Маразм крєпчаєт: кілька ознак божевілля російської влади

  • 25.01.11, 11:38
Становище соціуму можна непрямо визначити за фактами маразму влади. Аналіз виявляє, що ці факти можуть вказувати на системну кризу суспільства. Так от, у наших північносхідних сусідів, схоже, серйозні проблеми. І вони прогресують, адже кількість відверто маразматичних дій російської влади останнім часом різко зросла.

Пропоную підбірку з кількох фактів, які свідчать, що або режим Путіна-Медвєдєва втрачає контроль над країною, або з мізками цього режиму відбувається щось нездорове і небезпечне.

1. На „охорону” акції „вшанування пам’яті Є.Свиридова, який загинув у бійці з вихідцями з Кавказу” 15 січня на Кронштадтському бульварі у Москві, влада кинула 4000 ментів з 40 одиницями спецтехніки, собаками і вертольотом. Увесь цей натовп знадобився для „охорони” 300 (!) нациків з кількома транспарантами. Нацики дуже здивувалися такій увазі з боку влади і вирішили, що майбутнє Росії – за ними.

2. Будівництво і запуск крабоспалювального заводу на Камчатці. Поясню, у чому справа: камчатські краби серед певних категорій населення – делікатес. Кілограм цього продукту у Росії коштує 60 доларів. Так от, на заводі спалюють крабів, вилучених у браконьєрів - того вимагає ухвалений російською владою закон. Окрім крабів, завод (з німецьким обладнанням, збудований на бюджетні кошти за особистим наказом В.Путіна) спалює сотні тон лососів (вони, здається, занесені до Червоної книги), лососевої ікри, трепангів... Це рішення дуже показове для загальної картини і показує повноту абсурдунездатності влади взяти під контроль корупцію чинуш. Замість того, щоб боротися з браконьєрством і створити прозору систему збуту – конфіскат просто спалюють.

3. Післяріздвяний спалах маразму на тій же Камчатці. 8 січня губернатор цього краю заборонив спектакль Краєвого драматичного театру "Новогодний коктейль для Золушки". Чиновниця, присутня на показі, побачила в одному з епізодів спектаклю кримінал. Виявляється, що епізод, у якому Король переводить годинник назад, щоб Попелюшка не пішла з балу, „розпалює ворожнечу до державної влади”. Зв’язок тут наступний: нещодавно на Камчатці, виконуючи кремлівську директиву "о приближении окраин к Москве", годинник перевели на годину назад - що викликало чималий спротив у мешканців краю.

4. Попри кризу у власному суднобудуванні, Росія купує у Франції за величезне бабло вертольотоносці, мало придатні для холодних російських морів і майже не сумісні з існуючим російським озброєнням. Замість того, щоб самим будувати маленькі кораблі, яких на флоті зараз дуже не вистачає, росіяни купують великі іноземні. І це, як на мене, явна ознака того, що а) оборонка доживає останні роки б) для влади понт імідж важливіший за підтримку власного виробника і реальну боєздатність збройних сил.

Наступна ознака пердвиборчого маразмування влади РФ – небезпечні ігри з нагнітанням міжнаціональної ворожнечі. Наведу приклади, які стосуються українців, але йдеться також про стимулювання ворожості населення до кавказців, мусульман та інших інородців (що, як вчить найновіша історія Росії, чрєвато).

5. Закриття єдиної в Росії української бібілотеки під приводом боротьби з екстремізмом – притім не просто „царським указом”, а з цирком-на-дроті. Наших співвітчизників у Росії багато – Москву недарма називають найбільшим українським містом. Українцям, здатним читати та мислити, таким чином вказують на їхнє справжнє місце в Імперії. Наступний крок: 31 січня Верховний суд РФ почне слухання з метою ліквідації всеросійської організації „Обьединение украинцев России”. Без коментарів.

