Профиль

Гала

Гала

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

свадьба

  • 02.05.17, 23:23

Позвонила мама и рассказала "про свадьбу Дусиного внука": "На свадьбу усих поклыкалы - було 200 человек. Переризалы всю скотыну: курэй, гусэй, кабанив, собака еле спаслася, ты представляешь!!!"
Я рыдала).

Карадаг

  • 01.05.17, 18:26

Цвітіння диких тюльпанів у Криму. Краса! Фото: Сергій Анашкевич

шлях подолає лише той хто йде

  • 25.04.17, 10:51

Сподобалась притча:

Йде Будда з учнями по дорозі. Бачить: яма, в ній віл, селянин намагається його витягнути, але сил не вистачає. Будда кивнув учням, вони швидко допомогли витягнути тварину. Йдуть далі. Знову яма, в ній віл, на краю сидить селянин і гірко плаче. Будда пройшов повз і як би не помітив. 
Учні його запитують:- Учитель, чому Ти не захотів допомогти цьому селянинові?
- Допомогти плакати?

Вдячність

  • 22.04.17, 19:08
Розчарувань собі не дозволять.
Це не тому, що міф високой нотой
Повинен попри будь ти що звучать:
Закат вручну, нахнення є робота.

Ні, навпаки, життя розмеле нас,
У будь якому випадку і тощо,
Та все одно буденність повсяк час
Вітрами нас весняними полоще,

Просочується медом крізь туман
І сонячним промінням закарбує - 
Лише розчарування то обман,
Бо радості одвіку не будує.

про старого Брамина и подаяния

  • 29.03.17, 17:57

Однажды Кришна и Арджуна беседовали во время прогулки, когда встретили старого Брамина, просящего подаяние. Сжалившись над его положением, Арджуна дал ему сумку, наполненную золотыми монетами. Старик был вне себя от радости. Но по дороге домой, в лесу, его обокрал вор. Посетовав на судьбу, на следующий день он снова вышел просить подаяние.

Арджуна с Кришней увидели его снова и узнали его историю. И снова Арджуна посочувствовал ему, и подарил большой бриллиант. Старик взял его и спрятал для сохранности в старый горшок, который не использовался годами, и пошел спать.

На следующее утро, когда он еще спал, его жена отправилась к реке за водой, по дороге домой она поскользнулась, и ее горшок разбился. Вспомнив о старом горшке, хранившемся дома, она принесла его на реку и зачерпнула воды. Когда она опустила его в воду, бриллиант выскользнул из горшка и ушел в реку.

Вернувшись домой, она застала Брамина, отчаянно искавшего горшок по всему дому. Увидев ее с этим горшком, он поведал ей о том, что случилось. Удрученный случившимся, он, в очередной раз, пошел просить подаяние.

И снова Арджуна и Кришна увидели его и, когда Арджуна услышал о несчастье, случившимся с ним, поделился с Кришной: «Не думаю, что этот мужчина благословлен судьбой, не думаю, что смогу ему помочь еще раз».

Кришна дал старику 2 пенни (монетки), мужчина взял их и побрел домой. «Мой Бог, если золотые монеты и бриллиант не смогли изменить его положение, что хорошего могут сделать 2 пенни!» - воскликнул Арджуна.

Кришна улыбнулся и ответил: «Посмотрим».

По дороге домой, проклиная свою судьбу, старик увидел рыбу, пойманную рыбаком, которая боролась за свою жизнь. Он сжалился над ней и подумал: «На эти две монетки все равно не раздобудешь еды, лучше я спасу жизнь этому созданию». И он купил рыбку и уже собирался выпустить ее в речку, когда заметил, что рыбка задыхалась из-за какого-то объемного предмета во рту – вынув его, он обнаружил свой бриллиант, потерянный в реке. Он очень сильно обрадовался и начал кричать: «Посмотрите, что я нашел, посмотрите, что я нашел!»
Как раз в это время мимо проходил вор, обокравший его в лесу. Услышав выкрики, он узнал старика и подумал, что тот, опознал его и поэтому кричит. Боясь, что Брамин может привлечь его к наказанию, он ринулся к нему, моля о прощении, и вернул ему все украденные золотые монеты. Брамин был счастлив и унес все свое богатство.
Он направился прямиком к Арджуне, поведал ему о том, как обернулись события, поблагодарил за помощь и ушел.

Арджуна спросил Кришну: «Мой Бог, как так получилось, что золото и бриллиант не смогли помочь ему, а твои скудные 2 монетки смогли?»
Кришна ответил: «Когда он обладал золотом и бриллиантами, он думал только о себе и своей нужде, но когда у него было всего 2 пенни, он поставил нужду другого выше своей и я позаботился о нем».
Правда в том, Арджуна, когда ты думаешь о боли и нужде других и работаешь, чтобы помочь им – ты делаешь работу Бога, и, как следствие, Бог САМ заботится о тебе».

