Табачник заборонив підручники про Голодомор та УПА

Міністерство освіти надіслало в Головне управління освіти і науки ЛОДА листа, у якому вказано, що усі підручники та навчальні посібники, які використовують у навчальному процесі, мають бути погодженні міністерством. Про це повідомив депутат Львівської міської ради Юрій Кужелюк.

Відповідно, львівські посібники з історії України, що містять факти про національно-визвольні змагання, Голодомор, УПА та інші історичні події, які не увійшли у рекомендований Міністерством освіти і науки, молоді та спорту підручник, такого погодження не мають, відтак їх використовувати заборонено, відзначив депутат. 

У листі міністерства  вказано, що керівники навчальних закладів будуть нести персональну відповідальність, за порушення вищезгаданого наказу, тобто за використання на уроках історії посібників, що містять факти, викинуті із офіційного підручника.

«Про те, що у Львові видають додатковий посібник з історії, чули і знали по всій Україні вже давно, однак, звісно, Табачник не витерпів такого «непослуху», і у серпні цього року його міністерство видає наказ, згідно з яким без міністерського погодження і грифу не можна використовувати в навчальному процесі нічого. Таке враження, що скоро ми отримаємо наказ, що треба прославляти Сталіна», – заявив Кужелюк.

Як повідомлялось, у серпні управління освіти Львівської міської ради вирішило закупити для шкіл міста 2 тисячі підручників з історії України, у яких Голодомор 1932–1933 років представлено як геноцид, а Українська повстанська армія – як борець за волю України, та рекомендувати цей підручник як додаткову допомогу з вивчення історії України.

Нещодавно  Міждержавна робоча група українських та російських істориків підготувала методичний посібник для вчителів «Україна і Росія на перехрестях історії».

Про спірні моменти автори вирішили взагалі не згадувати. У книзі повністю опущений період з 1600 по 1946 рік, нічого не розповідається про діяльність Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, існування України у складі Російської імперії, громадянську війну, Голодомор, Велику Вітчизняну війну і ОУН-УПА.

Прокуратура вимагає стенограму голосування проти "язика"

Прокуратура вимагає від Львівської облради стенограму засідання з голосуванням проти "язика"
Прокуратура вимагає стенограму та результати голосування щодо рішення обласної ради про нечинність мовного закону на Львівщині. Про це повідомили у прес-службі Львівської обласної ради.

Як зазначається в листі на адресу голови облради, прокуратура області проводить перевірку законності цього рішення.

Як повідомив прокурору голова облради Олег Панькевич, рішення ще не набуло чинності, оскільки його ще не підписано.

"Згідно з регламентом обласної ради, голова ради має підписати рішення впродовж п’яти робочих днів після голосування на сесії", - інформує прес-служба.

"Після набуття чинності рішення «Про внесення змін до рішення обласної ради від 16.03 2012 року №405 «Про затвердження Програми розвитку української мови, української культури та історичної свідомості громадян України на території Львівської області на 2012-2014 роки (у новій редакції), Львівська обласна рада зможе надати матеріали щодо його підготовки", - йдеться в листі обласної ради до прокуратури.

У прес-службі прокуратури Львівської області повідомили, що дійсно "Прокуратурою Львівської області перевіряється законність прийнятого рішення щодо визнання нечинним на території Львівщини Закону "Про засади державної мовної політики”.

Щодо скерування вимоги прокуратурою Львівської області до Львівської обласної ради про надання стенограми пленарного засідання сесії Львівської обласної ради за 9 жовтня 2012 року – прес-служба прокуратури коментарів не надала.

Нагадаємо, 9 жовтня Львівська обласна рада визнала закон про основи державної мовної політики недіючим на території області.

Раніше з аналогічними рішеннями виступили депутати Тернопільської та Івано-Франківської облрад. Аналогічне рішення про невизнання мовного закону ухвалила Івано-Франківськаміськрада.

Нагадаємо, Верховна Рада ухвалила в цілому ініційований Партією регіонів законопроект "Про засади державної мовної політики" 3 липня.

8 серпня президент Янукович підписав документ, а 10 серпня закон набув чинності.

"Удар" по мізках

Автор: Володимир Йадороб

Дещо неприємна, але прекрасна у своїй феєричності історія сталася влітку з кіровоградською міською організацією «Удару». На цей партійний осередок був здійснений рейдерський напад.

Ну, хіба ви не знаєте, як відбуваються рейдерські атаки? Одного прекрасного дня головний кіровоградський «ударник» Олександр Макієнко провів міську конференцію партії, внаслідок якої повністю змінився склад партійної ради – туди потрапили тільки люди, вірні особисто Макієнку. А усі інші отримали одкоша.

Потім, правда, вияснилося, що чотири з п`яти членів партради про конференцію не чули ні сном, ні духом. І, зрештою, Макієнко отримав копня під зад і вилетів з партії зі швидкістю звуку.

Відхиляючись від головної теми цієї повчальної історії, слід сказати одну важливу річ. Карди вирішують все. Той, хто цього не розуміє – приречений на поразку настільки ж певно, як Межигір`я на пакращєння життя Януковича вже сьогодні.

Лідер «Удару» Віталій Кличко розуміє це як ніхто добре. Просто тому, що кадрове питання – це його споконвічний головний біль. Щоправда, вирішує він його найгіршим із можливих способів, заповнюючи вакантні місця різномнітним непотрібом, який, в свою чергу, потім прогнозовано створює Кличку проблеми вселенського масштабу.

Саме так і сталося у випадку з кіровоградською міською парторганізацією, очолюваною Макієнком. Однак, як відомо, один з основоположних законів гідродинаміки передбачає підвищену плавучість об`єктів певного фізіологічного походження. І Макієнко таки не втонув.

Минуло усього лише кілька місяців – і цей достойник сплив у Києві. Причому сплив так, що доводиться сумніватися – чи не підвищили його по партійній лінії у такий специфічний спосіб?