6. Як відомо, Росія – секулярна держава, тобто, церква офіційно відділена від влади. Однак на практиці відбувається протилежне: режим дозволяє РПЦ гнати терабайти мракобісся і включає цей делірій у владний дискурс. Офіційний медіапотік усе більше переплітається з церковним. Наукові спільноти Росії раніше намагалися протестувати, але останнім часом їхні спроби стають все слабкішими. Ба більше: деякі представники наукового співтовариства починають підтримувати часто відверто шизофренічний і ксенофобський церковний дискурс, якого б бісогонства туди не напхали. Ось лише один з прикладів того, як російські “учоні” підтримують єдино істинну церкву.

Сама ж РПЦ, отримавши рупор, „тримає марку”, і впродовж січня ми побачили цілу низку відверто маразматичних ініціатив:

7. Заява голови відділу у справах Церкви й суспільства РПЦ МП протоієрея В.Чапліна про необхідність впровадження загальноросійського дрес-коду серед громадян (а особливо – громадянок) РФ. Після цієї заяви – хто б сумнівався – розпочалася широкомасштабна „громадянська дискусія” за участю світських чиновників високого рангу.

8. Патріарх Московський і всієї Русі Кирило теж не пасе задніх: він запропонував водити московських старшокласників у лікарню, де утримують дітей з психічними відхиленнями, щоб підлітки бачили „наслідки гріха”.

Як колись мудро зазначив Френк Герберт, „коли релігія й політика ідуть в одному запрягу, ті, хто ним керує, вірять, що ніхто не може стати на їхньому шляху. Їхня скачка стає все божевільнішою. Вони відкидають усі думки про можливі перешкоди й забувають про те, що людина, засліплена швидкістю, бачить прірву лише тоді, коли вже пізно щось робити...”. Схоже, що в Росії церква перестає бути просто служницею режиму, а поступово об’єднується з ним своїм апаратом... До чого це призведе?

9. Тим часом, попри голосні заяви про боротьбу за мораль, православіє і порятунок дітей від злого порно й насильства, перед Новим роком Д.Мєдвєдєв підписав закон "О защите детей от информации, причиняющей вред их здоровью и развитию". Прекрасно, тільки в кінці закону написано, що він вступає в дію наприкінці 2012 року. Як справедливо вказує один з російських коментаторів, ухвалити закон про захист дітей і відкласти цей захист на два роки можна „только в сумасшедшем доме”.

У підсумку – схоже, російський соцум дійсно перетвроюється на те, що Плуцер-Сарно назвав „дремучий праворадикальный ад, в котором сознательно уничтожаются нация и культура”.

У часи перед колапсами, великими змінами чи значними соціальними потрясіннями риторика влади (внаслідок наростання відірваності її від реального життя) стає особливо маразматичною. Якщо вірити цьому правилу – а історія показує, що вірити йому варто – Росія знаходиться на порозі катаклізмів. Маразмування у Росії має до нас прямий стосунок. Справа не лише в тому, що наша влада радо наслідує російські моделі – і тим завзятіше, чим гірша модель; йдеться про загрозу хаосу і заворушень, які Росія може „експортувати” до нас.

Станіслав Давиденко

Карикатура та оригінал

  • 25.01.11, 09:10
Вибух у російському аеропорту Домодєдово став черговою демонстрацією повного фіаско тієї великоімперської політики, яку проводить Росія.

З чеченцями Російська імперія воює, здається, ще з часів Катерини ІІ, однак і досі про жодну перемогу годі навіть говорити. Як виявилося, величезна мілітарна махіна здатна розчавити і знищити маленький гірський народ, однак перемогти – ніколи. Дві останні (здається, що, на жаль, далеко не останні…) чеченські війни наочно це довели. Війна триває, і закінчиться вона або зі звільненням Чечні, або зі смертю останнього чеченця.

