спостерігаємо

  • 27.05.17, 12:40
 
Фото Ivan Bezdomnyi.
· 
Фото Мыколы Джери.
Мыкола Джеря

Рєдкіє кадри. Путін розмовляє з Чуркіним в аду через руський православний Скайп. Питає, де той дів листа Януковича.

 

кавасутра

  • 27.05.17, 09:08
Поза "улиточка" - защищает вас от жизни. Для особо работящих: а ты свернись калачиком и попробуй что то сделать. И это еще не считая естественной сутулости.

Татуся про скарби

  • 26.05.17, 21:18
 Татуся Бо

В дєцтві мене не били, але в угол ставили з такою регулярністю, шо якби не моя вертлявість, я б точно ізмінила б форму.
В углу було стоять дуже скучно і странно, тому я або продовбувала дірочки в обоях, або устраювала плінтусові діверсії. А шоб було не скучно, я відпускала свою уяву і хвантазію і сочіняла таке кіно, шо Тарантіно іспугався б.
Якось моя тьотя і її муж падлодчик, получили в одному містечку кусок хати. І от він якось з криком "валінтіна, давай нахуй тут все оце бля" начав ремонт. І от вони там подривають половіцу, а там золото. Ну як золото, трошечки золота, но скарб. 
Я уявила, шо ті мінти, які два місяці до нас жили в квартірі тоже могли б наникать за плінтуса якихось скарбів, ну на крайняк кокарду із фуражки. 
І от значить час Че, ми з Ларіской вкотре виносим фанєрку на подєздних дверях і плюс іще в щоденнику написано "говорила, ходила, читала" і двойка. Тато так без ора но сильно увєсісто мені "ану бігом в угол, і ніяких книжок".
Забула вам розказать, січас ви у дітей смартфони одбираєте, а в мене одбирали Фенімора Купера, Петра Панча і Остапа Вишню. Правда за Остапа я могла валонуть таку істєріку шо мені неминуче видавали якийсь саміздат " мисливських усмішок", бо як казала мама, "Славік, дай їй уже почитать бо он так оре шо щас пуп розвяжецця".
Того разу я навіть радісно пішла в свій угол, ну понила трохи шоб усипіть бдітєльность, але тоді, я начала дєйствовать - достала перочинний ножик, виміняний на голову кукли у Сашка з нашого подєзда, і методічно начала вскривать плінтуса, там були рештки доісторичних тарганів, і ніякого тобі золота і мінтовських кокард, але мені нужна була тайна. Тому я так увліклась шо к хєрам собачим зняла плінтуса по периметру всієї кімнати, і даже під гардеробом і за ліжками.
І якби не мамин голос "Славік, ану глянь, там шось слішком тихо, мабуть читає" то я б точно знайшла якусь тайну, но нєт.
Тоді я вихватила феєричних люлєй і пока тато прибивав плінтуса, я мусила вголос і с вираженієм читать перший том собраній сочінєнія В І Лєніна... І так цілий тиждень.
А потім я рішила знайти братові любовні пісьма, і найшла. Там іще нєкая Іра з Дніпра позірувала, а за нею дзеркало, а в дзеркалі Ірина мама у ліфчику і колготках і в бігудях і іще там були стіхи написані каліграфічним почерком, а от золота не було, і кокарди тоже не було.
Сьодні в підїзді шось странно тріщало і кричало, "я тєбя найду! Слишеш, я тібя віздє найду".

а в єто время лабода какуюто лабуду на москве ведет

  • 25.05.17, 21:21
Во вторник, 23 мая, на 70-м Каннском кинофестивале состоялся премьерный показ литовско-франко-польско-украинского...
NV.UA

за футбол

  • 25.05.17, 18:48
· 

-Ти образилась?

- Ні.

- Дуже?
- Да
- Іди я тебе обійму! )
- Роботу свою обійми.
- То я тоді піду, щоб не заважати тобі?
- Я тебе зараз піду!
- Так я ж тобі всю молодість загубив!
- Загубив ;(
- Давай я таки тебе поцілую
- Ну добре, йди вже на свій футбол.

всем спасибо,все свободны. добраніч*-*

  • 24.05.17, 22:30
.
Фото Олега Лугина.

Посол Новой Гвинеи в ООН..

складний вибір

  • 24.05.17, 19:46

Довжележна черга в паспортному сервісі за біометричними паспортами. Нарешті ось таке жаданне віконце. Тремтячими ручками мужичок призентабильного вигляду передає документи, і полегшено посміхається "Ну ось. Нарешті. Європаааа"
- Доброго дня. Ваші документи в повному порядку. Останнє запитання і ми видаємо вам паспорт.
- Ага. Спрашівай.
- Ми надаємо Вам ексклюзивний вибір: отримати безвіз або розблокувати Однокласники?
... стоїть плаче...

це ще мій профессор казав: "побільше складних слів;))"

  • 24.05.17, 18:29

Была такая Лиза, и никто не понимал, что она такое.

Она себя называла "психолог", имела блестящие розовые щеки и выписывала в толстую тетрадь цитаты из психологических книжек. И если у неё просили эту тетрадь почитать (а она охотно позволяла), там обязательно было широко написано:

"Пользуясь остранением как верхностным, вербалика проявляется не столь симультанно, сколь надсистемно".

И тогда все с ужасом отдавали тетрадь назад, как будто случайно взяли в руки гигантскую саранчу или голову лошади.

А Лиза охотно и тепло забирала тетрадь обратно, ела свежие франзоли и вписывала новые цитаты из своих психологических книжек:

"Приём манифестного неприятия каузально неограничим - в рамках самого себя".

Тогда была срочно вызвана почти из Израиля Симочка, которая уж точно разбиралась в людях, чему имелась сотня доказательств и предысторий, и эта Симочка, в металлических очках, чуть пообщавшись с Лизой и её франзолями, прониклась к психологу видимой симпатией, а уезжая обратно в свой почти Израиль, по секрету сказала:

- Девочки! Она же тупая, как пробка.

И все сразу вздохнули с облегчением и даже стали иногда вечерами брать в руки эту лошадиную саранчу посреди франзолей и спокойно читать:

- Анимизация постериального и препостериального вещностно узка.