Тому що тепер Макієнко – секретар окружної виборчої комісії № 212 у м.Києві. Це – мікрорайони Поздняки, Осокорки та Харківський.

Тут від «Удару» балотується персонаж, не менш феєричний, ніж Макієнко. Кирило Куликов – це блакитна мрія кожного журналіста, який займається дослідженням глибин людського глупства, цинізму та безпринципності. Кирило Куликов – це наочний доказ відвертої тупості кадрової політики Кличка, оскільки «любовь зла – и козлы этим пользуются». Кирило Куликов – це свідчення того, наскільки масштабно використовують Кличка різні льовочкіни з фірташами. І питання лише в тому, чи він сам про це знає.

Про Куликова можна писати епос. Про його стосунки з «лужніковською» братвою. Про те, як він дослужився за півтора року до полковника МВС, отримавши за цей час 11 нагород і статус учаника бойових дій. Про його скромний будиночок на 500 квадратних метрів. Зрештою, про його «перебіжки» з НУНС до ЄЦ, а звідти – вже до «Удару». Коротше, той ще «тушканчик».

Сьогодні «тушка»-Кірюшка, як його ласкаво називають поза очі колеги по парламенту, пише нову сторінку своєї прекрасної і повчальної історії. Він – таємний кандидат від влади.

Про це свідчить багато різних фатів. Скажімо, на окрузі на нього працює увесь можливий адмінресурс. 12 з 18 членів окружної виборчої комісії слухняно виконують волю Кірюши – в тому числі й представник Партії регіонів. Ну який опозиційний кандидат (а «Удар» же позиціонує себе опозиційним, нє?) може дозволити собі цілковито контролювати ОВК з представниками влади включно?

І хто ще, окрім представника влади, здатен засадити «по самі гланди» олігарху, власнику мережі «Фуршет» Баленку у суді? Тож вуха Льовочкіна у виборчій кампанії Куликова стирчать звідусіль, як Янукович з дебаркадера.

А до чого ж тут Макієнко, спитаєте ви? Усе дуже просто. Макієнко, посівши місце секретаря ОВК №212, одразу ж вступив до «пулу Куликова». Це не дивно, адже сьогодні цей партійний рейдер кіровоградського розливу є членом партії «Молодь до влади».

Що? Як це ви не чули про таку поважну політичну силу? Та ж вона за жеребкуванням отримала право на квоту в ОВК по всій Україні! Таке щастя перепадає тільки лідерам перегонів, да.

Так от «Удар», до якого жереб не був настільки прихильним, навіть не приховує, що перекупив у кількох подібних партєйок – в тому числі і у «Молодь до влади» - їхні квоти у ОВК.

І тепер в ОВК №212 склалася чудернацька, карколомна ситуйовина: колишній голова кіровоградської організації «Удару», якого вигнали за порушення статуту партії, представляє у столичній ОВК інтереси іншої партії, квоти якої перекупив той- таки «Удар», чий кандидат у цьому окрузі – стовідсоткова тушка влади.

Воістину, це таки справді «Удар»... по мізкам... А точніше – вже цілий інсульт.

Що стоїть за раптовим «союзом» Кличка та об’єднаної опозиції

Що стоїть за раптовим «союзом» Кличка та об’єднаної опозиції
Домовленості дійсно існують – але не щодо всіх, не з усіма, і не про все. Ігри в об’єднання – улюблений передвиборний вид спорту українських опозиціонерів, і цими іграми вони нерідко захоплюються більше, ніж працею на перемогу

3 жовтня партія УДАР Віталія Кличка та Об’єднана опозиція «За Батьківщину!» прийняли рішення про спільне висунення кандидатів на понад 40 мажоритарних округах, де досі конкурували між собою представники обох цих політичних сил. Принаймні, саме так наступного дня повідомили низка вітчизняних ЗМІ.

При цьому підтверджень того, що УДАР та ОО справді домовились про механізм визначення спільних кандидатів, немає. В БЮТ говорять, що інструментом визначення таких персон стануть соціологічні заміри, тоді як в УДАРІ тримаються за свою старовинну ідею «праймеріз» (котрі не мають сенсу інакше, як у межах лише однієї політсили).

Тиждень.ua з’ясував, що домовленості дійсно існують – але не щодо всіх, не з усіма, і не про все. Мало того: в ході міні-дослідження ми виявили деякі «підводні камені», котрі важко буде оминути обом політичним «кораблям».

ВЕЛИКА НЕЛЮБОВ

За даними джерел в обох політсилах, реально йдеться про низку округів у Центральній Україні, зокрема, в Києві та Київській області. В цьому регіоні між Віталієм Кличком та, умовно кажучи, Арсенієм Яценюком, склалась майже патова електоральна ситуація. З одного боку, рейтинг ОО стагнує, тоді як рейтинг УДАРу неначе росте. З іншого, навіть попри всі втрати останніх років, «об’єднані» мають більші ресурси, а головне – більше впізнаваних та авторитетних облич.

Читайте також: Влада готується виграти вибори до їхнього початку

Сьогодні ті джерела в обох штабах, котрі говорять про «досягнуту домовленість», наголошують, що переговори тривали ще з січня. Це і так, і не так водночас. Переговори формально не припинялись – але не припинялась і «холодна війна», котра досягла піку в серпні-вересні. 28 числа останнього літнього місяця, наприклад, обурення представників Кличка викликала агітаційна газета, розповсюджена в Києві від імені представника ОО Володимира Ар’єва (округ № 218). Газета із закликами «не вірити» представникам УДАРу спонукала прес-службу останнього до такого коментаря:

«Це є прикладом відвертого порушення принципу взаємоповаги, котрого повинні дотримуватись усі опозиційні сили… Це свідчить про те, що декотрі представники об’єднаної опозиції не винесли уроків із подій нещодавнього минулого, коли використання чорного піару проти своїх партнерів по опозиційному табору призводило до самознищення».

