Новорічне свято

После выхода книги некоторые читатели высказали желание увидеть следующий тираж на украинском языке. Вот первый опыт.

---------------------------------------------------------------------------------

Перед самим Новим роком наш кіт Марсік приловчився і проїхався кігтями по моїй щоці. Та так глибоко, що аж кров потекла. Я не стала мазати подряпину йодом або зеленкою, адже так ще видніше буде. Мама, що шила мені сукню до новорічного свята, сказала:

- Сама винна. Нема чого кота дражнити. Тепер будеш «подряпаною»  сніжинкою.

Платтячко дуже красиве. Пишна спідничка, майже як у балерини. На неї мама нашила сніжинки, які ми придбали  у "Дитячому світі". Ми дуже довго стояли в черзі, люди купували круглі ялинкові кулі та «дощик». Всі штовхалися і мене боляче притискали до прилавка, але я не хотіла відійти в сторону. Адже так цікаво дивитися, як продавчиня обережно складає ламкі ялинкові іграшки в кульки з блідо-синього паперу, струшує "дощик", що яскраво виблискує.

Я стою перед дзеркалом у сукні Сніжинки. У мене є ще корона, але вона весь час з'їжджає  на одну сторону. Начебто все добре, тільки от подряпина на щоці все псує.

На цей дитячий новорічний «ранок» в школі весь клас чекає вже цілий місяць. У вікно ми бачили, як привезли велику ялинку і понесли в актовий зал.

Переодягаємося в свої новорічні костюми в класному приміщенні. Мені трошки ніяково, тому що навколо хлопчаки. Я поспішаю втиснутися в сукню. Раптом відчуваю, як потихеньку тріснув шов. Але нічого: не буду піднімати ліву руку.

В залі дуже холодно. Ялинка велично стоїть посередині. Пахне лісом. Який смачний запах! В мене зовсім холодні руки, від хвилювання й передчуття. Цікаво, а що мені подарує Дід Мороз?

Потім починається свято. Але я ніяк не можу зігрітися.

Молода вчителька каже:

- Давайте покличемо Снігуроньку.

Ми голосно кричимо:

- Снігуронько! Снігуронько!

До зали заходить Снігуронька. Серце у мене починає голосно стукати.

Снігуронька каже:

- Діти! А чому у нас на ялинці не горять ліхтарики? Давайте разом гукнемо: ялиночко, засвітись!

Ми кричимо:

- Ялиночко, засвітись! Ялиночко, засвітись!

Але вогники не горять. Снігуронька червоніє і знову каже:

- Треба ще покричати!

Ми кричимо, що є сили. Але нічого не допомагає.

Я бачу, як вчителька швидко виходить із зали, потім повертається, потім знову йде. Ялинка не засяяла. Тоді Снігуронька каже:

- А давайте покличемо Дідуся Мороза!

Ми знову кричимо. Тільки хтось кричить: «Ялиночко, засвітись, а хтось: «Дід Мороз! Дід Мороз!»

У залі стоїть страшенний галас.

Нарешті в зал заходить Дід Мороз. Він довгов'язий і дуже худорлявий. Мені стає його шкода - як він несе такий величезний мішок? Потім я помічаю у Діда Мороза нудні коричневі штани з шкільної форми й чорні черевики замість валянок. Це хлопець, а не дідусь! «Маленький принц» поруч зі мною кричить:

- Це не Дід Мороз! Це Андрій з 10-го "Б"!

Наша вчителька строго йому вичитує:

- Впізнав, то і мовчи. Першокласникам цього знати не треба!

Першокласники може і не дізнаються про Андрія з 10-го "Б", але ми уже великі, ми вчимося у другому!

Діти стають в коло і починають хоровод. Раптом засвічується ялинка! Всі починають страшенно кричати і стрибати, а вчителька бігає і заспокоює всіх. У мене весь час падає корона з голови, а тут вона взагалі кудись закотилася і її затоптали.

У «маленького принца» теж впала корона. Вона мотиляється позаду голови, тому що приклеїлася до волосся клеєм. «Маленькому принцу» прилаштовували корону прямо на голові ще коли ми були в класі. Я бачила.

Потім всі по черзі починають читати вірші, а Андрій з 10-го "Б" виймає з мішка подарунки. Подарунки швидко закінчуються, і я не встигаю прочитати свій віршик. Але я рада, бо дуже соромлюся декламувати перед такою великою кількістю народу.

Вдома мама запитує:

- Іріша! Ну як свято?

Я бадьоро відповідаю:

- Добре. У мене було найкрасивіше плаття.

Увечері я ніяк не можу заснути. Дивлюся в темряві на ялинку. Я ледь вмовила маму поставити її поряд з моїм ліжком. Мама довго не погоджувалася, але потім здалася ...

Вночі я прокидаюся, бо на мені лежить щось дуже важке і колюче. Це моя ялинка. Вона впала прямо на мене. Може, це Марсіку здалося, що подряпини на моїй щоці замало?