Замкова Тінь - Пісня загубленої в осені

сезонне...

Ця осінь - мов застояна вода,
Це гілля - обважніле і безлисте.
І дні ковтає мовчазна сльота,
І дні - немов розірване намисто.

В душі і сніг, і мжичка, і дощі,
І бій копит, застиглий у повітрі,
А потім ви, убрані у плащі,
За обрій відлітаєте за вітром.

І знову дощ, і знову мокрий сніг
Та плач ворон, надсадний і печальний.
А я ступаю тихо на поріг
У мертвий сон зануреної спальні.

Клепсидра вже не лічить часу й сліз,
І згас вогонь - без пристрасті та шалу.
Ти звідси запах мій у пазусі поніс
Безлистій осені і снігу на поталу.

Наллю вина у келих і до губ
Притулю мовчки срібло почорніле, -
Сьогодні я не вчула звуків труб
У завиваннях вітру знавіснілих.

Оля и Монстр - Сны деревьев

Снег заметает следы..
Гаснет окно...
Человек, или дерево ты -
Темноте всё равно.
Холод притаился за дверью,
Подсмотрел наши сны.
Снился лес, где мы - как деревья,
А деревья - как мы...

Между нами проложены рельсы
И летят поезда.
Мы друг друга из сумрака леса
Зовём иногда.
Пассажиры слышат немного
Этот звук,
Принимая его за дороги
Скрип и стук.

Наши ветви ломались под тяжестью снега,
Скрипели стволы.
Нас пугали шаги человека
И скрежет пилы.
Мы сплелись в неподвижном танце,
Где ведёт зима.
Мы деревья, и не можем друг к другу прижаться
И укрыться в дома.

Синий иней застыл на ресницах,
А на пальцах лёд.
В небесах белоснежную птицу
Растерзал белый кот.
С неба падают, падают перья...
Спи - усни...
Людям снится, что они - как деревья,
А мы - как они.

Наши ветви ломались под тяжестью снега,
Скрипели стволы.
Нас пугали шаги человека
И скрежет пилы.
Мы сплелись в неподвижном танце,
Где ведёт зима.
Мы деревья, мы не можем друг к другу прижаться
И укрыться в дома...

Кукрыниксы - Звезда

Вам может быть одна из падающих звезд,
Может быть для вас, прочь от этих слез,
От жизни над землей принесет наш поцелуй домой

И может на крови вырастет тот дом,
Чистый для любви... Может быть потом
Наших падших душ не коснется больше зло

Мне страшно никогда так не будет уже,
Я - раненное сердце на рваной душе.
Изломанная жизнь - бесполезный сюжет.
Я так хочу забыть свою смерть в парандже.

Лишь солнце да песок жгут нам сапоги,
За короткий срок мы смогли найти
Тысячи дорог, сложенных с могил, нам с них не сойти.

И может быть кому не дадим своей руки,
Может потому, что у нас внутри
Все осколки льда не растопит ни одна звезда.

Мне страшно никогда так не будет уже,
Я - раненное сердце на рваной душе.
Изломанная жизнь - бесполезный сюжет.
Я так хочу забыть свою смерть в парандже...

Delerium feat. Rani - Fallen

Do you remember me
I'm just a shadow now
This is where I used to be
Right here beside you
Sometimes I call your name
High on a summer breeze
What I would give,
To feel the sunlight on my face
What I would give,
To be lost in your embrace

I've fallen from a distant star
Came back, compelled because I love
I'm caught between two different worlds
I long for one more night on earth

Do you believe in dreams
That's how I found you
But I can't be with you
Till you take a leap of faith
What would I give,
To feel the sunlight on my face
What would I give,
To be lost in your embrace

I've fallen from a distant star
Came back, compelled because I love
I'm caught between two different worlds
I long for one more night on earth

I've fallen from a distant star
Came back, compelled because I love
I'm caught between two different worlds
I long for one more night on earth

-----------------------------------------------------------------------

Ты помнишь меня? 
Я теперь всего лишь тень... 
Место, где я привыкла быть - Здесь, рядом с тобой. 
Иногда я произношу твое имя, 
Его высоко уносит летний бриз. 
Что я отдала бы, 
Чтобы почувствовать солнечный свет на моем лице. 
Что я отдала бы, 
Чтобы потеряться в твоих объятьях. 

Я упала с далекой звезды, 
Вернулась из-за любви. 
Я застряла между двумя разными мирами,
Я существую лишь для еще одной ночи на Земле. 

Веришь ли ты в мечты? 
Через них я нашла тебя, 
Но я не смогу быть с тобой, 
Пока ты не начнешь в них верить. 
Что я отдала бы, 
За солнечный свет на моем лице, 
Что я отдала бы, 
Чтобы потеряться в твоих объятьях. 