Заразом «об’єднаним» нагадали про випадки, коли їхні осередки подавали представниками до місцевих виборчкомів «депутатів від Партії регіонів». І навіть «замовляли» статті проти УДАРу в регіональній пресі.

«Ми піддаємось атакам з боку спікерів опозиції різного рівня» - жалівся тижнем пізніше в одному з інтерв’ю сам Віталій Кличко.

Читайте також: Чи капітулює опозиція до виборів

За даними Тиждень.ua, лідери ОО намагались переконати «боксерів» у тому, що згаданий тими чорний піар вироблено – або, принаймні, сконструйовано – в штабі Партії регіонів, а то й в адміністрації президента. Те, що на Банковій та Липській не дрімають, таки підтвердила поява в середині вересня в Києві газети з відверто фальшивим «листом» Юлії Тимошенко, де персональний склад виборчого списку УДАРу піддавався нищівній критиці як нібито список «маріонеток», котрі «служили та служать спруту РосУкрЕнерго Фірташа та Льовочкіна».

Ця компіляція з матеріалів різних ЗМІ, перемішана з тим, чого в жодних ЗМІ не публікувалося, була рішуче засуджена штабом ОО. Автори фальшивки, схоже, просто передали куті меду: навіть відповідальною за випуск «газети» значилася «Оробець Л. Ю.», - що цілком збігається з прізвищем та ініціалами народної депутатки, члена «Фронту змін» Лесі Оробець. Очевидно, якби в ОО вирішили очорнити своїх «затятих друзів», то, принаймні, намагались би приховати сліди.

 

Ще одним неприємним фактом стала поява у другій половині вересня підозрілих рейтингів, котрі, неочікувано для більшості аналітиків, стали показувати перевагу УДАРу над ОО, і були широко ретрансльовані лояльним до влади телебаченням. Тут уже ОО запідозрила в нечистій грі УДАР.

ТИ ТУДИ НЕ ХОДИ – ТИ СЮДИ ХОДИ!

Тим часом учасники перегонів наближалися до останнього моменту, коли закон дозволяє замінити кандидатів у мажоритарних округах (за 12 діб до дня голосування 28 жовтня). Перебуваючи днями у Польщі, лідер УДАРу завдав першого удару: він заявив, що його партія нібито вже визначила округи, де готова зняти своїх слабких кандидатів на користь сильніших представників ОО.

Саме ця заява і стала першою ознакою «міжопозиційної» угоди. Водночас правда в тому, що повноцінної угоди між двома силами досі не існує. Хоча її прояви вже є. Скажімо, на 214-му виборчому окрузі (Дніпровський район Києва) кандидат від ОО Юрій Ганущак зніме свою кандидатуру на користь висуванця УДАРу Віктора Чумака.

«Ми (з Ганущаком – Ред.) дійшли згоди, що відчуваємо відпвідальність перед своїми виборцями й перед Україною», - прокоментував цю інформацію Тиждень.uaкандидат Чумак. За його словами, БЮТівець навіть згоден особисто агітувати за кандидата від УДАРу.

Варто додати, що, попри наявність формального висуванця Партії регіонів на ім’я Анатолій Хмель, реальним ворогом в окрузі 214 опозиціонери вважають «самовисуванця» Олеся Довгого, скандально відомого секретаря Київради часів Леоніда Черновецького. І раніше кандидат Ганущак підтверджував пресі свою готовність зійти з дистанції заради перемоги над паном Олесем.

Проте не така райдужна картина в інших столичних округах. Скажімо, в окрузі 217 (Оболонь) нинішній депутат Київради Олександр Бригинець, відомий активною участю в захисті історичних та культурних пам’яток Києва, не бачить сенсу зніматися з перегонів ані для себе, ані для представника УДАРу Юрія Крикунова. Як запевнив Бригинець Тиждень.ua, соціологічні дослідження показують, що Крикунов конкурує за виборця не так із ним, як із провладним кандидатом, чемпіоном із плавання Денисом Силантьєвим. 

Понад те, Бригинець стверджує, що не отримував зі штабу своєї політсили жодних вказівок чи рекомендацій щодо переговорів із Крикуновим про зняття одного з них із виборів.

Читайте також: Скільки потенційних "тушок" у списку Кличка

Ще одна проблема, за словами того ж Бригинця – підтримка чи непідтримка ВО «Свобода», що має в Києві відносно непоганий рейтинг. «Очевидно, що «Свобода» не підтримає Крикунова, або кандидата від УДАРу на 212 окрузі Кирила Кулікова, котрі навіть не говорять українською в побуті», - зауважує політик. На його думку, це може позбавити опозиційних кандидатів хай небагатьох, але вкрай необхідних відсотків.

Той же Куліков, до речі, заявив газеті «КоммерсантЪ-Украина» (випуск від 4 жовтня), що не буде зніматися з виборів попри будь-які рішення штабів. Це піднімає ще одну проблему: наскільки штаби взагалі здатні впливати на кандидатів-мажоритарників. Адже якщо кандидати від Партії регіонів зазвичай можуть купувати голоси виборців коштом державного бюджету (про що Тиждень.ua докладно писав), то більшості інших доводиться розраховувати на заможних тіньових спонсорів, або ж на власні статки, зароблені «непосильною працею» - нерідко, у Верхвній Раді попередніх скликань чи інших органах влади.

Очевидно, такі кандидати мало піддаються впливу власних центральних штабів, котрі не можуть позбавити їх фінансування. А якщо ці кандидати ще й виступають самовисуванцями, то їх не можна навіть зняти з перегонів рішенням центрального органу відповідної партії.

Водночас, як і всі громадяни з великим грошима, зазначені шукачі мандатів дуже підатливі до «аргументів» органів виконавчої влади. За інформацією Тиждень.ua, тільки в Києві та Київській області мінімум двоє прохідних кандидатів-мажоритарників, висунутих УДАРом Кличка, уже написали заяви про… вступ до Партії регіонів. Звичайно ж, після виборів.

