Україна – не Росія. А Венесуела

  • 14.01.11, 08:40

Попри усі кричущі недоліки п’яти років перебування Ющенка при владі, все ж слід віддати йому належне хоча б у тому, що Україна в цей час була відносно вільною країною демократичного штибу. Свідченням цього є відсутність претензій з боку світової спільноти щодо виборчого процесу, а також повна відсутність політичних репресій.

До списку політрепресованих умовно можна занести хіба що Колеснікова, який встиг трохи відчути смак януковичевої молодості, проте справа для нього не тільки закінчилася благополучно, але Борюсік навіть отримав повну сатисфакцію – його кривдник Пенчук сів ще ДО приходу «блакитної» братви на Банкову.

А так тодішню опозицію ніхто й пальцем не зачіпав. Хоч про минуломе «донецьких» опозиціонерів відомо достатньо фактів, за які варто було б. Ніхто не розганяв «блакитні» майдани, не ходив з обшуками по квартирам… Навіть жодного тодішнього опозиціонера не били стільцем по кумполу за блокування трибуни.

У сенсі дотримання основних прав та свобод нова влада може похвалитися хіба що виборами президента, на яких переміг Янукович, що само по собі доводить їх чесність. Але навіть ці вибори організовувала попередня влада. Яник же встиг відзначитися феєричним антиконституційним перенесенням місцевих виборів, а про якість виборчого процесу на них можна складати цілі саги. Або, ще краще, кримінальні справи.

Усе інше свідчить про згортання демократичних процесів з неухильним переходом до олігархічно-кримінальної диктатури російського типу. Арешти, обшуки, допити, стеження, переслідування, заборони – одного року перебування цієї шобли при владі досить, аби скласти підручник тоталітаризму.

І логічним фіналом цього свята стало виключення України з рейтингу вільних країн Freedom House. За рівнем дотримання прав та свобод нас віднесли до однієї групи з Іраном та Венесуелою. Це, як кажуть, вже діагноз.

Хоча, звісно, Януковича це хвилює не більше, аніж протести місцевих правозахисників. Політика цієї влади має лише один принцип, наріжний камінь і основу основ, все інше для них – фігня, не варта уваги. Принцип цей полягає у максимальному поглинанню будь-яких доступних фінансових потоків. Наприклад, кредитів МВФ.

Проблема у тому, що Фонду, як і діючій українській влад, цілковито перпендикулярно на будь-які громадянські свободи, тому кредит Україна отримає навіть якщо Янукович привселюдно буде пити кров християнських немовлят. Головне, щоб була спроможна платити за графіком погашення боргу.

І МВФ абсолютно байдуже, кому дістануться ці позичені бабки. Наприклад, днями «Нафтогаз» практично подарував Фірташу 860 млн. грн., відмовившись від претензій на цю суму. А оскільки сам «Нафтогаз» перманентно перебуває у стані клінічної смерті – де візьмуться такі гроші?

Спектакль "Попелюшка" як привід до ПОВСТАННЯ в Росії

  • 13.01.11, 14:06
Спектакль "Попелюшка" як привід до національно-визвольного ПОВСТАННЯ в Росії
Что там на очереди? Гоголь? Салтыков-Щедрин? Грибоедов? Достоевский? Толстой? Чехов? Пушкин?.... Пока же повод для национально-освободительного восстания в России (а всё светлое начинается на востоке, в данном случае на Камчатке), возможно, дал Шарль Перро...

ГУБЕРНАТОР КАМЧАТКИ ЗАПРЕТИЛ СПЕКТАКЛЬ "ЗОЛУШКА", УСМОТРЕВ В НЁМ ПРИЗНАКИ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПО 282-Й СТАТЬЕ УК.



"8-го января краевыми властями была предпринята попытка запретить спектакль Краевого драматического театра "Новогодний коктейль для Золушки" ввиду того, что первым замом Кузьмицкого - Третьяковой - после посещения театра был усмотрен криминал в тексте классической сказки.

Четыре представления прошли с аншлагами, а на пятое (7-го января), ко всеобщему несчастью, занесло одну из ближайших к Губернатору Края.

В сказке, если вы помните, Король переводит часы на час назад, чтобы Золушка не ушла с бала.

А на Камчатке недавно, во исполнение медведевской идеи "о приближении окраин к Москве", Губернатор тоже перевел часы на час назад, что привело к массовым протестам населения.



Так что эта сцена в спектакле вызвала особенно бурные аплодисменты. И истерику у "властной дамы", потребовавшей отменить спектакль. Тем более, там есть ещё две-три сцены, вызывавшие у публики "нездоровые эмоции" (просто сама Третьякова очень сильно поведенчески напоминает героиню Раневской из нашего старого фильма).