Я упала с далекой звезды,
Вернулась из-за любви. 
Я застряла между двумя разными мирами, 
Я существую лишь для еще одной ночи на Земле. (2х)

Skinhate - Нескінченна

Небо таке ж порожнє як і я,
Небо, усі мої думки у небі,
Сірі хмари, але дощ не піде.
Тебе! Я вже майже забув тебе,
І мені тепер не треба слів,
Жовте листя під ногами
Все скаже за мене!

Я завжди пам’ятав, що так і було,
Я завжди знав, що так і буде, –
Речі ніколи не змінять себе!
Я завжди пам’ятав, що так і було,
Я завжди знав, що так і буде, –
Речі ніколи не змінять себе!
Яка тобі різниця куди я йшов?
Яке тобі діло до того, що я робив?
Я все рівно нічого не знайшов,
Там де хотів здобути зоряних скарбів...
Ілюзія добробуту миттєво зникла,
Як міраж у пустелі нездійсненних мрій,
Залишивши за собою лише брудну хмару
Та камінь на серці, що було сповнене надій!
Я завжди пам’ятав, що так і було,
Я завжди знав, що так і буде, –
Речі ніколи не змінять себе!
Я завжди пам’ятав, що так і було,
Я завжди знав, що так і буде, –
Речі ніколи не змінять себе!
Сіре небо лежить під ногами,
Дерева ідуть у його глибину,
Осінь засипала мене жовтим листям,
Зачекай, я вже до тебе йду.
Від втрати лягає на плечі мертвим грузом
Біль за те, чого не повернути ніколи,
День у день за вікном сірий мокрий асфальт
Перетворює думки на мутні спогади!
Не бачили б очі, не чули б вуха, –
Було б спокійніше у мене на душі!
Усе як було і все настільки інше!
Мені від цього тільки гірше...

Не бачили б очі, не чули б вуха, –
Було б спокійніше у мене на душі!
Усе як було і все настільки інше!
Мені від цього тільки гірше...

Moonlight - Meren Re (Akt Ostatni)

Widzialem, jak stoisz daleko,
Gdzies na zgaszonej zmeczeniem ulicy
Jak podchodza po to by zabic
Chcieli tylko Ciebie
Wtedy
Widzialem jak umierasz
Widze to wciaz od nowa
Jak noze kaleczyly
Twe cialo
Jak bili
Cie czyms twardym po twarzy
Stalem jakby za szyba
Blisko i daleko
Krzyczac jak ucho ludzkie nie slyszalo jeszcze
Jak z bolu plulem krwia
Wszystkim po twarzach
Jak padlem na bloto i wylem
Wiem tylko ja
To wiem tylko ja
Krzyczac jak ucho ludzkie nie slyszalo jeszcze
Jak z bolu plulem krwia
Wszystkim po twarzach
Jak padlem na bloto i wylem
Wiem tylko ja
To wiem tylko ja
Stoimy razem patrzac sobie w oczy
Pocaluj mnie jeszcze raz I idz
Albo jeszcze raz...
I idz Idziesz a ja wiem,
ze to zaraz stanie sie
Odwrocilas sie
Widzialem jak stoisz
Gdzies na zgaszonej zmeczeniem ulicy.

Частину польських букв i.ua не осилив. Думаю, суть зрозуміла і без перекладу. А от якщо хость просвітить мене, що таке "Meren Re", буду вдячний.

Anathema - One Last Goodbye

How I needed you

How I bleed now you're gone

In my dreams I see you

But I awake so alone

I know you didn't want to leave

Your heart yearned to stay

But the strength I always loved in you

Finally gave way

Somehow I knew you would leave me this way

Somehow I knew you could never, never stay

And in the early morning light

After a silent peaceful night

You took my heart away

In my dreams I can see you

I can tell you how I feel

In my dreams I can hold you

It feels so real

I still feel the pain

I still feel your love

I still feel the pain

I still feel your love

Somehow I knew you could never stay

Somehow I knew you would leave me

And in the early morning light

After a peaceful night

You took my heart away

I wish you could have stayed

переклад (не мій. не пам'ятаю уже, де надибав)

Как я в тебе нуждался,

И как терзаюсь теперь, когда ты ушла.

В своих снах я вижу тебя,

Но прсыпаюсь таким одиноким.

Я знаю, ты не хотела покидать меня,

Твоё сердце молило остаться,

Но та сила, которую я всегда любил в тебе,

В конце концов, взяла верх над тобой.

Так или иначе, я знал, что ты покинешь меня именно так,

Так или иначе, ты никогда, никогда не осталась бы...

И в свете раннего утра, 

После тихой, спокойной ночи,

Ты забрала моё сердце.

В своих снах я вижу тебя,

Я могу рассказать, что же я чувствую.

Во сне ты вновь моя,

И всё будто по-настоящему.

Мне все еще больно, 

Я еще чувствую твою любовь,

Все еще больно...