Заради справедливості треба зазначити, що в інших опозиційних силах зустрічаються не менш «надійні» кадри: опонентом одного з «боксерів», що нібито вже погодився піти в «синьо-білі», виступає народний депутат, котрий зі скандалом вийшов із фракції БЮТ після того, як йому не дісталося місця в прохідній частині списку – але на своєму окрузі він переконує виборців, що є вірним захисником інтересів Юлії Тимошенко…

Тож, перш ніж ділити округи, ОО та УДАР мали б провести «чистку» у власних лавах. Проте, як уже сказано вище, часу фактично немає навіть на перше. Хоча офіційне оголошення про угоду щодо розподілу округів таки готується: за даними джерел, його озвучать 10 – 12 жовтня.


Матеріали за темою:
Джерело: УТ

Якщо "Свобода" не набере 5% на опозиційної більшості не буде.

Народний депутат України 6-го скликання, член ВО "Батьківщина" Юрій Гнаткевич зробив заяву, в якій закликав опозицію не дозволити владі "притримати" Всеукраїнське об'єднання "Свобода" на шляху до Верховної Ради України. За його словами, в разі непроходження "Свободи" до парламенту ідея створити опозиційну нинішньому антиукраїнському режимові більшість приречена на провал.

За словами Юрія Гнаткевича, поки що зберігається інтрига, хто зуміє сформувати більшість у майбутньому парламенті – об'єднані опозиційні сили чи Партія регіонів разом зі своїми сателітами. Успіх у забезпеченні опозиційної нинішньому антиукраїнському режимові більшості, на думку депутата, залежить від результату ВО "Свобода". Він, зокрема, зазначив: "Те, що низка представників "Свободи" потрапить до парламенту через мажоритарні округи, сумніву не викликає. Але доля не тільки "Свободи", а й усіх опозиційних сил, а значить, і доля наступного парламенту залежатиме від того, чи подолає "Свобода" прохідний бар'єр. Якщо вона не набере 5% голосів, на створенні опозиційної більшості у Верховній Раді можна буде поставити хрест! Такий "подарунок" владі зменшить загальну кількість опозиційних депутатів на два десятки "багнетів" та залишить поза парламентом Олега Тягнибока.

Результат "Свободи" став нині головним болем для провладних виборчих технологів. А ось чи стало це головним болем для штабу Об'єднаної опозиції "Батьківщина" – залишається важливим запитанням. Тому кожен український виборець, який не підтримує нинішню владу, мав би вже зараз подумати, як йому правильно підтримати опозицію. Якщо "Батьківщина" чи "УДАР" отримають на кілька мандатів менше, великою бідою для України це не стане, але якщо "Свободу" "притримають – це стане трагедією для всієї опозиції, а отже, для всієї української національної перспективи: пануванню кримінального космополітичного капіталу не буде в Україні кінця, а все, що поки лишається в нас українського, буде згодом замінено російським. У цьому ж контексті варто було би проявити національну свідомість та зійти з виборчої дистанції на користь "Свободи" лідерам тих партій, яким усі соціологічні дослідження уже вкотре більше одного відсотка рейтингу не обіцяють. Оскільки чекати такого вчинку від них не доводиться, над ситуацією слід добре поміркувати тим українцям, які збираються віддати свої голоси партіям "Наша Україна", "Собор" та УНА–УНСО" – зазначив народний депутат, член Об'єднаної опозиції ВО "Батьківщина" Юрій Гнаткевич.
Прес-служба ВО "Свобода"

А це на закуску http://www.svoboda.org.ua/media/video/033257/

Чужие против зомби: до свиданья, фб!

... або чому Олєйніков пішов з пейсбука. Замітка стара, та актуальна й досі. Вважаю Дениса Олєникова гідною людиною, та частково поділяю його погляди. На публікацію надихнули вчорашні дискусії з представниками союзного таборуuhmylka




За сегодняшнее утро я прочитал следующие версии ухода Олейникова с фейсбука: 1) эмоциональный срыв; б) запой; в) взлом аккаунта провластными хакерами; г) закрытие проекта “Олейников” в связи с недостатком олигархического финансирования.

Все эти причины чрезвычайно далеки от действительности, а главное – значительно мудренее и сложнее, чем мои реальные мотивы. Поэтому, главным образом для людей, которым небезразлична судьба нашей семьи, я решил объясниться.


Эмоциональный срыв, обида. Глупости.

Во-первых, я неоднократно писал о том, что моя жизнь в Хорватии стала насыщеннее и интереснее. Я больше общаюсь с семьей, читаю, наслаждаюсь красотой живописи, музыки и окружающего мира. Мы с женой познакомились с множеством талантливых, умных, СОДЕРЖАТЕЛЬНЫХ украинцев – с кем-то удаленно, кто-то приезжал к нам в гости, и это всегда незабываемые дни и вечера.

Чуть больше года назад лежали как-то вечером в постели, в нашей одесской квартире, и мечтали о том, как изменить свою жизнь к лучшему. Мы хотели:

а) жить в доме с террасой у моря, но не совсем на берегу :-);

б) продать ProstoPrint.com, потому что уже не стартап, а успешная, системная компания, в которой нужно заниматься рутиной и процедурами – а мне всегда по душе была авантюрная атмосфера поднятия бизнесов на ранних стадиях;

в) и чтобы в новом деле я работал один или с минимальным количеством сотрудников.

Сегодня мы живем в десяти минутах ходьбы от моря и у нас две террасы. ProstoPrint.com успешно развивается под руководством нового, очень рационального и в то же время открытого к новым идеям владельца. А я создаю свой проект по принципу “лучше работать с 5 гениями, чем с 500 посредственностями”.

Бог дал мне пинок под зад, чтобы я не утонул в болоте рутины и повседневности, а шел именно к тому, чего хотел. На кого мне обижаться?