Третьякова доложила Губернатору, и он велел: спектакль запретить, КАК РАЗЖИГАЮЩИЙ ВРАЖДУ К ГОСУДАРСТВЕННОЙ ВЛАСТИ (!!!).

А на 8 января назначено было ещё одно представление, и все билеты уже проданы. Целый день актёрам и руководству театра "выкручивали руки". А народ уже начал к театру собираться. Выставили охрану у входа. Но, когда столпилась перед дверями тысяча зрителей, "сдали назад": разрешили сыграть спектакль, если из него на ходу вырежут несколько сцен.

Актёры вышли на сцену и сыграли спектакль без купюр!

Между тем, на 13 января назначен ещё один спектакль, все билеты опять же проданы, а теперь, наверное, ещё и тысяча безбилетных придёт.

Кірілл пропонує показувати дітей із відхиленнями як ЕКСПОНАТИ

  • 13.01.11, 09:00

 

Геніально: Кірілл пропонує показувати школярам дітей із відхиленнями як ЕКСПОНАТИ-ілюстрації гріха

Патріарх Московський і всієї Русі Кирило запропонував приводити московських старшокласників у Філатівську лікарню у відділення, де утримуються діти з психічними відхиленнями, щоб підлітки бачили наслідки гріха.

У цьому відділенні перебувають діти або сироти, або кинуті батьками, і своїм виглядом вони являють, за словами патріарха, "яскраву ілюстрацію того, що є гріх".

"Були б у мене такі можливості, я б через це відділення провів би всіх старшокласників московських шкіл, щоб вони віч-на-віч побачили наслідки гріха, і тоді, ймовірно, неможливо було поставити такий фільм, як "Школа", який потряс свідомість нашого суспільства ", - сказав предстоятель РПЦ.

Він вважає, що добрі зміни в духовному стані суспільства "не повинні створювати ілюзії благополуччя, ми тільки на початку шляху". "Є, безсумнівно, добрі паростки, які пробиваються до світла, але як ще багато душ не зустріли Бога на своєму шляху, як багато погублених душ, як багато страждань і горя тільки тому, що люди живуть не за Божим законом!" - сказав Кирило. Він вважає, що люди не повинні залишатися байдужими до того, що відбувається в житті суспільства.

"На жаль, гріх сьогодні романтизований, він загорнутий в дуже привабливу упаковку, до нього тягнуться руки, особливо молодих людей, на кшталт того, як до дитячих іграшок тягнуться руки дітей. Хочеться взяти цю обгортку, розгорнути, насолодитися її змістом", - сказав патріарх. Він знає!

Як австрійський генштаб вигадував український народ. ДОКУМЕНТИ

  • 12.01.11, 16:31
Австрійський генштаб за роботою. За указом австрійського МВС у 1917 році "русинів" перейменовано на "українців". На прохання самих русинів-українців:

Ось, якщо хто ще не бачив, ширша картина:

Clickable

Сталінізм у виконанні Якунєвича і Ко

  • 12.01.11, 14:49
З приводу останніх подій, які розгортаються внаслідок знищення сталіноподібної малої архітектурної форми у Запоріжжі, згадався мені один старий адекдот:

1934 рік. На засідання Політбюро заходять сумний Сталін і дуже сумний Ягода.
Сталін:
- Товариши, велике горе спіткало нас. Кірова вбили.
Слабкий на вухо Калінін:
- Кого, кого вбили?
Сталін:
- Товариша Кірова вбили!
Калінін:
- Кого, кого вбили??
Сталін до Ягоди:
- Генріх, поясни товаришу Калініну кого вбили.
Ягода:
- Кого треба, того і вбили!

Новий рік приніс в Україну політичні репресії. Почалося все з відпилювання голови фігури Сталіну, котра стояла на подвір’ї запорізьких комуністів-некрофілів. Потім статую підірвали. Під час вибуху повилітали шибки в будівлі обкому партії. Міліція порушила кримінальну справу за фактом умисного пошкодження приватного майна (адже ніяким пам’ятником мала архітектурна форма у вигляді Сталіна не являлася). Хто знищив фігуру Джугашвілі – невідомо. Всі «головні претенденти» – організації націоналістичного спрямування – відмовилися брати не себе відповідальність за це.

