Профиль

Гала

Гала

Украина, Киев

Рейтинг в разделе:

Последние статьи

Свежие фотографии

Німб

  • 10.12.16, 17:20
Ми вжахнемося ловлячи тіні за дзеркалом, смішно...

Обережними треба нам бути, бо ми є ніде.
Залізаючи в кошик із грошами втішно
Пам'ятати - голодний лише крізь шпарину пройде.

Витягаю занози із серця, та марно,
Лише глибше сягають, як то розуміть,
Неможливо при глузді лишатись безкарним,
Що роками готуєм трапляється в мить.

І ворожії погляди спину пряміше
Лише змушують всякчас тримать,
Не тому, що я бачу наскільки вони мене гірше,
А тому що є приводом далі себе поважать.

І нехай ми як п'яні, весь час одночасно говорим,
Але істина поруч, бо є не одна.
Переможці - творці своїй долі і ми її творим,
Бо якщо не творити, хто знає, що зробить вона?...

***

І попри всі можливі перепони,
Іди вперед по світлій стороні,
Бо тут є правда більша заборони,
І чітко видно, що є так, що ні.

Ні, я тебе засмучувать не хочу,
Кохатиму у сяйві й уві тьмі,
Бо твоє серце, то є мої очі,
Твоя душа - то цілий світ мені.

страшенно сподобалося: дєвочкі єто параллєльная всєлєнная

  • 26.11.16, 21:03

Недавно подружилась с чудесной девочкой Дадушей. Я, конечно, знала, что девочки — это параллельная вселенная. Но чтобы до такой степени! Взять хотя бы сообщения. «Мам, если не привизёш мне марожни, я умру», — отправлял мне смску семилетний сын. И буквально следом телефон тренькал категоричным «умыр». Всё, конец. Был человек — и нет его. Не привезли вовремя марожни, получите суровый и безапелляционный «умыр». 

От Дадуши приходят смски, обильно инкрустированные цветочками, сердечками, воздушными шариками, дельфинами, лошадками, звёздочками, цыплятами и прочими медвежатами. Вытяжку на моей кухне теперь украшают открытки с трогательной клинописью. «Вы лутший мой песатель», — выводит печатными буквами Дадуша, подписывается пронзённым стрелой сердцем, и смотрит круглыми васильковыми глазами. 

Недавно подружилась с девочкой Дадушей

Мы, закалённые суровыми мальчиковыми буднями мамы, запросто отличающие носителя золотой брони Таху от Копаки-объединителя льда, к такому испытанию нежностью не готовы. Разбуди нас среди ночи, и мы без труда назовём все альтернативные версии Человека-паука, расскажем, кем Алая Ведьма приходится Ртути, и чем отличается инерционный самокат от спортивного.

Что мы знаем о сыновней любви? Она прямолинейна, безыскусна и опасна для жизни. Восьмого марта нас балуют чаем из кудрявой петрушки (заварили первое, что попалось под руку), с намерением развлечь вывозят на рыбалку, откуда мы возвращаемся изрешечённые комарами-мутантами, а в день рождения подают вусмерть подгоревшую утку. 

«Дарагая мама, ты мне напаминаешь хомосапиенса на коком-то итапе розвития», — нацарапал мне галантно сын-первоклассник. Теперь ему двадцать, и сообщения, которые от него приходят, смахивают на шифровку, где каждый лишний знак — подсказка врагу: «Сынок, купи, пожалуйста, хлеба» — «Хор». «Эмиль, представляешь, нашла ключи. Перерыла всю квартиру, а они, оказывается, лежали в сумке, куда я раз двадцать заглядывала» — «Жиз, бро».

Самый многословный ответ пришёл на рассерженное сообщение о балбесе-соседе, который в шесть утра уронил шкаф — решил в прыжке забрать с верхней полки свитер. Ходил потом нарядный, в гипсе. Об этом я и написала отдыхавшему в Калининграде сыну. «Я же говорил, что наш сосед — гуманоид», — ответил он. Я аж прослезилась. В сравнении с его скудословием это практически четыре тома «Войны и мира». Храню как зеницу ока, иногда с умилением перечитываю. 

Недавно подружилась с  девочкой Дадушей


Так вот, о девочках. Прошлым летом тринадцатилетняя племянница Ева вручила мне вышитый платок. Большая уже девочка, практически барышня. Очень красивая. Ростом почти с меня. Украдкой вышивала на платочке мои инициалы, чтоб подарить перед отъездом. Наверное, я была такой же. Сейчас, увы, не вспомню. Мамы мальчиков со временем начинают мыслить мальчиковыми категориями. Потому как унитаз взорвала, помню. А чтобы платочки вышивала — хоть убей не помню. Было или не было? Надо у родителей спросить.

— Представляешь, — частит в трубку Дадуша, — у меня фотосессия. А я себе такой ужасный макияж нарисовала! 
— Не сомневаюсь, получатся прекрасные снимки, — отвечаю я.
— Ды?
— Ды.
— Тогда ладно, — легко соглашается Дадуша.