Запой. Моя норма потребления крепкого алкоголя – где-то 2 литра. В год. Проехали.

Взлом аккаунта. Довольно бессмысленное действо, потому что аккаунт, павший жертвой целевого взлома, можно достаточно быстро вернуть. А аккаунт, хакнутый какими-то массовыми вещами, типа вируса или фишинга – это не про меня, все же не первый день в интернете, куда попало не тыцкаю, шо угодно не качаю.

Закрытие проекта “Олейников” в связи с недостатком олигархического финансирования. Бляха, где мои 10 миллионов долларов? Проехали.

На самом деле все значительно проще.

Кто-то считал фейсбук Олейникова политическим проектом или некой массовой манипуляцией, и даже пытался перекупить аккаунт за 50 тысяч долларов. Кто-то искал за спиной неких тайных покровителей или агентов ФСБ, ЦРУ и “Моссада”. А кто-то использовал дискуссии в бложике для продвижения собственных идей – от теории всемирного заговора до марксизма-левачизма.

А на деле фейсбук для меня был самым обычным общением. Заменителем простых вещей, которых человек, живущий в привычной среде соотечественников, просто не замечает: потрепаться в курилке с коллегами, перекинуться парой фраз с продавцом в магазине, встретиться на выходные с сокурсником или на парковке – с симпатичной соседкой.

Я ничего сознательно не делал для “раскрутки аккаунта”. Кто постучался – тот и друг. Ну, кроме Бродского :-). И было очень здорово, что в моем фейсбуке само собой сформировалось коммьюнити если не единомышленников, то думающих, допытливых, разумных людей.

Ну, почти само собой – временами троллей отстреливать приходилось, но это были скорее единичные явления. Имея более 9 тысяч друзей и подписчиков, я за все время заблокировал около 30 человек (половина из которых были ботами).

Мне нравилось задавать неудобные вопросы, получать разные ответы и обмениваться аргументами. Как-то так случилось, что многое из обсуждаемого касалось политики – но признайтесь честно, если несколько взрослых людей садятся вечером за стол или, скажем, едут вместе в купе, разве не коснутся они рано или поздно этой темы?

Мне нравилось, что в моем кругу нет запретных тем и мыслительных табу, люди говорят честно и прямо, слышат и уважают собеседника.

И все было прекрасно в импровизированной кают-компании – до тех пор, пока какое-то количество людей в ней не начали превращаться… в зомби. Это был недуг, спровоцированный болезнью под названием “предвыборный отек головного мозга”. Самое обидное – что еще вчера эти люди были адекватны и полны здравых идей, но кто-то убедил их в том, что “лучший способ повязать бантик на голову – это прибить гвоздиком”.

Адептов “святой и безгрешной оппозиции – спасения народа от бандитов – Юля наше всьо – помолимся, братцы” стало очень много. Они давили массой и безапелляционностью. Они лезли в окно, когда их выгоняли в дверь.

Вместо мыслей и аргументов в ответ на серьезные вопросы в кают-компании все чаще слышалось: “Это нельзя обсуждать”, “Бред”, “Это правда, но про это нельзя говорить”, “Измена!”, “Вы – агент ФСБ”, “Об этом не нужно даже думать”, “Кто за Вами стоит?”, “Клятий москаль” и т.д.

Но самое печальное – в том, что эти люди изначально были СВОИ. Потому что объединяющим фактором для нас было противодействие ЧУЖИМ, прилетевшим с макеевско-енакиевской планеты и, благодаря попустительству тех, кого нынче заносят в святые и мученики, легко и быстро захватившим страну.

Я тоже хочу бороться с чужими – но, простите, не в составе бригады зомби,.

Не могу сказать, что зомби было большинство. Но в какой-то момент их стало достаточно для того, чтобы общение перестало нравиться.

Вместо радости от работы мозговых извилин (своих и собеседников), вместо новых знаний и гордости за оппонента, который вдруг уделал тебя каким-то удивительным, но верным аргументом, мне приходилось читать полотенца текста от татьян-марченок из херсонской “Батькивщины”, которая утверждала, что в Чехии две парламентских партии (по факту от 5 до 7) и у нас так должно быть, поэтому только ОО святая и каноническая.

И что Олейников, конечно же, был политическим пиаром, потому что на ярмарку “Спасибо жителям Донбасса” 15 сентября 2011 года не было получено разрешения (по факту – было), а над акцией протеста не развивался флаг с красным сердечком на белом фоне (по факту – мог, мы многих приглашали, просто никто не пришел, кроме Бригинца, который был без флага).

Но не так важно, что пишет конкретное глупое барышне. Важно то, что людям, которые возглавляют борьбу против “чужих”, гораздо интереснее иметь в распоряжении вот таких зомби – послушных, фанатичных, преданных, готовых на все. Что будет “потом”, какие люди будут строить новую страну, и какую собственно страну – да какая разница! Банду геть! Разом нас багато!

А поскольку никаких иных целей, кроме получения искреннего удовольствия от общения с умными, рассудительными и вменяемыми людьми, у меня в фейсбуке не было, я решил прекратить общение в таком формате.

Почему я подарил аккаунт дочке? Во-первых, мне кажется, это крутой подарок, да и она сама попросила :-). Во-вторых, в фейсбуке много дорогих нашей семье людей, знакомых лично и виртуально, я не хочу потерять контакт с ними – Саня будет играть роль пейджер-джана.

Наконец, в-третьих, история семьи Олейниковых продолжается – мы играем в теннис, путешествуем, читаем книги, строим дома и бизнесы – там, куда занесла нас судьба…

И мы вовсе не закрываем двери в наш мир – show must go on!

P.S.

Обязательно найдутся те, кто скажут: “Олейников испугался политики”. Верно ли это? Отчасти да – я действительно боюсь ТАКОЙ политики, которую демонстрируют нынче И власть, И оппозиция.