А через тиждень українська мусорня почала розігрувати класичний сценарій сталінських часів (як бачимо, недаремно на Новий рік мішенню обрали саме Вусатого). 8–10 січня відбулися арешти керівництва Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери та їхніх родичів: Андрія та Пилипа Стемпіцьких, Романа Хмари, Дмитра Яроша, Андрія Тарасенка, Ростислава Винара, Сергія Борисенка. Всього заарештовано понад 10 учасників організації. І всім висувається звинувачення у тероризмі. І пов’язано це все з вибухом у Запоріжжі. Це, мабуть, сталося таке різдвяне чудо – справа про умисне пошкодження майна перетворилася на справу про терористичну діяльність.

Ну, а якщо вже чекіст каже «А», то не сказати «Б» йому не дозволяють ні гаряче серце, ні холодна голова. На сьогодні затриманим висувають звинувачення у тероризмі, зв’язках з моджахедами, підготовці замаху на Віктора Януковича (ну, звичайно, куди ж подітися від звинувачень у зазіханні на життя головних осіб країни, це ж ази сталінізму).

Мусарня вже увійшла в раж і куражиться на повну – вже комусь підкинули автомата і починають «шити» незаконне зберігання зброї. Що характерно, «терористи» вперто не хотіли позбавлятися зброї і тримали її у себе до 10 січня, коли її нібито і вилучили в них. Про те, що ніхто з тих, хто готував замах на президента, навіть не спробував сховатися, я просто промовчу. Дуже нахабний пішов в Україні терорист.

І це ж не фінал, події тільки набирають обертів. 10 січня о 6-й ранку мусорня вдерлася до помешкання письменницького подружжя Марини Брацило і Юрія Ноги і провела обшук. Вилучено системний блок, флешки, диски, записники, телефони, фотоплівки. Здогадайтеся, що їм інкримінують? Правильно, тероризм. І з якою акцією пов’язують? Правильно, зі знищенням фігури Сталіна в Запоріжжі.

І на цьому, будьте впевнені, мусорський «шорох» не скінчиться. Беремо до уваги потяг главмусора країни Могильова до створення на папері екстремістських організацій. А за логікою сталінських часів, невдовзі можна очікувати на появу «нових фактів у справі», що будуть вказувати на «організацію міжнародного масштабу» («всеукраїнський» характер «терористів» практично доведено, арешти проходили в усіх регіонах).

14 січня відбудеться пікетування Адміністрації Президента з вимогою негайного закриття кримінальних справ. Якщо зможеш – прийди туди. Тому що все, що зараз відбувається, стосується і тебе безпосередньо. Чому ти такий упевнений, що саме ти не станеш тією «галочкою» в плані з викриття терористичних організацій, якої буде не вистачати місцевим мусарам?

ТОП-10 вредоносных программ 2010 года

  • 12.01.11, 08:47
<br class="postentry" style="CLEAR: both"

ТОП-10 вредоносных программ 2010 года

Компания «Доктор Веб» опубликовала рейтинг топ-10 вредоносных программ и схем, наиболее часто используемых интернет-мошенниками в 2010.

Десятое место. SMS-услуги

На последнем месте рейтинга топ-10 «Доктор Веб» расположились псевдоуслуги. Довольно часто злоумышленники предлагают пользователям за небольшую сумму интересную и при этом часто незаконную информацию. Расплата за такую «информацию» — обычно SMS-сообщение стоимостью несколько десятков гривен. При этом в качестве «товара» могут предлагаться самые фантастические вещи — от приватной информации о пользователях социальных сетей до содержимого секретных архивов спецслужб. Качество таких услуг зачастую оказывается сомнительным. Более того, нередко обещанное является банальным блефом — злоумышленники просто ничего не дают взамен отправленных денег, подчеркнули в компании. Ссылки на сайты, на которых используется такая схема мошенничества, обычно распространяются посредством рекламных баннерных сетей через сайты с бесплатным контентом.

Девятое место. Лже-архивы

На девятом месте списка — ложные архивы (Trojan.SMSSend). Злоумышленники создают поддельные торрент-трекеры или фальшивые файловые хранилища, с которых якобы можно скачать популярный контент (музыку, фильмы, электронные книги). Как следствие, данные ресурсы появляются в первых строчках популярных запросов в поисковых системах. Воспользовавшись таким ресурсом, жертва мошенничества думает, что скачивает архив с интересной ему информацией. На деле «архив» оказывается исполняемым файлом, внешне очень похожим на самораспаковывающийся архив. Отличие такого архива от настоящего заключается в том, что в процессе «распаковки» в определенный момент пользователю выводится информация о том, что для окончания распаковки необходимо выплатить некоторую сумму денег. Фактически пользователь обманывается дважды — отправляет деньги злоумышленникам и не получает никакой полезной для себя информации. Архивы не содержат в себе ничего, кроме графической оболочки и мусора, а их размер (видимо, для усыпления бдительности пользователей) может достигать 70 МБ и более, сообщили «Доктор Веб».