Мені щиро шкода загиблих і поранених у цьому теракті. Всі ми люди, і усі під богом ходимо. Однак більша частина провини за цю трагедію лежить на самих росіянах, які підтримують свою одурманену великоімперськими амбіціями владу. Заганяючи пораненого звіра у глухий кут, слід бути готовим до того, що йому більше не буде чого втрачати.

При цьому всьому слід мати на увазі, що такі теракти надзвичайно вигідні перш за все самій кремлівській шоблі. Переконливо довівши своє небажання і неспроможність забезпечити розвиток велетенської країни та добробут десятків мільйонів росіян, російська влада давно зосередилася на розподілі прибутків від продажу природних ресурсів серед невеликого кола наближених до трону. Для інших – постійне напівубоге животіння у безперервному страху, який не дає зосередитися на тій убогості.

Українська влада на чолі з Януковичем сьогодні дуже нагадує карикатуру на путінську Росію. Однак карикатуру дуже небезпечну, через яку чітко проступають хижі риси методів і способів побудови тоталітарного суспільства кремлівського зразку. Нещодавні вибухи у Макіївці – це локальна версія сьогоднішніх вибухів у Домодєдово. Принципи, цілі та засоби – одні й ті ж, різниця лише в масштабі.

А починається це все, до речі, зі свободи слова та основоположних прав людини. За аналогією до Росії, українська влада із енергією, вартою кращого застосування, прагне придушити будь-які прояви громадянської свідомості. Наприклад, буквально сьогодні «регіоналка» Ірина Бережна запропонувала ввести відповідальність за наклеп у інтернеті. Хоча будь-якому неупередженому спостерігачеві зрозуміло, що краще б ця високоповажна пані займалася забезпеченням невідворотності покарання, скажімо, за корупцію. Або чому б їй не зайнятися фактами цинічного і масштабного привласнення державного майна – наприклад, поцікавитися, за які такі гроші громадянин Янукович купує дачі у Криму, межигір’я та інші об’єкти, які, згідно декларації про доходи, йому далеко не по кишені?

Але нє, ви шо. Велика правозахисниця Бережна більше переймається тим, щоб когось із її банди, не дай боже, не обговорювали на форумі, чи якийсь там порносайтєг не написав про злочини цієї влади. Причому вона ніколи в житті і пальцем не поворухне, аби захистити хоч когось із простих українців від свавілля в суді.

Відсутність доказів не робить злочин меншим, і тим більш не перекреслює його. А правду говорити легко і приємно, як казав один чоловік. І ніякі заборони, ніякі вибухи не здатні це змінити.

Володимир Йадороб

Звідки беруться ПЕРЕВЕРТНІ в погонах

  • 24.01.11, 16:57
У російській республіці Марій Ел чоловік посеред ночі укусив міліціонера за ніс. Медведєвським міжрайонним слідчим відділом слідчого управління порушено кримінальну справу стосовно 36-річного громадянина за статтею про застосування насильства до представника влади).

За даними слідства, в ніч на 8 січня 2011 п'яний чоловік сварився з дружиною. За викликом сусідів приїхав наряд окремого взводу ППС міліції по Медведєвському району, який доставив дебошира до відділу міліції, де останнього намагалися втихомирити.

Продовжуючи протиправні дії, чоловік схопив правоохоронця руками за шию і відкусив частину носа. Не з'їв - так хоч понадкусював.

В даний час проводяться слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин вчиненого ним злочину.

Розслідування кримінальної справи триває.

Як регіонали зі своїми мітингувальниками РОЗРАХОВУВАЛИСЬ.

  • 24.01.11, 13:10
У суботу ввечері під офісом Партії регіонів у Києві на вулиці Липській зібралося близько 150 осіб, які вимагали оплатити їм участь у мітингу. Люди заявляли, що вони брали участь у заходах на Майдані Незалежності та біля палацу "Україна" з 9:00 до 18:00, за що організатори обіцяли їм 120-140 гривень.

За їхніми словами, з частиною мітингувальників розрахувалися, а з частиною ні.