Политики, в которой на первой странице методички любой парламентской партии начертана фраза из детской песенки – про избирателя: “Ему с три короба наврешь – и делай с ним, что хошь”.

Я знаю, что сделаю еще что-то в Украине – какие-то общественные, гражданские вещи. Возможно, это случится через год, три или пять лет.

Я отдаю себе отчет в том, что только сам могу бороться за правду в “деле ПростоПринт”, за родину Украину для себя и своих детей, за роскошь вживую увидеться в Киеве или Одессе с друзьями – в “Оливе” на Подоле или на “Даче” у Саввы Либкина, где рождалось множество отличных идей и проектов. И никакая оппозиция мне не поможет, как не помогла до сих пор.

И за изменения в стране тоже, за новую, другую политику – пусть и через много лет, пусть это кажется кому-то смешным и маловероятным. Посмотрим. Я никуда не спешу.

Я прошел только малую часть пути, но уже что-то исполнил из задуманного: восстановил компанию, вернул работу своим людям.

Вывел из-под удара коллег, которых незаслуженно прессовали продажные следаки – сегодня в розыске в статусе единственного обвиняемого по “делу ПростоПринт” только Олейников, и это хорошо для всех. Претензии по моим сотрудникам сняты, люди спокойно ходят на работу, растят детей, строят карьеру.

Теперь предстоит заработать денег – СВОИХ денег на нормальную жизнь, на обеспечение финансовой подушки для семьи, если будущая политическая карьера выйдет каким-нибудь тюремным боком. На реализацию своих идей “власним коштом”, а не на зарплате у олигарха.

Но никогда я не соглашусь с тем, что лучший народ – толпа зомби. Даже если таких будет большинство, и все политтехнологи будут говорить, что “это классный и дешевый вариант”.

Я не боюсь политики. Но я очень боюсь стать таким, как сегодняшние украинские политики.

P.P.S.

А иногда в плохих голливудских фильмах в конце приходит фея и всех расколдовывает. Или главный герой просыпается – и в кают-компании больше нет зомби, а всё как до первого трупа :-). Может быть, это случится и в нашем ужастике – и тогда я вернусь в фейсбук. Who knows…

Теперь всё.


допоможіть розібратись

  • 01.10.12, 20:31

Друзі, на написання цієї замітки мене надихнув друг. Людина яку я знаю понад 10 років. Мудра, освідчена, та високоінтилектуальна людина.

А от з політорієнтацією щось негаразд. Пам*ятаю його вподобання мінялись від ультраправих до ультралівих. Зараз ця людина позиціонує себе як демократ. Та ось що саме цікаве. Він чудово знає, що я функціонер Свободи, та її підтримую. Його позиція з моєю прямо кажучи - не збігається. Він постійно торочить, що прихід до влади Свободи може призвести до громадянської війни, розколу країни, т.д. та т.п. ... А, і куда нам діватись без нацизму. Свободівці виявляється фашисти, прикидаються націоналістами, щоб по приходу до влади, загнати когось там за колючий дріт. А раніше(до союзу з БЮТ) нас спонсували регіони, ми підігрували кремлю і т.д. Орієнтовний його вибір - ОО, теж зло, але менше ніж Свобода.uhmylka Має однодумців з таборів НУ та ОО, що його немало тішить.

  Люди! Підскажіть чому   освідчена і адекватна людина несе таке марення? Як не силуюсь, зрозуміти не можуtears

Мракобесие на марше

 Автор: frankensstein

Постсовок уверенно скатывается в мракобесие.

Украина и Россия практически синхронно разработали законы, несовместимые с реалиями свободной страны, живущей в ХХI веке. Украинский закон о клевете, равно как и ответственность за так называемое «богохульство» в России, вполне органично вписались бы в кодекс законов какого-нибудь средневекового государства с инквизицией и абсолютизмом, но уж никак не соответствуют современности.

Отказ регионалов дальше проталкивать закон о клевете не должен вводить никого в заблуждение. Волна негодования, захлестнувшая прессу, заставила власть до выборов отложить наступление на свободу слова, но, скорее всего, к закону вернутся позже. Когда не нужно будет изображать демократию и бороться за голоса.

Как это будет происходить – сегодня хорошо видно на примере северного соседа, где вот-вот будет принят закон, защищающий от критики РПЦ. В путинской России ждать уже нечего – выборы там прошли благоприятно для правящего режима, и теперь ничто не мешает в очередной раз потуже закрутить гайки.

Соседнее государство упоминается тут отнюдь не из банального желания лишний раз уколоть россиян. Уверен, что опыт России с большой вероятностью в будущем будет внедрен и в нашей стране. Грешный президент наш, как известно, питает большую слабость к УПЦ МП, так что пролоббировать закон, подобный российскому, последней наверняка не составит большого труда. При условии, что ПР получит большинство в парламенте.

Наступление московского патриархата на инакомыслящих в Украине может начаться сразу после смены киевского митрополита. Больной, одряхлевший Владимир в ближайшее время уступит свое место более молодому преемнику (рассказывают, что это будет либо одессит Агафангел, либо дончанин Илларион – оба известны, как законченные украинофобы и сторонники теснейшего взаимодействия с РПЦ).

Преемник, скорее всего, во всем будет слушаться и копировать московское руководство. Такой сценарий развития событий практически гарантирует нам внедрение на законодательном уровне мракобесных инициатив российского поповства. Украинские приспешники господина Гундяева своего уж точно не упустят – спросите у владыки Павла, отжавшего «айфон» у киевской журналистки. Он подтвердит.

Поражает степень несознанки, в которой пребывает население постсоветских славянских государств. Законы, продвигаемые украинской и российской властью, казалось бы, должны навсегда отвратить от этой самой власти всех адекватных и вменяемых граждан. Однако уровень поддержки обоих режимов наводит на печальные мысли.