Восьмое место. Блокировщики загрузки

Восьмое место в рейтинге досталось загрузочным блокировщикам (Trojan.MBRlock). По данным компании, в ноябре 2010 г. было зафиксировано распространение блокировщика, который при заражении прописывается в загрузочную область жесткого диска, тем самым блокируя загрузку используемой операционной системе. При включении компьютера на экран пользователя выводится информация с требованиями злоумышленников.

Седьмое место. Блокировщики аськи

В свою очередь, седьмое место занимают блокировщики запуска IM-клиентов (Trojan.IMLock). На протяжении нескольких месяцев в 2010 г. злоумышленники распространяли вредоносную программу, которая блокировала запись популярных клиентов мгновенного обмена сообщениями. Под ударом оказались пользователи ICQ, QIP и Skype. Вместо заблокированного IM-клиента на экран выводилось окно, похожее на интерфейс заблокированного ПО, в котором сообщалось, что за восстановление доступа к соответствующему сервису необходимо отправить платное SMS-сообщение.

Шестое место. Ложные антивирусы

Лжеантивирусы (Trojan.Fakealert) расположились на шестом месте списка. Внешне они похожи на популярное антивирусное ПО, и часто их дизайн напоминает сразу несколько антивирусных продуктов. Но ничего общего с антивирусами эти вредоносные программы не имеют. Будучи установленными в систему, такие «антивирусы» сразу же сообщают о том, что система якобы заражена (отчасти это соответствует истине), и для лечения системы якобы необходимо приобрести платную версию антивирусной программы.

Пятое место. Поддельные сайты

На пятой строке рейтинга «Доктор Веб» — редиректоры на вредоносные сайты (Trojan.Hosts). По информации компании, эти вредоносные программы создаются злоумышленниками для изменения системного файла hosts таким образом, чтобы при попытке зайти на популярный сайт (например, одной из популярных социальных сетей) в интернет-браузере отображался фальшивый сайт с дизайном, похожим на оригинальный. При этом с пользователя за полноценный доступ будут требоваться деньги, которые могут уйти злоумышленникам.

Четвертое место. Локальные сайты

Редиректоры на локальный веб-сервер (Trojan.HttpBlock) попали на четвертую строку рейтинга. В отличие от Trojan.Hosts, данные вредоносные программы после заражения системы перенаправляют пользователя на страницы, которые генерирует локально устанавливаемый на компьютере веб-сервер. В этом случае злоумышленники облегчают себе задачу нахождения хостера, который не удалит вредоносный сайт со своих адресов до заражения компьютера пользователя-жертвы.

Третье место. Шифровальщики

В первую тройку рейтинга вошли шифровальщики данных (Trojan.Encoder). Как сообщили в «Доктор Веб», в 2010 г. появилось множество новых модификаций троянов-шифровальщиков, целью которых являются документы пользователей. После того как троян зашифровывает документы, выводится информация о том, что за расшифровку необходимо отправить деньги злоумышленникам.

Второе место. Блокировка Windows

Вторую строку десятки занимают блокировщики Windows (Trojan.Winlock), которые держат в напряжении пользователей и специалистов антивирусных компаний с осени 2009 г. К блокировщикам Windows относят вредоносные программы, которые выводят окно (блокирующее другие окна) с требованиями злоумышленников. Таким образом, пользователь лишается возможности работать за компьютером, пока не заплатит за разблокировку. В течение уходящего года специалисты «Доктор Веб» фиксировали несколько пиков распространения «винлоков», но активное распространение новых модификаций таких вредоносных программ продолжается и сейчас.

Первое место. Банковские вирусы

Наконец, первое место «хит-парада» компании «Доктор Веб» досталось банковским троянам (Trojan.PWS.Ibank, Trojan.PWS.Banker, Trojan.PWS.Multi). К данной категории вредоносных программ относятся те из них, которые ориентированы на получение неавторизованного доступа злоумышленников к счетам физических и юридических лиц посредством систем дистанционного банковского обслуживания. По данным компании, последние сейчас стремительно набирают популярность, и преступники стремятся этой популярностью воспользоваться. «Вероятно, в 2011 году мы станем свидетелями смещения сферы интересов интернет-мошенников с частных пользователей на юридических лиц, на счетах которых сосредоточены куда более значительные суммы денег», — отмечается в сообщении «Доктор Веб».

