крихти

Піднімаються в темні часи, хто зберіг своє світло,
В повний зріст, в повний зміст, в повний хист,
І як хвилі ідуть від Тарасового заповіту,
Бо Пророк є Пророк,
його доля - долоні над нами і з небом зв'язуючий міст.

Піднімаються легко, як птахи і сильно, як море,
І стіною стають між дурною негодой й дитям.
Кожен має в душі щось, щоб світлом затьмарити горе,
Кожен бачить ту душу, як Богом осяяний храм.