Єдине у світі місто, розташоване безпосередньо на нафтогазовому родовищі, із-за чого інколи неофіційно називається «пороховою бочкою». В радянські часи навіть був химерний план відселити усіх мешканців за 50 км звідси, але Борислав досі стоїть там, де його заснували ще 630 років тому.
[ Борислав ]
Я ще досить мало подорожував Львівщиною, але навряд чи помилюсь, коли назву Стебник одним із найдепресивніших її міст. Як і скрізь у дрогобицькому регіоні, тут із часів сивої давнини (а саме 12 ст.) добували сіль. На одному з найбільших в Україні родовищ калійної солі виросли шахти і заводи.
Усе перекреслила екологічна катастрофа 1983 року, коли стався прорив дамби хвостосховища і відходи промислу завдали величезної шкоди тамтешнім річкам і землям. Виробництва почали згортатись, заводи і рудники поступово закрились. Тим не менш, загрози нових екологічних бід існують тут і досі.
Не дивно, що місто зустріло мене видами мертвої промзони, а конкретно шахти «Кюбек».
[ Читати і дивитись далі ]
Одне із найцікавіших місць Прикарпаття знаходиться поблизу села Бубнище Івано-Франківської області – це заповідний комплекс «Скелі Довбуша».
[ Читати і дивитись далі ]
Скелі Тустані – це не тільки цікаве та красиве природне явище, яке піднялось у своїх чудних формах з доісторичного океану мільйони років тому, а ще і унікальна археологічна пам’ятка. Тутешнє місто-фортеця було широко відоме і відігравало значну роль у давньоруській історії, а найдавніші виявлені сліди людей сягають корінням у 1 тисячоліття до н.е.
[ Читати і дивитись далі ]
За переказами, колись тут водилось так багато кліщів, що хоч ховайся. З часом вони вивелись до середньостатистичного рівня, та назва так і прижилась. Але ну їх, тих паразитів. Як же тут в біса гарно!
[ Кліщів + Довгополівка ]
Огляд небагатого на архітектурні пам’ятки (але все одно цікавого) Погребища для мене почався з прогулянки понад річкою. Чому б ні? Це ж живописна Рось, одна з колисок східного слов’янства. Та ще й тут справді чимало цих прекрасних птахів.
[ Читати і дивитись далі ]
Як ви думаєте, що могло б пов’язувати Цусімську битву, незалежність Болгарії та Зелений Клин? Правильно – село в дикій подільській глушині.
[ Читати і дивитись далі ]
Цією дорогою їхав будь-хто, хто хоч раз у житті добирався із Сімферополя в Євпаторію. По ліву руку майже весь час видно море, а по праву… хтозна, мабуть, степ. А насправді там, за вузькою піщаною смужкою, сховалось найбільше озеро Криму. Це була іще одна із вилазок, про які тепер можна згадати у контексті «добре, що встиг».
[ Читати і дивитись далі ]
Є вчинки, про які можна жалкувати все життя. А є – навпаки, про котрі думаєш – як добре, що колись так зробив.
Як добре, що свого часу відвідав Керч, поки ще була така можливість. Як погано, що лише на один день. Із-за цього так і залишились для мене незвіданими форт Тотлебен, Аршинцево, міські парки та багато чого… Хоча і побачити устиг теж немало.
Почну з Єнікале.
[ Керч ]