Среди других заметных событий 2010 г. — появление первого 64-битного руткита семейства BackDoor.Tdss, который, по информации «Доктор Веб», заражал 64-битные ОС Windows посредством буткит-составляющей. Использование буткитов в многокомпонентных вредоносных программах принимает все более масштабные формы. Кроме того, продолжает расти число вредоносных программ для Android и других мобильных систем.

techno.bigmir.net

Неадекваты против неадекватов

  • 11.01.11, 15:26
Неадекваты против неадекватов

У меня есть знакомые (обычные люди, работающие пенсионеры, еле сводящие концы с концами), которые регулярно голосуют за Партию Чугуниевых Лидеров, свято веря, что именно она приведет нас в светлое будущее. Причем с одной стороны – все события последнего времени производят на них исключительно угнетающее впечатление, и логикой они понимают, что обязаны ухудшением ситуации именно ПЧЛ. С другой стороны, они продолжают верить, ждать и надеяться, что все-таки все изменится к лучшему. И каждый раз, когда бело-голубые упыри избранники устраивают очередной «аттракцион невиданного неадеквата», знакомцы мои вновь находят им какое-нибудь унылое оправдание.

Я как-то задал им вопрос: что должно произойти, чтобы они стали относиться к власти (и ко всей ситуации в целом) адекватно? Они должны перейти на хлеб и воду? Их надо выгнать на улицу, отняв у них квартиру? Может, нужно убить кого-нибудь из них или из их родственников. Или сам Чугуниеый лидер должен лично насрать им в кастрюлю с супом? Вопрос остался пока без ответа.

Что интересно, подобная вера/безосновательная убежденность или, скорее, инерция восприятия – свойственна подавляющему большинству людей, и даже тем, кто считается умными и рассудительными.




Например, весь «интеллектуальный» интернет пестрит искренними возмущениями в ответ на действия власти. Эти действия пытаются анализировать с точки зрения закона, политической логики, здравого смысла, и даже нравственности. Все эти «интеллектуалы» либо не способны, либо просто не хотят допускать мысли, что эти категории неприменимы к действиям власти и остальной социально-экономической «элиты». Что действует эта «элита» в рамках совершенно других ориентаций, а на всё, что предъявляют ей «интеллектуалы» – ей элементарно насрать. Создалась замечательная ситуация: «интеллектуалам» (и всем остальным) нагло срут в суп, а они кричат о том, как это незаконно и некрасиво выглядит с точки зрения демократии. И так по кругу: на них срут – они говорят «это нехорошо», на них снова срут – они кричат «это незаконно», на них трижды испражняются – они по-прежнему возмущаются, подают в суд, пишут статьи, трясут плакатиками, выступают с заявлениями и манифестами и даже (какая дерзость) с угрозами сделать как в Греции.

Складывается впечатление, что неадекватна не только власть, но и те, кто пытается ей оппонировать (нет, я не про оппозицию). При этом неадекватность власти – преимущественно внешняя, так как у нее есть свои конкретные цели, которых она с успехом добивается. Зато практически вся когорта «интеллектуалов», состоящая из журналистов, политологов, социологов и прочих «-ологов» – ведут себя как реальные неадекваты.

Когда очередной эксперт в ток-шоу у Савика Шустера заявляет, что власть своими действиями ухудшает свой имидж в глазах Европы, что депутаты должны придерживаться Конституции, что чиновники – это наемные работники граждан, и несет прочую лабуду, у меня возникает вопрос: зачем он все это говорит, и главное – кому?



Но он не останавливается, и не говорит сам себе «Ё-моё, им же это все до лампочки». И я делаю вывод, что он живет в каком-то другом мире, в котором чиновники якобы боятся жалоб населения, где для прокуроров и судей закон – якобы основной критерий их деятельности, где министры и президенты – якобы заботятся о тех, кто их избрал, где для власти якобы важен собственный имидж в чьем-то там восприятии, где Украина – это якобы демократическая страна. Он живет в мире формальных представлений о действительности. Он воспринимает реальность не каковой она есть, а каковой она должна, по его мнению, быть, подменяя действительное желаемым. Он – неадекват.

И вот такие неадекваты в разном составе путешествуют из передачи в передачу, из газеты в газету, из блога в блог, и ретранслируют свое мировосприятие в окружающую среду. Они обсуждают действия других неадекватов, наивно возмущаясь их неадекватности и апеллируя к закону, к обязанностям, к совести и прочим, давно ставшим сугубо умозрительными, вещам. Они критикуют их действия и дают им «умные» советы о том, как правильно обустроить страну, по-детски полагая, что их критика и советы кому-то нужны, кроме них самих и аплодирующей аудитории. Они приводят в пример успешные политические и экономические модели других стран, наслаждаясь «сочностью» своих аргументов. И что самое главное – они никогда не устают.

