Опозиція впіймалась на “мовний” гачок

Опозиція називає підписаний Януковичем напередодні документ не “законом”, а тільки “актом”. Як сформулював В'ячеслав Кириленко, “незаконно поставлений підпис під незаконно затвердженим актом” не дає можливості вважати закон Колесніченка — Ківалова діючим Законом України.

Про те, що закон прийняли з порушеннями, було відомо й раніше: перший віце-спікер Адам Мартинюк, котрий вів те засідання Ради, забув повторно внести уже відхилений було документ до порядку денного. Тобто голосувати за сам законопроект депутати ще не мали права. Проте чи мав право підписувати його президент, тим самим вводячи в дію — питання, щодо якого юристи можуть висловлювати цілком протилежні думки.

Опозиціонери, однак, не морочать собі голову складнощами. Як заявив на прес-конференції Анатолій Гриценко, закон “завідомо злочинний”, тож виконувати його не можна. Анатолій Степанович навів паралель із Нюрнберзьким процесом, під час якого, мовляв, нацистським лідерам не допомогли посилання на те, що вони лише виконували накази. Тепер опозиція обіцяє — звичайно, після своєї перемоги — що на кшталт Нюрнберга “і Литвину, і всім депутатам, котрі тиснули кнопки, і Януковичу”.

Останній, підписавши закон, за словами Гриценка, показав себе “не ведучим, а ведомым”. Є такий термін у бойовій авіації, пояснив політик, котрий свого часу і вчився, і викладав у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі. Але так і не згадав українського слова “ведений”.

Гриценко також наголосив, що опозиція “не має наміру втягуватись в ігри” з поправками до закону, котрі нібито розроблятиме створена Януковичем “експертна група”.

В свою чергу, Сергій Соболєв розповів, що опозиція ініціюватиме рішення місцевих рад про невизнання “мовного” закону. Як висловився депутат, “уцих громадах діятиме стаття 10 Конституції, яку ніхто не може скасувати”. При цьому опозиція не організовуватиме спеціально масових акцій протесту, додав Соболєв.

Чи існують реальні шанси скасувати скандальний “закон”? Про це в коментарі Тиждень.ua розповів один зі співавторів Конституції України, народний депутат кількох скликань, професор права Віктор Мусіяка.

“Підстави звертатись до КС є просто зараз, адже закон у цілій низці положень суперечить Конституції”, - вказує експерт. Хоча й не дуже вірить у те, що КС сьогодні може прийняти рішення на користь української мови.

Що стосується порушень регламенту, з якими приймався документ, то тут наш співрозмовник бачить неоднозначну ситуацію. З одного боку, нещодавно конституційні судді втрутились у регламент ВР, визнавши неконституційною прописану там процедуру обрання спікера. З іншого, нагадує Віктор Мусіяка, як такого, закону про регламент немає — є закон “про прийняття регламенту”. І в принципі КС може вирішити, що розібратись із порушеннями цього документу — внутрішня справа парламенту.

Утім, на відміну від ситуації з реєстрацією Тимошенко та Луценка, з приводу мови опозиціонери до судів наразі не збираються. Уже під кінець прес-конференції Арсеній Яценюк квапливо сказав, що в разі своєї перемоги опозиція скасує “мовний” закон через парламент. Але професор Мусіяка впевнений, що це нереально.

“За Конституцією, Верховна Рада може прийняти будь-який закон, і може будь-який закон скасувати. Але кожне таке рішення теж приймається у вигляді закону. Тобто йдеться про “закон про скасування закону”, - пояснив експерт. - “Між тим, усі закони, прийняті Верховною Радою, набувають чинності після підпису президента. Чи підпише нинішній президент закон про скасування “мовного” закону? Сумніваюся”.

Подолати президентське вето, звісно, можна. Але для цього потрібно мати конституційну більшість у Раді — 300 голосів з 450-ти. Опозиція ж, особливо з урахуванням змішаної виборчої системи, явно не набере й звичайної більшості.

Утім, опозиціонери про це теж подумали — хоч і дещо своєрідно. Вони хочуть “почати процедуру імпічменту”. “Вважаємо, що дії Януковича підпадають під склад злочину, і це є ще однією додатковою підставою для імпічменту президента Віктора Януковича”, - сказав про це Яценюк.

Проте процедура імпічменту в Україні неможлива: за жодного президента Верховній Раді так і не вдалося прийняти закону про спеціальних слідчих та інших законів, котрих для імпічменту вимагає Конституція. Відтак опозиціонери йдуть досить дивним шляхом: через збір підписів депутатів місцевих рад, котрі підтримують відставку Януковича.

За словами Сергія Соболєва, “перше рішення про початок процедури імпічменту” було прийнято за його участі в середу, під час “народного віче” у Миколаєві на Львівщині. Тепер під рішенням “повинен підписатися кожен депутат кожної ради, який це підтримує”.

Ефективність такої стратегії з юридичної точки зору — нульова. Проте подібні кроки цілком вкладаються у передвиборчу стратегію, котра вимагає від опозиції максимально мобілізувати своїх виборців.

На жаль, сюди ж відноситься і “мовна” тема. Ініціативи “невизнання незаконного акту”, які опозиція розпочинає в західних і центральних областях, гуртують протестний електорат, але водночас, при “правильній” інформаційній подачі провладними телеканалами, гуртуватимуть і проросійське населення східних та південних регіонів. Якщо припустити, що головною метою творців “мовного” закону було не так підвищення рейтингу Партії регіонів, як подальше поглиблення суспільного розколу, то доводиться визнати, що передвиборча логіка робить опозицію їхніми невільними помічниками.

Джерело: УТ

Расчленение России начнется с Дальнего Востока

Сотрудник российского аналитического агентства на условиях анонимности поделился результатами исследования краткосрочного развития России на основе открытых статистических данных и публичных источников информации. Приводим беседу в редакции с некоторыми сокращениями.

Почему вы решили рассказать всем об этом исследовании? Информация наверняка не предназначалась для обнародования?

- Это личное решение. Хочу, чтобы о результатах анализа узнало как можно больше людей.

Вам сказали, кто главный заказчик?

Нет, конечно. Клиент - малоизвестная зарубежная компания, за которой очевидно стоит более серьезный игрок. Пообщавшись в ходе работ с зарубежными коллегами, мы поняли, что работы, подобные нашей, параллельно проводятся многочисленным исследовательскими группами не только в России, но и других странах мира. Такие затраты может себе позволить организация, свободно располагающая очень большими суммами, порядок - сотни миллионов долларов. Можно предположить, что заказчик уровня администрации президента России или Госдепартамента США.

