Хєрачить!
- 18.10.14, 11:29
- Ну шо, гєрр Владіміровіч, как дєла? Санкції не жмуть? - Устало спросила Мєркєль, садясь за круглий стол. - Подумав над повєдєнієм? Хочєш шото сказать?
- Хєрачить! - Отвєтіл Путін, радостно улибаясь.
- Ти в тайгє мозгі отморозіл, чи шо? - Поінтєрєсувалась Мєркєль.
- Хєрачить, - ігріво подмигнув Путін, отріцатєльно вращая головой.
- А я говоріл, шо он нєвмєняємий! - Сказав Кемєрон. - Короче, пора заканчувать ігри. Свіфт отрубіть - раз, торгове ембарго - два, запрєт на експорт високих тєхнологій - трі…
- Хєрачить! - Перебив Путін, недовольно скривившись.
- Про "Містралі" вообщє молчу, - угрюмо проізньос Олланд. - А вєдь такой хароший караблік мог получить, даже два.
- Можно мнє переводчика? - Попросив Путін, натягуя наушніки. Мєркєль кивнула. До Путіна подбєжав якийсь пацанчик і услужліво наклонився.
- Пєрєвєді етому лягушатніку слово хєрачить, - потрєбував Путін, непроізвольно пуская слину.
- Так, гєрр Владіміровіч, - возмущьонно прикрикнула Мєркєль, поднімаясь на ноги і показуя пальцем в угол. - Ідітє, постойтє, пока ми посовєщаємся.
Путін надмєнно усмєхнувся і гордо пошагав в угол.
- Ну, шо посовєтуєтє? - Грустно спитав Порошенко.
- Да уж, нікакого прогресса в пєрєговорах, - вздохнув Баррозу.
- А мнє шото тоже нічєго кромє хєрачить уже в голову не лізе, - пожалувався Кемєрон.
- Ти його слішком нєрвіруєш, вот он і не ідьот на контакт, - прєдположила Мєркєль. - Пойді, подиши свєжим воздухом. А ми ше разок попробуєм до нєго достучаться.
- Как хотітє, - пожав плечами Кемєрон. - Вернусь через пару часов. Обсудім, как лучше його хєрачить.
Кемєрон учтіво откланявся і вийшов із комнати.
- Путін! - гукнула Мєркєль. Путін вопросітєльно обернувся.
- Іді сюда.
Путін єхидно усмєхнувся, нєбрєжно сунув руки в кармани, нє спєша підійшов до стола і сів на своє мєсто.
- А помниш, гєрр Владіміровіч, как хорошо било в G8? - Вкрадчиво спросила Мєркєль.
- А какіє корпоратіви закатували послє собраній! - Подхватив Олланд. - Тебе наряжали бєнзоколонкой, Обаму - шофьором, а Гєля була заправщицей.
- Не просто заправщіцей, а королєвой бєнзоколонкі, - напомнила Мєркєль. - Гєрр Владіміровіч держав на витянутой рукє бутилку з шампанським, я її наклоняла, а ви по очєрєді пили прямо з горла, а потом фиркали через нос.
- Да, било дєло, - мєчтатєльно проізньос Олланд. - Не хватаєт тєбя, Владімір Владіміровіч. Нєкому больше ізображать бєнзоколонку. І туфльой по столу ніхто не хєрачить, когда обсуждаєм Сірію ілі Ісламскоє государство. Виводі-ка войска з України, возвращай Крим і айда к нам обратно.
- А хєрачить? - Обіженно спросив Путін.
- Та шо ти затараторіл: хєрачить, хєрачить? - Сердито спросила Мєркєль. - Шо, другіх развлєчєній нєт? Вот Олланд, к прімєру, вина коллєкціонірує. Я бісєром вишиваю. А ти шо любиш дєлать в свободноє врємя?
- Хєрачить! - Похвастався Путін, снімая туфлю.
- Інимі словамі, пєрєміріє соблюдать ніхто не собирається, і з газом зімой нам тоже проблєм ожидать? - Уточнив Порошенко.