С такими настроениями достойной жизни нам не видать никогда, потому как в государствах, где правят фанатики и попы, не изобретают айпадов. У государства, где рты людям закрывают чечетовы и ефремовы, нет будущего, ибо диктат идиотизма и лжи над правдой и здравомыслием еще никого ни к чему хорошему не приводил.

Ситуация в Украине достигла такого предела, когда дальше сидеть и наблюдать в стороне за тем, что же еще выкинет правящая группировка, уже нет смысла. Такой глупости, на которую были бы не способны Янукович и Ко, попросту не существует.

Выходцы из донецких прерий до сих пор не поняли простой вещи – это Россия может позволить себе любую дурость, Украина не может. Живительные углеводороды сделают любую идиотскую выходку российских властей милой причудой богатого человека, тупость украинского правительства – это полоумие уличного дурака, с которым никто не станет долго объясняться. В случае продолжения затеянной клоунады, Януковича и его соратников ждет эпический европейский бан со всеми вытекающими.

Плохо только, что вместе с ними, скорее всего, забанят и нас.

Тимошенко еще в 2005м привлекла в свой лагерь 14 тушек-кучмистов

Уже с начала 2005 года к команде Тимошенко (как в парламенте, так и в исполнительной власти) начали вливаться представители прежнего режима, которых в народе называли "кучмисты", сама же Юлия Тимошенко называла их "профессионалами". Возвращение в политику "кучмистов" было одним из главных обвинений в сторону лидера БЮТ тогдашнего соратника Тимошенко Степана Хмары. 14 "кучмистов" стали первыми потенциальными "тушками", а Турчинову в то время было не стыдно выходить на люди с такими специалистами.

Об этом в статье "Любі друзі" та "тушки". Пристосуванство як політичний метод" для Gazeta.ua сказал политолог Роман Соломонюк.

"Я счастлива, что тех, кто был под игом Кучмы, мы сумели из-под обломков вытащить и сохранить для будущего", - говорила она. Фракция БЮТ поддержала своего лидера: "кучмовской режим взял этих людей в плен, а наша команда освободила и дала им шанс", - заявляла Юлия Тимошенко. "С таким списком не стыдно выходить на люди. Душа поет", - говорил Александр Турчинов.

"Так в проходной части списка блока Юлии Тимошенко в конце 2005 года появились 14 человек, которые прошли школу прокучмовских фракций "Единая Украина", СДПУ (о), Партии регионов. Список пополнился и заметным количеством крупных бизнесменов, что объяснялось их финансовыми возможностями. Они сформировали "фракцию во фракции", Тимошенко должна считаться с их политическими и экономическими интересами, которые постепенно становились интересами самого БЮТ. Этих людей трудно было назвать "чистым листом", они достаточно давно пришли в политику, и имели за собой определенную политическую репутацию " , - отметил Соломонюк, который далее перечисляет их всех.

В БЮТ появились такие одиозные фигуры, как:

- владелец крупнейшего в Харькове рынке "Барабашово" Александр Фельдман, который до союза с Тимошенко уже успел побывать во фракции "Единая Украина", депутатской группе "Демократические инициативы", "Демократические инициативы - Народовластие" и побыл внефракционным, а в 2004 году был доверенным лицом Виктора Януковича на президентских выборах;

- автомагнат Тариэл Васадзе, который в 2002 году был избран в парламент по спискам "За ЕДУ", а до "романа" с БЮТ, успел поменять три фракции - "Единая Украина", ПППУ, "Трудовая Украина" и депутатская группа "Воля народа". Интересно, что через списки БЮТ в парламент он попадал дважды: в 2006 году, и тогда за голосование за отставку Луценко с поста министра МВД его исключили из фракции БЮТ, и 2007-м, когда Тимошенко его снова включила в списки;

- Богдан Губский, нардеп III созыва от СДПУ (о), политический соратник Виктора Медведчука и Леонида Кучмы - член фракций СДПУ (о) и "Единая Украина" (дважды, однажды даже председательствовал), группы "Народовластие", сопредседатель группы "Демократические инициативы - Народовластие ". Именно о Губском Юлия Тимошенко заявила на партийном собрании одну из своих наиболее известных фраз: "Мы должны защищать своих людей!"

Или несколько менее известные, но не менее одиозные личности:

- Олег Лукашук - член политсовета СДПУ (о) и первый секретарь Хмельницкого обкома СДПУ (о);

- Александр Абдулин - соратник Игоря Бакая, член фракции СДПУ (о) в парламенте IV созыва;

- Валерий Сушкевич - избран в 2002 году по списку блока "ЗаЕдУ" (№ 38), долгое время считался советником президента Леонида Кучмы;

- Николай Баграев - президент ЗАО "Таврийские игры", известный благодаря концертам в поддержку Леонида Кучмы (1999), прокучмовского "Заеду" (2002) и агитацией артистов под его патронатом за Виктора Януковича (2004);

- Александр Един - неизменно входил в прокучмовское большинства в парламенте, был членом фракции "Единая Украина";

- Василий Хмельницкий - друг семьи Леонида Кучмы, владелец "Запорожстали";

- Сергей Осыка - советник Кучмы, член фракции "Единая Украина";

- Александр Борзых - заместитель председателя Аграрной партии Украины, входил в состав фракций "Аграрии Украины" и "Регионы Украины";

- Иван Кириленко - бывший вице-премьер и министр агропромышленной политики времен Леонида Кучмы, на выборах-2002 возглавлял избирательный штаб блока "ЗаЕдУ";

- нынешний глава фракции "Реформы ради будущего" Игорь Рыбаков перед переходом в БЮТ, в марте 2005-го, организовал автопробег "Наш легитимный президент Виктор Янукович".

По словам эксперта, все перечисленные перебежчики имели достаточно долгую политическую историю.

"Их поведение было вполне предсказуемым: это - категория политиков, которым нужно быть при власти", - подытожил Соломонюк.