Что нового вы смогли выяснить в ходе вашей работы?

- На эту тему в последнее время появилась масса исследований различных институтов, огромное количество публикаций в СМИ. Сравнивая информационное поле за последние три года, мы увидели, что общий объем информации почти в два раза превысил показатели предыдущей трехлетки. Анализируя информационные потоки, мы увидели совершенно новые тренды и закономерности. Это знаете, когда пасьянс начинает сходиться. Совершенно разрозненные факты вдруг стали укладываться в цепочки, ведущие к одной цели.

Вы можете перечислить реперные точки, ключевые события, показывающие процесс, который ведет к этой цели?

- Все факты - это сотни страниц анализа, приведу наиболее яркие примеры.

Америка 20 лет не пускала нас в ВТО, а теперь вдруг согласилась.

Янукович озаботился русским языком. Приняли закон, и сразу Украину затрясло.

Лондонские процессы с олигархами они создают необходимый фон для давления на собственников. В России не осталось ни одного независимого олигарха. Но и в «русском» Лондоне любому олигарху в любой момент предъявят ультиматум или вы за «свободу и демократию», или ваша собственность конфискуется, как нажитая преступным путем. Этих людей не сложно заставить дать миллиарды на финансирование распада России.

Сейчас зарубежные инвестиции в территорию от Урала до Чукотки не идут, потому что в России «плохой инвестиционный климат». Как только там появится независимая от Москвы власть, климат сразу станет «благоприятным», и «лондонские» капиталы хлынут туда рекой.

В России появилась новая памятная дата День победы русского флота над турецким флотом в Чесменском сражении, 7 июля. Зачем это нужно? Кто помнит об этой Чесме двух с половиной вековой давности? Определенная часть российской элиты напоминает Турции, что пора усилить работу среди российских мусульман. Она и так ведется очень активно. А последний взрыв в Казани?

Незамеченным в СМИ, например, прошло инициируемое Турцией объединение башкирских и татарских националистов, которые тысячу лет ненавидели друг друга.

Сейчас же вводят запретительный утилизационный сбор на ввоз подержанных иномарок, значит, и еще несколько десятков тысяч человек на Дальнем Востоке будут готовы поддержать отделение региона от России. Там еще не забыли разгона московским ОМОНом демонстраций протеста против повышения ввозных пошлин два года назад.

Национальность «сибиряк» тоже придумана не случайно, хотя, мы считаем, что это просто «народное творчество», умело раскрученное в сети.

Но для возможной операции по расчленению России подготовлен и международный фон в виде войны на Ближнем Востоке. Ирак, Ливия, Сирия. На очереди Иран, ядерная программа которого угрожает Америке не больше, чем мифическое оружие массового поражения Саддама исмена лояльных правителей на мусульманских экстремистов.

Расчленение России самоцель?

Власти Америки потенциально несомненно хотят избавиться от России как державы с ядерным оружием, атомными подлодками и баллистическими ракетами. Вторая цель – обеспечить доступ к ресурсам Сибири, Дальнего Востока и Ледовитого океана. Расчленение страны только наиболее подходящий инструмент для этого. И гарантия того, что страна никогда не возродится.

Ключевой момент отделить европейскую часть России от нефтяных и газовых ресурсов Сибири. Без доходов от этих ресурсов Москва будет вынуждена бороться за физическое выживание.

Есть ли какие-то реальные предпосылки для развития такого сценария?

- На сибирских вокзалах можно услышать объявление «Поезд идет в Россию». На Дальнем Востоке люди уже рассматривают себя больше как участники рынка АТР, а не российского и тем более европейского рынка. Китайцы открыто заявляют, что контролируют более половины добычи рыбы на Дальнем Востоке, естественно, не без участия дальневосточных властей.

Как-то позабылось, что развал СССР осуществили коммунистические лидеры национальных республик. В России эти же бывшие коммунистические лидеры стали главами субъектов Федерации. И даже после всех смен персоналий правила игры сохранились, перед главами субъектов до сих пор стоит пример их национальных товарищей. Почему бы его не повторить?

Вы считаете, что чехарда глав регионов за последние два десятилетия не выбила из них эту мысль?

- Во-первых, такая мысль отделиться, сама возрождается всегда и всюду у властителей всех времен и народов. Во-вторых… Мы посмотрели «чехарду» в разрезе регионов. В европейской части России «чехарда» налицо, из Москвы присылают «володеть и княжить» кого ни попадя. А на Дальнем Востоке ничуть не бывало. За исключением приморского губернатора, там все назначенцы местные. Даже сплоченной Сибири не удалось удержать оборону от варягов, а на Дальнем Востоке удалось. Только главой Приморья назначен кабинетный ученый, фактически никогда ничем серьезным в жизни толком не руководивший. Получается фактически зиц-губернатор. Ни одного реально серьезного стороннего деятеля дальневосточный клан так и не пропустил.

Согласно нашему анализу, на Дальнем Востоке число переходов доходных бизнесов из рук в руки в три-пять раз меньше, чем в Сибири, и в десять чем в Центральной России. Регион фактически выпал из бизнес-процессов слияний/поглощений/разорений. Это ключевой признак отделения от остальной страны экономической жизни региона.

Сепаратистски настроенные главы дальневосточных регионов могут сыграть ключевую роль в отделении от Москвы сначала Дальнего Востока, а потом и Сибири с Уралом.
И для этого могут бытьиспользованы все инструменты. Экономика Сибири и Дальнего Востока и дальше будет централизованно замыкаться специально подобранным аппаратом на Китай и другие страны АТР под негласным контролем Вашингтона.

Кроме экономики, будут усиленно налаживаться человеческие связи, например, студенты будут массово направляться на учебу в китайские, японские и корейские университеты. Специалисты под предлогом обучения новых технологиям будут стажироваться в компаниях этих стран. Таким образом, можно изменить психологическую установку: «чужими» станут россияне, а «своими» китайцы, японцы, корейцы, американцы.

Кстати, Китай резко наращивает число обучаемых иностранных студентов. За последние четыре года их количество выросло спримерно, 195 тыс. до 290 тыс. Только из России в прошлом году в Китае училось порядка 12 тыс. студентов, это одна пятая часть обучаемого контингента крупнейшего на Дальнем Востоке Дальневосточного федерального университета. Китайские вузы становятся «плавильным котлом» для интеллектуальной элиты мировой молодежи.

Но ведь все губернаторы бьют себя в грудь «мы патриоты России»?