- Хєрачить, - пожав плєчами Путін, увлєчонно гупая туфльой об стол.
- Позвать Кемєрона, шо лі? - Задумався Баррозу.
- Ілі мнє сам на сам з ним пообщаться? - Прєдложив Порошенко. - Может тортіком чи шоколадкой соблазнітся?
- Ідіоти, - со скучающим відом подитожив Путін. - Пойду, бо мнє нєкогда. Нужно хєрачить.
Путін поднявся і вийшов, закривая за собою двері.
- А вєдь дєйствітєльно ідіоти, - согласився Олланд. - Панькаємся с нім, будто с рєбьонком. А он нас на мізінце вєртєл.
- Ну, счітай, довєртєлся, - рєшитєльно мовила Мєркєль, стукая кулаком по столу. - Зовітє Кемєрона, будем думать, шо дєлать дальше…
Бацька наминав бульбу з бєларусской сєльодочкой і просматрював фотографії з самміта.
- Вот ета прікольна, - ржав он, тикая в монітор. - Пуйло такой стоїт, руки в кулаки зжимаються, а Мєркєль єму пальцем показує: нахєр - ето туда.
- Ага, - согласився російський журналіст, вєжліво подсовуя мікрофон побліже. - А шо ви думаєтє про ДНР і ЛНР?
- А шо тут думать? - Удівілся бацька. - Росія віновата, однозначно!
Бацька перемотав на слєдующу фотографію.
- А тут Пуйло какой-то уж слішком вєсьолий, - замєтіл он. - Допиши-ка на всякий случай: но у Росії нє било вибора, бо нада защіщать русскоязичноє насєлєніє.
- На-сє-лє-ні-є, - пробубнив журналіст, записуя в блокнот. - А нє боїтєсь, шо Владімір Владіміровіч і вас рєшит аннексіровать?
- А нас за шо? - Удівілся бацька. - Майданов нєт, насєлєніє стабільно ніщєнствує, а єслі вдруг заживьом лучше, чем росіянє - так даже наоборот, прімєр для оболванєних Путіним масс положитєльний.
- А по поводу Крима шо думаєтє? - спросив Журналіст.
- Зємля українская, бєз варіантов, - заявив бацька. - Бо ми же не прєтєндуєм на ісконно-бєларусскіє псковську, смолєнську і брянську області. А моглі би! Я і Путіна постоянно етім подкалую.
- А он шо? - Заінтєрєсувався журналіст.
- Злиться і приказує Шойгу сільнєє хєрачить, - хіхікнув бацька. - А потом ми с нім вмєстє ржом над попитками Лаврова грамотно всьо об'ясніть.
- Странні у вас развлєчєнія, - замітив журналіст.
- Ну а шо ти хотєл? - Пожав плєчами бацька. - Людей вже взривали, опозіцію били, мітінгі подавляли, а бабла настолько нємєряно, шо нєкуда тратіть. Осталось только хєрачить і ржать над послєдствіями. О, смотрі, а ето тоже зачьотне фото.
Бацька снова ткнув пальцем в монітор і громко заржав…
- Віталік, поймі, Крим нє ваш, і ніхто вам єго нє вєрньот, - размишляв Ходорковський в фейсбукє у Портнікова.
- Какой же ти дємократ, раз таке говоріш? - Удівлявся Портніков.
- Класічєскій, даже можно сказать еталонний, - убєждав Ходорковський. - Бо дємократія - ето шо? Власть народа. І єслі 84% насєлєнія говорят, шо Крим - наш, значіт - он наш, бєз варіантов.
- А єслі оні завтра скажут, шо наш, скажем так, Кітай ілі США? - Полюбопитствовав Портніков.
- Значіть, будєм хєрачить, а шо дєлать? - Обрєчонно вздихав Ходорковський. - На то вєдь і дємократія, шоб ісполнять волю народа, особєнно навязанную Кісєльовим.
- Дурак ти, Міша, - огорчався Портніков.
- Зато Крим - наш, - язвітєльно тролив Ходорковський, давясь от смєха…
І только Кітай храніл таінствєнноє молчаніє, вніматєльно наблюдая…