Фото, відео -http://infocorn.org.ua/2011/01/24/yak_regonaly_z_svoyimy_mtynguval'nykamy_rozrahovuvalys'_foto_vdeo

Жодні окупанти не знищать прагнення нації до Великої України

  • 24.01.11, 08:32
22 січня 2011 року лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок узяв участь у традиційних заходах, присвячених Дню Соборності України, у селищі Скала-Подільська Борщівського району на річці Збруч (на межі Тернопільської та Хмельницької областей).

Виступаючи перед українцями з обох берегів Збруча Олег Тягнибок заявив:

"Акт Злуки 22 січня 1919 року – це торжество духу української нації, ознака невмирущості її державотворчих традицій. Це символ того, що жодним окупантам та українофобам, жодними кордонами, мороком століть поневолень не вдалося і не вдасться знищити прагнення Української нації до єдності та побудови Великої України.

День Соборності України є знаковим для української нації. Цей чин кардинально заперечує московсько-большевицьку вигадку про створення Української держави комуністами під кремлівським керівництвом (буцімто Лєнін "створив" Україну, Сталін "розширив" її територію, а Хрущов "доповнив" Кримом). Насправді, держава, яка постала внаслідок об'єднання УНР і ЗУНР, мала територію в 1,6 рази більшу за сучасну Україну і була, власне, знищена московськими окупантами. Наші попередники творили українську державу в межах проживання українського етносу, тобто включили до неї усі українські етнічні землі. Це була повноцінна держава української нації на українській землі. І нехай ця держава протрималась недовго і була знищена окупантами, Чин Злуки плекав в українців віру і надію, що одного разу постане Велика Україна, яка об'єднає усіх українців. Тому святкування Дня Злуки – це є жива традиція.

Акт Злуки 22 січня 2011 року і події до нього стали уроком для української нації: будь-які дроблення, ідеї сепаратизму, спроби побудувати декілька Україн, забути про українські етнічні землі, орієнтація на зовнішні сили – є загрозою державності та можуть призвести до її краху.

І третій важливий урок тих героїчних подій. Акт Злуки був внутрішнім порухом усієї української нації. Це символ того, що ніколи і нікому не вдасться розділити українців. Що українська ідея - ідея побудови Великої України на засадах історичної, національної та соціальної справедливості - є стрижневою ідеєю всіх українців, де б вони не перебували і куди б їх не закинула доля. Спроби нинішньої окупаційної адміністрації вкотре скористатися імперським принципом: поділяй і володарюй - приречені на поразку. В Україні немає розколу всередині української нації. Є натомість глибока прірва між українофобським окупаційним режимом та українським народом. Є неприродна ситуація, коли владу отримали нащадки окупантів, для яких ідея нації, її єдності є пустими звуками. Україна для них є лиш об'єктом визискування і ненависті. Проте нація довела, що вона здатна справлятися з будь-якими труднощами. Її не зломила столітня окупація, сталінський геноцид, репресії. Тому намагання табачників і йому подібних є марними. Вони лише пришвидшують Українську національну революцію. Лише поглиблюють віру і рішучість нації до докорінних змін, акумулюють до боротьби. І тут, на берегах Збруча я маю абсолютну впевненість, що ми неодмінно переможемо. Що ці конвульсії постсовєцької окупаційної адміністрації – це останній порух імперії, це акції відчаю режиму, який розуміє, що росте покоління українців, які народилися в Незалежній Україні. І цієї незалежності вони вже нікому не віддадуть.

Епічні хєрої

  • 22.01.11, 12:23
Сьогодні мені розказали цікаву штуку. Виявляється, Янукович у Японії пережив таке приниження, якого не відчував ще з часів героїчної борні з летючими шарикопідшипниками.

Японці – нація дуже працелюбна. Вони визнають виключно лише тих, хто добився всього у житті власними силами. Хто рано вставав і працював до ночі не розгинаючи спини. А про Януковича зворот «потом і кров’ю» можна вживати лише з обов’язковим додаванням слова «чужими». І тому японці були далеко не в захваті від приїзду до них у гості цього, прости господи, достойника. Злодії, які наживаються на чужому, там не в пошані.