Посмотрите не на слова, а на дела. Амурский губернатор, по словам бывшего полпреда президента России в Приморском крае Виктора Кондратовав прошлом лидер преступного сообщества Владивостока. Полпред Ишаев, наплевав на все правила и приличия, гонялся за милиционером, который ему дорогу не уступил, а потом потребовал его уволить. А уж месторождений драгоценных металлов перешло под контроль семьи Ишаева и людей из его близкого окружения на пять поколений вперед.

Вообще, за очень многими дальневосточными сановниками столько нарушений закона, что им жизни не хватит отсидеть в тюрьме.. Они страшно бояться разоблачения и того, что у них отнимут контролируемые ими предприятия и компании. Под гарантии сохранения своих бизнесов многие из них сдадут Дальний Восток хоть марсианам.
И я вам привожу только легко проверяемые факты.

Насколько далеко зашел процесс?

- Хотите, чтобы я вас испугал? Когда-то Греф в бытность министром экономики намертво стоял против строительства моста в Китай в Благовещенске. Греф говорил, что он понимает, зачем мост нужен Китаю, но не понимает, зачем он нужен России. И денег не дал.

В 2004 году дальневосточные губернаторы, в том числе Виктор Ишаев, тогда губернатор Хабаровского края, согласовали передачу Китаю части Большого Уссурийского острова под Хабаровском. Губернаторы пробили строительство моста на остров за счет российского бюджета. Мост строится, уже израсходовано порядка 700 млн рублей. Китай выделил деньги и на новый аэропорт в пограничном уезде Фуюань, и на новый двухкилометровый автомобильный мост на остров, и на железную дорогу из населенного пункта Фуюань до города Цзямусы.

Сейчас же Ишаев заявляет, что мост из Хабаровска на остров нужен только китайцам и что это чуть ли не предательство национальных интересов. Как будто его подпись под всеми документами не стоит!

Вывозить сырье из России и ввозить товары в Россию?

Об этом же твердит и Ишаев. И мы так думали. Но на всякий случай отдали ситуацию на анализ экспертам. И вот что выяснилось. В этом регионе у Китая мало заводов. Это для Китая север, а основная масса товаров производится на теплом юге, и вывозится морем до Владивостока, а оттуда по железной дороге. Вести товары через весь Китай по суше накладно. Консенсус-прогноз, учитывающий строительство моста на остров с двух сторон, железной дороги из глубины Китая и аэропорта, таков: создать возможность оперативной переброски из Китая на территорию России живой силы и техники в случае вооруженного конфликта.

А неделю назад по требованию дальневосточных губернаторов премьер Медведев разрешил китайским самолетам пересекать государственную границу РФ при проведении аэрофотосъемки приграничных районов России.

Вы сказали, что отдельное исследование проводилось по Дальнему востоку. Почему за основу был взят именно этот регион? И насколько справедливо сегодня утверждение «Сибирью и Дальним Востоком будет прирастать земля русская»?

- Боюсь, что сегодня более справедливо обратное утверждение – с этих регионов начнется раскол страны. Дальний Восток был выбран именно поэтому. Посмотрите - ни в одном другом регионе России нет таких тесных и неформальных связей, в том числе и прямых контактов с зарубежьем, как на Дальнем Востоке. Причем, именно на уровне внутренних региональных субьектов.

Если Якутия или Западная Сибирь добывают газ, алмазы, нефть, то эти ресурсы подконтрольны федеральному центру. Богатства Дальнего Востока уже давно служат ресурсной базой для заграницы, в первую очередь Китая. Есть ли у нас еще хоть один регион, который бы полностью был ориентирован на зарубежную экономику? Случись что с Россией, в регионе этого даже не заметят.

Сегодня, фактически уже идет последняя стадия подготовки к отделению Дальнего Востока от России.

Психологически население Сибири и Дальнего Востока готово послать Москву куда подальше. Но они еще не полностью дозрели до политической самостоятельности. Нужен организующий центр. Отчасти таким центром выступает «Сибирское соглашение». Можно сказать, что полпред Ишаев фактически подготовил «Дальневосточное соглашение», хотя формально оно еще и не зафиксировано.

Мы считаем, что час «Х» уже приближается. Недавно тот же Ишаев заявил, что он бы трубу ВСТО не пустил в Хабаровский край. Еще лет десять назад никто из чиновников таких заявлений даже в мыслях не мог допустить. Как это государственный чиновник открыто бросает вызов федеральному центру? А теперь пожалуйста. Ишаев фактически видит себя равноправным партнером Москвы, и даже не пытается это скрывать. Не кто-нибудь, а представитель государства, фактически, по недомыслию ли, или намеренно фактически заявил о необходимости транзитных платежей за российские грузы, идущие со стороны Москвы по его территории. Но ведь это пока российская территория. Такой подход во всех словарях называется сепаратизмом. Причем Ишаев не боится публично оглашать свою позицию, значит, за ним стоят силы, способные его поддержать. А ключевые интересанты в регионе только Китай и США.

Почему человек, имеющий, по слухам, активные связи с криминалитетом Дальнего Востока, чья вторая должность не менее значима, первой, официальной, вместо отставки за явное и плохо скрываемое противоборство с федеральным центром назначается полпредом президента?

Почему вы все время называете только фамилию Ишаева. А другие лидеры?

- У нас в стране есть два региона. Где федеральная власть по сути сдала позиции – Чечня и Дальний Восток. С Чечней перманентно власть договаривается, отдавая местным кланам республику в полное управление. С Дальним Востоком все сложнее. Здесь нет тейповости, но сильны землячества и «понятия». Федеральный контроль по всем основным ресурсным сегментам практически утерян. Авторитет государственной власти крайне низок. Уровень коррупции крайне высок. Уровень преступности на Дальнем Востоке только за последний год вырос на 7%. Федеральный бюджет недополучает с продажи древесины и леса миллиарды долларов. На этом фоне тяжеловес Ишаев. Человек, которого нельзя уволить. И вот почему человек, имеющий, по слухам, активные связи с криминалитетом Дальнего Востока, чья вторая должность не менее значима, первой, официальной, вместо отставки за явное и плохо скрываемое противоборство с федеральным центром назначается полпредом президента? Фактически, власть демонстрирует этим назначением свое бессилие и не только отсутствием рычагов контроля, но и невозможность влиять на соблюдение закона на Дальнем Востоке. Два региона в России, где власть оценив ситуацию решила, что умнее смирится и не потерять большего, это Чечня и Дальний Восток, но та и другая сторона прекрасно понимают что выигрывают лишь время.