Она присылает мне трогательные смски. Новость о проколотых ушах сопровождается десятком смайликов, гусеницей, вылупившимся цыплёнком, кошечкой и новогодней ёлкой. Видно, чтоб я не подумала, что ей было больно. Мне сразу становится душно и стыдно. Когда мне, шестнадцатилетней, прокололи уши, я лежала лицом в подушку и ненавидела весь мир. Страшно подумать, чего бы я понаписала родным и друзьям, будь у меня мобильный телефон. А Дадуша шлёт мне охапки улыбок. 
Ты сильнее меня, — признаюсь я ей. 

Она недоверчиво смеётся. Она ещё не знает, что дети превосходят взрослых во всех качествах, и в первую очередь — в благородстве. 

Заказала сыну внучку. Ты как хочешь, говорю, а первой должна быть девочка. Я подстроюсь, смогу. Закачаю в телефон сердечки и цыплят. Буду покупать воздушные платьица. Плести фигурные косички. Исправлять коряво нанесённый макияж. Научу тому, чему тебя не смогла. Полюблю её так, как себя — ребёнком.

Ты ведь знаешь, да? Я разучилась отождествлять себя с той девочкой на фотографиях, которую зовут, как меня. Я отдельно, она отдельно. Подари мне внучку, чтобы она вернула мне — себя.

 

Автор: Наринэ Абгарян

cвято

—Мам, а можна ми запечем індичку на День Подяки?

—Нє
—А чо, мам? 
—Бо то не українське свято, Браян

анекдот

  • 22.11.16, 19:06
кошка заходит в кафе, заказывает кофе и пирожное. официант стоит с открытым ртом. 
кошка:
- что?
- эээ... вы кошка!
- да.
- вы разговариваете!
- какая новость. вы принесете мой заказ или нет?
- ооо, простите, пожалуйста, конечно, принесу. я просто никогда раньше не видел...
- а я тут раньше и не бывала. я ищу работу, была на собеседовании, решила вот выпить кофе.
официант возвращается с заказом, видит кошку, строчащую что-то на клавиатуре ноутбука.
- ваш кофе. эээ... я тут подумал... вы ведь ищете работу, да? просто мой дядя - директор цирка, и он с удовольствием взял бы вас на отличную зарплату!
- цирк? - говорит кошка. - это где арена, купол, оркестр?
- да!
- клоуны, акробаты, слоны?
- да!
- сахарная вата, попкорн, леденцы на палочке?
- да-да-да!
- звучит заманчиво! а на хрена им программист?

Спокойной ночи, малыши!

  • 19.11.16, 11:40
Искусство СССР / Soviet art

«Полтора года я делал заставку к «Спокойной ночи, малыши!» - три минуты. А потом ее сняли с экрана...» Юрий Норштейн

«Эта заставка Норштейна не прижилась на 1-м канале и была отторгнута за странность и медлительность, хотя длилась все те же отведенные ей две минуты пятьдесят секунд. Тихая история, случившаяся под скатертью зимним вечером, придала мимолетности ощутимую цельность. На две минуты с хвостиком мы были вместе с детьми спрятаны от суеты, укутаны большим бабушкиным платком. Но люди, привыкшие к ритму клипа, не поняли, отчего мгновение задумалось.

На основе эскизов и рисунков к «Спокойной ночи, малыши!» был выпущен календарь. В предисловии к нему Юрий Норштейн написал: «Без помощи взрослых дети не выживут. Мы тоже не выживем, если не будем прислушиваться к детскому лепету…» Дмитрий Шеваров

Трогательный мишка-обжора, запихивающий носочком фантики под стол...


тарам-пам-пам

  • 16.11.16, 17:15
Розлучайтеся легко, без жалю, з найкращим в житті побажанням,
Наче гроші на вітер, чи швидкість наповну без гальм.
Бо я гостра розбита, я - хижий метелик зізнання,
І спочатку сумую, а потім святкую печаль.

Всі ми, всі боїмося, що душі поганого містять,
Наші власнії душі у смутку невідомі нам.
Та, проте вочевидь, лише так віднайти нам прихисток,
Що спасіння й любов і початок всього, лише там.


сніг

  • 14.11.16, 13:03
Не чіпайте сніг, це на Новий рік!!!!

 

\

Байда

  • 09.11.16, 16:56
Байда
Bajda

8 листопада 1517 р. День Дмитра. На Тернопіллі у містечку Вишневець на геть порослій лісом горі, під якою в’юниться річка Горинь, замок Вишневецьких боронився в облозі. Тут були великий князь Костянтин Острозький, князі Збаразькі, Чарторийські та Юрій Радивіл /Радзивіл/. Бій із татарами хана Менглі – Гірея вони виграли, захопили татарський табір, звільнили бранців. А Іван Вишневецький одержав персональний подарунок: під час бою княгиня Анастасія народила йому сина. Усі славні вояки були запрошені на хрестини. Хрещеними батьками хлопчика стали князь Костянтин Острозький і княгиня Радивіл. Коли священик спитав, яке ім’я дати синові, князь Іван сказав:
– Дмитро хай називається, бо серед бою з поганцями народився, то хай буде їм страшний, як Святий Дмитро. Хай носить ім’я славного предка Дмитра-Любарта Гедиміновича.

