Жили собі, були собі дід та баба
Задумали вони якось плідний уїкенд провести
На повітрі, на природі
Сказано - зроблено !
Поперли
Коли вже від сонця, що купалось на хвильках, почало мерехтіти в очах, стали збирати ягоди, а потім просто бродити та насолоджуватись переливами літніх кольорів
Але рано чи пізно настає пора привалу
Вибрав дід полянку-галявинку; чотири сосни, свіжа травичка, комарів-бомків
не чутно, в міру сонця, в міру тінь
і жодного тобі паперчика чи пляшки, попри виразні попелища від багать.
Таке дідо надибав чи не вперше в тих краях...
- Ти куди привів мене на сміття, старий дурню !? - завмерло птаство і комашня
- В голові у тебе - сміття, - подумав дід.
І поплентали вони додому.
Тут і казочці кінець. Бо все колись закінчується. І файне і не дуже.
Рано чи пізно.