без цензури

  • 19.03.17, 11:19

«Кобзар» Тараса Шевченка досі залишається у цензурованій версії. Мовознавець Микола Зубков запрезентував у Львові заборонений «Кобзар».

Філолог Микола Зубков, викладач Харківського університету, а зараз і НУ «Львівська Політехніка», багато років тому вирішив відсіяти зерно від полови і таки з'ясувати, що ж насправді писав Тарас Шевченко в своїх віршах. Для того 8 років вичитував його рукописи і діаспорні видання.

Уявіть собі 26-річного хлопця, художника Тараса Шевченка. Він пише вірші не публічно, а для себе. Але його друзі вирішують видати цю поезію і зробити сюрприз для Тараса. Так у 1840 році побачила світ збірка «Кобзар», уже із першими виправленнями цензури. Коли Шевченко прочитав, зізнався, що ледь упізнав свої слова.

«Промовистий є запис Шевченка у його «Щоденнику»: «Сьогодні цензура випустила зі своїх пазурів мої безталаннії думи та так, проклята, їх одчистила, що я ледве впізнав своїх діточок». Шевченкові пощастило не дожити до більшовицької цензури», – розповідає Микола Зубков.

За царських часів цензурували те, що критикувало імперію, більшовики ж часто викидали згадки про Бога. А їх у Шевченка було аж 1,5 тис. На ньому поставили тавро безбожника, змінюючи у його віршах часом лише одне словечко.

«Нема правди на сім світі, немає й на небі» – таке побачите у всіх «Кобзарях». А у Шевченка: «Нема правди на сім світі, хіба що на небі». Є надія, що там – на небі, хоч є правда. Але це переписали. Отакі деталі. А диявол де ховається? От в тих деталях», – пояснює дослідник.

«Часом вирізали цілі рядки. От наприклад, є рядки у ваших «Кобзарях»: «А діточки обід несуть. І усміхнулася небога, прокинулась, нема нікого». А у Шевченка: «А діточки обід несуть, та, йдучи, колоски збирають, мов тая доленька святая, мов яноголяточка ідуть». Цих рядків ніде нема. Я розумію, не було в радянський час. Чому тепер їх не повернути? 25 років незалежної України», – обурюється мовознавець.

Аби повернути справжнього Тараса Шевченка, Микола Зубков опублікував уже шосте доповнене видання «Кобзаря» без цензури. Нині – це єдина правдива версія «Кобзаря» з оригінальним текстом.

7 тайн

  • 14.03.17, 09:52
1. Первое, что надо держать в секрете, говорят мудрецы — свои далеко идущие планы. Помалкивайте до тех пор, пока этот план не исполнится. Любые наши идеи не только не идеальны, в них огромное количество слабых мест, по которым очень легко ударить и все разрушить.

2. Второе, что рекомендуют мудрецы, это не делиться тайной о своей благотворительности. Благое дело — большая редкость в этом мире, и именно поэтому ее надо беречь как зеницу ока. Не нахваливайте себя за хорошие дела. Гордость тут же увидит и отберет все то благо, которое пришло в результате этой благотворительности.

3. Третье, о чем не рекомендуют распространяться мудрецы — это о своей аскетичности. Не рассказывайте налево и направо о ваших ограничениях в питании, сне, сексуальных отношениях итд. Аскеза физическая приносит пользу только если она сочетается и с эмоциональной составляющей

.4. Четвертое, о чем следует помолчать — это о своем мужестве, героизме. Кто-то получает испытания внешние, а кто-то внутренние. Внешние испытания видны, поэтому за них люди получают награды, но преодоление внутренних испытаний никто не замечает, поэтому и наград за них никаких не присваивают.

5. Пятое, о чем не стоит распространяться, это о духовном знании. Духовное знание имеет разные уровни и должно раскрываться только по достижению определенного уровня чистоты сознания. Основной ошибкой начинающего носителя истины является желание поделиться слишком высоким духовным знанием, которое, вместо того чтобы принести добро человеку, только еще больше его запутывает и даже пугает.

6. Шестое, чем не стоит особенно делиться с другими — говорить о своих домашних конфликтах и вообще о своей семейной жизни. Запомните: чем меньше вы говорите о проблемах в своей семье, тем она будет крепче и стабильнее. Ссора — это избавление от негативной энергии, которая накопилась в процессе общения.

7. Седьмое, о чем не стоит говорить, это о некрасивых словах, которые были от кого-то услышаны. Можно запачкать на улице ботинки, а можно запачкать сознание. И человек, который, придя домой, рассказывает все, что он услышал от глупого по дороге, ничем не отличается от человека, который пришел домой и не снял обувь.

