Хтось уловив підтекст, і через короткий час забрали Івана на 10 років в сумнозвісні місця. 
- "Невже тільки за ці строчки?" - запитав я в діда. 
-"Не тільки. НКВД давно слідкувало за мною." 
Тоді кожна людина, що вміла висловитись та подіяти на оточуючих сміливою думкою, була на прикметі.
-"Була в мене ще поема про Комуністичну партію..." - продовжував  дід та почав читати напам'ять довжелезну, хвилин на двадцять, поему. 
Крім таланту римування дід мав ще й феноменальну пам'ять, пам'ятав свої незліченні вірші, жоден з яких не був записаний. Сатирична поема про партію, як на мій погляд, не містила нічого такого, за що можна було б саджати в тюрму, - були гострі та правдиві вислови про недолугість та злочинність дій комуністів. Тодішня влада думала по-іншому.

Слова

  • 23.11.17, 21:06
"О, які повільні слова, що вимовляються з вагомістю та зі смислом!" Лао-Цзи