Годі й казати, що перед приїздом Двічі Несудимого японська преса з надзвичайним смаком обсмоктала усі подробиці його героїчної біографії – від хутрових шапок до страусячих кедів, від Кременчуцької зони до пижженого Межигір’я, від фальсифікацій виборів до антиконституційного перевороту. Йому згадали вертольоти, яхти, дорогі машини, перекриття руху і навіть батька-поліцая. Це був фініш.

У таких країнах, як Японія, ЗМІ відіграють дуже серйозну роль, і влада завжди переймається тим, що про неї напишуть у ранкових газетах. Кожен з офіційних осіб, кому пропонували зустріч з Яником, думав «ужоснах» і панічно никався. Зустрітися з Януковичем відмовилися усі без винятку міністри та губернатори. Мери Токіо, Кіото та Осаки проігнорували сніданок з нашим любим, прости господи, Гарантом, і тому він мусив снідати з представниками громадської організації, яка, зрозуміло, не має жодного офіційного статусу. Уявляю собі, з якою неприхованою ненавистю Яник дивився на цих лохів, з якими мусив їсти суші і голубці.

Щоправда, Януковичу вдалося домовитися на коротку символічну зустріч з імператором. Взагалі відмовити Двічі Несудимому той не міг, оскільки Японію та Україну повязують партнерські зв’язки, зокрема і у питаннях торгівлі квотами на викиди парникових газів до атмосфери. Цими квотами дуже цікавляться крупні японські корпорації, адже це запорука їхнього розвитку і розширення виробництва.

Отож імператор дав свою згоду на зустріч. Під час зустрічі Яник наніс смертельну образу його імператорській величності, подавши першим руку для привітання. Для нас, можливо, це фігня, але в Японії за такі речі ще років шістдесят тому, кажуть, убивали на місці. Більше того, Янукович не вклонився імператорові згідно протоколу, що з точки зору будь-якого японця взагалі виходить за рамки здорового глузду.

Я вже не кажу про жлобські замашки із замовленням окремого вагону…

В результаті Януковича під час його пересування Японією відмовилася супроводжувати НАВІТЬ ПОЛІЦІЯ. Для японських полісменів виявилося взападло (якщо користуватися доступною для Яника мовою) утворювати почесну варту навколо автомобіля бандита і невихованого жлоба, який образив їхнього імператора.

Але, як кажуть, яблучко від яблуньки… Янукович-молодший, відомий тим, що іноді забувається, як звуть його тата, а цікавиться виключно дорогими авто, днями вирішив рисонутися. Відтак він з цією метою роздав колегам по парламенту привітальні листівки з календариком, де у якості святкового дня було позначено День соборності народів Росії, а не позначено – День Незалежності України.

Це, як кажуть, аллєс п.здєц.

Володимир Йадороб

РПЦ креативить: Лезгінка за регламентом

  • 21.01.11, 14:32
РПЦ продовжує придумувати, як іще після православної паранджі вплинути на державну політику світської держави. Московський патріархат і молодіжні громадські об'єднання виступили з рекомендаціями щодо вдосконалення міжнаціональних відносин та міграційної політики в Росії. Хтось їх питав?

Рекомендації, підготовлені за підсумками засідання 30 грудня в синодальному Відділі по взаєминах Церкви і суспільства, передані пресі. Зустрічалися: Всеволод Чаплін, два депутати з комітету у справах молоді, представники громадських організацій і спільноти спортивних уболівальників.

Зокрема, пропонується розробити "звід правил, що регламентують практику оцінок особистостей або груп за національною ознакою, норми поведінки в громадських місцях, включаючи прояви національних культур".