ДахаБраха выступила на главном музыкальном шоу Великобритании

  • 10.03.17, 13:40

1
 Twitter
 Вконтакте0
 Google+0
 Одноклассники0
Украинцы появились в эфире популярного шоу Later… with Jools Holland
© BBC/YouTube

Украинцы появились в эфире популярного шоу Later… with Jools Holland

Украинская этно-хаос группа ДахаБраха выступила на главном музыкальном телешоу Великобритании, исполнив композицию Шо з-под дуба.

Украинский музыкальный коллектив появился в шоу Later… with Jools Holland на телеканале BBC Two.

Видео выступления ДахаБраха было опубликовано на официальном канале BBC на YouTube. В комментариях к видеоролику пользователи сети назвали выступление группы эмоциональным и впечатляющим.

Кроме того, в свежем выпуске телешоу, помимо украинского музыкального коллектива, выступили такие известные артисты, как Дэвид Гилмор, The Weeknd, The Libertines и Натаниэль Рейтлифф.


http://nv.ua/style/showbiz/ukrainskaja-gruppa-dahabraha-vystupila-na-glavnom-muzykalnom-shou-velikobritanii-71518.html

пращайті

  • 26.02.17, 12:58
Дземброня – село для тих, хто хоче втекти від цивілізації 

На Прикарпатті є кілька фантастичних “глухих” місць, куди їдуть, аби відпочити від натовпу і метушні. Одне з них – високогірне село Дземброня.

Чи не у кожного часом виникає бажання “перезавантажитися”, на кілька днів зникнути, щоб відпочити і від роботи, і від людей, і від турбот. Місць, де не сновигали би купи туристів, залишається все менше, але є справді унікальні місцини, де можна усамітнитися і побачити щось прекрасне. До прикладу – село Дземброня на Франківщині, пише Depo.ua.

Це село – одне з найвисокогірніших в Україні, воно розташоване на крутих схилах Чорногірського хребта. Дземброня – чи не найкраще карпатське село для тих, хто хоче втекти від цивілізації. Тут і неймовірні краєвиди, і чисте гірське повітря, і прадавні ліси та полонини. Як і будь-яке екологічно чисте місце, де можна досхочу ховатись від людей, село розташоване подалі від транспортних шляхів. Дістатись сюди нелегко, але в цьому і весь “кайф”.

Постійних жителів в селі – 245-300 осіб. Тому усамітнитися тут досить просто.

Для кіноманів це село має особливе значення. Кажуть, ніби атмосфера саме цього села надихнула Сергія Параджанова зняти культовий фільм “Тіні забутих предків”, хоча зйомки проходили не тут, а у Верховині та Криворівні. У пошуках натхнення сюди приїжджали Василь Стефаник і Леся Українка.

Мешканці села розповідають кілька легенд, чому цей населений пунк отримав таку дзвінку назву. Кажуть, коли там, де тепер є Дземброня, були тільки гори і долини, неподалік в Ільцях, жив польський пан, який мав дочку Броніславу. Поїхала дівчина в гори, і не повернулася. Послав батько своїх слуг гуцулів шукати дочку. А оскільки ці польської мови толком не знали, то й кричали вони не “Gdzie jest Bronja?”, а “Ґдзе Броня?”. З тих пір цю місцевість, річку, яка нею протікала, одну з гір, а потім і село стали називати Дземброня. Інша версія цікавіша і не без карпатської містики: топонім “Дземброня” походить від угорського слова “святкування” і пов’язаний він з тим, що у день літнього сонцестояння неподалік села, на Вухатому Камені, мольфари приносили жертви богам.

З Дземброні починаються найкоротші гірські стежки на гору Піп Іван (Чорна Гора) з руїнами двоповерхового кам’яного будинку і вежею астрономічної обсерваторії на вершині. Гуцули вважають Чорногору своєю священною горою, на якій в давнину було язичницьке капище. Як відгомін тих далеких часів, тут збереглася давня народна традиція масового сходження на Чорногору в ніч на Івана Купала.

Звісно, нині жертовних ритуалів вже не побачити, але саме з Дземброні починаються дуже мальовничі маршрути. У південно-західному напрямку є потік Мунчіль, а на тому потоці – каскади водоспадів, які називають то Дзембронськими, то Смотрицькими. Загальна висота водоспаду становить приблизно 100 метрів, а найвищий каскад сягає десяти метрів.

На північ від села розлягаються полонини Косарище та Степанський – місце, щоб помилуватись Чорногірським хребтом та сфотографувати його.

Насправді, подібніх сіл з такою самобутністю у Карпатах стає дедалі менше. Дземброні певним чином пощастило – через віддаленість від транспортних магістралей воно ще не стало “попсовим”. І це робить його ще більш бажаним для тих, кому потрібна потужна підзарядка. А краєвиди, які відкриваються тут у будь-яку пору, залишають такі враження, які не передасть жодне фото.

http://report.if.ua/rozvagy/drembronya-selo-dlya-tyh-hto-hoche-vtekty-vid-cyvilizaciyi-foto/