А всё население, основная масса которого – это телезрители и читатели прессы, точно так же увлекается формальными рассуждениями о том, кто и что кому-то должен.

Все коммуникационное пространство превратилось в поле, на котором одни неадекваты пытаются убедить в чем-то других неадекватов. Но кто бы и что бы ни говорил – все в той или иной степени стараются игнорировать реальность. Для одних такая позиция вызвана возможностью вешать лапшу на уши аудитории, у других – просто такая работа, ну а третьи психологически не могут принять реальность такой, какова она есть, так как это разрушит последние опоры привычного им мира. Третьим – хуже всего.

lj kurt-eisemann

З корабля на бля

  • 11.01.11, 09:49
Ну що, відсвяткували Новий рік та Різдво? Розслабилися та відчули святковий настрій? Нічо, то ненадовго. Ласкаво просимо до суворої української реальності. Яка ще, може б, була і нічого, якби не щоденна турбота наших лідерів про покращення цієї реальності вже сьогодні.

Відтак поки ще нема жодних візуально помітних ознак цього покращення, але це лише тому, що платіжки за комунальні послуги ще не надійшли. Там все буде – і на 50% дорожчий газ, і підвищені ціни на комуналку, і навіть новий вертоліт Януковича. Аякже. Ну невже ж би прєзік такої реальної за всіма понятіями зони, як Уркаїна, купував би собі вертоліт за свій кошт? Фіг там. Його нам розписали по платіжкам за комуналку. Разом з іншими необхідними елементами покращення життя вже сьогодні – «кадділлаками», «мерседесами», шикарними особняками, саунами і блядями, без яких працювати народним слугою було б набагато важче і далеко не так прикольно.

Отож, газ подорожчає на 50%, тепло – на 35%, електроенергія – на 15%, а можливо, що і більше. Бензин, кажуть, подорожчав уже. Тобто з дня на день слід чекати, що і ціни на усі товари теж полізуть вгору. Покращення – воно, сцуко, якщо вже накриває, то всіх.

Цікаво, а на скільки відсотків цього року зросте середня пенсія або зарплата? Тільки у цій статистиці потрібно не враховувати зростання пенсій та зарплат владного шобла: вони біля корита сидять, так що з голоду, м’яко кажучи, не попухнуть, та й їхня чиновницька зарплатня давно не має жодного значення для виживання цих «слуг народу».

До речі, як і передбачалося, російський газ купувати стало майже на 5% дорожче. А російський флот у Севастополі як не платив нічого або майже нічого, так і не платить. Дивовижно, як спритно та дешево Янукович продав державні інтереси в обмін на газовий фетиш. Байка про «150 доларів за газ» настільки хвилювала уми та душі, бо усі прихильники Двічі Несудимого чомусь наївно вважали, що газ реально настільки подешевшає і вони будуть платити менше. Натомість російський газ і надалі продовжує дорожчати, не набагато відстаючи від, скажімо, його ціни для Німеччини. А усі «янучари» будуть платити на половину більше, аніж платили до перемоги Яника на президентських виборах. А не будуть платити – підуть під мостами ночувати, коли квартиру заберуть в рахунок оплати нічим не обмеженої пені на комунальні борги. І нехай хтось хоч слово спробує сказати наперекір.

Я вже навіть не кажу про те, що для побутових потреб Україні вистачило б і газу власного видобутку. Для цього лише потрібно активізувати зусилля щодо енергозберігання та розробки власних газових родовищ. Однак це і нафіг нікому не потрібно, бо хто ж тоді купуватиме газ у Росії? Який, по-перше, потрібен для промислових підприємств ахмєтових, пінчуків та коломойських (а зовсім не для побутових потреб), а по-друге – годує Фірташа та купу різних інших паразитів, аж до прем’єра та Гаранта.

Платимо за це (їхнє) задоволення, як завжди, ми.

Володимир Йадороб

Україна-2011: "випробування Януковичем"

  • 10.01.11, 19:59
2011-й в Україні буде роком політичних репресій, нищення парламентаризму, утисків свободи слова, порушень прав людини, придушення громадянського суспільства, войовничої українофобії, топтання по національній пам’яті, зубожіння народу, ліквідації демократії та демонтажу української державності.

Таким є мій особистий прогноз на прийдешній рік за президентства «двічі несудимого». 2011-й стане роком побудови в Україні поліцейської держави, насаджування малоросійства, накидання на країну московського ярма, подальшого запровадження тут медвепутінської моделі керованої демократії.