Не зрозумів. Тобто, визначити, кому нормально лезгінку на вулиці, кому ні? Кому нормально в халаті, а кому в міні-трусиках? І як їх всіх оцінювати - міні-трусики з лезгинкою?

Також була висловлена ідея розробити "інтелектуальну систему залучення кваліфікованих трудових мігрантів з країн СНД, що враховує їхні професійні навички, знання російської мови, національних і культурних звичаїв регіонів Росії, в які вони планують працевлаштуватися". Тобто, після правильної відповіді на питання про дату Хрещення і правильної розшифровки "на Твербуле у Пампуши"?

Також рекомендується провести культурну інтеграцію іммігрантів, навчити їх російської, національних і релігійних особливостей Росії, припиняти будь-які форми нелегальної імміграції, здійснювати видворення порушників міграційного законодавства, не допускати повернення раніше видворених осіб відповідно до чинного законодавства.

Ще учасники наради пропонують обговорити ідею створення Ради народів Росії "на основі критеріїв представництва, відповідних об'єктивному співвідношенню в Росії народів і релігійних груп, у разі недопущення дискримінації будь-яких груп, які бажають брати участь в діалозі".

Ще вони пропонують організувати народні дружини з охорони порядку, причому, залучати туди людей з неформальних молодіжних об'єднань, в тому числі етнічних і релігійних. Проводити роботу з ліквідації юридичної безграмотності та викорінення правового нігілізму у неформальних середовищах.

Пояснюючи суть рекомендацій, протоієрей Всеволод Чаплін скаазал, що простору для розвитку національних культур, для того, щоб люди могли знайомитися з етнографічним розмаїттям, у нас не вистачає, це простір потрібно розширювати ". Однак, продовжив він, представляти національні культури потрібно так, щоб люди були до цього підготовлені: "в обумовлений час в обумовленому місці". На думку священика, "багато москвичів з радістю побачили б ту ж лезгинку" або послухали пісні, будучи для цього організовано запрошені.

Яник отримає ПРЕМІЮ від Кірілла. Очевидно, ЗА ЩО

  • 21.01.11, 08:38
Взаємне лобизаніє мандатів триває. Янукович отримає 50 тисяч доларів премії від Кирила. Президент України став першим українцем — лауреатом премії імені Патріарха Алексія II ”За видатну діяльність зі зміцнення єдності православних народів. За утвердження і просування християнських цінностей у світських державах житті суспільства”. Премія становить 50 тисяч доларів.
Нагороду щороку вручає Міжнародний громадський фонд єдності православних народів. Президент фонду Валерій Алексєєв розповів, що кандидатуру В.Якунєвіча внесло українське відділення фонду.
Комісія складається з представників дев’яти країн. В.Якунєвіча запросили на церемонію вручення 21 січня. Вона відбудеться в залі церковних соборів московського храму Христа Спасителя. У присутності двох тисяч осіб. Будуть депутати, члени російського уряду, посли. Але в українського президента щільний графік візитів, його не буде (В.Янукович до 21 січня перебуває з офіційний візитом у Японії)”, - повідомив В.Алексєєв.
Премію, за його інформацією, вручає голова опікунської ради фонду, глава Російської православної церкви Патріарх Кірілл Гундяєв. “Даруємо наш символ - масивний круглий знак зі срібла, прикрашений хрестом. До нього додається диплом і нагрудний знак”, - додав В.Алексєєв.
У свою чергу народний депутат від Комуністичної партії Катерина Самойлик, яка очолює українське відділення фонду єдності православних, повідомила, що претендентів від України на отримання премії висували кілька разів. Але їх відхиляли, бо в Україні немає “релігійної терпимості, православ’я поділене на декілька течій”.