С другой стороны, Ишаев формальный и неформальный лидер. И он столько лет бил себя в патриотическую грудь, что народ в эту грудь верит. Именно Ишаеву когда-нибудь сподручнее всего будет сказать что-то вроде: «Братья и сестры. Кремлевские олигархи нас предали. Настал час самим решать свою судьбу». Хотя, конечно, не это главное.
Сам Ишаев в интервью «Российской газете», можно сказать расписался в исчезновении в неизвестном направлении более $3 млрд только по рыболовных делам. По нашим данным, бюджет теневой экономики Дальнего Востока составляет 32-35 млрд долларов. И куда идут эти деньги?

То есть фактически экономика готова. Требуется только какой-то толчок, чтобы запустить процесс политической суверенизации регионов.

Каким может быть этот толчок?

- Например, подобный разрушению плотины Саяно-Шушенской ГЭС с катастрофическими последствиями. Или возможное падение цены нефти до 10 долларов за баррель, что сразу лишает Москву денег, без которых не удержать все, что за Уралом. При такой цене любой экспорт нефти из России не выгоден. Но «дружественным» режимам Китай и США смогут протянуть руку помощи, например, будут субсидировать прокачку нефти по ВСТО, предоставят льготные кредиты, но не через Москву, а напрямую - Тюмени, Новосибирску, Хабаровску, Владивостоку. Или будут по бартеру менять нефть на продовольствие и товары.

Но ведь эксперты доказывают, что Америке выгодна цена нефти в районе 100 долларов?

- Америка печатает доллары и может поддержать свою нефтянку за счет печатного станка. Китаю низкая цена нефти очень выгодна. Вашингтон может договориться с Пекином, что китайцы не рушат доллар, а американцы роняют нефть. Сейчас выходит столько статей о жесткой конфронтации Пекина и Вашингтона, что по законам жанра мы вынуждены сделать вывод об их тесном сотрудничестве. Кстати, в Китае обучается порядка 25 тыс. американских студентов.

А как же дружественные США арабские нефтяные режимы?

- Пример Мубарака показал цену «дружбы» с Америкой. Когда будет нужно, американцы нажмут кнопку на бирже, и нефть рухнет. Возможно, одновременно с началом войны на Ближнем Востоке. Мы рассматриваем это как основной сценарий.

Понимает ли Кремль опасность ситуации?

- Нет, там уверены, что «список Магнитского» досадное недоразумение. Но не было бы Магнитского, придумали что-то другое. А наши депутаты жалуются, что их «не хотят слушать».

Кадры готовы, люди созрели, и вверху, и внизу. И тогда, возможно ишаевы, кожемяки, шпорты договорятся между собой «ради возрождения родной земли», то есть сохранности своих капиталов, и выкинут москвичей, таких как Миклушевский как котят.

Насколько глубок процесс раскола страны? Вы считаете, что трещины идут по существующим административным границам? И еще – у нас большая часть регионов, тот же Дальний Восток – дотационные. Каким образом дотационные регионы могут планировать независимость даже теоретически?

У нас действительно из 83 субъектов РФ 70 являются дотационными. К недотационным регионам относятся Москва, Санкт-Петербург, Татарстан, Пермский край,
Вологодская, Ленинградская, Липецкая, Самарская, Свердловская, Тюменская области, Ненецкий, Ханты-Мансийский и Ямало-Ненецкий автономные округа. Но если вы начнете изучать экономику отдельных дотационных регионов, то увидите много интересного. Возьмите Чехию или Грузию и сравните с их бюджетами бюджеты отдельных взятых дотационных регионов. Например, бюджет Ростовской области этого года - 285 млрд рублей (ок. $9,5 млрд). Бюджет Грузии - $8,8 млрд. Численность населения также примерно сопоставимая: 4,2 млн и 4,4 млн человек соответственно. Но бюджет Грузии профицитный, а Ростовская область подключена к общефедеральной нефтегазовой трубе, благодаря которой ежегодно получает в свою казну почти $1 млрд дотаций.

С Дальним Востоком еще сложнее. Бюджет Владивостока – 340 млрд рублей (ок. 11 млрд долл.), регион формально дотационный. Но порядка 55 млрд рублей только по рыбе уходит морем мимо федерального и регионального бюджетов, это официальные данные. Сопоставимая сумма 46 млрд рублей уходит в Китай лесом. В буквальном смысле и это тоже полуофициальные данные, озвучиваемые властью.

Общий теневой бюджет края по нашим данным превышает официальный бюджет. О какой дотационности и зависимости от федерации можно тут говорить?

Этим на наш взгляд объясняется усиливающаяся самостийная пропаганда того же Ишаева. Он-то понимает реальные возможности Дальнего востока.

По какой схеме и в каком порядке, по вашему мнению, начнется раскол? Будет ли новый формат «беловежского» соглашения или все посыплется без предупреждения?

- По прогнозируемому нами сценарию, процесс пойдет постепенно. Сначала договор по типу Беловежского соглашения подпишут субъекты Дальнего Востока и предъявят Москве ультиматум. Сибирь и Урал будут колебаться. Но американцы, европейцы и китайцы предложат такие «пироги и пышки», что ситуацию быстро склонится к подписанию соглашений всеми субъектами от Урала до Чукотки.

Кремль, скорее всего, удержит регионы в европейской части страны. Начнется смутное время, европейским регионам предложат платить за нефть и газ твердой валютой, которой у них не окажется. Опять же США вместе с Китаем и «демократическим мировым сообществом» «помогут» жизнеобеспечению европейской территории, но в обмен на ядерное разоружение. А куда Кремлю деваться, если топить нечем и электростанции остановились?

На первое время США и Китаю будет выгодно иметь много несамостоятельных образований на Урале и восточнее. Но грызня между регионами будет помехой для вывоза ресурсов, поэтому «миротворческие силы» построят на отделившихся российских землях «новый порядок».

Мы исходим из того, что мировые державы договорятся не оккупировать напрямую территорию бывшей России, а, вероятнее всего, будут ее грабить совместно.

На основании изученных источников, мы нарисовали «схему раскола» Дальневосточная республика (Приморский и Хабаровский края, Амурская область, Еврейская АО, часть Забайкальского края), Магаданская республика (Магаданская область, Камчатский край, Чукотка), Великая Якутия. Якутию, скорее всего, протянут от океана до Китая, отторгнув часть Иркутсткой области и Забайкальского края, чтобы разорвать русские территории компрадорской элитой.

Республики российского Кавказа, скорее всего, начнут захват Ставрополья и Краснодарского края, что может привести к длительной войне на всем пространстве между Доном, Волгой и Северным Кавказом при активном вмешательстве Турции.