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

Дмитрик визначався в науках, але перевагу віддавав воєнному ремеслу. Першу лицарську славу юнак здобув під проводом 70-літнього князя Острозького.
Двадцятилітнім княжич звернувся до батьків: «Благословіть мене в дорогу! Хочу йти в Черкаси, до Остапа Дашковича». І став аристократ правою рукою намісника черкаського, згодом обійняв посаду намісника черкаського й канівського. У Черкасах і сьогодні через центральну площу проходить вул. Дмитра Вишневецького-Байди, веде до колишнього Черкаського замку, резиденції старости Черкаського кн. Дмитра Вишневецького.
У Острозі, 36-річний Дмитро закохався у 14-річну Гальшку (Лізавету), онуку князя Костянтина, дочку Іллі та Беати Острозьких. Та впала дівчина в око й князю Сангушку, який узяв замок у Острозі й змусив священика здійснити таїнство шлюбу. Так Гальшка стала Сангушко, про її нещасливу долю написано чимало. З того часу Дмитро Вишневецький не закохувався.
Тож князь Вишневецький і 300 його воїнів узялися будувати Січ, аби ворог не міг їх застукати у власному гнізді. Коли замок на малій Хортиці збудували, почали козаки кошового обирати. Звернулися до Вишневецького, а той подякував і попросив князем себе не величати.
– А як же тебе звати? Не хочеш князювати, значить, прийшов байдикувати, то й звися Байдою.
Так представник славного аристократичного роду став патроном козацької республіки. Заложивши оборонне гніздо козаччини у самому центрі Дикого Поля, Байда вирішив приборкати й задавити Кримську орду силами України та сусідніх держав. Пробував князь шукати союзників у Литві, у Московщині. У Михайла Грушевського читаємо: «Вишневецький із запалом віддається…модному тоді спорту – боротьбі з татарами». Разом із козаками він здійснив великі походи на Крим: у 1556 році, у 1558 році дійшов до Перекопу, наступного року керував облогою Азова, у 1561-му захопив кілька фортець у Криму й наблизився до Кафи. 2 липня 1559 р. чотири османські документи згадують про атаку, здійснену «Дмитрашкою (Вишневецьким) і невірними (козаками)» на фортецю Азов.
Італійські хроніки другої половини XVI ст. називали Д. Вишневецького «Великим воїном» – «Un grand soldato», король Сигізмунд ІІ Август надав українському князю винятковий титул «стражника на Хортиці».
Останні роки життя Дмитра Вишневецького пов`язані з іменем авантюрника Альбрехта Ласького. Того, що 20-літнім одружився з 50-річною княгинею Беатою Острозькою – матір`ю нещасної Гальшки. Юний Ласький, певно, втратив розум від щастя: він ув`язнив дружину в Словаччині і не випускав до кінця її віку. Коли 1562 року Байда разом із Альбрехтом Лаським поїхали до Варшави, на сеймі вітали їх оваційно, король ласкаво прийняв. У скорому часі Байда захворів, була гадка, що його отруєно, тому король прислав особистого лікаря. Та, не вилікувавшись, невгамовний князь втрутився у волоські справи (знову з подачі Ласького). Повстанці Томші розгромили військо Горакліда Деспота, а Вишневецького й П`ясецького відіслали до Цар-города.
У 1553 р. татари забрали у Федора Вишневецького (двоюрідного брати Байди) усю його родину у полон. Ніщо не допомогло, навіть звернення до польського короля, тоді Дмитро Вишневецький поїхав до Цар-города. Сулейман Пишний прийняв козака, а Роксолана захистила українця та допомогла визволити сім`ю Федора.
– Чому у «Пісні про Байду» сказано: «Візьми в мене царівночку, будеш паном на всю Україночку»? Від кого він відмовився? Чому?
Через десять років Роксолани вже не було у живих, а її дочка Мігрумаг (Місячний промінь) уподобала Вишневецького, але козак відкинув пропозицію: «Твоя царівночка поганая…».
Султан наказав полонених почепити на гаках. П`ясецький скоро помер, Байда ж карався три дні, він так екзотично проклинав Магомета, що турки змушені були обірвати муки козака. 14 вересня 1563 р. у Константинополі страчено 45-річного князя Дмитра Вишневецького Байду, засновника Запорізької Січі на острові Хортиця.
pamyatnik_bogdanu_vishneveckomuhttp://uahistory.com/topics/famous_people/5134