Серед українських кандидатів був і митрополит Володимир (глава Української православної церкви Московського патріархату). Були думки запропонувати голову Верховної Ради Володимира Литвина. На останньому засіданні опікунської ради фонду я сказала, що підтримка В.ЯНУКОВИЧЕМ православ’я заслуговує премії. Жодна людина на засіданні не виступила проти”, - сказала К.Самойлик. Премія становить 50 тисяч доларів. Переважна більшість лауреатів одразу віддають гроші назад - на будівництво чи підтримку храмів, монастирів.
Міжнародний громадський фонд єдності православних народів вручає премію з 2000 року. Серед понад 40 її лауреатів - колишній Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос-Галі, 10 президентів, серед яких росіяни Володимир Путін та Дмитро Медведєв, троє спікерів парламентів, російський міністр закордонних справ Сергій Лавров, екс-мер Москви Юрій Лужков, сербський кінорежисер Емір Кустуріца, а також православні богословські академії, університети, семінарії.
Цього року лауреатами також стали Блаженнійший архієпископ Нової Юстиніани і всього Кіпру Хризостом II, богословський факультет Пряшівського університету у Словаччині і письменник Валентин Распутін.

Земля вам пухом, або чого чекати селянам від земельної реформи

  • 20.01.11, 15:43
Знищивши приватних підприємців, влада взялася за селян. На них чекає земельна реформа, яка зробить сільськогосподарські угіддя товаром. Але у селян не буде навіть найменшої можливості вплинути на форму земельного ринку.

Основна проблема сільського господарства - це дефіцит грошей безпосередньо на виробництво, а відтак, і на якісну переробку продукції села. Саме цей дефіцит у 90-х був основною причиною, з якої тодішні керівники країни ввели у дію мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Однак мораторій так і не став опорою, яка б допомогла землевласникам піднятися з колін. Не маючи можливості землю продати, селяни були змушені або самостійно її обробляти, намагаючись побудувати фермерські господарства, або здавати землю в оренду. І найчастіше - здавали через горезвісне безгрошів'я великим господарствам. Таким, наприклад, як Миронівський хлібопродукт Юрія Косюка.

Вже через кілька років власники земельних паїв були загнані владою в жалюгідні подібності колгоспів - колективні сільськогосподарські підприємства, основним завданням яких було здати паї в оренду. І тепер, в більшості своїй, змушені сподіватися на милість орендарів, які в умовах короткострокової оренди виснажують землі протягом пари-трійки років, а потім переходять на інші території.

Враховуючи, що вартість оренди паїв часто не перевищує ціни кількох мішків зерна, то, дозволивши продаж землі, держава, безумовно, суттєво полегшить життя селян, які зможуть свої паї продати. Теоретично.

На Старий новий рік президент зробив селянам великий подарунок. Він оголосив про початок підготовки повномасштабної земельної реформи, в результаті якої земля, нарешті, буде продаватися.

Ні для кого не секрет - українські чорноземи одні з найродючіших у Європі. І, здається, якщо уряд зробить вольовий крок і запустить ринок землі, тоді у вітчизняне сільське господарство потечуть мільярдні інвестиції. А сільське господарство за невисоких витрат на оплату праці може стати найбільш конкурентним у Європі.

Може. Але чому не стало таким досі? Адже аграрній фірмі куди простіше виробляти орендовану землю, виплачуючи за неї копійки, ніж дбайливо обробляти ділянки, за які заплачена повна (хоч не європейська, але все таки) ціна.

І незважаючи на те, що орендна схема все ще існує, на горизонті так досі й не з'явивя натовп іноземних аграріїв, які несуть свої мільярди на розвиток українського сільського господарства. Тому що на найродючіших чорноземах зростає не тільки картопля, але й процвітають корупція з державною мафією, котрі вимагають у інвесторів відсотки. А краще - можливість “увійти в долю”. Не надавши такої можливості, на спокійну роботу можна навіть не розраховувати.

Чи знищить президентська реформа ці наріжні камені-проблеми? Безумовно, ні.

Маріонеткові голосування, що їх сьогодні проводить парламент за будь-які законопроекти, котрі потрапляють в Раду з Адміністрації президента, показують, що у селян не буде жодної можливості вплинути на форму земельного ринку.