Влада все більше закручуватиме гайки у всіх сферах і по всім напрямкам. На опозиціонерів все частіше заводитимуть справи, їх все активніше викликатимуть до генпрокуратури, кидатимуть за грати. Кількість кримінально переслідуваних антиукраїнською хунтою постійно зростатиме.

Їхні ряди поступово поповнятимуть громадські діячі, правозахисники, колишні дисиденти, науковці, митці. Під гоніння підпадатимуть не лише опоненти сучасної біло-блакитної влади, а й критики радянської доби. При цьому рівень переслідувань спускатиметься з vip-осіб до пересічних громадян. Згодом репресії накриватимуть не лише так звані вершки суспільства, а й всі соціальні верстви і прошарки.

Українських істориків, що займаються дослідженням національно-визвольного руху, та літераторів, які присвячуватимуть цій темі свої твори, тавруватимуть як ксенофобів й розпалювачів міжнаціональної ворожнечі. До них застосовуватимуться різні санкції – від звільнення з роботи та перешкоджання професійній діяльності (чи повного її унеможливлення) до порушення кримінальних справ за будь-якими надуманими приводами, в тому числі – за вже названими звинуваченнями. Теж саме очікує дослідників Голодомору та інших знакових подій української історії.

В країні з’являться в’язні сумління не лише з числа політиків національно-демократичного табору, але й патріотично налаштованих людей творчих професій.

Буде закрито низку національно-культурних закладів та інституцій і припинено реалізацію просвітницьких проектів – як державних, так і приватних. Під опалу підпадуть наукові й мистецькі ініціативи, які популяризуватимуть українську історію, культуру, звичаї. На них накладатиметься негласне, але сурове табу.

Організатори та учасники таких акцій зазнаватимуть тиску з боку правоохоронних органів, а то й піддаватимуться спланованим хуліганським нападам груп осіб характерної зовнішності безпосередньо під час проведення несанкціонованих владою заходів. Це робитиметься в присутності «вартових порядку», які не втручатимуться в процес побиття до повного його завершення. Кримінальні ж справи порушуватимуться не проти нападників, а проти їхніх жертв. Це вже було на фестивалі патріотичної пісні "Гайдамака.UA". Тепер такі інциденти ставатимуть традицією - сумною для патріотів, і веселою для "пацанів".

Українська мова дедалі більше витіснятиметься з державних установ, судочинства, телебачення, радіо, друкованої преси. Поле її використання постійно звужуватиметься. Натомість набиратиме оберти русифікація.

Наступний 2011-й стане роком позбавлення українців не лише політичних й громадянських свобод, але й економічних. Національний гніт посилюватиметься соціальним розшаруванням.

Прийдешній рік буде роком масових банкрутств малих і середніх підприємств, корінного винищення підприємницької ініціативи пересічних українців, позбавлення їх можливості ведення чесного і прозорого бізнесу. Це буде рік суцільної тінізації і криміналізації економіки. В країні розквітнуть корупція й «кришування».

Багатії множитимуть свої статки, а бідних душитимуть злидні і безнадійність. Життя ставатиме нестерпним, а уряд продовжуватиме годувати українців переможними реляціями про якесь міфічне зростання ВВП.

Чимало громадян, котрі не будуть в силах розрахуватися з комунальними платежами, опиняться під загрозою виселення з помешкань через судові рішення. Комусь доведеться скуштувати гіркої долі безхатченка. 2011-й стане роком народного зубожіння і спалаху суїциду.

Отже, наступного року ситуація в країні тільки погіршуватиметься, а суспільні настрої радикалізуватимуться . Відчуваючи це, влада розкручуватиме репресивну машину на повну потужність, намагаючись тримати суспільство в постійному страху.

Пружина суспільної напруги стискатиметься до упора і в загнаних у безвихідь українців не залишатиметься іншої альтернативи як чинити опір. Адже люди розумітимуть, що фактично правлячий режим підштовхує їх до межі фізичного виживання. Все більше громадян усвідомлюючи необхідність рішучого протесту, виходитимуть на вулиці. Тому можна очікувати всеукраїнську кампанію громадянської непокори, страйків, мітингів, демонстрацій, а то й барикад на захист соціальних й національних прав. Зрозуміло, що такі прояви народного гніву жорстоко подавлятимуться міліцією, спецназом, а в разі необхідності й внутрішніми військами.