Красноярская (или Восточно-Сибирская) республика протянется вдоль Енисея. В Сибирской конфедерации объединятся сибирские регионы, Алтай, Кузбасс. Большой Урал объединит Свердловскую, Челябинскую, Курганскую области и, возможно, части Оренбургской и Кировской областей и Пермского края.

Поволжская конфедерация, может быть, разделится на правобережную и левобережную, а может быть, и нет. Все зависит от активности мусульман на правобережье Волги. В нее могут войти все регионы, начиная с Нижегородской области и южнее.

Северное Соглашение протянется от Пскова до Ненецкого АО, его возьмут под свое крыло скандинавы, британцы и немцы.

Черноземье ускользнет от Москвы, вероятно, с помощью Украины. Республики российского Кавказа, скорее всего, начнут захват Ставрополья и Краснодарского края, что может приведести к длительной войне на всем пространстве между Доном, Волгой и Северным Кавказом при активном вмешательстве Турции. Вашингтону хватило Грузии, чтобы у него отпало желание соваться в это змеиное гнездо, Московское «княжество» сожмется до центрального Нечерноземья, и окажеться где-то в масштабах 15 века…

Вряд ли эта схема так точно реализуется на практике. Но как бы ни повернулись события, Российская империя, очень вероятно, в ближайшее время закончится навсегда.

Михаил Мальцев

в підтвердження аналітики: http://economics.lb.ua/world/2012/08/10/165015_medvedev_ispugalsya_kitayskih.html

Як “гартувався” список Тимошенко

Чимало опозиціонерів залишилися незадоволеними своїми місцями у списку. Ми з’ясували, як цей список формувався. Внески нібито складали сім. З кожного, хто заплатив.

Чимало опозиціонерів залишилися вкрай незадоволеними своїми місцями у затвердженому цього тижня списку об’єднаної опозиції. Тиждень.ua  писав про це докладно. Тепер, поспілкувавшись із «ображеними» кандидатами, ми з’ясували, як цей список формувався, і чому ті чи інші особи посіли у ньому відповідні місця.
Так, за словами наших джерел, формуванням БЮТівської частини списку (тобто приблизно 55% від загальної кількості кандидатур), займався персонально Олександр Турчинов, а Арсеній Яценюк участі в цьому, фактично, не брав. Думка Юлії Тимошенко теж була далеко не абсолютною. «Турчинов веде свою власну гру, на Юлю сильно не зважає», - розповідали наші співрозмовники.
Ці слова учора де-факто підтвердив захисник екс-прем’єра Сергій Власенко, який відкрито заявив, що Тимошенко не бачила остаточної версії списку. Хоча не обійшлося й без винятків: Олександру Кужель включили в список на 22 місце за особистим проханням Тимошенко, яке вона передала Турчинову через свою доньку Євгенію.
При формуванні переліку кандидатів Турчинов керувався двома чинниками: особистою відданістю претендента (звісно ж, саме йому), та його внеском у партійну касу. Серед тих осіб, які отримали місця у прохідній частині списку за першим критерієм, наші співрозмовники назвали, зокрема, Василя Деревляного (36 місце), Руслана Лук’янчука (42 місце), Андрія Павловського (44 місце), Андрія Сенченка (48 місце), Василя Кравчука (50 місце).
Олександр Дубовой, який зайняв 64 місце, окрім відданості фактичному керманичу «Батьківщини», заслужив майбутнє депутатство ще й належністю до тієї ж баптистської церкви, що й Турчинов.
Як запевняли наші співрозмовники, 67 номер Олег Шевчук та 73 номер Руслан Богдан (фігурант «педофілського скандалу», якого «Батьківщина» у свій час виключила з фракції, але нещодавно повернула), отримали місця в обмін на внески до партійної каси. Внески нібито складали сім. З кожного. І, звісно, не тисяч.

Читайте також: Вони назвались опозицією

Список «незадоволених», за даними Тиждень.ua, нараховує три десятки осіб, які, зрозуміло, зайняли непрохідні місця з середини дев’ятої сотні. Насамперед, це група близьких до Тимошенко осіб: її помічник Михайло Лівінський (84 місце), соратники з часів ЄЕСУ Антоніна Болюра (88 місце) та Євген Шаго (93 місце). Також невдоволення висловлювали близькі до голови БЮТівської фракції Андрія Кожем’якіна нардепи: Андрій Шкіль (87 місце), Сергій Міщенко (142 місце), Олександр Стешенко (154 місце).
Ще одна група складається з нардепів, які ночували в наметовому містечку під Печерським судом та в лікарні, де перебуває Тимошенко, отримували по ребрах у сутичках з «Беркутом», «Грифоном» чи нардепами-регіоналами, або просто були давніми і відданими однопартійцями ЮВТ. Вони щиро розраховували, що партія належно їм за це віддячить, але вийшло не так. Ось їхні імена: Олександр Сочка (108 місце), Віктор Уколов (110 місце), Олег Білорус (122 місце), Павло Костенко (124 місце), Сергій Веліжанський (145 місце), Ігор Єресько (157 місце), Юрій Гнаткевич (172 місце).

Читайте також: Повний передвиборчий список об’єднаної опозиції

За словами джерел Тиждень.ua, одразу після оголошення списків в середовищі «ображених» опозиціонерів почала зріти ідея бунту, до якого зокрема, планували залучити і лідера «Народної самооборони» Юрія Луценка.
«Політв’язень №2» має всі підстави для невдоволення: один з його найближчих соратників Юрій Гримчак посів у списку опозиції вкрай сумнівне з точки зору парламентських перспектив 91 місце, а ще один близький товариш, Тарас Стецьків, не отримав погодження як єдиний кандидат від об’єднаної опозиції по мажоритарному округу на Львівщині. Натомість кандидатом від ОО став рідний брат екс-заступника глави Секретаріату Президента часів Віктора Ющенка Івана Васюника -  Ігор.
У підсумку, той же Стецьків уже оголосив про намір балотуватися на окрузі «від справжньої опозиції, а не від тої, яка називає себе об’єднаною».
Подібний демарш вчинив і Сергій Міщенко, який сьогодні зареєструвався мажоритарником по 98 округу. Скільки людей наслідує його приклад, наразі невідомо – на момент написання статті Тиждень.ua не має інформації щодо персонального складу поданих опозицією до ЦВК кандидатів.