Как оказалось позже, в 2012-м году БЮТ "выпустил" из своих рядов уже 44 тушки - на 30 больше, чем принял 7 годами ранее.

Gazeta.ua
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/ru/articles/politics/_timoshenko-esche-v-2005-m-privlekla-v-svoj-lager-14-tushek-kuchmistov-solomonyuk/458252">Gazeta.ua

Януковича начали «сливать». Хроника последних событий

18 сентября. Скандальный законопроект Журавского о клевете, предполагающий уголовную ответственность для журналистов. Проголосован подконтрольными Виктору Януковичу 224 депутатами по взмаху руки Чечетова. Он нанес новый удар по имиджу как Виктора Януковича так и Партии регионов.
21 сентября, согласно «Социс» (центр социальных и маркетинговых исследований), президентский рейтинг Виталия Кличко взлетел на второе место, за ним остались Юлия Тимошенко, Петр Симоненко, Арсений Яценюк... Зазор между первым местом Януковича и вторым предусмотрительно сделали двойным.
23 сентября. Сенат США принял резолюцию, призывающую к освобождению из заключения бывшего премьер-министра Юлии Тимошенко и введению визовых санкций в отношении лиц, ответственных за ее заключение. Окончательный текст соответствующей резолюции опубликован на официальном сайте Сената США. Соавторы резолюции - республиканец Джеймс Инхоф и демократ Дик Дурбин.
24 сентября. Валерий Хорошковский заявил о европейском выборе Украины на «Свободе слова» канала Виктора Пинчука. Вскоре улетел в США. С новостью об очередных достижениях Виталия Кличко, ради которого переделано «под ринг» телестудию на Интер.
26 сентября. КМИС (Киевский международный институт социологии) обнародовал свой взгляд на электоральные симпатии - за Партию регионов проголосовали бы 22% избирателей, УДАР Кличко - 14%, Объединенная оппозиция - 13%, Коммунистическая партия 9%.
ВО Свобода и партия Натальи Королевской Украина - Вперед! не преодолевают пятипроцентный барьер – за них готовы проголосовать 4% и 3% респондентов соответственно.
Информация о втором месте Кличко «разогнали» не только по украинским, но и многим авторитетным зарубежным СМИ.
26 сентября. Посол США в Украине Джон Теффт заявил, что резолюция Государственного департамента США по введению санкций к должностным лицам Украины, которые принимали участие в преследовании экс-премьер-министра Юлии Тимошенко, была поддержана единогласно.
26 сентября. Андрей Шевченко бросил Наталью Королевскую и улетел в Лондон. По семейным обстоятельствам.
26 сентября. Виктор Янукович в США фотографируется с президентом Обамой. Имеет якобы
короткий разговор по ядерной тематике. Без переводчика. С Януковичем мало кто хочет общаться, диаспора устроила акцию протеста против политических репрессий.
27 сентября. Издание «Полемика» сообщает (http://polemika.com.ua/news-99039.html): «На посту президента Януковича хотят заменить более послушным политиком. Поэтому всячески портят ему имидж. В том числе, и заявлением МИД о резолюции Сената США по Украине. Об этом в эксклюзивном комментарии Полемике заявил первый заместитель главы Комитета ВР по иностранным делам нардеп Тарас Чорновил.
Чорновил также рассказал о том, что данная резолюция Сената была не первой: «Первый проект резолюции был примерно полгода назад. Все, кто работает в дипломатической сфере, знают, что такова обычная тактика США - они сначала принимают более жесткую резолюцию, затем, если на нее не последует реакции, принимают более реалистичную. На первую резолюцию, как мы помним, реакции не последовало».
По его словам, группа политиков, в которую входит, в том числе, и глава АП Украины Сергей Левочкин, сделала ставку на лидера УДАРа Виталия Кличко. 
«Эта группа делает ставку на Кличко. В его пользу подтасовываются рейтинги, делаются различные уступки. Я это вижу даже по своему 212-му округу, где власть явно ставит не на своего кандидата-регионала. Янукович стал показывать свой норов и характер, а Кличко будет послушным», - считает Чорновил».
27 сентября. Виталий Портников, которого можно достаточно осведомленным пишет: «...в столицу Бельгии ездят пока что только представители группы РосУкрЭнерго - и они же являются самыми активными посетителями западных посольств в Украине. Все это происходит под предлогом поиска денег, но на самом деле является акцией по спасению членов группировки и выведению их из-под удара в случае краха режима или ограничения передвижения его представителей - что в свете резолюции американского сената не выглядит больше научной фантастикой. Группировка в последнее время уступает стародонецким, которые вновь вернули себе ведущие позиции в ближнем окружении Януковича и в партии. Но донецкие, в отличие от представителей РУЭ, могут до конца и не осознавать последствий отсутствия западных кредитов и визовых ограничений. Именно поэтому, выбивая кредиты, представители клана Фирташа попутно объясняют своим собеседникам в Европе, что не имеют никакого отношения к авторитарным проявлениям, не могут повлиять на Януковича и так далее. Учитывая то, что многие представители группы работали с разными президентами - тот же Хорошковский подвизался и при Кучме, и при Ющенко - они хотят создать представление о себе как о государственниках, пытающихся хоть что-то спасти в обстановке растущего безумия и надвигающегося краха. Вполне возможно, им поверят. Но денег не дадут. Им и не нужны деньги. Они и так неплохо зарабатывают. А вот отсутствие денег для страны может только приблизить конец донецких конкурентов, которых представители РУЭ очень хотели бы заменить...».
В Партии регионов раскол, который уже нельзя ничем скрыть.
«Стародонецкие» заблаговременно зарезервировали себе и членам семьи проходные места в парламент, а группы «РУЭ», «Интерпайп» и других нет. Они, очевидно делают ставку на Кличко в надежде, что его второе место в президентском рейтинге может подняться выше первого.
А на Виктора Януковича «спишут всех собак».

Михаил ДАНЧУК

Тепер все ясно як день.