Він буде таким, яким захочуть його бачити президентські чиновники (і головне - знайомі з ними лобісти), а не селяни. Лобістам же - таким, наприклад, як орендар земельного паю в кілька сот тисяч гектарів Сергій Тигіпко - просто потрібні умови для скуповування наділів.

При цінах на гектар сільгоспземель в середньому на 1000 євро дешевше, ніж у країнах ЄС, на довгострокових інвестиціях в паї можна непогано заробити. Якщо вважати, що в Україні 41,8 млн га сільськогосподарської землі, то після скасування мораторію вони перетворяться на товар, торгівля яким через 10-15 років може обернутися прибутком в 41 млрд доларів. Без будь-якої обробки та інвестицій у розвиток. Просто завдяки різниці в цінах. За класичною схемою капіталістів з перерозподілу суспільних благ на свою користь.

Ну, а що отримають від земельної реформи селяни? Влада вважає - звільнення. Звільнення, яке буде виражатися в можливості накупити на виручені від продажу паїв гроші - «плазм» і автомобілів (як кому пощастить). А після - знову стати рабами на землі, яка їм вже не належить.

Олександр Дубинський

Гарант і лісопилка

  • 20.01.11, 08:23
«Пилите, Шура, они золотые»(с)Паніковський

Чесно кажучи, я зовсім не дивуюся, що наш любий Гарант так багато відпочиває. У нього важка робота і висока відповідальність. Грандіозні цілі з «покращення життя вже сьогодні» вимагають великої кількості зусиль, і Віктор Хведорович дуже втомлюється, як на каторзі.

Але ви ж знаєте його кредо – «очі бояться, а руки роблять». В поєднанні з залізною волею та незламним, залізобетонним і яйценепробивним характером, цей принцип є визначальним у поведінці та життєвих циклах Януковича.

А сьогодні покращення життя вже сьогодні (вибачайте за вимушену тавтологію) вимагає тяжкої праці. Тому що це у різних там дємакратів робота у владі супроводжується напруженням мізків. А в нас – цілодобовим пилянням. Яке, як можуть розповісти Віктору Хведоровичу його старші колеги по першій професії (котрі ще застали табори та лісоповал), дуже втомлює.

Отож і Янукович, підкошений темпами пиляння державного бабла, змушений часто відпочивати, а також економити час та сили на пересуванні з Межигір’я до столиці. І він сам, можливо, так і не встиг би все розпиляти - чисто об’єктивно. Однак у нього є вірні соратники, які допомагають Віктору Хведоровичу покращувати життя у прийнятних темпах.

Наприклад, Боря Колєсніков. Який на ввіреній йому ділянці лісоповалу розгорнув кипучу діяльність з підготовки України до Євро-2012. І пиляє так, що аж кухвайка завертається. І себе не шкодує, і друзям спокою не дає. Не випадково купа пов’язаних з Борюсіком компаній задіяна у цьому розпилюванні, причому переважно за процедурою закупівлі у одного учасника. Ризикну припустити, що вартість реконструкції НСК «Олімпійський», яка вже давно перевищила вартість будівництва нового сучасного стадіону у різних європах, у подальшому виросте ще трохи. Цього вимагає покращення життя вже сьогодні. Пиляти так пиляти.

Не відстає від Колеснікова і окрема Харківська бригада імені Пабло Ескобара на чолі з Гепою Кернесом. Вони активно пиляють без сну і спочинку. Нещодавно замовили для метрополітену лавочки, кожна за ціною автомобіля. Правда, лохи все одно незадоволені. Кажуть, що на ці гроші краще було б і справді купити пару машин «швидкої допомоги», тим більше, що Кернес і сам колись про це кричав «гдє пра скориє помащі, блять?».

Невдячні падлюки ці виборці. Хочуть знати, куди дівалося їхнє бабло, але дзуськи їм. Покращення життя сьогодні must go on.

Володимир Йадороб