Повний список «ображених» БЮТ, за інформацією Тиждень.ua:

  Андрій Шкіль, 87 місце.
Антоніна Болюра, 88 місце.
Юрій Гримчак, 91 місце.
Євген Шаго, 93 місце.
Валерій Бабенко, 98 місце.
Сергій Шевчук, 104 місце.
Олена Бондаренко, 105 місце.
Олександр Сочка, 108 місце.
Віктор Уколов, 110 місце.
Юрій Трегубов, 113 місце.
Ольга Боднар, 116 місце.
Олег Радковський, 120 місце.
Олег Білорус, 122 місце.
Павло Костенко, 124 місце.
Олена Шустік, 127 місце.
Віталій Корж, 128 місце.
Олег Тищенко, 131 місце.
Сергій Міщенко, 142 місце.
Олександр Ягоферов, 143 місце.
Сергій Веліжанський, 145 місце.
Еліна Шишкіна, 152 місце.
Олександр Стешенко, 154 місце.
Зоя Шишкіна, 156 місце.
Ігор Єресько, 157 місце.
Володимир Левцун, 165 місце.
Борис Пудов, 166 місце.
Микола Потапчук, 168 місце.
В’ячеслав передерій, 171 місце.
Юрій Гнаткевич, 172 місце.
Степан Давимука, 174 місце.
Всеволод Бородін, 177 місце.  

Читайте також: Повний список кандидатів-мажоритарників від об’єднаної опозиції

Джерело: УТ

На Сумщині вбили свободівця

5 серпня 2012 року в місті Конотоп Сумської області було вбито члена Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Василь Удода. Протягом тривалого часу чоловік вів активну громадсько-політичну діяльність. 6 серпня він мав подати офіційне звернення до Генеральної прокуратури України з вимогою розслідувати факти наявності плантацій маку та коноплі на території Конотопщини та про канали збуту наркотичних речовин закордон.

Підполковник запасу Василь Миколайович Удод 1964 року народження мешкав у селі Великий Самбір Конотопського району Сумської області. Раніше чоловік служив у прикордонних військах. Займав активну громадянську та політичну позицію, за що йому неодноразово погрожували фізичною розправою. Протягом останніх півроку Василь Удод вів активну діяльність у лавах ВО "Свобода".

Нещодавно чоловік повідомив побратимам, що на території Конотопського району бандити вирощують коноплю і мак. Також пан Василь мав інформацію щодо того, хто переправляє наркотичні речовини закордон і знав канали, через які проводять збут. У понеділок, 6 серпня, свободівець мав принести фотознімки плантацій, де вирощують згадані рослини, та подати офіційне звернення до Генеральної прокуратури України. Василь Удод принципово хотів подати звернення до Генпрокуратури, а не до місцевої прокуратури, адже йому було відомо про причетність до оборудок місцевих "правоохоронців".

Крім розслідування, яке Василь Удод проводив щодо ситуації з вирощуванням наркотичних речовин, він також проводив розслідування щодо "експорту" дітей з Сумщини в Москву.

Наразі є інформація, що правоохоронні органи намагаються приховати факт вбивства Василя Удода, тому ВО "Свобода" вимагає відкритого та неупередженого розслідування цієї справи.

Прес-служба ВО "Свобода"

реакція влади: http://lb.ua/news/2012/08/06/164255_militsiya_svobodovtsa_ubivali.html

"патріоти"

[ Читати далі ]

Хто право дав назватись патріотом,

Всім тим, що янучарі декламують бій?

Маєтки хто будують над народом  

І прапорців строкатих виставляють рій!

Скажіть кого? Чого ви патріоти?  

Грошей, мандатів, бізнесів своїх?

Невбитого медведя ділите ви «квоти» 

Під шум країною обіцянок гидких!

Народ у жовтні піде на дільниці 

І знов довіриться всім гаслам на брехні

Погляньте ви на них, голодних, ницих 

Змордованих в заводах, на ріллі!

Яке вам діло? «Влада для народу» 

Податки збільшить, збільшить ВВП

Не маєте ви честі, гонору і роду, 

Чуже вам всеє, те що нам святе

Навіщо з янучарой вам змагатись 

Для голосів довірливих, простих?

Як бачим практику, дорожче щоб продатись, 

Тим хто заплатить вам, заплатить більше всіх!

Скажіть кого, чого ви патріоти? 

Чи України? Що омита кровію синів

Не знаючи ви мови Павлюка, Підкови 

Про них багато так говорите ви слів

05.08.2012 Rama  

Навіяно останніми подіми в Україні

Вибачаюсь за поетичні помилки, давно не писав.

Друзі, всім дякую за коментаріspasibo

У Румунії масово розкуповують роман про війну з Україною

unn.com.ua

На сьогодні в Румунії продали вже 300 тис. примірників військово-політичного роману румунського письменника Крістіана Негря Sange pe Nistru («Кров на Дністрі»), в якому описується можливий військовий конфлікт між румунською армією з одного боку, і придністровською та українською, з іншого.

Про це повідомляє УНН з посиланням на румунські джерела. Варто зазначити, що для країни з населенням трохи більше 20 млн громдян це дуже велика цифра.

«Бессарабія і Румунія рано чи пізно об'єднаються. Але якою у цій ситуації буде реакція Придністров'я, Росії?»- зазначається в анотації румунського видавництва Marist.

У книзі розповідається про те, що румунська армія переходить річку Прут в чотирьох місцях і висувається до Кишинева, де і відбувається од ин з головних боїв з наступаючими придністровськими та українськими військовими частинами. Військові дії відбуваються також і на території Румунії.

Головні події роману описані читачами, які беруть участь в інтернет-обговореннях.

Так, читач під ніком Vicioba пише, що румунам «першими допомагають американці поставками літаків Harrier і F 14, вертольотів Chinook, а також постійною присутністю флоту в Середземному морі. Далі включаються угорські десантники в Марамуреш, болгари і турки в Добруджі і, нарешті, польські, французькі, англійські і німецькі армії атакують Україну через Польщу і Словаччину».

Інший читач повідомляє нові деталі — «США знаходяться в стані війни з Китаєм через Тайвань і не хочуть виступати проти України, щоб не викликати ворожість Росії і не провокувати союз Москви і Пекіна. Європейські союзники не поспішають посилати війська, чекаючи, коли підключаться американці. Таким чином, у перші дні Румунія залишається на самоті, а Україна розраховує на бліцкриг».

Роман, який можна придбати в книжкових магазинах країни, є продовженням трилера Негря «Сand armele vorbesc» («Коли зброя говорить»), де описується державний переворот на Україні, що згодом призвело до військового протистояння з Румунією.

