Якщо прислухатися до тиші,можна почути як пролітає час. Пролітає швидко,шалено,безповоротно! А ти нічого не встиг. Чіпляєшся за нього руками,ногами,зубами... А він вислизає,знаходить найменшу ж шпарину і летить,летить, летить... Ти ніби у швидкісному потязі,за вікном проносяться люди,будинки,дерева. Хочеться роздивитись все непоспішаючи,оцінити кожну деталь. Та потяг мчить тебе беззупинно,залишаючи лиш уривки,фрагменти,один за одним. Як не напружуєшся.та розгледіти нічого не вдається.
Час...
Читати далі...