Еще чувствую любовь...

Так или иначе, ты никогда, никогда не осталась бы...

Так или иначе, я знал, что ты покинешь меня,

И в свете раннего утра, 

После тихой, спокойной ночи,

Ты забрала моё сердце.

Как жаль, что ты не смогла остаться...

Autumn - Отчаяние

Всё тщетно, всё пройдёт  
Куда, зачем стремиться?  
Всё сгинет, всё умрёт...  
И снова повторится  
Всё тот же тёмный путь,  
Изрытый легионом ног  
Понять, хоть что-нибудь  
Никто, никто из них не смог...  

И я не смог и я упал,  
В бессчётный раз низвергнут в бездну,  
Бессчётный раунд проиграл  
В бессчётный раз я вновь воскресну...  

Пусть я паду, я проиграю, я умру  
И что с того? Я буду рваться всё равно.  
К тебе в своей игре падений и смертей...  
Меня отчаянье ведёт...  
Отчаяние...  
Спасёт  

Ни искорки во тьме  
И нет конца тоннелю.  
Вся жизнь в абсурдном сне,  
В который я не верю.  
А ведь казалось так  
Моё спасенье рядом...  
Познал слепой дурак  
Всю боль и мрак и пламя ада.  

Всё потеряв  
Рай я нашел в Тебе...  
О, мой маяк -  
Отчаяние!..  

Пусть я паду, я проиграю, я умру  
И что с того? Я буду рваться всё равно.  
К тебе в своей игре падений и смертей  
Меня отчаянье ведёт...  
Отчаяние...  
Отчаяние...  
Отчаяние...  
Отчаяние...  

Вот и всё... я устал  
Что имел - растерял,  
Что хотел - не достиг  
Сам себе отомстил  
Рядом нет никого,  
Чтобы верить в него.  
Мне уже не найти,  
Где я сбился с пути... 

Flёur - Кома

Есть в близости каждой предвестники смерти:
Увядшие листья, поникшие ветви 
Погасшие взгляды, безвольно упавшие в руки 
Ты ещё говоришь, но теряется ясность 
И меня поглощает тяжёлый и вязкий 
Туман, сквозь который с трудом пробиваются звуки 

Всюду пепел и дым, я не вижу уже ничего 
Лишь щемящие кадры того, что уже не вернётся 
И надо мною в небе парит не спеша 
Белый гигантский шар, что когда-то был Солнцем 

Плывут облака ядовитого дыма, 
Машины проносятся с грохотом мимо 
Скрипят тормоза, колёса всё ближе и ближе 
Огни карнавалов и факельных шествий 
Пожары и взрывы, стихийные бедствия 
Ты говоришь мне о чём-то, но я не слышу 

Северный ветер не может меня отпустить 
Да и нужно ли дальше идти? Раз я дороги не помню 
Вращаются стрелки, но я не могу очнуться 
Не в силах пошелохнуться и выйти из комы 

А люди кричат мне и машут руками, 
Но мне не понятны их странные жесты. 
Меж нами стена из холодного оцепенения 
И нет больше слов достаточно важных 
И нет больше жестов достаточно резких 
Ни грубость, ни нежность уже не имеют значения 

И я остаюсь на перекрёстке, пока 
В моих неподвижных зрачках отражается вечность 
Окаменев, в бездну свой взгляд устремив 
И даже если взорвётся весь мир, я не замечу 

Сменяют друг друга шторма и штили, 
Безумствуют вихри космической пыли, 
Меняется мир и лишь я остаюсь неподвижной. 
Лежат в руинах пирамиды 
Уходит под воду Атлантида 
И ты говоришь, но я ничего не слышу 

Горит вавилон и дым застилает луну 
Идут корабли ко дну, исполняя пророчество 
Сходят с орбиты сотни небесных светил 
И у меня впереди сто лет одиночества…

Полинове Поле - Відьма

Давай підемо в темряву,
Не будем повертатись,
Дорога така довга, 
Що можна не прощатись

Обличчям ляжем в жар
І згоримо без диму
Заграла десь сопілка
Прадавню пісню дивну

Прадавню пісню дивну
Заплакала сопілка
Навіки зупинилась
Годинникова стрілка

І матір – порожнеча
Покличе нас до дому
З якого ми пішли
Мільйони років тому

Розтанемо в імлі,
Полетимо птахами,
І пара гарних крил
Колись була руками

Там, де стікала кров
З подряпин і порізів
Там, де в траві змія 
Тобі під ноги лізе,

Твоєю кров’ю знак
Поставлений на мені
І полиновим димом
Попечені легені.

Хай наші голоси
Змішаються із вітром,
Розноситься чума
Отруєним повітрям,

Через багато днів
Ми знов туди прийдемо,
І своїм почуттям
Дві квітки принесемо.
Сторінки:
1
2
попередня
наступна