Нагадаємо, одразу після підписання українсько-румунського Договору про відносини добросусідства та співробітництво у 1997 році сторони розпочали переговори про розмежування морських просторів у Чорному морі. Однак після 24-х раундів переговорів, які тривали до 2004 року, згоди так і не дійшли. Україна вважала доцільним продовжувати переговори, але Румунія вирішила звернутися до Міжнародного Суду ООН, оскільки про таку можливість сторони домовились при підписанні Договору 1997 року. Причиною міждержавної суперечки став острів Зміїний. Острів розташований в Чорному морі на відстані 35 км на схід від узбережжя в територіальних водах України, він входить до складу Кілійського району Одеської області. Його площа 0,17 км кв. Головною проблемою в делімітації шельфу і виняткових економічних зон України і Румунії в Чорному морі є юридичний статус острова Зміїний.

Питання про статус острова Зміїний постало в 2001 році. Тоді українська компанія «Чорноморнафтогаз» виявила в шельфі поклади нафти і газу в 40 кілометрах від острова. Статус самого острова визначає і порядок розмежування територіальної зони навколо нього.

Румунська сторона стверджує, що Зміїний — не острів, а скеля, акваторія навколо якої не може розглядатися як прибережна економічна зона. Український уряд, зі свого боку, категорично не згодний з позицією Бухареста.

Румунія порушила справу проти України в Міжнародному суді 16 вересня 2004 року.

Після висунення претензій Україна стала активніше розвивати інфраструктуру острова. Острів неодноразово відвідували президенти Леонід Кучма та Віктор Ющенко. Як підтвердження статусу острова в 2007 році на острові офіційно було засновано українське селище Біле. На час початку розгляду справи на території острова Зміїний постійно проживає близько 80 чоловік — працівників маяка, гідрографів, іхтіологів, геофізиків, прикордонників.

Джерело:  УНН

Сенсація! У Колесніченка батько згорів у танку на війні

Колесніченко щиро, як тільки він може, розповідає на сесії ВР про батька, який згорів у танку на війні. При тому, що сам він 1958 р.н. 

  Ну і трохи Леся Подерв’янського:

Йорік.   Пустіть! Я контужен на куй! Я воював! Пока ти сука в тилу баб портів, я в танкє горєл! Я – льотчік!

Привид.

  3,14здєц! Ха-ха-ха-ха! Фойєр! Фойєр! Привид веде зверху прицільне бомбометання, причому він страшно завиває так, шо стає схожий на німецькій самольот Юнкерс.
 
 
Кажуть у 90тих Вадік два роки працював у Володимирі-Волинському, очевидці кажуть що ходив у вишиванці і спілкувався виключно українською мовою. Звідси його перевели в Ялту. Напевне справді "на вайнє кантузіла" хлопаку!lol

СЕНСАЦІЯ! Ялтинський заповідник підпалили западенці

Ну єстєссно, хто ж іще здатен на таку підлість?

  Підозрювані в підпалі Ялтинського гірничо-лісового природного заповідника знаходяться в міліції і вже дають свідчення.

Про це  повідомив директор заповідника Володимир Капітонов, який особисто затримав і передав правоохоронцям двох чоловіків.

«Підпалили аж під самим плато Ай-Петрі. Вони поки спускалися, як раз і зловив, передав до міліції. Вони дають свідчення. Один вже начебто зізнався», - повідомив Капітонов.

За його словами, один із затриманих - житель Львова. Інформація про особу другого чоловіка директору заповідника не відома.

«Вони абсолютно не туристи. Від них пахло якимсь засобом на зразок гасу або чимось таким. Були всі брудні, в сажі. Коли я їх затримав, вони явно були перелякані. Вони повинні понести кримінальну відповідальність, тому що збитки від пожежі будуть серйозні», - сказав Капітонов.

За матеріалами: Коментарі

При наших дедах за такое в Политбюро сажали!

Реклама КПУ цього сезону - вражає. Своєю тупою агресивністю вона спрямована на люмпенів, а її гасла про "заможних" і "привладних" нагадують про самих КПУшників.

Агітація це чи проституція? Як гасла українських комуністів співвідносяться із їхнім розкішним способом життя?

Кажете, політична реклама Королевської ще більш нав'язлива (о, скільки людей дозволяли собі найбрудніші вислови на адресу Королевської та її мрії під час демонстрації матчів Євро-2012!!!), а реклама регіоналів про "подолану стабільність" - ще більш огидна?

Це так, але в Україні наразі нема жодної політичної сили, де пропоновані виборцям гасла настільки розходилися б з тими життєвими принципами, якими в повсякденному житті керуються вожді українських комуністів.

Скільки часу до настання комунізму?

Мабуть, немає більш виразного символу пострадянських капіталістичних понтів, ніж швейцарський годинник ціною від кількох до кількадесяти тисяч доларів.

Захисник прав трудящого люду та борець із хижаками-експлуататорами апріорі не мав би чіпляти на руку такий показовий символ належності до класу скоробагатьків.

Однак лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко цієї логіки не поділяє.

Зверніть увагу на годинничок на зап'ясті палкого борця з олігархами, які розвалили Великий Радянський Союз.

Годинник зблизька, фото перевернуте, щоб легше прочитати назву:

Дивна річ: волохату руку головного українського комуніста прикрашає зовсім не годинник радянського виробництва - який-небудь "Рекорд", "Победа" чи "Командирський".

А наскрізь буржуазний золотий "Патек Філіпп" за 13 тисяч доларів.

Втім, це не єдиний "Патек Філіпп" Петра Симоненка.

Є ще один - значно пафосніший Ось він, на руці вождя українського пролетаріату, який в колі однодумців святкує Першотравень:

Схоже, Пьотр Ніколайович таки зрозумів, що палитися на публіці із дорожезними годинниками - це якось не дуже позитивно впливає на імідж захисника інтересів пролетаріату та поборника комуністичної ідеї. Треба б щось поскромніше. І такий варіант знайшовся - ось він, на фото нижче.

В порівнянні з попередніми "Патек Філіппами" цей "Моріс Лакруа" - просто взірець аскетизму. Корпус із нержавіючої сталі, ціна взагалі непацанська - в районі трьох тисяч доларів.

Пенсія, яку зараз призначають звичайному українському працівнику, становить близько 900 гривень. Нескладні арифметичні підрахунки вказують, що три "симоненківські" годинники - це більше тисячі таких-от трудових пенсій.

Шалаш в Шушенском (тм)

Ну чи "хатинка над озером". Щасливі діти, які народилися за незалежної України і яким ніхто не компостував мізки міфами про доброго дідуся Леніна - їм фраза"Хатинка над озером" навряд чи щось нагадає.