Хто ж виявиться переможцем у цьому протистоянні перед усе залежатиме від завзяття, налаштування та витривалості протестувальників. У своєму піку масові протести здатні будуть призвести до несподіваного і дуже неприємного для правлячого режиму результату. Антиукраїнська хунта може зазнати такого краху, від якого її провідники ще довго тремтітимуть там, куди зараз намагаються запроторити політичну опозицію.

...І бандити таки отримають тюрми!

ЗЕКА – ГЕТЬ!!!

"Хочу кудябликов!"


"Может за грехи наказание
Может звёзд по небу движение,
Но приходит час испытания
Испытания поражением
Никогда не знаешь заранее
Есть ли у тебя продолжение
Если не пройдёшь испытание
Испытание поражением."
/Олексій Савченко/

О чем жалеют умирающие

  • 09.01.11, 17:44

Одна женщина (в данном случае её имя не важно) много лет работала в хосписе. Её обязанность - облегчение состояния умирающих пациентов. Таким образом, она буквально проводила с ними последние дни и часы. Из своих наблюдений она составила своеобразный рейтинг основных сожалений людей, подошедших к самому краю жизни.



Итак, 5 самых распространённых сожалений умирающих:

1. Я сожалею, что у меня не было смелости, чтобы жить жизнью, правильной именно для меня, а не жизнью, которую ожидали от меня другие.

Это наиболее распространенное сожаление среди людей. Когда люди осознают, что их жизнь почти закончена, они могут оглянуться назад и легко увидеть, какие их мечты остались не реализованными. Большинство людей едва ли пытались исполнить даже половину из их мечтаний и должны были умереть, зная, что это происходило только вследствие выбора, который они сделали или не сделали.

Очень важно попытаться реализовать, по крайней мере, некоторые из ваших основных желаний на своем жизненном пути. С того момента, когда вы теряете свое здоровье, становится уже слишком поздно что-то предпринимать. Здоровье приносит ту свободу, которую очень немногие понимают, пока не теряют его.

2. Мне жаль, что я так много работал.

Это чувство было у каждого пациента мужского пола, о котором я заботилась. Они скучали по своей молодости и по своим взаимоотношениям. Некоторые женщины тоже высказывали такое сожаление. Но поскольку большинство их было старшего поколения, они, в основном, не занимались зарабатыванием средств для семьи. Все мужчины, с которыми я работала, глубоко сожалели о том, что потратили большую часть своей жизни на однообразный труд для добывания средств к существованию.

Упрощая свой образ жизни можно сократить требования в доходах, которые вы думаете, вам нужны. Создавая больше пространства в вашей жизни, вы становитесь более счастливыми и более открытыми для новых возможностей.

3. Мне жаль, что у меня не было смелости выразить свои чувства.

Многие люди подавляли свои чувства, чтобы сохранить определенные взаимоотношения с другими. В результате они соглашались на посредственное существование и никогда не становились такими, какими бы они хотели себя видеть. Возникновение многих болезней было связано с испытываемыми чувствами горечи и негодования.

Мы не можем управлять реакциями других. Хотя первоначально люди могут реагировать на изменения, которые вы вносите в отношения, не желательным для вас образом, в конечном счете, это поднимает отношения на новый более здоровый уровень. Лучше всего тем или иным способом устранять нездоровые отношения из вашей жизни.

4. Мне жаль, что я не поддерживал отношения со своими друзьями.

Часто эти люди действительно даже не осознавали всей пользы поддержания контактов со своими старыми друзьями, пока до их смерти не оставалось несколько недель, и уже не всегда была возможность их разыскать. Многие оказались настолько погруженными в свои собственные жизни, что позволили их дружбе многие годы проходить мимо них. Было много глубоких сожалений о том, что их дружбе не было уделено столько времени и усилий, которых эта дружба заслуживала. Все скучают по своим друзьям, когда умирают.

Любому человеку, ведущему активный образ жизни, свойственно преуменьшать значение дружеских отношений. Но когда вы стоите на пороге смерти, материальные стороны жизни теряют свое значение. Конечно, люди хотят, чтобы их финансовые дела были в как можно большем порядке. Но не деньги и не статус сохраняют в конечном счете свое значение. Они хотят принести какую-то пользу тем, кого любят. Но обычно они уже слишком больные и уставшие, чтобы как-то справиться с этой задачей.

5. Мне жаль, что я не позволил/позволила себе быть более счастливым.

Этот вид сожаления был на удивление общим. Многие до конца не понимали, что их счастье это вопрос выбора. Они были подчинены привычкам и сложившимся представлениям. Они находились в плену ‘комфорта’ привычного образа жизни. Из-за страха перед переменами они притворялись перед другими и перед самими собой в том, что были довольны своей жизнью.

all-yoga.ru