А старше покоління ще пам'ятає, що "Хатинка над озером" - це хрестоматійний вірш Наталі Забіли про перебування Леніна у Фінляндії.

Невідомо, чи згадував Симоненко про цей вірш, коли будував собі будинок у селі Горенка під Києвом.

Це, зрозуміло, не Фінляндія, але значно комфортніше, ніж відомий усім радянським людям курінь Леніна.

1,37 гектари землі - на час купівлі її ринкова вартість становила 1,5 мільйони доларів. Триповерховий будинок із башточками, арками, балюстрадами та іншими зразками зовсім не пролетарської архітектури. Ну і озера тут теж є - аж два.

Прикметно, що коли Петра Симоненка запитують про цей будиночок, який пасував би не вождю українського пролетаріату, а олігарху середньої руки, той, немовби позичивши чесні-чесні очі у дєдушкі Лєніна, відповідає: це не мій будинок, а сина. А до сина які претензії? Сталін же говорив, що син за батька не відповідає. Значить, і батько за сина теж не відповідає.

Втім, шила в мішку не сховаєш: місцеві жителі чудово знають, хто насправді живе в будинку. І Симоненка з молодою дружиною і дітьми неодноразово бачили на прогулянці - звісно ж, не в селі серед простого люду, а за парканом його садиби. Трохи невдало ділянка розташована, на схилі - і червоний, як Кремлівська стіна, паркан часом не приховує від сторонніх поглядів.

А може, симоненківський будинок - це виняток, а решта депутатів-комуністів дотримується пролетарської аскези? Угу, аж три рази. Ось, наприклад, заміський будинок депутата від КПУ Спиридона Кілінкарова в селі Стукалова Балка під Луганськом, сфотографований місцевим журналістом Олексієм Тумановим.

Це, звісно ж, не симоненківські хороми, але вартість такого будиночка не може бути нижчою від трьохсот-чотирьохсот тисяч доларів. Де може взяти такі гроші капіталіст, зрозуміло - він визискуватиме трудящі маси. А от де їх взяти слузі народу з депутатським посвідченням в кишені?

З буржуазним душком

Повернемось до нашого головного героя. Саме зараз розпочинається виборча кампанія - і Петро Симоненко активно їздить регіонами, роз'яснюючи своєму електоратові зміст плакатів та білбордів, якими рясно всіяні вулиці українських міст і містечок. Наприклад, ось такого.

Донецькі журналісти, які відстежували цей візит, помітили цікавий факт. На прес-конференцію Симоненко прибув на не дуже пафосному автомобілі Hyundai Sonata - ну просто-таки наочна демонстрація скромності вождя. Але річ у тім, що це авто належить голові донецького обкому КПУ - тобто, Симоненко його просто позичив. А в цей же час поруч із цією машиною стояв позашляховик "Лексус" із київськими номерами, хлопці у якому явно виконували функції охорони.

Схоже, що Симоненко в цьому випадку запозичив досвід його російського колеги Зюганова - лідер КПРФ, їдучи на мітинг, спиняє своє круте авто за кілька кварталів, знімає з руки дорогий годинник та піджак за кілька тисяч доларів, пересідає в скромнішу автівку і в такий спосіб "зближується з народом".

І насамкінець, звернемо увагу ось на цей передвиборчий заклик комуністів.

Яких же це корупціонерів комуністи зібралися прописати в тюрмі? Ой, а ми, здається, знаємо одного. На фото - мітинг лівих сил у 2010 році у Києві. Поруч із Симоненком - Василь Волга.

У 2010 році він за квотою комуністів отримав вельми хлібну посаду голови Держкомісії фінпослуг (не він один, до речі - українські комуністи найпарадоксальнішим чином поєднують антикапіталістичну риторику із типовою буржуазною практикою лобіювання комерційних інтересів партійних спонсорів).

А ще через рік Волга був заарештований за підозрою в хабарництві і зараз вже рік як сидить у слідчому ізоляторі.

Так що в пошуку корупціонерів, чиє місце в тюрмі, керівникам українських комуністів далеко ходити не доведеться - варто подивитися в дзеркало.

От якби Владімір Ільіч Лєнін виліз на годинку з Мавзолею і подивився на всі ці ігри українських комуністів, - як би він відреагував?

Назвав би Симоненка іудушкою та політичною проституткою (до речі, "дряхлим старим проститутом" нещодавно обізвав колишнього соратника "альтернативний комуніст" Леонід Грач, якого ревнивий ПеНіС запідозрив у намаганні захопити владу в партії і вичистив з лав у кращих радянських традиціях)?

Чи схвально прокартавив би: "вєгной дагогой идьот тавагіщ"?

Адже зараз уже не становить таємниці те, що радянські вожді від самого початку аж ніяк не жили як аскети.

До їх послуг було все найкраще - палаци та розкішні дачі, особистий транспорт, розкішна їжа, першокласне медичне обслуговування.

А історії про "єдину шинель" та "моркв'яний чай" вождів були нічим іншим, як локшиною на вуха довірливого пролетаріату.

Так що в цьому сенсі Симоненко жодним чином не відійшов від лінії партії - навпаки, він неухильно її дотримується.

Cеред наших друзів є прихильники лівої ідеї, які вважають за необхідне обмежити апетити глобального капіталу і захистити інтереси трудящих мас. Однак ми категорично стверджуємо: не можна водночас говорити про захист інтересів пролетаріату і при цьому вести спосіб життя типового українського нувориша.

Люди, які так чинять, не заслуговують ні на повагу, ні на розуміння, ні тим більше на владу.

А тим часом реклама КПУ з її "сажали" та "при дедах" постійно нагадує про ось цю пісню:

http://www.youtube.com/watch?v=Y3gJntTrcP0&feature=player_embedded

За матеріалами: Тексти, Павло Зуб’юк, Рабфак

Нав’язлива реклама ПР вже породжує пародії. ФОТО, ВІРШ

сонце світить, дощ іде квітнуть квіти, джміль гуде на полях пасуться коні -  при підтримці "регіонів" риба ловиться в ріці прищик виліз на щоці баба в церкві б'є поклони - при підтримці "регіонів" родить жито і овес гавкає на місяць пес котик спить на підвіконні - при підтримці "регіонів" підростає ввп дядько в поїзді хропе світлофор горить червоним - при підтримці "регіонів" роздягаються жінки різко падають вінки юля з юрою на зоні - при підтримці "регіонів" добре з ними ми живем краще й краще з кожним днем і усе у нас тепер тільки завдяки пр

За матеріалами: Дурдом, Микола Воськало